Ухвала суду № 133534095, 23.01.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"23" січня 2026 р. справа № 300/7606/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 року у справі № 300/7606/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2024 №092250006950, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради» з 06.10.1993 по дату звернення за пенсією (за виключенням періоду з 02.01.1998 по 19.01.1998) до пільгового стажу за Списком № 2, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.08.2024 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 у справі №300/7606/24 скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2024 №092250006950 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 період роботи на посаді медичної палатної сестри у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради» з 06.10.1993 по 01.07.1997, з 01.07.1997 по 01.07.2002, з 18.07.2002 по 17.07.2012, з 23.07.2012 по 12.06.2020, з 12.06.2020 по 23.07.2024. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Дане рішення набрало законної сили 20.10.2025 року.

12.01.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Так, як уже зазначено судом, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 року скасовано та прийнято постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.09.2024 №092250006950 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 період роботи на посаді медичної палатної сестри у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради» з 06.10.1993 по 01.07.1997, з 01.07.1997 по 01.07.2002, з 18.07.2002 по 17.07.2012, з 23.07.2012 по 12.06.2020, з 12.06.2020 по 23.07.2024. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Дане рішення набрало законної сили 20.10.2025.

На виконання вказаного рішення, відповідачем протиправно повторно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.10.2025 №092250006950 .

Так, у вказаному рішенні позивачу зараховано спірні періоди роботи, проте знов, з посиланням на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказано, що позивач не має право на призначення пенсії у зв`язку із недосягненням пенсійного віку.

Суд зазначає, що у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 у мотивувальній частині вказано наступне:

«Що стосується доводів апелянта про недосягнення позивачкою пенсійного віку, апеляційний суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ), від 09.07.2003 № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року і при страховому стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В той же час, відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, виходячи із наведених вище норм права, пенсія за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10років на зазначених роботах.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788 в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02..03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, у статті 13 Закону №1788 до внесення змін Законом № 213 для жінок був встановлений пенсійний вік 50 років.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20 в аналогічному спорі зробила висновок, що застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-IV.

Окрім того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивачки на пенсію за віком при досягненні 50 років».

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції, суд вважає, що в даному випадку відповідач зобов`язаний застосовувати положення статті 13 Закону №1788, згідно якої право на пенсію у позивачки настає при досягненні 50 років.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не виконано судове рішення по справі №300/7606/24, а саме постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025, якою наголошено, що пенсійним віком згідно статті 13 Закону №1788 для жінок є 50 років.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський суд з прав людини, в своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю зокрема шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Законодавець у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 у справі №800/320/17 та Верховним Судом у постанові від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, які відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 року по справі №300/7606/24 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що згідно вимог частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_2 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України - задовольнити частково.

2. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі №300/7606/24.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) в особі його керівника подати до суду у 15-денний строк звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі №300/7606/24.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шумей М.В.