Ухвала суду № 133472971, 15.01.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/5505/25 2/335/629/2026

про закриття провадження у справі

15 січня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В., представників позивача Циганової О.С., Калініної-Заєць Ю., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2025 через систему «Електронний суд» Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», в особі представника Артьомова С.О., звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.02.2023 по 31.03.2024 у сумі 171 181,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання, призначено судове засідання на 10.07.2025.

Судове засідання неодноразово відкладалося за клопотаннями представників сторін.

25.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідачів надійшли письмові пояснення по суті спору.

28.10.2025 від представника відповідачів надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України. В обґрунтування клопотання представник відповідача посилається на наступне. Із матеріалів справи вбачається, що відповідачам на праві спільної сумісної власності належить нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , 131-і. прим. 147. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 зареєстровані як фізичні особи - підприємці, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серія В03 №764030, Витягом з реєстру платників єдиного податку №4617 від 15.05.2025 та інформацією з сайту Міністерства юстиції України, що розміщена в публічному доступі в мережі інтернет. Перелік видів господарської діяльності, якими займається відповідач як ФОП, за наступними видами діяльності згідно КВЕД є дуже широким, серед яких є в т.ч. 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна з лютого 2022 року по березень 2024 року. Тобто, відповідачі тривалий час займаються підприємницькою діяльністю, будучи зареєстровані як ФОП, в тому числі з використанням майна, - нежитлового приміщення, що розташоване у АДРЕСА_2 , в якому надаються позивачем послуги з теплопостачання, в т.ч. у спірному періоді. У спірний період ОСОБА_2 використовує приміщення як Фізична особа - підприємець, а саме: між ним та ТОВ «СІГМА АВК» укладались договори оренди нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_1 , прим. 147: №01-0823 від 01.01.2023, №01-0124 від 01.01.2024. Спірне приміщення передавалось у в користування орендаря на підставі Актів приймання-передачі приміщення, Актами приймання передачі наданих послуг тощо. Так само, ОСОБА_3 використовує приміщення як Фізична особа - підприємець, а саме, для розміщення меблевого салону (шоуруму), що підтверджується фотознімками, візитівками, а також укладеним між ним та ТОВ «ФОРМАТ» договором оренди меблів №01/01-023 від 01.01.2023, а також Договором найму (оренди) нерухомого майна, укладеного із ФОП ОСОБА_4 №012023 від 01.01.2023 та актами приймання-передачі наданих послуг. Кожен із Відповідачів отримує дохід від здачі в оренду спірного нерухомого майна та сплачують податки і збори. Зазначені вище обставини є беззаперечними доказами того, що нежитлове приміщення, розташоване у АДРЕСА_2 , використовується Відповідачами для підприємницької діяльності.

10.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі. В обґрунтування заперечень позивач посилається на наступне. З підстав, встановлених згідно правовстановлюючих документів, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, власниками нежитлового приміщення АДРЕСА_3 є фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Нежитлове приміщення, яке належить відповідачам знаходиться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Тобто, відповідач є співвласником багатоквартирного будинку за вказаною адресою. З цих підстав з відповідачем було укладено типовий індивідуальний договір як з власником приміщення, яким в даному випадку є фізична особа. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах. Позивач заперечує, щодо закриття провадження у цивільній справі за позовом Концерну «МТМ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у зв`язку з тим, що відповідачі є кінцевими споживачами наданої їм послуги з опалення. За таких умов Відповідач, як споживач ЖКП має обов`язок щодо укладення з постачальником договору на постачання теплової енергії. Як було встановлено з правовстановлюючих документів - власником приміщення є фізична особа. Нежитлове приміщення знаходиться в житловому будинку та приєднано до загальної централізованої опалювальної системи, а тому послугу, яку отримує від постачальника Відповідач не використовує для виробничих потреб, а є кінцевим споживачем наданої йому послуги з опалення. А значить він є споживачем у сфері ЖКП. Тому в даному випадку відповідачем не було доказано належним чином, що послугу з постачання теплової енергії він отримує для виробничих потреб. Адреса здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є АДРЕСА_4 та адреса здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є АДРЕСА_5 . Тобто, господарську діяльність відповідачі здійснюють не за місцем надання послуг з постачання теплової енергії .

11.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на контррозрахунок відповідачів.

У судовому засіданні 15.01.2026 представник відповідачів підтримала клопотання про закриття провадження у справі та просила його задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні 15.01.2026 заперечували проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судових засіданнях думку представників сторін, суд доходить наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено, що Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).

02.10.2021 року на офіційному веб-сайті Концерну «МТМ» опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі-Договір).

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі». Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно з пунктом 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 Договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

За умовами пунктів 51, 52 цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строку (а.с.31, зворот).

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить нежитлове приміщення літ А (2), А (3), А-15 площею 446,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 147.

Як свідчить розрахунок основного боргу за договором №722299141, Концерном «МТМ» було надано відповідачам послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 у період лютий 2023 р. - березень 2024 р. на загальну суму 171 181,00 грн.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Суд враховує, що юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства (аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі N 757/45133/15-ц та від 20.09.2018 р. у справі N 751/3840/15-ц).

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право передбачено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Разом з тим відповідно до частини першої ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі N 2-7615/10, від 05.06.2018 р. у справі N 522/7909/16-ц).

Положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція господарських та цивільних судів, - це стаття 20 ГПК України та стаття 19 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.

Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені у статті 20 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

Терміни "особа, яка надає забезпечення", "збори власників облігацій" вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.

Разом з тим, положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Отже, при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19), від 09 листопада 2021 року у справі 3 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19 (провадження № 14-178цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) зазначено, що за змістом частин першої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, Верховний Суд в постанові від 12 січня 2022 року у справі № 335/5044/21.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі N 916/1261/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі N 548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.

На розгляд суду постало питання визначення юрисдикції спору за позовом теплопостачальної організації до фізичних осіб, які є співвласниками нежитлового приміщення та мають статус фізичної особи-підприємця.

Предметом спору у даній справі є стягнення на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення, співвласниками якого є відповідачі, як споживачі, які є фізичними особами - підприємцями.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.12.2002, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_6 . Видами економічної діяльності за КВЕД є, зокрема: 31.01. Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 31.09 Виробництво інших меблів; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.65 Оптова торгівля офісними меблями.

ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.10.2011, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_7 . Видами економічної діяльності за КВЕД є, зокрема: 31.01. Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як вже зазначалося, відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить нежитлове приміщення літ А (2), А (3), А-15 площею 446,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 147.

На підтвердження використання нерухомого майна (в яке поставлялася теплова енергія) саме в господарській діяльності, представником відповідача надано:

- договір найму (оренди) нежитлового приміщення №01-0823 від 01.01.2023, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «СІГМА АВК», предметом оренди за яким відповідно до п.п. 1.1., 1.2. є нежитлове приміщення будівлі Літ. А-15, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 147, загальною площею 110 кв.м.;

- акти приймання-передачі наданих послуг по договору №01-0823 від 01.01.2023 за період січень 2023 року грудень 2023 року;

- договір найму (оренди) нежитлового приміщення №01-0124 від 01.01.2024, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «СІГМА АВК», предметом оренди за яким відповідно до п.п. 1.1., 1.2. є нежитлове приміщення будівлі Літ. А-15, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 147, загальною площею 110 кв.м.;

- акти приймання-передачі наданих послуг по договору №01-0124 від 01.01.2024 за період січень 2024 року грудень 2024 року;

- платіжні інструкції про сплату орендних платежів за зазначеними договорами оренди, отримувач платежів ФОП ОСОБА_2 ;

- фотокартки меблевого шоуруму та вивіски, а також візитівки, де зазначено ПП Воротінцев та адреса розташування шоуруму: АДРЕСА_8 ;

- договір оренди меблів №01/01-23 від 01.01.2023, укладений між ФОП ОСОБА_3 орендар та ТОВ «Формат» - орендодавець, за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов`язався передати в оренду на реалізацію, а орендар прийняти в тимчасове користування обладнання для виставки. Пунктом 4.1.3. договору визначено обов`язок орендодавця доставити обладнання згідно адреси виставки, а саме: АДРЕСА_1 ;

- акт приймання-передачі майна від 01.01.2023, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування відповідно до договору оренди, на реалізацію обладнання для виставочного залу за адресою: АДРЕСА_1 ;

- договір найму (оренди) нерухомого майна №012023 від 01.01.2023, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 , відповідно до умов п. 1.2. якого передано в оренду частину нежитлового приміщення будівлі Літ. А(2), А(3), А-15, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 147, загальною площею 50,0 в.м.;

- акти прийому-передачі наданих послуг до договору №012023 від 01.01.2023 за 2023 та 2024 роки.

За таких обставин представником відповідача доведено належними та допустимими доказами здійснення господарської діяльності у нежитловому приміщенні, яке належить відповідачам на праві спільної часткової власності. При цьому судом враховано, що відповідачі не позбавлені права здійснювати господарську діяльність у належному їм на праві власності нежитловому приміщенні, яке знаходиться за іншою адресою, аніж адреси реєстрації відповідачів як фізичних осіб підприємців.

Таким чином, фактично позов ініційовано у зв`язку з існуванням спору між Концерном «МТМ», як постачальником послуг з забезпечення споживачів тепловою енергією, та споживачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як фізичними особами-підприємцями щодо користування такими послугами в межах здійснення відповідачами своєї господарської діяльності, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 зроблено висновок про те, що вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2023 року у справі № 904/587/22.

З урахуванням наведених норм процесуального права, суд доходить висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У цьому випадку Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя не є «судом, встановленим законом» для розгляду зазначеного спору, адже спір підвідомчий суду господарської юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

З врахуванням викладеного, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження в справі відповідно до норм пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України підлягає закриттю.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір за подання позову у даній справі підлягає поверненню після надходження відповідного клопотання про повернення сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 142, 247, 255, 256, 259, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 20.01.2026 року.

Суддя В.К. Сиротенко