Рішення № 133529043, 22.01.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/911/25

Провадження № 2/931/61/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29 листопада 2025 року позивач через систему «Електронний суд» подав до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 23 січня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено в електронному вигляді договір № 4324084 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора. Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 4000 грн, яку відповідачу надано у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , строк кредиту становить 360 днів: з 23.01.2024 року по 17.01.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов та застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5% у день. 27 лютого 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором № 4324084 в розмірі 25097,86 грн, з яких 3999,97 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 21097,89 грн сума нарахованих відсотків первісним кредитором.

Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість загальною сумою 25097,86 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3999,97 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 21097,89 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Окрім того, просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції»; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 02 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 30 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки ОСОБА_1 та інформацію щодо підтвердження факту зарахування коштів, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 20 січня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 138 на звороті). Одночасно у позовній заяві просить проводити судові засідання без його участі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 14). Також, 30 грудня 2025 року подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 127).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду, що стверджується розпискою (а.с. 139). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Згідно із ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 січня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4324084 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі кредитний договір), в електронній формі та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 15236 (а.с. 21-34).

Крім того, 23 січня 2024року ОСОБА_1 в електронній формі підписав заяву про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, паспорт споживчого кредиту (а.с. 17, 18-20).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти у розмірі 4000 грн (п. 1.2) у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок № НОМЕР_2 (п.2.1) строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.3), а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2) (а. с. 21-31).

За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту (п. 1.4.1). Відповідно до п. 1.4.2 Договору, якщо споживач до 21 лютого 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то розмір процентів, що повинен сплатити споживач до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою, яка становить 0,01% в день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом складає 40000 грн. (п. 1.6.1), а з урахуванням зниженої процентної ставки 37012,00 грн (п. 1.6.2).

ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення (п. 5.1.3 Договору).

З Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписаної відповідачем електронним підписом, вбачається, що відповідач ознайомлений та погоджується з загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою, сумою процентів за користування кредитом, датами платежів (а.с. 31 на звороті).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, кредитний договір № 4324084 від 23.01.2024 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Лінеура України» 23.01.2024 о 23:07:09 було перераховано ОСОБА_1 кошти в розмірі 4000 грн на картку № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту, за допомогою системи Pay Tech, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» вих. № 20250306-19 від 06.03.2025 року (а.с. 41).

З відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 09 січня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260106/61835-БТ, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 23 січня 2024 року зараховано грошові кошти у розмірі 4000 грн (а. с. 141).

Таким чином, ТОВ «Лінеура України» повністю виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Однак, ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кpeдит в строки, передбачені договором, що спричинило виникнення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4324084 від 23.01.2024, станом на 27.02.2025 року, сформованого ТОВ «Лінеура Україна», у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо повернення кредиту протягом 360 днів (до 17.01.2025 року включно) здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом: протягом перших 30 днів за ставкою 0,01% в день (0,4 грн), із 22.02.2024 року по 20.03.2024 року 2,5% в день (100 грн), із 21.03.2024 року по 17.01.2025 року 2,4998% в день (99,99 грн) на загальну суму 36096,97 грн, а також 26.04.2024 року, 12.06.2024 року та 27.07.2024 року було здійснено нарахування штрафних санкції на загальну суму 2000 грн. Крім того, 25.02.2024 року було здійснено перерахування відсотків за перші 30 днів кредитування за ставкою 2,5%. Проте, протягом строку кредитування відповідачем було здійснено погашення тіла кредиту на загальну суму 0,03 грн та відсотків на загальну суму 14999,08 грн. Таким чином залишок заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати кредиту становить 27097,86 грн, з яких 3999,97 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 21097,89 грн сума заборгованості за відсотками, 2000 грн штрафні санкції (а.с. 35-40).

Правильність наданих товариством розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ. У спростування зазначених представником позивача доводів відповідач інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

27 лютого 2025 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступає за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників та є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 93-97).

Згідно платіжної інструкцій № 5 від 27 лютого 2025 року та № 1028 від 27 лютого 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» перерахувало кошти на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу №27/02/2025 від 27 лютого 2025 року (а.с. 111, 112).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року, ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло реєстр боржників (а.с. 67).

Із реєстру боржників до договору факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року вбачається, що залишок заборгованості у ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором № 4324084 становив 27097,89 грн, з яких 3999,97 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 21097,89 грн сума заборгованості за відсотками, 2000 грн сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с. 64-65).

Отже, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4324084 від 23 січня 2024 року.

Таким чином, позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором №4324084 від 23.01.2024 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання в повному обсязі відповідачем своїх зобов`язань за вищенаведеним кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір боргу відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4324084 від 23 січня 2024 року в межах заявлених позовних вимог, а саме у розмірі 25097,86 грн, з яких з яких 3999,97 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 21097,86 грн сума заборгованості за відсотками.

Щодо вимоги позивача в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання.

Стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат визначено частиною другою статті 625 ЦК України, тобто не ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення даного позову судом за результатом розгляду справи та не зазначені в мотивувальній частині рішення.

Беручи до уваги, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для застосування положень ч.10 ст. 265 ЦПК України.

Окрім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України..

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Представником позивача до матеріалів справи долучено договір № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем, згідно якого вартість послуг визначається у актах наданих послуг (а.с. 73-74), детальний опис робіт (наданих послуг) № 4324084 від 18.11.2025 року (а.с. 43), заявку № 4324084 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, акт № 4324084 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с. 42), з яких вбачаються види виконаних робіт (наданих послуг), кількість годин та вартість, а саме: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, 0,5 год., 440 грн; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, 1 год., 840 грн; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства, 0,5 год., 440 грн; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом, 1 год., 840 грн; письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів, 1 год., 840 грн; проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів, 1 год., 840 грн; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4324084 від 23.01.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до Локачинського районного суду, 2 год., 1640 грн; складання оформлення та інших документів (крім та процесуальних) додатків до позовної заяви, необхідних для всебічного, об`єктивного безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), 1 год., 840 грн; складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо, 2 год., 1640 грн; представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4324084 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях, 2 год., 1640 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10 виданого 24 березня 2017 року Дідуху Євгену Олександровичу (а.с. 113).

При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд звертає увагу, що ця справа розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін, не входить до категорії складних.

Крім того, послуги надані адвокатом є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Виокремлення адвокатом «зустрічі з клієнтом та консультації» (440 грн.), «дослідження та аналіз обставин справи» (840 грн.), «аналіз чинного законодавства» (440 грн.), «підготовка декількох юридичних позицій» (840 грн.), «письмова юридична консультація» (840 грн.), як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки позовної заяви», а тому визначення оплати на суму 3400 грн. має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

Крім того, оскільки справа розглядалась без участі сторін, вартість послуги «участь у судових засіданнях» (1640 грн.) теж не підлягає до задоволення в контексті відшкодування витрат на правничу допомогу, а «складання документів в ході розгляду позовної заяви (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів» (1640 грн.) підлягає частковому стягненню.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, ціни на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 4000 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі ст. ст. 526, 626, 628, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4324084 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 січня 2024 року у розмірі 25097 (двадцять п`ять тисяч дев`яносто сім) гривень 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення 19 літера «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 22.01.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О. І. Безп`ятко