Постанова № 133549327, 12.01.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1199/25

Провадження № 3/382/4/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., при секретарі Матвієнко Ю. Л., за участю захисника Стрижак С. В. (в режимі відеоконференції), розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 355914 від 08.06.2025 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому вказано, що 08.06.2025 року о 22 год. 50 хв. на автодорозі М03 Київ-Харків 96 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «HYUNDAI GETZ», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, не природна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду у медичному закладі з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на БК Motorola VB 400 472219, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, повідомлений належним чином. Захист особи здійснював захисник Стрижак С. В., який в судовому засіданні просив закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Подав клопотання про закриття провадження, в обґрунтування якого зазначив, що за змістом наявного відеозапису беззаперечно встановлено відсутність вказаних у протоколі ознак сп?яніння, таких як виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість, адже ОСОБА_1 було запропоновано витягнути руки вперед для перевірки тремтіння і воно очевидно було відсутнє. Щодо неприродної блідості обличчя, то відеозапис підтверджує те, що колір обличчя ОСОБА_1 є таким же самим, як і у патрульного з яким він спілкувалась, що спростовує наявність відповідної ознаки сп?яніння. Також, із наданого відеозапису відсутня можливість беззаперечно стверджувати про те, що ОСОБА_1 мав розширені зіниці очей, що не реагують на світло, адже наявні відеофрагменти свідчать про звичайність форми зіниць очей ОСОБА_1 . У поліцейського були відсутні чітко визначені законодавством підстави для зупинки транспортного засобу. Більше того, поліцейським не було поінформовано ОСОБА_1 про конкретну, реальну та дійсну причину зупинки транспортного засобу. У свою чергу, при наданні свідчень у судовому засіданні, патрульний повідомив, що начебто автомобіль зупинено у зв?язку із наявністю орієнтування на усі автомобілі марки Хюндай, що повністю суперечить обставинам зафіксованим на відеозаписі із його бодікамери, адже водію така підстава зупинки не була названа, а самі відомості про наявність орієнтування не підтверджуються будь-якими доказами, всупереч обов?язки поліцейського за вимогами ст. 251, 255 КУпАП довести наявність у діях водіях вини. За змістом наявного у справі відеозапису із бодікамери патрульного поліцейського вбачається, що поліцейський на 23:50:15 відеозапису фактично здійснює обшук у ТЗ ОСОБА_1 , за цим таким же чином сам відкриває сумку ОСОБА_1 і дивиться що там є. У свою чергу, порушення поліцейським вищезазначених приписів становлять істотне порушення прав ОСОБА_1 , а тому подальші дії патрульного в тому числі і складений протокол є незаконним, з огляду на що провадження підлягає скасуванню. Відповідно до наявних у справі доказів, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що ним неодноразово повідомлялось патрульному. Аналіз вказаних норм закону, вказує на те, що правопорушення вчинене військовослужбовцем при виконанні обов?язків військової служби тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б (військові адміністративні правопорушення)Кодексу України про адміністративні правопорушення. В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 був складений працівниками поліції. Таким чином, в розумінні ст. 24 вищевказаного Закону свідчить про статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, який виконує обов?язки військової служби, а отже на нього розповсюджуються положення ст. 172-20 Глави 13 Б "Військові адміністративні правопорушення". Враховуючи статус суб?єкта відповідальності, вчинене правопорушення не підлягає правовому регулюванню за правилами глави 10 "Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв?язку" КУпАП, на підставі якої працівниками поліції був складений адміністративний протокол за порушення водієм вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху. Також зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби та враховуючи норми ч. 1 ст. 172-20 КУпАП щодо притягнення до відповідальності військовослужбовця за виконання ним обов?язків військової служби в нетверезому стані, військовослужбовець ОСОБА_1 підлягав притягненню до відповідальності саме заст. 172-20 КУпАП на підставі протоколу про військове адміністративне правопорушення, який мав складатись командиром (начальником) військової частини чи іншою уповноваженою особою. Необхідність застосування до ОСОБА_1 як військовослужбовця особливого порядку огляду на стан сп?яніння узгоджується не тільки із зазначеною вище Постановою КМУ № 32 від 12.01.2024, а також із змістом ст. 266-1 КУпАП, яка містить аналогічні Постанові КМУ імперативні положення та вимоги, аналіз яких свідчить, що саме ці приписи слід застосовувати при огляді військовослужбовця на стан сп`яніння і ніякі інші. Таким чином, сторона захисту вважає, що поліцейським в порушення зазначеного вище порядку було особисто запропоновано пройти ОСОБА_1 огляди на стан сп?яніння, хоча наявності у нього такого права не було, з огляду і всі подальші дії патрульного не є законними, адже є похідними від неправомірності такої вимоги.

Про надходження на розгляд суду вказаної справи, враховуючи судову практику ЄСПЛ, було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов`язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що їм була доведена інформація щодо орієнтування транспортних засобів марки HYUNDAI. Зазначив, що точно не пам`ятає, чи було озвучено особі причину зупинки. Адміністративні матеріали складав свідок, а направлення складав напарник. Транспортний засіб не обшукувався, а проводилась поверхнева перевірка. Оскільки у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, тому була проведена поверхнева перевірка на вміст незаконних речей та предметів. На запитання захисника зазначив, що суд приймає рішення по зібраним матеріалам, а поліцейський лише фіксує. Поліцейський не уповноважений повідомляти яке рішення прийме суд. Також зазначив, що оскільки особа перебувала у розшуку, то його було доставлено до ВСП. Повідомив, що в ході спілкування у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, крім цього, особа повідомила, що вживала наркотичні засоби вчора. В подальшому він відмовився від проходження огляду.

Заслухавши доводи захисника, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.

У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду або згода і факт проходження огляду.

Згідно з положеннями частин 2, 3, 4 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Судом, досліджено письмові докази, які містяться в матеріалах справи, відеозаписи події. Суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом та не оспорюється стороною захисту.

Крім цього, як вбачається з відеофайлу "130_ЖЕРЕВЧУК_08.06.25" ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. Під час розмови поліцейським було оголошено ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, крім цього, поліцейський запитав у ОСОБА_1 коли в останнє курив марихуану, на що ОСОБА_1 відповів «вчора». При цьому, поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що не можна керувати транспортним засобом в наркотичному стані, на що останній жодних заперечень не висловив. Поліцейським в подальшому неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, крім цього, поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду також буде складено протокол, на що останній відмовився. Жодних заперечень чи незгоди не висловив.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Слід відмітити, що досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний доказ у справі.

Твердження про те, що поліцейськими не встановлено ознак алкогольного сп`яніння, відхиляються судом, оскільки відповідно до пункту 6 Порядку № 1103 підставою для направлення на медичний огляд є наявність у поліцейського обґрунтованої підозри. Такі ознаки були зазначені у протоколі. Із відеозапису також вбачається, що працівники поліції неодноразово інформували ОСОБА_1 про його обов`язок пройти огляд та порядок його проведення. Крім того, з відеозапису із бодікамери поліцейських убачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факту вживання наркотичних засобів напередодні (ввечері).

Таким чином, з огляду на досліджений відеозапис, судом відхиляються доводи сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 , виявлених ознак сп`яніння.

Крім вищенаведеного відеозапису, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується, у своїй сукупності:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 355914 від 08.06.2025 року;

- карткою обліку адміністративного правопорушення;

- відомостями рапорту (поясненнями) органу поліції від 08.06.2025 року;

- копією направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.06.2025 року, в якому в графі «огляд проводився за допомогою», зазначено «не проводився»; направлення підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень чи заперечень;

- довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП;

- довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами;

- відеозаписом події долученого поліцейськими на ДВД-диску.

Судом не приймаються до уваги доводи сторони захисту щодо незаконного обшуку (огляду) працівниками поліції, оскільки за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про адміністративне порушення, а дії працівників поліції наразі не є предметом розгляду даної справи.

Суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 355914 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала, в порядку, передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не звертався із позовом до суду в порядку КАСУ на дії працівників поліції, а також не звертався із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, що позбавляє можливості враховувати доводи сторони захисту щодо неправомірності дій працівників поліції.

Крім цього, суд враховує, що за змістом КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення складається зі стадій, зокрема, порушення справи про адміністративне правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення й винесення у справі постанови. Остання полягає, зокрема, в тому, що саме компетентний орган (посадова особа) проводить розгляд справи й надає правову оцінку діям особи, що позначена в протоколі як особа, що притягується до адміністративної відповідальності. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом ОСОБА_1 в повному обсязі мав можливість реалізувати свої процесуальні права, в тому числі право на захист, надавати пояснення та заперечення, заявляти клопотання тощо.

Поряд з цим, суд погоджується зі стороною захисту в частині того, що матеріали справи не містять відомостей щодо зупинки та підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , однак на переконання суду це не дає підстав вважати, що всі дії працівників поліції, пов`язані з виявленням ознак та подальшим оформленням матеріалів справи, є незаконними, і твердження захисника про те, що процесуальні документи є недопустимими доказами, є його власною інтерпретацією вимог чинного законодавства.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та огляд проведено не уповноваженою особою та з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, а отже вважається недійсним, суд відхиляє вказаний довід з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Аналіз положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Наведені доводи є безпідставними, оскільки положення вказаної статті стосуються спеціального суб`єкта - військовослужбовців ЗСУ під час виконання обов`язків військової служби або перебування на території військових частин.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 керував транспортним засобом поза межами військової частини, доказів того, що він виконував обов`язки військової служби ним не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , є приватним.

Таким чином, порядок огляду військовослужбовців, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, здійснюється в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, отже посилання сторони захисту є помилковими.

Отже, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм пропозиції огляду водієві на стан наркотичного сп`яніння, а посилання сторони захисту на порушення такого порядку є необґрунтованими.

Судом не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

Вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми.

Доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано. Обставини, які зазначені в протоколі, повністю узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами долученими працівниками поліції, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 08.06.2025 року за участю ОСОБА_1 . Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними обставини, які є підставами для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Переконливих доводів, які б безумовно були підставами для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та самої події, стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.

Даючи оцінку доводам, викладеним стороною, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Наведені стороною захисту аргументи ніяким чином не спростовують наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, вони не спростовують дані, в тому числі й письмові докази та відеозапис, що підтверджує поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 не пройшов огляд в медичному закладі, та відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка, як вже зазначалося, встановлює відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є грубими порушеннями Правил дорожнього руху та потенційно небезпечними для суспільства, а також становлять реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом`якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавити права керування транспортними засобами.

Як вбачається із копії посвідчення, долученого до матеріалів справи, серія УБД № 563237 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а тому на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" він звільняється від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, ч. 1 ст. 130, 252, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м. Київ/21081300, код ЄДРПОУ- 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку (ІВАN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік . Стягувачем є державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Повний текст складено та підписано 23.01.2026.

Суддя М. М. Нарольський