Рішення № 133491405, 22.01.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/2107/25

Провадження № 2/938/158/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №2023873211від 13.05.2019 в розмірі 6025,40 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.05.2019 між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2023873211 відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 8798,70грн. строком до 13.05.2020.

В подальшому, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто всіх прав вимоги за Кредитним договором 2023873211 від 13.05.2019р., продукт (CARD), разом з усіма додатками до ньог (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК», відповідно до Договору факторингу №12/4/21 від 12.04.2021 року, укладеного між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» наступні права вимоги, які були ним набуті на підставі Договору факторингу №437/ФК/-20 від 11.12.2020року укладеним між ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", які були раніше відступлені по договору №11/2/20 від 11.12.2020р. укладеним між АТ «ОТП Банк» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 6025,40 гривень, судовий збір та витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00грн.

Ухвалою судді від 19.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Від представника відповідача, ОСОБА_1 , адвоката Юрчук С.В., 21.01.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається що відповідач заперечує позовні вимоги та просить застосувати до них позовну давність а в позові відмовити з цих підстав. Зазначає, що кредитний договір був укладений в 2019 році і строк у який позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх цивільних справ сплив у 2022 році, а саме для Кредитного договору від 13.05.2019 року №2023873211 останнім днем для подання позову становить 13.05.2022. Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості пред`явлені позивачем з пропуском трирічного строку позовної давності. Крім того, позивачем не надано доказів, які б вказували на переривання строку позовної давності, заяв про поновлення позовної давності суду й доказів існування поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Також вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Позивач явку представника в судове засідання 20.01.2026 не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В прохальній частині позовної заяви просить проводити розгляд справи без участі представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення йому 09.01.2026 поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив.

А тому, оскільки у відповідності до положень ст.223 ЦПК України у суду відсутні перешкоди для розгляду справи у відсутності учасників справи, суд прийшов до переконання про можливість завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення за правилами ч.4 ст.268 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, відзив на позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Судом встановлено, що 13.05.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2023873211, який підписано ОСОБА_1 власноручним підписом.

Відповідно до умов договору, АТ «ОТП Банк» надав відповідачу кредит у розмірі 7794,00 грн. на придбання товару у продавця, у розмірі 350,00 грн. на оплату послуг банку, 654,70 грн на придбання послуг зі страхування у продавця, всього на суму 8798,70грн. Передоплата позичальника - 100,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту 13.05.2020 (п.1.1).

Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 0,01 % річних (п. 1.2). Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань (п. 1.3).

Також, сторони договору підписали графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту, орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, а також відповідач підписав Анкету-заяву на отримання кредиту.

Отримання відповідачем кредиту в сумі 7894,00 грн. підтверджується квитанцією на суму 7894,00грн, копією товарного чеку №00050013189167 від 13.05.2019 ТОВ «ДІЄСА» в якому зазначено про вид платежу, акційна розстрочка 10 платежів, специфікацією до кредитного договору від 13.05.2019 згідно якої АТ «ОТП Банк» було прийнято позитивне рішення щодо можливості надати позичальнику кредит на наступних умовах на суму 7894,00 грн з яких 7794,00грн сума до списання, 100,00грн сума початкового внеску.

Таким чином, з наведеного вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Так, встановлено, що 11.12.2020 між АТ "ОТП БАНК" та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 11/2/20, відповідно до якого АТ "ОТП БАНК" передало (відступило) за плату ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні АТ "ОТП БАНК" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 11/2/20 від 11.12.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2023873211 від 13.05.2019 на суму 6025,40 грн, з них: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2025,40 грн заборгованість по відсотках.

11.12.2020 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНАНС ГРУП" укладений Договір факторингу № 437/ФК-20, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» передало (відступило) за плату ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНАНС ГРУП" права вимоги, а ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНАНС ГРУП" прийняло належні ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 437/ФК-20 від 11.12.2020, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНАНС ГРУП" набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2023873211 від 13.05.2019 на суму 6025,40 грн, з них: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2025,40 грн заборгованість по відсотках.

12.04.2021 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНАНС ГРУП" та ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" укладений Договір факторингу №12/4/21, відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНАНС ГРУП" передало (відступило) за плату ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" права вимоги, а ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" прийняло належні ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРФІНАНС ГРУП" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №12/4/21 від 12.04.2021, ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2023873211 від 13.05.2019 на суму 6025,40 грн, з них: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2025,40 грн заборгованість по відсотках.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закону № 675-VIII).

Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що представлений стороною позивача Договори факторингу та Реєстри права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2023873211 від 13.05.2019, оскільки укладаючи договори факторингу сторони узгодила всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договорів факторингу в момент їх підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитного договору не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків. Отже, враховуючи викладене, суд висновує про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором №2023873211 від 13.05.2019 у сумі 6025,40грн, яка складається з тіла кредиту 6025,40 грн, з них: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2025,40 грн заборгованість по відсотках. При цьому, суд враховує, що стороною відповідача не заперечується факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та заявлений позивачем розмір заборгованості за кредитним договором.

Представник відповідача подала відзив на позов, в якому просила застосувати до позовних вимог позовну давність, оскільки кредитний договір був укладений в 2019 році і строк у який позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх цивільних справ сплив у 2022 році, а саме для Кредитного договору від 13.05.2019 року №2023873211 останнім днем для подання позову є 13.05.2022.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). При цьому частино. 2 ст.258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно стаття 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У відповідності до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова ВП Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц).

Як встановлено судом, позивачем заявлено обґрунтовану вимогу про стягнення із відповідача заборгованості за умовами кредитного договору №2023873211 від 13.05.2019 у сумі 6025,40грн, яка складається з тіла кредиту 6025,40 грн, з них: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2025,40 грн заборгованість по відсотках.

Згідно положень п.1.1. кредитного договору, дата остаточного повернення кредиту 13.05.2020.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018, у справі №444/9519/12, поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Однак, з 12 березня 2020 року на всій території України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було введено карантин, який, з урахуванням постанови КМУ від 25 квітня 2023 року №383 діяв по 30 червня 2023 року.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який введений в дію Законом 540-IX, що набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан, строк якого Указами Президента України неодноразово продовжено, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ХІ від 15.03.2022 року внесла зміни відповідно до строків позовної давності.

Відповідно до ч. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ХІ від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, за змістом якого у період воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії.

Однак, Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Таким чином, починаючи з 02.04.2020 і по 03.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений, в тому числі для вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині тіла кредиту та відсотків.

Оскільки строк дії кредитного договору №2023873211 від 13.05.2019 закінчився 13.05.2020 та враховуючи що з 20.04.2020 перебіг позовної давності був зупинений до 03.09.2025, а тому перебіг трирічного строку позовної давності за позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором №2023873211 від 13.05.2019 розпочався 04.09.2025, а тому у суду немає підстав для відмови в позові через сплив строків позовної давності.

При цьому, обставини щодо переривання строку позовної давності, судом не досліджувалися, оскільки такі в даному випадку не мають правового значення.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 3000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц та від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача представлено суду договір про надання правової допомоги №43453613/1 від 25.08.2025, додаткову угоду №2023873211 до Договору №43453613/1 від 25.08.2025, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою С.А., необхідних для надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 14.11.2025, акт № 2023873211 про підтвердження факту надання правничої допомоги (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14.11.2025.

Дійсно як вбачається з представлених позивачем доказів, фактичний розмір понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката становить 3000,00 грн. В той же час оцінивши надані адвокатом послуги та витрачений ним час на складання процесуальних документів, а саме позовної заяви, зважаючи зокрема на складність справи, ціну позову, суд приходить до висновку, що визначений стороною та його адвокатом розмір витрат на правову допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору і з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 1000 гривень 00 копійок.

Керуючись статями 10-13, 49, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 282, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №2023873211 від 13.05.2019 в сумі 6025 гривень 40 копійок (шість тисяч двадцять п`ять гривень сорок копійок).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» судовий збір в сумі 2422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 гривень 00 копійок (одна тисяча гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8; код ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ