Ухвала суду № 133502035, 22.01.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/1667/25

Провадження № 4-с/293/1/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця - в.о. начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковалевської М.В., стягувач ПАТ «Райффайзен банк Аваль»

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

30.12.2025 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хільчевського С.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АМ №1176705, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковалевської М.В., згідно якої просить:

- визнати протиправними дії начальника Черняхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Мирошник Ірини Миколаївни щодо винесення постанови від 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження №54692266 за постановою від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 47 220,30 грн.

- визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковалевської Марії Вікторівни з приводу відмови у знятті арештів, що накладені на все майно та кошти ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно з постановами про арешт коштів боржника від 09.10.2024, від 11.03.2020, від 31.03.2025 постановлених в межах виконавчого провадження №54692266;

- зобов`язати Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що накладений на майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно з постановою про арешт коштів боржника від 09.10.2024 постановленою в межах виконавчого провадження №54692266;

- зобов`язати Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що накладений на майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно з постановою про арешт майна боржника від 11.03.2020 постановленою в межах виконавчого провадження №54692266;

- зобов`язати Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що накладений на майно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно з постановою про арешт майна боржника від 31.03.2025 постановленою в межах виконавчого провадження №54692266.

Вимоги скарги мотивовані, тим, що виконавче провадження №54692266, в рамках якого накладені арешти на майно ОСОБА_1 відкрите з порушенням строків, а тому накладені арешти в межах даного виконавчого провадження є незаконними, такими, що порушують його право власності, а також суперечить нормам ЗУ "Про виконавче провадження" та підлягають скасуванню.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою від 30.12.2025 суд призначив розгляд скарги ОСОБА_1 на 12 год 00 хв. 08.01.2026 (а.с.24).

08.01.2026 представник скаржника адвокат Хільчевський С.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АМ №1176705 від 29.12.2025, в режимі відео конференції скаргу підтримав, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник АТ «Райффайзен Банк» в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі представника банку (а.с.28-31).

Представник Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на скаргу ОСОБА_1 . У відзиві просив відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 від 29.12.2025 в повному обсязі. Розгляд справи просить проводити без участі представника відділу. Також зазначив, що зі скаргою ОСОБА_1 не погоджується з наступних підстав:

Згідно інформації наявної в Автоматизованій системі виконавчого провадження на примусовому виконанні у відділі дійсно перебували виконавчі провадження про стягнення заборгованостей із ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме: - ВП45999537 із примусового виконання виконавчого листа № 293/1086/13-ц від 13.01.2014 виданого Черняхівським районним судом Житомирської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Авль» в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен банк Аваль» 481 374,91 грн. боргу в солідарному порядку.

14.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 21.01.2015 винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 48 137,49 грн.

12.09.2017 виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку із надходженням заяви стягувача із повідомленням про сплату боргу боржником в повному обсязі). Виконавчий збір у рамках вищевказаного виконавчого провадження у сумі 47 220,30 грн. стягнуто не було.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом.

На виконання вказаної норми Закону 12.09.2017 постанову про стягнення виконавчого збору від 21.01.2015 на суму 47 220,30 грн. виділено в окреме виконавче провадження та внесено їх до Автоматизованої системи виконавчого провадження за №54692266.

Вищевказана постанова державного виконавця від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_1 є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню шляхом виокремлення її в самостійне виконавче провадження у зв`язку із закінченням виконавчого провадження за ВП № 45999537, у межах якого з боржника не стягнуто виконавчий збір. При цьому вказана постанова щодо стягнення з боржника виконавчого збору є чинною (у порядку, визначеному законодавством, протиправною не визнавалась та не скасовувалась). Законодавством не передбачено іншої альтернативи поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання такої постанови.

По виконавчому провадженню за № 54692266 із примусового виконання постанови №45999537 від 21.01.2015, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Черняхівського районного управління юстиції про стягнення із ОСОБА_1 залишку нестягнутого виконавчого збору в сумі 47 220,30 грн. на користь держави: 12.09.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку цього ж дня за вих. № 1106 направлено боржнику для виконання.

11.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 167,89 грн.

11.03.2020 із метою реального виконання рішення державним виконавцем винесено про звернення стягнення на майно боржника у межах суми боргу.

19.06.2023 та 09.10.2024 державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника, якими накладені арешти на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, яку підписано електронним цифровим підписом і надіслано для виконання до банків учасників електронного обміну.

Згідно електронних відповідей вказані постанови прийняті АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк», АТ «Кредобанк», АТ «Райффайзен Банк», а іншими банками - учасниками обміну в Автоматизованій системі виконавчого провадження повернуті без виконання у зв`язку із відсутністю рахунків/клієнта ОСОБА_1 .

Згідно електронної відповіді МВС України за боржником зареєстрований транспортний засіб, саме: реєстраційний номер: НОМЕР_2 найменування: САЗ VIN/ Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 загальна характеристика: марка: САЗ, модель: 3507, категорія: ВАНТАЖНИЙ, колір: ЗЕЛЕНИЙ, рік виробництва: 1984, номер шасі НОМЕР_3 , який 31.03.2025 державним виконавцем арештовано та оголошено в розшук.

09.04.2025 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 06.01.2026 вищевказаний виконавчий документ повторно до відділу не надходив та на примусовому виконанні не перебуває.

Представник відділу ДВС також зазначає, що по суті змісту скарги позивачем невірно тлумачаться наслідки закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачу так, як вони є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки. Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження та в разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків. Водночас, законодавець у Законі України № 1404-VIII «Про виконавче провадження, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно з поверненням виконавчого документа стягувачу (частина третя статті 37 Закону). Отже, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону). Постанова ВП ВС №2/1522/11652/11 від 14.05.2025.

Окрім того, представник відділу ДВС вважає, що скаржником не враховані положення: статті 27 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно яких за якими у випадках після повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця. Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 30.06.2021 у справі №460/2478/19, від 24.12.2021 у справі №640/4599/21, від 25.05.2023 у справі №420/1233/19, від 01.08.2024 у справі № 640/11506/21.

Також представник зазначає, що зі змісту скарги ОСОБА_1 останньому стало відомо про виконавче провадження за №ВП 54692266 (отримання відповіді на адвокатський запит адвоката Хільчевського С.О.) із долученими: копією подання про виділення виконавчого збору, копії постанови про стягнення виконавчого збору від 21.01.2015, копії постанови про відкриття виконавчого провадження за № 54692266 від 12.09.2017, копії постанови про арешт майна боржника за №54692266 від 11.03.2020, копії постанови по арешт коштів боржника №54692266 від 09.10.2024, копії постанови про арешт майна боржника за № 54692266 від 31.03.2025, копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.04.2025-28.11.2025.

11.09.2023 до відділу за вх. № 12697/23-26 надійшла заява ОСОБА_1 від 01.09.2023 року із проханням визначити його арештований поточний рахунок у банку у рамках ВП 54692266 для здійснення видаткових операцій призначений йому для отримання пенсійного забезпечення. 13.09.2023 державним виконавцем винесено постанову за № 54692266 від 13.09.2023 про зняття арешту із коштів боржника.

Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, порушено їхні права чи свободи у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права чи свободи. Тобто з 11.09.2023 скаржнику було відомо про відкрите виконавче провадження за № 54692266 із примусового виконання постанови № 45999537 від 21.01.2015 виданої відділом державної виконавчої служби Черняхівського районного управління юстиції про стягнення із ОСОБА_1 залишку нестягнутого виконавчого збору в сумі 47 220,30 грн. на користь держави, тобто встановлений Законом термін сплинув 21.09.2023.

Згідно частини 2 статті 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом за заявою. Однак, поважних причин пропуску встановленого Законом процесуального строку на подачу скарги ОСОБА_1 у скарзі на дії державного виконавця, представник скаржника не зазначає.

У зв`язку із вищевикладеним представник відділу ДВС вважає, що дії та рішення державного виконавця прийняті під час примусового виконання вищевказаного рішення були прийняті та вчинені відповідно до Закону у межах повноважень державного виконавця. Просить відмовити в задоволенні скарги (а.с.38-58).

08.01.2026 суд оголосив перерву у розгляді скарги до 09:00 год. 20.01.2026 (а.с.57-58).

14.01.2026 до суду поштовим зв"язком з Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 , аналогічний поданому чкрез систему "Електронний суд".

20.01.2026 представник скаржника - адвокат Хільчевський С.О., в режимі відео конференції, скаргу підтримав, просив її задовольнити та пояснив, що на виконанні у Черняхівському районному відділі ДВС ГТУЮ у Житомирській області перебувало виконавче провадження АСВП №45999537 відкрите на підставі примусового виконання виконавчого листа №293/1086/13-ц від 13.01.2014, виданого Черняхівським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 481 374,91 гривень.

Зазначає, що в межах цього виконавчого провадження 21.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. 12.09.2017 виконавче провадження АСВП №45999537 закінчене на підставі п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з повною сплатою боргу за рішенням суду.

12.09.2017 начальником Черняхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Мирошник І.М. винесена постанова від 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження №54692266 за постановою від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 47 220,30 грн.

В межах виконання виконавчого провадження №54692266 на майно ОСОБА_1 накладені арешти на майно: від 11.03.2020, 09.10.2024 та 31.03.2025.

09.04.2025 постановою державного виконавця Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області виконавче провадження ВП №54692266 повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник скаржника Хільчевський С.О. вважає, що державний виконавець під час винесення постанови від 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження №54692266 порушив вимоги ст.19 Конституції України та ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», так як повинен був винести нову постанову про стягнення виконавчого збору в межах цього виконавчого провадження.

Разом з тим, звернув увагу суду на те, що строк пред`явлення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2015 сплинув 21.01.2016, а тому протиправними є дії державного виконавця щодо винесення постанови державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54692266) 12.09.2017, згідно виконавчого документу, строк звернення якого до виконання сплинув. В даному випадку чинним законодавством не передбачено поновлення строків для пред`явлення виконавчого документу самим державним виконавцем.

Окремо зазначив, що скаржником не пропущено строк звернення до суду зі скаргою з тих підстав, що з заявою про зняття арешту до ДВС він звернувся 11.12.2025, відповідь на яку йому надійшла 29.12.2025, так як він і звернувся до суду.

20.01.2026 інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились. У матеріалах справи містяться їх заяви про розгляд справи у їх відсутності.

За приписами ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

20.01.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши проголошення повного тексту ухвали суду на 22 січня 2026 року о 12 год 30 хв.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Згідно з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2015 ВП №45999537 з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір в розмірі 48 137,49 грн. на користь відділу державної виконавчої служби Черняхівського районного управління юстиції. Постаенова містить відмітку завірену державним виконавцем, що станом на 12.09.2017 залишок виконавчого збору становить 472220,30 гривень (а.с.10).

12.09.2017 державним виконавцем на ім`я начальника Черняхівського РВ ДВС внесено подання про надання дозволу на виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженні АСВП 45999537 №293/1086/13-ц від 13.01.2014, яке закінчене на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.9).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2017 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №54692266 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору 47 220,30 грн.(а.с.11).

11.03.2020 у ВП №54692266 державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 на все майно (а.с.12).

09.10.2024 у ВП №54692266 державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт на грошові кошти/ електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с.13).

31.03.2025 у ВП №54692266 винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 на транспортні засоби: САЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 (а.с.14).

Відповідно до постанови державного виконавця від 09.04.2025 у ВП №54692266 постанову про стягнення виконавчого збору №б/н від 21.01.2015 повернуто стягувачу. У вказаній постанові також зазначається, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 29199,86 грн; сума стягнутого виконавчого збору/сума стягнутої винагороди приватного виконавця -17869,44 грн (а.с.15).

11.12.2025 адвокат Хільчевський С.О. звернувся до Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про зняття арештів накладених на майно ОСОБА_1 (а.с.16-17).

Повідомленням Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.12.2025 №23.5/9/2025/134258 адвокату Хільчевському С. відмовлено у знятті арешту з усього майна та рахунків ОСОБА_1 , у зв`язку з наявною заборгованістю по сплаті виконавчого збору на користь держави (а.с.18).

Зазначені вище докази підтверджуються копією матеріалів виконавчого провадження № за АСВП №54692266, поданими разом з відзивом представника відділу ДВС (а.с.43-54).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до п.9 ч.3 статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі -Закон №1404).

Відповідно до ст.1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404 передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За змістом пункту 5 частини першої статті 5 Закону №1404 постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Поряд з цим, статтею 2 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою та другою статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Суд також зауважує, що норми ст.39 Закону №1404 містять вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.

Згідно п. 9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Наведена правова норма свідчить на користь висновку, що законодавцем встановлений єдиний алгоритм дій виконавця щодо вирішення питання стягнення виконавчого збору при закінченні виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону, а саме: винесення постанови про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа.

Отже, Закон не дозволяє ані виконувати постанову про стягнення виконавчого збору, прийняту до закінчення виконавчого провадження, як це мало місце у даній справі, ані зазначити про обов`язок боржника сплатити виконавчий збір у постанові про повернення виконавчого документа. Для вирішення цього питання законодавцем чітко врегульовано його процедуру та обмежено її відповідним строком.

Так, предметом оскарження є дії начальника Черняхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Мирошник Ірини Миколаївни щодо винесення постанови 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження №54692266 за постановою від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 47 220,30 грн.

За обставин даної справи, відповідач постанову, про яку йдеться у ч.3 ст.40 Закону, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа, тобто 12.09.2017, не прийняв. Натомість, 12.09.2017 виконавець прийняв рішення про відкриття виконавчого провадження №54692266 по виконанню постанови від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору, строк пред`явлення якої до виконання сплив.

Такий порядок дій державного виконавця та ухвалення рішень прямо суперечить приписам частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ, що є самостійною підставою для визнання цих дій та рішень протиправними, оскільки за концепцією правової держави, якою проголошена Україна відповідно до її Конституції, правове регулювання суспільних відносин стосовно держави, її органів та їх посадових осіб відбувається за принципом - заборонено все, за винятком того, що прямо дозволяється законом.

Варто також відмітити, що виконавчий документ, виданий до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», пред`являється до виконання у строки, встановлені Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2015), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом

У пункті 2 частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження») передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.01.2015 у ВП № 45999537 є виконавчим документом та з її змісту вбачається, що датою її набрання чинності є 21.01.2015, а строк пред`явлення до виконання 21.01.2016.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Згідно з пунктом 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» свідчить про те, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі та можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

За таких обставин, суд погоджується з доводами представника Мухи С.О., що відповідач діяв у відмінний від встановленого Законом спосіб.

З огляну на встановлені судом обставини справи, дії начальника Черняхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Мирошник Ірини Миколаївни щодо винесення постанови від 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження №54692266 на підставі постанови від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 47 220,30 грн. поза межами строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, є протиправними.

Відтак, постанови про накладення арештів на майно ОСОБА_1 , винесені у виконавчому провадженні №54692266 з порушенням норм закону, тому підлягають скасуванню.

При цьому судом зазначається, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Таким чином, суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі зазначеного, суд погоджується з твердженням скаржника, що дії державного виконавця щодо винесення постанови від 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження №54692266 за постановою від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 в розмірі 47 220,30 грн та про відмову у знятті арештів винесених у даному виконавчому провадженні постановами від 11.03.2020, 09.10.2024 та 31.03.2025 є протиправними.

Не зняття арешту з його майна ОСОБА_1 у цьому виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи порушує його права на мирне володіння своїм майном та підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешти з майна боржника.

Вказана позиція узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.07.2022 у справі № 2/00301/806/11,від 01.11.2021 у справі №21/170-08, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Окрім того, представником ОСОБА_1 доведено, що ним не пропущено строк для звернення з такою скаргою до суду, що також підтверджується дослідженими судом матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, рішення від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім, та інші доводи сторін не спростовує.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного та зважаючи на те, що на час звернення зі скаргою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно ОСОБА_1 порушується його право власності, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, суд задовольняє скаргу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 258-261, 447-453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії начальника Черняхівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Мирошник Ірини Миколаївни щодо винесення постанови від 12.09.2017 про відкриття виконавчого провадження №54692266 за постановою від 21.01.2015 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 47 220,30 грн.

Визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов`язки начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковалевської Марії Вікторівни з приводу відмови у знятті арештів, що накладений на все майно та кошти ОСОБА_1 згідно з постановами про арешт коштів боржника від 09.10.2024, від 11.03.2020, від 31.03.2025, постановлених в межах виконавчого провадження №54692266.

Зобов`язати Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, що накладений на майно ОСОБА_1 згідно з постановами про арешт коштів боржника від 11.03.2020, 09.10.2024 та 31.03.2025, постановлених в межах виконавчого провадження №54692266.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено: 22.01.2026.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО