Рішення № 133501387, 22.01.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/728/24

Провадження № 2/931/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фруктекспол» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди,

в с т а н о в и в:

03 жовтня 2024 року від позивача через засоби поштового зв`язку до суду надійшов позов до ПП «Фруктекспол» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації договору оренди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,7455 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722484200:03:000:0477, що знаходяться на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області. Нещодавно їй стало відомо про те, що земельна ділянка використовується іншими особами без дозволу та згоди, а саме право оренди на земельну ділянку має ПП «Фруктекспол» на підставі договору оренди землі від 10 листопада 2016 року, строк дії оренди 10 років, державна реєстрація права оренди здійснена 20 березня 2017 року державним реєстратором Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області Адамчуком Р.Є. Вказує на те, що договір оренди з відповідачем не укладала і не підписувала, істотних умов оренди не погоджувала, інших осіб на підписання договору не уповноважувала, тому вважає, що державна реєстрація вищевказаного договору порушує її право на користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою. Зазначає, що у зв`язку з цим вона змушена звертатися до суду за захистом свого права власності на земельну ділянку.

Просить суд зобов`язати ПП «Фруктекспол» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2,7455 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722484200:03:000:0477, що знаходиться на території Марковичівської сільської ради Локачинського району (наразі Володимирського району) Волинської області шляхом її повернення ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію права оренди, яка була проведена 20 березня 2017 року державним реєстратором Адамчуком Р.Є., Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області, номер запису: 19587779, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34407922 від 23.03.2017 року, а також судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

22 жовтня 2024 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти вимог позовної заяви, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що 10 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Фруктекспол» було укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки площею 2,7455 га сільськогосподарських угідь з кадастровим номером 0722484200:03:000:0477, державна реєстрації права оренди здійснена 20 березня 2017 року державним реєстратором Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області Адамчуком Р.Є. Договір укладено на 10 років та підписаний особисто власноручно позивачкою. ОСОБА_1 щорічно отримувала орендну плату, починаючи із 2017 року, тобто, вона знала про укладення договору (вона ж його особисто і підписувала), розуміла наслідки його підписання, оскільки щорічно отримувала орендну плату, розуміла свої права та обов`язки за таким договором. Таким чином, вважає, що позивачка дізналась про порушення своїх прав в 2017 році, коли вперше отримала орендну плату. Зазначає, що докази отримання орендної плати перебувають в архіві, тому для їх подання потрібен додатковий час, копії будуть подані в судове засідання. Також представник позивача заявляє про застосування строків позовної давності до вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а відтак, відмовити в позові. Додатково повідомляє, що внаслідок звернення до суду відповідачем понесені витрати на правничу допомогу, розмір яких становить 15000 грн.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року задоволено клопотання позивача та витребувано у ПП «Фруктекспол» та у Володимирської державної районної адміністрації Волинської області оригінал договору оренди землі, укладеного 10 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Фруктекспол» щодо земельної ділянки площею 2,7455 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722484200:03:000:0477, що знаходиться на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області, у зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладено на 02 грудня 2024 року.

19 листопада 2024 року від Володимирської державної районної адміністрації Волинської області на виконання ухвали суду надійшла відповідь № 2468/30/2-24 від 18.11.2024 року, у якій зазначено, що примірник договору в райдержадміністрації не зберігається, оскільки вона не є ні орендарем, ні орендодавцем земельної ділянки площею 2,7455 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0722484200:03:000:0477 (а.с. 36)

Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 та витребувано у Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області копію або за наявності оригінал договору оренди землі, укладеного 10 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Фруктекспол», зареєстрованого державним реєстратором Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області Адамчуком Р.Є., щодо земельної ділянки площею 2,7455 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722484200:03:000:0477, що знаходиться на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області, у зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладено на 15 січня 2025 року.

27 грудня 2024 року від Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області на виконання ухвали суду надійшла відповідь № 1523/01-15 від 26 грудня 2024 року, у якій зазначено, що сільська рада не може надати копію чи оригінал договору оренди землі, так як не є зберігачем реєстраційних справ щодо нерухомого майна (а.с. 58).

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 та повторно витребувано у ПП «Фруктекспол» оригінал договору оренди землі, укладеного 10 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Фруктекспол», у зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладено.

15 січня 2025 року представник відповідача через систему «Електронний суд» на виконання ухвали суду подав заяву, у якій повідомив, що станом на день засідання виконати таку ухвалу неможливо, оскільки договір оренди укладався у 2016 році та підписувався з боку орендаря колишнім директором ОСОБА_3 , який після звільнення із посади оригіналу такого договору новому директору не передавав. Просить надати додатковий строк для надання оригіналу договору оренди від 10 листопада 2016 року, а підготовче судове засідання відкласти (а.с. 68).

24 березня 2025 року представник відповідача на виконання ухвали суду надав оригінал договору оренди землі, укладеного 10 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Фруктекспол».

Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року задоволено клопотання позивача та призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

04 вересня 2025 року, після отримання висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 22 вересня 2025 року.

18.09.2025 року представником позивача подано заяву про стягнення понесених судових витрат у справі, просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 грн та 16963,20 грн. витрат на проведення експертизи( а.с. 132-133)

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 22 вересня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

06.10.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про призначення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи (а.с. 148-149)

Протокольною ухвалою суду від 16.10.2025 року поновлено строк на подання клопотання про призначення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи та постановлено вирішити його після дослідження письмових доказів та допиту експерта щодо наданого ним висновку. Визнано явку позивача обов`язковою.

03.11.2025 представник позивача через «Електронний суд» подала заперечення на клопотання про призначення повторної комісійної експертизи (а.с. 170-171)

03 листопада 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що згідно висновку експерта підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» на договорі оренди землі, який укладений 10.11.2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Фруктекспол» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Враховуючи вимоги ЗУ «Про оренду землі», який визначає обов`язкові істотні умови такого договору, які повинні бути узгоджені між сторонами, а тому договір оренди землі, який належним чином не підписаний не може бути визнаний укладеним за будь-яких умов та обставин. У даному випадку письмова згода відсутня, а тому неможливо встановити чи досягли сторони усіх істотних умов договору, реєстрацію проводив відповідач без відома позивача, використовуючи непідписаний позивачем договір. Оскільки позивач не укладала та не підписувала з відповідачем договір оренди землі та не передавала в користування земельну ділянку, також не погоджувала істотних умов договору, то такий договір є неукладеним. Також, заперечення відповідача щодо позову зводиться до тієї обставини, що ОСОБА_1 щорічно отримувала оренду плату, однак, будь-яких доказів про отримання позивачем орендної плати за даним договором відповідачем не було подано. Тому дана обставина не є доведеною і не може братися до уваги судом. Зазначає, що підстав для застосування строків позовної давності не має, оскільки до негаторного позову, який є предметом даного спору, строки позовної давності не застосовуються, і така позиція судів є сталою. Просить позов задовольнити повністю (а.с.175-177) .

05 листопада 2025 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання, у якому просить долучити докази оплати орендної плати в користь позивачки за 2020 рік, 2021 рік, 2023 рік, 2024 рік, про наявність та подання даних доказів представник відповідача повідомляв неодноразово у підготовчому засіданні, проте їх подання було утруднено. Зазначає, що даними доказами спростовуються твердження позивачки про те, що остання не знала про наявність укладеного договору оренди своїх земельних ділянок. ОСОБА_1 неодноразово отримувала орендну плату, грошові кошти не повертала назад підприємству, а відтак погоджувала таке користування на підставі договорів оренди землі, яка їй належить (а.с. 188-192)

09 грудня 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що із поданих відомостей та квитанцій про переказ коштів ОСОБА_1 не можливо встановити згідно чого такі перекази були здійсненні та чи були вони здійснені саме на виконання спірного договору, який згідно судової почеркознавчої експертизи позивачка не підписувала. В загальному розумінні отримання чи неотримання коштів за фактичне користування земельною ділянкою, жодним чином не свідчить про укладення договору оренди землі на умовах, що закріпленні в ньому. Окрім, орендної плати, договір оренди землі передбачає інші істотні умови, які мають бути погоджені між сторонами. Недотримання письмової форми договору, свідчить про його неукладеність, а тому такий договір не породжує правовідносини та не регулює їх. Право оренди може виникати на підставі договору оренди землі, який укладений належним чином, тобто містить підписи сторін, що свідчить про волевиявлення сторін на вчинення правочину та погодження усіх істотних умов договору. Посилаючись на висновки Верховного Суду від 15.01.2021, зазначає, що вчинення чи не вчинення конклюдентних дій відповідачем не може підтвердити факт укладення спірного договору на строк 10 років, його погодження позивачем та досягнення усіх істотних умов договору. В даному випадку спірний договір є неукладеними, тому здійснена реєстрація права оренди за неукладеним договором є протиправною і свідчить про відсутнє право у відповідача користуватися земельною ділянкою позивача. Просить задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 211-212)

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 09 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Шевчука В.В. про призначення повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи.

Представник відповідача Шевчук В.В. у судове засідання 15.01.2026 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв від нього до суду не надійшло.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 15.01.2026 року позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити. Зазначила, що у власності має 2 земельні ділянки, одну з яких хотіла продати, однак не змогла цього зробити, оскільки така перебуває в оренді ПП «Фруктекспол». Зазначила, що відповідач сплачував їй кошти за земельну ділянку як готівкою, так і шляхом переказу коштів на банківську карту, однак стверджує, що жодного договору не підписувала, суми платежів не погоджувала. Крім того, відповідач продовжує користуватись її земельною ділянкою, і на її вимогу сплатити кошти за 2025 рік - відмовив, мотивуючи тим, що справа перебуває в суді.

У судових засіданнях 16.10.2025 року та 15.01.2026 року представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, а також на висновок судової почеркознавчої експертизи від 29.07.2025 року № 1903, яким встановлено, що позивач ОСОБА_1 не підписувала спірного договору оренди належної їй земельної ділянки від 10.16.2016 року. Отже, позивач не погоджувала істотних умов спірного договору оренди земельної ділянки, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору, тому вказаний договір є неукладеними, земельну ділянку слід повернути позивачу, а оскільки державна реєстрація права оренди порушує право позивача на розпорядження належними їй земельними ділянками, то таку реєстрацію права оренди слід скасувати. Також звернула увагу, що ОСОБА_1 можливо і отримувала кошти від відповідача, однак розміру орендної плати, як і строку договору оренди не погоджувала. Вважає, що фактичне використання земельної ділянки і отримання платежів слід розцінювати як компенсацію позивачу за користування земельною ділянкою, а дії відповідача є недобросовісними, оскільки державна реєстрація права оренди відбулася на підставі підроблених договорів. Просила позов задовольнити повністю, а також задовольнити подану заяву про стягнення понесених судових витрат з відповідача.

Представник відповідача ПП «Фруктекспол» Шевчук В.В. в судовому засіданні 16.10.2025 року позов не визнав з підстав, вказаних у відзиві. Зазначив, що належна позивачу земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача з 2016 року, позивач систематично отримувала від відповідача орендну плату за земельну ділянку як безпосередньо, так і на банківські рахунки. Відтак, якщо позивач знала, що отримувала орендну плату за земельну ділянку, договір виконувався, то до вказаних правовідносин треба застосувати строк позовної давності. Просив відмовити в задоволенні позову.

09 грудня 2025 року в судовому засіданні експерт Волинського відділення ЛНДІСЕ Гуменюк С.Ф. надала свої пояснення по висновку за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 29.07.2025 року № 1903.

У судовому засіданні 15.01.2026 року на підставі ч.1 ст.244 ЦПК України судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 11:30 год 22.01.2026 року.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, позивача, пояснення експерта, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 2,7455 га, яка передана для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Марковичівської сільської ради Локачинського району (наразі Володимирського району) Волинської області, кадастровий номер 0722484200:03:000:0477 належить ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії НАМ № 101164 від 09 лютого 2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33350610 від 09 лютого 2015 року (а.с. 6-7).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 395112781 від 16.09.2024 року, встановлено, що власником земельної ділянки, кадастровий номер 0722484200:03:000:0477, площею 2,7455 га є ОСОБА_1 , а також наявний запис про державну реєстрацію права оренди вищевказаної земельної ділянки № 19587779, внесений 20.03.2017 року державним реєстратором Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області Адамчуком Р.Є., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34407922 від 23.03.2017 року, для прийняття якого було подано договір оренди землі від 10.11.2016 року, серія та номер: б/н, строк дії 10 років, орендар ПП «ФруктЕксПол», орендодавець ОСОБА_1 (а.с. 9-10).

Відповідно до договору оренди землі б/н від 10.11.2016 року ОСОБА_1 передала в оренду ПП "Фруктекспол" належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 0722484200:03:000:0477, площею 2,7455 га, що знаходиться на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області, терміном на 10 років. Вказаний договір був наданий представником відповідача на виконання ухвали про витребування доказів та направлений для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 29 липня 2025 року № 1903, підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» на договорі оренди землі, який укладений 10 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Фруктекспол» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 119-124).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права оренди позивача.

ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, звернулася в суд із позовом до ПП «Фруктекспол» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди землі, покликаючись на те, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки з фермерським господарством.

У відповідності до вимог частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

У частині першій статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону «Про оренду землі»).

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України, та іншими законами України.

За загальним правилом договір оренди землі є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а саме з моменту підписання ними договору. Разом із тим, якщо інше не передбачено умовами договору, цей договір набирає чинності з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) сформульовано правовий висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Якщо сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі, то такий договір є неукладеним, тобто такий, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) виснувала про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Зазначені правові висновки також узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 27 листопада 2024 року у справі № 733/533/22, провадження № 61-7476св24; від 27 листопада 2024 року у справі № 567/1040/22, провадження № 61-935св24.

Наслідком непідписання письмового правочину його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.

У постанові від 27 листопада 2024 року в справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність. Таким чином, неукладеність договору у зв`язку з недотриманням встановленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв`язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним на підставі вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.

Судом встановлено, що позивач не підписувала договір оренди землі від 10.11.2016 з ПП «Фруктекспол», тобто волю на вчинення спірного правочину позивачка не виявляла, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 29.07.2025 року № 1903.

Разом з тим, із долучених представником відповідача до матеріалів справи копій платіжних інструкцій 609 від 24 серпня 2023 року, № 851 від 14 червня 2024 року, відомості на виплату коштів за оренду паїв с. Марковичі, відомості на видачу грошей за оренду землі по Локачинській ТГ (с. Марковичі) за 2021 рік та відомості на видачу грошей за оренду землі по Марковичівській с/р за 2020 рік, що видані ПП «ФруктЕксПол» вбачається, що ОСОБА_1 отримувала грошові кошти за оренду землі протягом 2020, 2021, 2023, 2024 років, а саме: 6000,07 грн за 2020 рік, 5000,00 грн за 2021 рік, 6800,00 грн у 2023 році, 7000,00 грн за 2023 рік, 12000,00 грн у 2024 році (а.с. 190-192).

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечувала про отримання коштів як готівкою, так і шляхом переказу на картку, проте зазначала, що у відомостях не розписувалась. Однак це не спростовує того, що у 2023 та 2024 році їй було перераховано кошти на її рахунок, де в призначенні платежу зазначено «оплата за надані в оренду паї за 2023, за 2024 рік відповідно (а.с. 190-191)

Отже, виходячи з вищевикладених правових висновків, суд вважає, що, оскільки умови договору оренди землі від 10.11.2016 були фактично виконані обома сторонами, позивачем - передачею земельної ділянки, а відповідачем ПП «Фруктекспол»- платою за оренду земельної ділянки, даний договір оренди не може вважатися неукладеним, оскільки фактично виконувався сторонами правочину.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року в справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23 (провадження № 61-4145сво24)).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

Враховуючи наведене, суд вважає, що дії позивача, яка отримувала орендну плату від відповідача, та не заперечує, що саме відповідач користувався її земельною ділянкою, а згодом вказує, що договір оренди є неукладеним, суперечать її попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісними.

Отже, сторона позивача не спростувала презумпцію відсутності волевиявлення сторони на укладення договору оренди від 10.11.2016 року, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності та відповідно відмови у задоволені позову з цих підстав, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно до вимог статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову по суті пред`явлених вимог, а тому клопотання представника відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності судом не вирішувалось.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, витрат, пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відтак, враховуючи, що у задоволені позову належить відмовити повністю, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 16963,20 грн слід залишити за нею, а тому у задоволенні заяви представника позивача від 18.09.2025 року про стягнення таких витрат необхідно відмовити.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Шевчук В.В. зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 15 000,00 грн, які просив стягнути із позивача. Однак представник відповідача не надав суду до закінчення судових дебатів доказів на підтвердження розміру таких витрат, а також не заявляв, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення, а тому суд залишає таку заяву без розгляду.

Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 81, 133, 137, 141, 244, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Фруктекспол» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: Приватне підприємство «Фруктекспол», адреса місцезнаходження: 45525, с. Марковичі, вул. Центральна, 70 А, Володимирський район, Волинська область, ЄДРПОУ 33315889.

Повний текст рішення складено 22.01.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко