Ухвала суду № 133525134, 20.01.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/11197/25

Провадження № 1-кс/333/542/26

УХВАЛА

20 січня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100007977, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Балабино Запорізького району Запорізької області, громадянина України, одруженого, освіта вища, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого та додані до нього матеріали, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2026 року старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий вказав, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100007977, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст.115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції від 02.01.2025 № 4 о/с ОСОБА_5 призначений на посаду інспектора взводу №2 роти №3 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Незважаючи на вищевказане, ОСОБА_5 , займаючи посаду інспектора батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, будучи працівником правоохоронного органу, наділеним повноваженнями представника влади, вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

Так, 23 листопада 2025 року, приблизно о 13:00 год., ОСОБА_5 , перебуваючи поза службою, будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на проїжджій частині вулиці Червоній у селищі Балабине Кушугумської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, біля будинків № 29, № 6-6 та № 6-в, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті кільком особам військовослужбовцям ЗСУ, які перебували на вулиці Червоній біля вищевказаних будинків, з наявної у нього табельної вогнепальної зброї закріпленого за ним пістолета «Форт 14», калібру 9х18 мм, серійний номер НОМЕР_1 , здійснив в їх бік не менше тринадцяти пострілів, спричинивши військовослужбовцю ОСОБА_7 вогнепальне кульове поранення черевної порожнини, військовослужбовцю ОСОБА_8 вогнепальне кульове поранення внутрішньої поверхні середньої третини лівого стегна, a військовослужбовцю ОСОБА_9 вогнепальне кульове проникаюче поранення лівої половини грудної клітини та вогнепальне кульове поранення лівого стегна, тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для їх вбивства, однак смерть потерпілих не настала з причин, які не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були припинені іншими військовослужбовцями ЗСУ, a потерпілим в подальшому надано кваліфіковану та необхідну медичну допомогу.

23.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України, про що складено протокол (час фактичного затримання 18:31 год. 23.11.2025).

24.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.01.2026.

16.01.2026 до Запорізької обласної прокуратури скеровано клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100007977 від 23.11.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України до 3 (трьох) місяців, тобто до 24.02.2026.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця події, висновком судової експертизи зброї №СЕ-19/108-25/27038-БЛ від 11.12.2025 року; висновком судової експертизи зброї №СЕ-19/108-25/27037-БЛ від 09.12.2025 року; показаннями потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ; довідками КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР; показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколом огляду відеозаписів з відеореєстратора службового автомобіля; речовими доказами; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

У кримінальному провадженні виконано ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку зібраних доказів, разом з тим, на даний час з метою забезпечення належного виконання завдань кримінального провадження, у ході досудового розслідування необхідно провести ще певні слідчі та процесуальні дії, у тому числі судово медичні експертизи потерпілих.

Їх проведення у визначений термін досудового розслідування не надалося за можливе, оскільки потерпілі, з отриманими тілесними ушкодженнями, тривалий час перебували на лікуванні в лікувальних закладах, а відповідно до ч.2 ст.242 КПК України слідчий зобов`язаний забезпечити проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

Так, за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Зазначені обставини свідчать про соціальну небезпеку підозрюваного ОСОБА_5 , будучи діючим працівником поліції, покликанням якого є захист порушених прав та інтересів людей, він навпаки вчинив дії, спрямовані на позбавлення життя кількох людей та із застосуванням вогнепальної зброї, а відповідно до Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вказане є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_5 буде саме тримання під вартою.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, органом досудового розслідування не встановлені усі обставини скоєння злочину, а також не знайдені та не вилучені усі предмети та можливо документи, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються, а тому існує достатньо обґрунтований ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може знищити, сховати або спотворити вищезазначені речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час не всі свідки скоєного кримінального правопорушення встановлені та допитані, а відтак підозрюваний ОСОБА_5 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про них, буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.

Обґрунтуванням ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України є те, що ОСОБА_5 є працівником поліції, обізнаний з тактикою та методами слідчої і оперативно-розшукової роботи, має певні стійкі зв`язки у правоохоронних структурах, а тому перебуваючи на свободі, використовуючи вищезгадані можливості підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрюваний, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, подальше звільнення з органів Національної поліції України та залишення без засобів існування, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 при ухваленні вироку, наслідки злочину, сторона обвинувачення вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Застосувати більш м`які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, так як він не зможе виконувати обов`язки покладені на особу при обрані особистого зобов`язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв`язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу окрім як тримання під вартою до розгляду кримінального провадження в суді.

Водночас, відповідно частини 4 статті 183 КПК України, під час, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, що в даному випадку є застосуванням вогнепальної зброї.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_3 повністю підтримали клопотання про продовження строкі запобіжного заходу підідозрюваному, просили його задовольнити.

Слідий ОСОБА_3 додатково повідомив, що за наявними на даний час відомостями потерпілий ОСОБА_9 продовжує перебувати на стаціонарному лікуванні у Хмельницькому госпіталі ветеранів війни, потерпілий ОСОБА_7 виписаний із Дніпровської міської лікарні №4 та наразі проходить амбулаторне лікування, а потерпілий ОСОБА_8 виписаний із військового госпіталю військової частини НОМЕР_2 . Медичну документацію потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вилучено, проводяться судово-медичні експертизи.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що обґрунтованість повідомленої підозри стороною обвинувачення у судовому засіданні не доведена.

Зокрема, на відеозаписі, наданому стороною захисту органу досудового розслідування та з невідомих причин не долученому стороною обвинувачення до матеріалів клопотання, зафіксовано, що військовослужбовці, які на даний час мають статус потерпілих у кримінальному провадженні, незаконно проникли на територію домоволодіння ОСОБА_5 , висловлювали на його адресу образи, кидали каміння у будинок та вимагали, щоб він вийшов до них.

Підозрюваний вважав, що військовослужбовці побачивши у нього зброю припинять свою протиправну діяльність та підуть. Однак, двоє з військовослужбовців напали на нього, застосовуючи зброю. Спочатку вони наносили підозрюваному удари на території домоволодіння, після чого силоміць виштовхали його за межі двору.

Під час сутички пролунали випадкові постріли зі зброї, при цьому дуло зброї було спрямоване вниз, у бік землі. Надалі військовослужбовці заволоділи автоматом ОСОБА_5 та впродовж 15 хвилин наносили йому удари ногами.

Вказані події побачила мати підозрюваного, яка підійшла з метою припинення їх дій. Водночас, один із військовослужбовців штовхнув її, внаслідок чого вона впала та зламала ногу. При цьому жоден із військовослужбовців не надав їй медичної допомоги; виклик швидкої медичної допомоги здійснили сусіди.

Після цього підходили інші військовослужбовці та також били підозрюваного ногами. Після прибуття швидкової медичної допомоги, військовослужбовці відійшли в сторону (автомат залишився у них). В цей час підозрюваний зайшов додому та взяв пістолет.

На відеозаписі вбачається, що зброя підозрюваного не була спрямована у голову чи тулуб військовослужбовців, що свідчить про відсутність у нього умислу на позбавлення їх життя; дії підозрюваного були спрямовані виключно на припинення протиправних дій та повернення належного йому автомата з подальшим залишенням військовослужбовцями території домоволодіння.

Один із військовослужбовців, який є потерпілим, отримав поранення під час того, як він накинувся на підозрюваного та почалася боротьба на землі.

Крім того, не зрозуміло в якому психоемоційному стані знаходився ОСОБА_5 після того, як він протягом 15 хвилин зазнавав побиття з боку військовослужбовців. Тому, без проходження комплексної психолого-психіатричної експертизи не можна казати, що у підозрюваного був умисел вбити.

ОСОБА_5 зі своїм досвідом користування зброєю, якщо б хотів вбити, то він би робив чіткі прицільні постріли в голову. Цього не було, тому, на його думку, підозра є необґрунтованою.

Під час досудового розслідування підозрюваний співпрацює зі слідчим та надав відеозапис подій, зазначених у клопотанні слідчого. Крім того, сторона захисту планує долучити до матеріалів справи відеозапис із телефону працівника медичної швидкої допомоги.

Підозрюваний ОСОБА_5 повністю підтримав доводи та твердження свого захисника. Додатково зазначив, що його у грудні 2025 року звільнили з лав Національної поліції.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши доводи прокурора, думки підозрюваного та його захисника, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.

У судовому засіданні встановлено, що 23.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України (кримінальне провадження №62025080100007977) та групою слідчих першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, було розпочато досудове розслідування.

23.11.2025 року постановою керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_16 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025080100007977 групі слідчих у складі: ОСОБА_3 (старший групи), ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .

Згідно постанови першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_26 від 24.11.2025 року процесуальними прокурорами, які здійснюють процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні є: ОСОБА_27 (старший групи), ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_4 , ОСОБА_34 .

23.11.2025 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст.208 КПК України.

24.11.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст. 115 КК України.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2025 року ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання по 21.01.2026 року (включно).

19.01.2026 року постановою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_35 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025080100007977, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.11.2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, до трьох місяців, тобто до 24.02.2026 року.

Клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу, погоджене із прокурором Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_27 , копію клопотання та додані до нього матеріали, підозрюваний ОСОБА_5 отримав 16.01.2026 року, тому встановлений законодавством час для ознайомлення з вказаними матеріалами, був дотриманий, враховуючи початок судового засідання. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч.2 ст. 115 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- даними протоколу огляду місця події - території ділянки місцевості, розташованої біля території домоволодіння АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1 за вказаною вище адресою. Під час огляду місця події, на ділянці проїжджої частини вулиці Червоної в смт Балабине, біля будинків №№29, 6-б та 6-в виявлена велика кількість предметів, схожих на стріляні гільзи, предмет, схожий на пістолет «Форт 14» з патроном в патроннику та порожнім магазином до нього, а також предмет, схожий на автомат Калашникова і магазин до нього, споряджений 25 патронами. В приміщенні домоволодіння АДРЕСА_1 виявлені три предмети, схожі на магазини до автоматичної зброї, споряджені патронами, мобільний телефон ОСОБА_5 , його службове посвідчення та спеціальний жетон працівника поліції, а також предмет, схожий на магазин до пістолета, споряджений чотирнадцятьма патронами;

- показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який пояснив, що о 12 год. 30 хв. отримав повідомлення, що невідома людина у цивільному одязі в селищі Балабине з автоматичною зброєю погрожувала військовослужбовцям. Близько 12 год. 45 хв. він був на місці у АДРЕСА_2 . На той момент на подвір`ї вказаного будинку на землі лежав як у подальшому буде встановлено ОСОБА_5 , якого розброїли на момент його приїзду військовослужбовці та жінка похилого віку (як пізніше встановлено матір підозрюваного).

Він відразу доповів керівництву військової частини про подію та зателефонував працівнику поліції. В цей час приїхала «швидка» та почала надавати допомогу матері ОСОБА_5 . Останній попрохав піднятися з землі та зайти до будинку, щоб подзвонити своєму керівництву, що і йому дозволи здійснити.

У подальшому, ОСОБА_5 з`явився з пістолетом в руці і почав стріляти у бік військовослужбовців, які знаходилися поряд. Спочатку у бік ОСОБА_36 , потім у нього. Всього у його бік підозрюваний прицільно здійснив 4 постріли і поранив у ногу.

Після цього, ОСОБА_5 почав стріляти у бік військовослужбовців - ОСОБА_7 , якого поранив у черевну порожнину та ОСОБА_9 , якого поранив у грудну клітину та ліве стегно. Всього підозрюваний вистрілив увесь магазин з пістолету, після чого останнього роззброїли та фактично затримали до приїзду працівників поліції;

- показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які є по суті аналогічними з показаннями потерпілого ОСОБА_8 ;

- речовими доказами: предметом, схожим на пістолет з патроном та порожнім магазином, предметами, схожими на стріляні гільзі та кулю та предметом, схожим на автомат Калашникова, вилученими з ділянки проїжджої частини та узбіччя біля будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра стосовно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована

У своєму клопотанні слідчий вказує, що йому для завершення досудового розслідування необхідно провести окремі слідчі (розшукові) та процесуальні дії

- після завершення лікування потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , провести судово-медичну експертизу, з метою встановлення ступеня тяжкості спричинених тілесних ушкоджень;

- провести судово-медичну експертизу підозрюваного ОСОБА_5 , з метою встановлення ступеня тяжкості спричинених тілесних ушкоджень;

- провести огляд витребуваних з ВП №6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області відеозаписів з нагрудних відеокамер поліцейських, які 23.11.2025 прибули на виклик на місце вчиненого кримінального правопорушення, та за результатами огляду прийняти рішення щодо приєднання вказаних відеозаписів до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів;

- допитати підозрюваного ОСОБА_5 за обставинами кримінального провадження;

- з урахуванням отриманих судово-медичних експертиз потерпілих та встановлених під час досудового розслідування даних, повідомити ОСОБА_5 про підозру в кінцевій редакції;

- виконати інші слідчі та процесуальні дії, необхідність в яких може виникнути при проведенні досудового розслідування;

- виконати вимоги ст. 290 КПК України з підозрюваним ОСОБА_5 , а також його захисником адвокатом ОСОБА_6 ;

- виконати вимоги ст. 290 КПК України із залученими до участі у кримінальному провадженні потерпілими;

- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, які спрямувати до суду для розгляду.

Проведення вищевказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій потребує додаткового часу, а їх значення для досудового розслідування має вирішальний характер.

Відповідно до вимог ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст. 77 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає слідчий, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є особливо тяжким та передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічним позбавленням волі, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, підозра особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення особливо тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_5 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, дійшов до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризиків незаконного впливу на свідків та перешкоджання у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На цей час частина свідків по даному кримінальному провадженню ще не допитана. Підозрюваний ОСОБА_5 у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, знаючи про анкетні дані свідків, використовуючи свої знання як правоохоронця та певні зв`язки, ймовірно буде здійснювати тиск на них, з метою схилити до відмови від дачі показів взагалі або до їх зміни на свою користь.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення

Слідчий суддя в даному випадку згоден з позицією прокурора, що ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність послідуючого покарання, а також звільнення його з органів Національної поліції України та залишення без засобів існування, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

До такого висновку слідчий суддя дійшов і при аналізі дій ОСОБА_5 під час подій. Так, слідчий суддя звертає увагу, що останній підозрюється у тому, що він прицільно здійснив не один постріл, після чого зупинився, а більше десяти, що свідчить про те, що підозрюваний намагався довести до кінця свої дії.

Ризики, передбачені п.п. 2,4 ч.1 ст.177 КПК України та зазначені слідчим у клопотанні, під час судового розгляду не підтвердилися.

Таким чином, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, можливість продовження вчинення кримінального правопорушення. Вказані ризики, на думку слідчого судді є досить вагомим у даному випадку, вони на цей час продовжують існувати, тому клопотання слідчого про продовження до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити до строку закінчення досудового розслідування.

Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, той факт, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 підпадає під перелік злочинів, визначених ч.4 ст.183 КПК України, тому слідчий суддя не визначає можливість застосування застави.

Водночас, під час розгляду цього клопотання, слідчий суддя розглядав можливість застосування до підозрюваного іншого, більш м`якого альтернативного запобіжного заходу, у т.ч. домашнього арешту та особистого зобов`язання.

Враховуючи особистість підозрюваного, встановлені ризики, які є надзвичайно вагомими, тому вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти встановленими під час розгляду клопотання ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 є доцільним у даному випадку та відповідає принципу винятковості цього запобіжного заходу.

Враховуючи продовження строку досудового розслідування постановою прокурора до 24.02.2026 року, вважаю, що строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 необхідно продовжити в межах зазначеного строку досудового розслідування, тобто по 23.02.2026 року (включно).

Керуючись, ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 199, 206 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100007977, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України стосовно ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 23.02.2026 року (включно).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного, а також надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.

Повний текст ухвали складено 23.01.2026 року.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1