Рішення № 133551225, 22.01.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/11111/25

№ провадження 2/646/684/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шиховцової А.О.,

при секретарі судового засідання Скриннік А.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

30.10.2025 до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, в якій представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в загальній сумі 50066.12 грн., поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов`язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води не здійснює, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 30.09.2025 утворилась заборгованість в розмірі 50066.12 грн., з яких: 42988.95 грн. - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.02.2016 по 03.09.2025; 58.80 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.08.2025 по 30.09.2025; 6984.29 грн. - за послуги постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.09.2025; 34.08 грн. - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачанням гарячої води за період з 01.08.2025 року по 30.09.2025. В зв`язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховано 1299,86 грн інфляційних втрат та 503,50 грн. 3% річних від простроченої суми. Представник позивача також просить покласти на відповідачів судові витрати за отримання довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб у сумі 89,62 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати, понесені на поштові відправлення у розмірі 50,00 грн.

Ухвалою суду від 31.10.2025 позовну заяву залишено без руху.

04.11.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 06.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

22.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову. В якості своїх заперечень представник відповідача зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обсягу послуг, які за твердженням позивача надані відповідачу. Також представником відповідача зазначено, що позивачем не було надано до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів у вигляді первинних документів господарських операцій щодо надання житлово-комунальних послуг на користь відповідача.

22.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача також надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності до частини позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги за період 01.04.2016 по 01.04.2017 включно.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву, зі змісту якої вбачається, що він позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача адвоката Коваля О.Ю. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутністю відповідача ОСОБА_1 та її представника, просив відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з неякою сторін, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з центрального опалення і постачання гарячої води шляхом відкриття абонентського рахунку № НОМЕР_1 , повинна регулярно у встановлені законом строки оплачувати вартість наданих їй підприємством послуг з центрального опалення і постачання гарячої води, але свої обов`язки щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконує, в результаті чого утворилася заборгованість.

Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилася заборгованість за постачання теплової енергії, яка за період з 01.02.2016 по 30.09.2025 склала 42988,95 грн. та за постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.09.2025 склала 6984,29 грн.

Згідно з відомістю про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, по послузі з постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.08.2025 по 30.09.2025 становить 58.80 гривень, плата за абонентське обслуговування по послузі з постачання гарячої води за період з 01.08.2025 по 30.09.2025 становить 34,08 гривень.

Згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з березня 2019 року по листопад 2021 року, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , інфляційні втрати за вказаний період становлять 1299,86 гривень, три проценти річних від простроченої суми за вказаний період становлять 503,50 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість до теперішнього часу боржником не погашена.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст.7ЗаконуУкраїни«Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п.п. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Разом з цим, представник відповідача подав заяву, в якій просив застосувати строки позовної давності до вимог КП «Харківські теплові мережі» до частини позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги за період 01.04.2016 по 01.04.2017 включно.

Стосовно позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.ч. 3,4,5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Тобто, Закон установлює, що: "під час дії карантину, строки, визначені статтею 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину".

З цього вбачається, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення "Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, підлягає застосуванню.

Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою 30.10.2025 та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 01.02.2016 по 30.09.2025, трирічний строк позовної давності щодо платежів за період з 01.02.2016 по 01.04.2017 включно позивачем пропущено.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з вказаним позовом 30.10.2025, тобто у межах трирічного строку давності та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з 02.04.2017 по 30.09.2025, в межах позовних вимог, розмір якої становить 39124.65 грн. за послуги в постачання теплової енергії.

Заборгованість за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.09.2025 заявлені в межах позовної давності та підтверджені належним чином розрахунком позивача, тому підлягає стягненню у розмірі 6984,29 грн.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячу воду в межах строку позовної давності та позовних вимог за період з 02.04.2017 по 30.09.2025 в розмірі 39124.65 грн. за послуги в постачання теплової енергії та 6984,29 грн. за послуги з постачання гарячої води.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період з 01.03.2016 до 01.04.2017 включно задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.

Щодо нарахування абонентської плати суд зазначає наступне.

Cтаттею 1 Закону України "Про Житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до пункту 32 Договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахувань, а саме 58,80 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.08.2025 по 30.09.2025 та 34,08 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.08.2025 по 30.09.2025, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахувань за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії та за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статей 13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання позивачем послуг з централізованого опалення відповідачем суду не надано, факт ненадання або неналежного надання цих послуг визначеним законодавством способом не зафіксований.

За змістом ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625ЦК України.

Саме така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-68цс12.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, інфляційні втрати та три відсотки річних нараховані за період з 01.03.2019 по 31.11.2021, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 1299,86 грн. за період з 01.03.2019 по 30.11.2021 та 3% річних у розмірі 503,50 грн. за період з 01.03.2019 по 30.11.2021.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, окрім іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог КП «ХТМ», здійснюючи розподіл судових витрат у справі, що розглядається, суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені судові витрати зі сплати судового збору з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» у розмірі 2241,93 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів судових витрат пов`язаних з отриманням інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова у розмірі 89,62 грн.

Відповідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з: витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд не може визнати достатнім доказом судових витрат копію договору №Н24003, укладеного між КП «Міський інформаційний центр» та КП «Харківські теплові мережі» (далі Договір).

Позивач обґрунтовує даним договором витрати на отримання інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова у розмірі 89,62 грн, які він включає до судових витрат.

Предметом вказаного договору є надання послуг з віддаленого доступу до веб-сайту Порталу електронних сервісів м. Харкова.

Згідно з п. 4.1. Договору ціна цього Договору є договірною та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №1 до цього Договору), становить всього 896 200 грн, в тому числі ПДВ 20% 149 366,67 грн. Вартість послуги Підприємства за цим Договором складає 89 грн. 62 коп., в тому числі ПДВ 20 % - 14 грн. 94 коп., що підлягає сплаті Користувачем за одну транзакцію (разове формування запиту на Порталі засобами віддаленого доступу до нього).

Як вбачається з п. 4.4. Договору оплата послуг Підприємства здійснюється Користувачем на підставі щомісячного Акту приймання-передачі наданих послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг.

Між тим докази перерахування коштів у матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Крім того, за положенням абз. 2 ч. 1 ст.187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача. Зокрема, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Тобто, суд самостійно витребує відомості з Єдиного державного демографічного реєстру.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 89,62 грн.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягають стягнення інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме поштові витрати в сумі 50 грн. 00 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 178, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в загальному розмірі 48005 (сорок вісім тисяч п`ять) грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн. 93 коп. та витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 50 (п`ятдесят) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача - адвокат Коваль Олександр Юрійович, адреса для листування: АДРЕСА_2 , діє на підставі ордеру серії АХ №1317651 від 08.01.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1615 від 19.03.2009.

Суддя А.О. Шиховцова