Рішення № 133483865, 21.01.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/2043/25

Провадження № 2/938/129/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №1280326 від 04.11.2023 в розмірі 88749,88 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.11.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1280326 у формі електронного документа, який підписано, шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті Кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору К300, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС-повідомленні.

Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 10000,00 грн 04.11.2023 на банківську карту № НОМЕР_2 Відповідача, яку Відповідачем вказано при укладенні Кредитного договору.

27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу №27062025, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1280326 від 04.11.2023 на суму 88749,88грн, з яких сума кредиту 9999,99грн, сума процентів за користування кредитом 78749,89 грн.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання. У період з 04.11.2023 по 27.06.2025 нею здійснено оплату на рахунок первісного кредитора лише в розмірі 3030,01 грн, які а саме в сумі 0,01грн спрямовано на тіло кредиту, а 3030грн на погашення процентів за договором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», внаслідок чого у неї утворилася заборгованість на загальну суму 88749,88грн, з яких сума кредиту 9999,99грн, сума процентів за користування кредитом 78749,89 грн. Просить, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 08.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов. Задоволено клопотання позивача про витребування з АТ КБ «ПриватБанк» додаткових доказів.

На виконання вимог ухвали судді від 08.12.2025, АТ КБ «Приват Банк» 06.01.2026 надано витребувані судом докази в справі.

Від представника відповідача, ОСОБА_1., 29.12.2025 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається що позовні вимоги відповідач не визнає. Зазначає, що позивачем не представлено суду доказів належного переходу права вимоги за кредитним договором №1280326 від 04.11.2023 до відповідача, що є підставою для відмови в позові, а саме реєстри прав вимоги не містять достатніх даних, що підтверджують обсяг і зміст переданих прав, інформації про залишок заборгованості, витяг з реєстру не має підпису та печатки та з такого неможливо встановити, що він є частиною реєстру, а також позивачем не представлено доказів сплати за договором факторингу.

Також, вказала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи кредитний договір (у вигляді електронного документа) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа, а тому такий не є належними доказами укладення договору кредиту. Вказала, що нею не укладався Договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувалися зазначені в поданих документах процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору вона розуміла та узгодила із позивачем. А тому, просила витребувати у позивача оригінал кредитного договору, а в разі їх ненадання визнати такий кредитний договір №1280326 від 04.11.2023 недопустимим доказом. Крім того, вважає, що позивачем не представлено первинних бухгалтерських документів, що підтверджують перерахування коштів на її банківський картковий рахунок.

Зазначає, що позивачем здійснено нарахування процентів за період строку кредитування всупереч вимог ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, позивачем нараховано проценти в сумі 78749,89грн, в той час як їх розмір з урахуванням сплати відповідачем заборгованості в сумі 3030грн, становить 68220 грн, а саме за період з 04.11.2023 по 22.04.2024 в сумі 4275 грн (10000*2,5%*171днів), з 23.04.2024 по 20.08.2024 в сумі 18000,00 грн (10000*1,5%*120днів), з 21.08.2024 по 29.10.2024 в сумі 10500,00грн (10000*1,5%*70днів).

Також вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000 грн є не підтвердженими належними та допустимими доказами, оскільки такі не підтверджують факту понесення позивачем витрат в сумі 10000,00грн, саме за надання правової допомоги за стягнення заборгованості саме з неї.

Від представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», адвоката Столітнього М.М., 07.01.2026 надійшли додаткові пояснення в справі, в якій позивач заперечив щодо доводів відповідача про те, що позивачем не доведено перед судом факту укладення кредитного договору в електронній формі, зазначає, що 04.11.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено електронний Договір №1280326 про надання споживчого кредиту, який підписано відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «K300», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Також, відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмові формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Крім того, Відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок Кредитора, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом у гривні, який додано до позовної заяви.

Крім того, відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» https://sloncredit.ua, в тому числі через Мобільний за стосунок «SlonCredit» реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту (додано до позовної заяви), інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач.

Також, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера ТОВ«ПЕЙТЕК» через систему Pay Tech, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ "ПЕЙТЕК", тобто у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_2 та такий підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» та відповіддю з АТ КБ «ПриватБанк» від 23.12.2025.

Щодо доводів Відповідача про застосування ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» зазначив, що згідно даного закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, то такі доводи тлумачаться Відповідачем не вірно оскільки ст.8 було доповнено ч.5 Законом № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинність 24.12.2023 року, а кредитний договір укладено 04.11.2023, відповідно закон зворотної сили на спірні правовідносини немає.

Також, позивачем належними доказами підтверджено факт набуття права вимоги за кредитним договором до відповідача. Позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, що підписаний керівником Товариства та скріплений печаткою Товариства відповідно до вимог ДСТУ 4163:2020, оскільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ "Про захист персональних даних". А тому просить позов задовольнити в повному розмірі.

Позивач явку представника в судове засідання 21.01.2026 не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку. В прохальній частині позовної заяви та відповіді на відзив, просить проводити розгляд справи без участі представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме судова повістка їй вручена 07.01.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомила.

А тому, оскільки у відповідності до положень ст.223 ЦПК України у суду відсутні перешкоди для розгляду справи у відсутності учасників справи, суд прийшов до переконання про можливість завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення за правилами ч.4 ст.268 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, відзив на позов, додаткові пояснення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює судове рішення про наступне.

Судом встановлено, що 04.11.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Слон Кредит» було укладено договір №1280326 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання електронного підпису та одноразового ідентифікатора K300, 04.11.2023 09:45:33.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт.

Відповідно до п. 1.2 договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту(загальний розмір) складає: 10000,00 гривень. Тип кредиту - кредит (п.1.3 Договору).

Строк кредиту 360 дні (в)(день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору (п.1.4 Договору).

Згідно п.1.5 Договору, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 0,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 04.12.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно п.1.7 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 465,53% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13 702,21% річних.

Згідно п.1.8 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 100000,00грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 92 530,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

У відповідності до п.2.2 договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 04.11.2023 або 05.11.2023.

Відповідно до п.3 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Пунктом 5 Договору передбачено порядок повернення кредиту, сплати процентів. Повернення переплат.

Згідно п.п.6.1., 6.2 Договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору. Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Пунктом 9.8 Договору визначено, що підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Також, відповідачкою підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту №1280326 від 04.11.2023 та яка підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором K300, 04.11.2023 09:45:33.

До матеріалів справи також додано Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором K300, 04.11.2023 09:45:33.

З довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20240612-27a від 2024-06-12 вбачається, що між Товариством та ТОВ«СЛОН КРЕДИТ» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: на суму 10000, 00грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - f9f7784b-cc43-40ea-bd79-07493d567ab1 , номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 12803261699083989 Session ID - 021858830581, сайт торгівця - https://sloncredit.ua, код авторизації -128218, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата і час створення - 2023-11-04 09:46:30, дата і час прийняття в роботу - 2023-11-04 09:46:32, дата і час виконання - 2023-11-04 09:46:35, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 23.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251222/52757-БТ направленого на адресу суду, на виконання ухвали суду про витребування доказів у даній справі від 08.12.2025, було надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) про зарахування коштів на суму 10000,00 грн від 04.11-2023.

При цьому, доводи відповідача про безпідставність витребування судом доказів із АТ КБ "Приватбанк" суд відхиляє, оскільки витребовувана інформація містить банківську таємницю, яка не могла бути надана суду позивачем разом із позовною заявою, що і було враховано судом при вирішенні відповідного клопотання представника позивача.

З розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» вбачається, що заборгованість за кредитним договором №1280326 від 04.11.2023 станом на 27.06.2025 за період з 04.11.2023 по 29.10.2024 складає 88749.88 грн, з яких 9999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 78749,89 грн - заборгованість за процентами, 1000,00грн. списання відсотків. Здійснені платежі за договором на суму 3030.01грн., з яких 03.12.2023 в сумі 30,01грн та 18.01.2024 в сумі 3000,00грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закону № 675-VIII).

Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з відзиву на позов, відповідач заперечує факт укладення кредитного договору в електронному вигляді, та зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи кредитний договір (у вигляді електронного документа) було створено у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору). Вказала, що нею не укладався Договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувалися зазначені в поданих документах процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору вона розуміла та узгодила із позивачем. А тому, просила витребувати у позивача оригінал кредитного договору, а в разі їх ненадання визнати такий кредитний договір №1280326 від 04.11.2023 недопустимим доказом. Крім того, вважає, що позивачем не представлено первинних бухгалтерських документів, що підтверджують перерахування коштів в сумі 10000,00грн на її банківський картковий рахунок.

Як встановлено судом, 04.11.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1280326 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який, а також Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який є додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту №1280326 від 04.11.2023 та Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування, підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора K300, 04.11.2023 09:45:33.

Також, п. 9.8 Договору визначено, що підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Крім цього, з кредитного договору вбачається, що такий містить такі відомості про відповідача як РНОКПП, серію та номер паспорта, дату його видачі, ареєстроване місце проживання, додаткові контактні дані Споживача: Особистий кабінет, номери моб. телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , Email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , контактні дані третьої особи: НОМЕР_7 (Брат/сестра ОСОБА_2 ).

А тому, суд приходить до висновку, що Договір №1280326 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» підписаний між сторонами 04.11.2023 у порядку встановленому ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» та є належним доказом у справі.

Згідно п.12,13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи наведені положення закону, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача та витребування у позивача оригіналу кредитного договору. Також, з наведених підстав, суд не бере до уваги заперечення відповідача в частині визнання представленого позивачем кредитного договору в електронній формі неналежним доказом.

Крім того, з матеріалів справи, а саме довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20240612-27a від 2024-06-12 вбачається, що відповідно до Договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06, ТОВ «ПЕЙТЕК» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: на суму 10000, 00грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - f9f7784b-cc43-40ea-bd79-07493d567ab1, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 12803261699083989 Session ID - 021858830581, сайт торгівця - https://sloncredit.ua, код авторизації -128218, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата і час створення - 2023-11-04 09:46:30, дата і час прийняття в роботу - 2023-11-04 09:46:32, дата і час виконання - 2023-11-04 09:46:35, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Також, згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Спеціальним законом, що визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до п.16.1 ст.16 цього Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до пунктом 10 розділу II Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Таким чином, встановлено, що відповідачем зазначено у кредитному договорі номер картки, на який кредитор мав перерахувати їй кредитні кошти і згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на даний картковий рахунок кредитор ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» здійснив перерахунок кредитних коштів у сумі 10000,00грн.

Дані обставини також підтверджуються інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 23.12.2025 №20.1.0.0.0/7-251222/52757-БТ, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 08.12.2025, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) про зарахування коштів на суму 10000,00 грн від 04.11-2023.

При цьому, відповідач заперечуючи отримання кредитних коштів, не спростовала факт надання всіх особистих ідентифікуючих даних, зокрема РНОКПП та дату народження, платіжної картки, номер мобільного телефону, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме позичальник має доступ до свого банківського рахунку і вона мала можливість представити суду виписку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Разом із тим, представник відповідача, посилаючись у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, не надала суду виписки по його рахунках в банківських установах, у тому числі по картковому рахунку № НОМЕР_2 , який зазначила у договорі, як номер особистого платіжного засобу, ні доказів про відсутність у нього такого рахунку, чим не спростувала доказів, наданих стороною позивача.

Крім того, з представленого позивачем розрахунку заборгованості за ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» вбачається, що заборгованість за кредитним договором №1280326 від 04.11.2023 станом на 27.06.2025, вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 двічі, а саме 03.12.2023 в сумі 30,01грн та 18.01.2024 в сумі 3000,00грн, сплачено проценти у розмірі 3000 грн та 0,01грн тіла кредиту, що також підтверджує отримання нею кредитних коштів та визнання наявності зобов`язань по погашенню кредиту

Таким чином, позивачем доведено виникнення зобов`язальних (кредитних) правовідносин між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , а також виконання кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором та перерахування позичальнику кредитних коштів в сумі 10000,00грн.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Так, встановлено, що 27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем укладеного договір факторингу №27062025.

У відповідності до п.1 вказаного договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт - відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому, до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно з Актом прийому-передачі реєстру Боржників за договором факторингу №27062025 від 27.06.2025 та даними з реєстру боржників від 27.06.2025 на підставі зазначеного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 04.11.2023 №1280326 в загальному розмірі 88749,88 грн, з яких 9999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 78749,89 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до правових позицій викладених у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 № 753/20537/18, від 27.09.2021 № 5026/886/2012 наявність рамкового договору факторингу, витягів з реєстру прав вимоги з вказівкою на конкретний кредитний договір та боржника, акта приймання-передачі є достатніми доказами переходу права вимоги за відсутності заперечень боржника щодо дійсності первісного зобов`язання.

Також, у постанові від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17 Верховний Суд роз`яснив, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача ОСОБА_1 представлено суду: договір факторингу №27062025 від 27.06.2025, за умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників загальним розміром заборгованості 75 296 122,83грн, реєстр боржників до договору факторингу від 27.06.2025 щодо переходу від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» прав вимог за кредитними договорами до боржників на загальну суму 75 296 122,83грн, сума фінансування 3 750 423,44 грн; Акт прийому-передачі реєстру Боржників за договором факторингу №27062025 від 27.06.2025 згідно якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передано право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до боржжників в кількості 1555, загальна сума прострочення 75 296 122,83грн; Реєстр боржників до договору факторингу №27062025 від 27.06.2025 з якого вбачається, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що зазначена в реєстрі під порядковим номером 82, за кредитним договором № 1280326 від 04.11.2023 на суму в розмірі 88749,88 грн, з яких 9999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 78749,89 грн заборгованість за процентами; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №7210 від 01.07.2025, згідно якої ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" сплачено ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» фінансування за договором факторингу №27062025 від 27.06.2025р. Без ПДВ в сумі 3 750 423,44 грн. Дані документи підписані Клієнтом та Фактором та містять відбитки мокрих печаток.

А тому, враховуючи наведене, заперечення сторони відповідача щодо того, що позивачем не представлено суду доказів належного переходу права вимоги за кредитним договором №1280326 від 04.11.2023, а саме реєстри прав вимоги не містять достатніх даних, що підтверджують обсяг і зміст переданих прав, інформації про залишок заборгованості, витяг з реєстру не має підпису та печатки та з такого неможливо встановити, що він є частиною реєстру, а також позивачем не представлено доказів сплати за договором факторингу, суд не бере до уваги, оскільки такі спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що представлений стороною позивача Договір факторингу та витяг з Реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1280326 від 0.11.2023, оскільки укладаючи договір факторингу №27062025 від 27.06.2025, сторони узгодила всі істотні умови для такого виду договору відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент їх підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитного договору не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, а тому суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за Договором про надання споживчого кредиту №1280326 від 04.11.2023.

Однак, сторона відповідача заперечує розмір заборгованості за процентами та вважає, що такий розраховано з порушенням вимог Закону України «Про споживче кредитування» та надано свій розрахунок, а саме за період з 04.11.2023 по 22.04.2024 в сумі 4275 грн (10000*2,5%*171днів), з 23.04.2024 по 20.08.2024 в сумі 18000,00 грн (10000*1,5%*120днів), з 21.08.2024 по 29.10.2024 в сумі 10500,00грн (10000*1,5%*70днів), тобто в загальному з урахуванням сплати відповідачем заборгованості в сумі 3030грн, у сумі 68220 грн.

Однак, суд не погоджується з визначеним позивачем та відповідачем розміром і порядком нарахування таких відсотків, виходячи з наступного.

Як уже встановлено судом, на підставі договору факторингу №27062025, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 04.11.2023 №1280326 в загальному розмірі 88749,88 грн, з яких 9999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 78749,89 грн заборгованість за процентами, які розраховані первісним позичальником з 04.11.2023 по 29.10.2024.

При цьому, судом враховується, що первісним кредитором відповідачу у розмір заборгованості зараховано здійснені проплати позичальником 03.12.2023 та 18.01.2024 на загальну суму 3030,01 грн.

Однак, при визначенні розміру заборгованості по сплаті процентів за період дії кредитного договору, суд виходить із наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.

Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору, сторонами визначено строк дії кредитного договору 360 днів, що розпочався з 04.11.2023 та завершився 29.10.2024. Згідно п.1.5 Договору, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 0,010% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 04.12.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Таким чином, розмір процентів з урахуванням умов кредитного договору та п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» за період з 04.11.2023 по 29.10.2024 становить 64719,93грн., що складається: із заборгованості за процентами за період з 04.11.2023 по 03.12.2023 в сумі 7500,00грн (10000*2,5%*30 днів), з 04.12.2023 по 22.04.2024 в сумі 35249,96 грн. (9999,99*2,5%*141 днів), за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 в сумі 17999,98 грн (9999,99*1,5%*120днів) за період з 21.08.2024 по 29.10.2024 в сумі 6999,99 грн. (9999,99*1%*70 днів) та з відрахуванням сплачених відповідачем 18.01.2024 на погашення заборгованості за процентами коштів в сумі 3030грн.

Оскільки, надані позивачем та відповідачем розрахунки за вказаний період не відповідають положенням кредитного договору та п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому не приймаються судом до уваги.

Таким чином, після переходу до ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права щодо пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1280326 від 04.11.2023, позивач був вправі нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом виходячи із положень пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», а не п.1.5 кредитного договору.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про не застосовність зазначених норм Закону України про споживче кредитування», як таких що введені в дію Законом № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинність 24.12.2023 року, і не мають зворотної сили до правовідносин, що випливають із кредитного договору №1280326 від 04.11.2023.

Так, у відповідності до ч. Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки, кредитний договір №1280326 від 04.11.2023 укладено до моменту внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» Законом № 3498-IX від 22.11.2023, і він продовжував діяти після набрання чинності цим Законом, тому суд приходить до висновку про необхідність застосування положень п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» при визначенні розміру процентів, що підлягають сплати позичальником за умови вказаного договору.

З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 9999,99 грн та процентами в сумі 64719,93грн., а всього в сумі 74719,92 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2039,46 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц та від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача представлено суду договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, заявки №11893 від 21.10.2025 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, акт прийому-передачі наданих послуг №11893 до Договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, рахунок на оплату №11893-19/11-2025 від 19 листопада 2025 р. на оплату до Договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 на суму 10000,00 грн, Ордер АІ №2050817 від 19.11.2025 на ім`я Столітній Михайло Миколайович .

Дійсно як вбачається з представлених позивачем доказів, фактичний розмір понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката становить 10000,00 грн. В той же час оцінивши надані адвокатом послуги та витрачений ним час на складання процесуальних документів, а саме позовної заяви, клопотання про витребування доказів, зважаючи зокрема на складність справи, ціну позову, суд приходить до висновку, що визначений стороною та його адвокатом розмір витрат на правову допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору і з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 3000 гривень 00 копійок.

Керуючись статями 10-13, 49, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 282, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №1280326 від 04.11.2023 в сумі 74719 гривень 92 копійки (сімдесят чотри тисячі сімсот дев`ятнадцять гривень дев`яносто дві копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2039 гривень 46 копійок (дві тисячі тридцять дев`ять гривень сорок шість копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень 00 копійок (три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, оф 118/2; код ЄДРПОУ 44559822. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ