Рішення № 133503636, 20.01.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/513/25

Провадження № 2/529/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - АТ "А-Банк") звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 19 серпня 2024 року між сторонами у справі укладено кредитний договір № АВН0СТ155101724056163216. За умовами вказаного договору, позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн на 36 місяців, тобто до 18.08.2027, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 75,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, пені у розмірі 0,07 % (не менше 1,00 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу. Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31.05.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 49 065,92 грн, з яких: 38 306,25 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 313,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 446,17 грн - заборгованість за пенею. Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 19.08.2024 в загальному розмірі 49 065,92 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області прийнято позов до провадження і справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

З поштових довідок на наявних у матеріалах справи рекомендованих листах вбачається, що надіслані судом відповідачу ОСОБА_1 рекомендовані листи з повідомленнями про судовий розгляд справи не було вручено останньому у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною зареєстрованою та останньою відомою фактичною адресою місця проживання /а.с. 39, 40, 41, 51, 52, 53/, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 вважається повідомленим про перебування на розгляді у суді судової справи, учасником якої він являється. Крім цього, відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом опублікування оголошень на офіційному вебсайті судової влади України, останнє з яких було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення /а.с. 34, 38, 44, 47, 50/.

Враховуючи те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2024 року між АТ "А-Банк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № АВН0СТ155101724056163216 в електронній формі з використанням відповідачем електронного підпису. На підставі цього кредитного договору відповідач отримав кредит для власних потреб в розмірі 40 000,00 грн, із строком повернення на 36 місяців, тобто по 18.08.2027, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 75,00 % на рік, пені у розмірі 0,07 % (не менше 1,00 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу /а.с. 6-7/.

Відповідач ОСОБА_1 також підписав електронним підписом Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк", Паспорт споживчого кредиту "Швидка готівка", Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, в яких вказано зазначені вище умови кредитного договору /а.с. 5-6, 8/.

З наявної у матеріалах справи копії меморіального ордеру від 19.08.2024 № ТR.38898825.34156.65455 вбачається, що позивач перерахував на картку відповідача ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн /а.с. 10/.

З наявних у матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ "А-Банк", та виписки по кредиту вбачається, що відповідач ОСОБА_1 тривалий час користувався наданими йому кредитними коштами, при цьому іноді здійснював погашення заборгованості на різні суми, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між АТ "А-Банк" та відповідачем ОСОБА_1 /а.с. 10-11/.

Згідно з вказаним вище розрахунком заборгованості відповідач ОСОБА_1 користувався коштами кредитного ліміту, який у встановленому договором порядку та строки не погасив, в результаті чого станом на 31 травня 2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 49 065,92 грн, з яких: 38 306,25 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 313,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 446,17 грн - заборгованість за пенею /а.с. 10/.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України Про електрону комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису.

Нормою статті 11 ЗУ Про електронну комерцію передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття підпис у сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Як вбачається зі змісту укладеного 19.08.2024 між АТ "А-Банк" та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, цей договір відповідно до вимог чинного законодавства підписано відповідачем за допомогою електронного підпису. Матеріалами справи підтверджується, що кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн за цим кредитним договором були перераховані на вказану відповідачем банківську картку. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні кредитного договору відповідач своїм електронним підписом підтвердив, що він згодний з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення кредиту, наданою сумою кредиту, строком його повернення, розміром відсотків за його користування, порядком нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не погасив позивачу заявлену останнім заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 49 065,92 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про судовий розгляд справи, відзиву на позов, будь-яких заперечень проти позову, заяв чи клопотань суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, оскільки позивачем підтверджено факт укладення відповідачем кредитного договору та користування кредитними коштами, а також порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, яку нараховано у межах строку кредитування, яку не сплачено боржником в обумовлені строки, в свою чергу відповідачем не спростовано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ "А-Банк" заборгованість за кредитним договором від 19.08.2024 № АВН0СТ155101724056163216 в загальному розмірі 48 619,75 грн, з яких: 38 306,25 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 313,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у розмірі 446,17 грн, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 12 кредитного договору від 19.08.2024 визначено, що у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості Клієнт сплачує пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1,00 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу /а.с. 6/.

Із змісту кредитного договору від 19.08.2024 вбачається, що зазначений договір є договором про споживчий кредит.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24.12.2023, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом з цим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на день ухвалення рішення у справі ще не прийнято Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування", проект якого за № 11180 від 15.04.2024 знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.

Таким чином, на день ухвалення рішення у справі є чинним пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі № № 334/3161/17, провадження № 14-188 цс 20, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" запроваджено воєнний стан на всій території України з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває донині.

Враховуючи те, що кредитний договір між ОСОБА_1 та АТ "А-Банк" було укладено 19 серпня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, пеня за прострочення погашення кредиту нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває донині, станом на день ухвалення рішення у справі чинним є пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якої за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у розмірі 446,17 грн.

Враховуючи вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ "А-Банк" заборгованість за кредитним договором від 19.08.2024 № АВН0СТ155101724056163216 в загальному розмірі 48 619,75 грн, з яких: 38 306,25 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 313,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи те, що позов задоволено частково, а саме на 99,09 %, у справі наявні документи, які підтверджують понесення позивачем судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422,40 грн /а.с. 26/, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ "А-Банк" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 2 400,36 грн (2 422,40 грн х 99,09 % = 2 400,36 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором від 19 серпня 2024 року № АВН0СТ155101724056163216 в загальному розмірі 48 619 (сорок вісім тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн 75 коп, з яких: 38 306,25 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 313,50 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн 36 коп.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк", місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , останнє відоме фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Головуючий О.С. Кириченко