Рішення № 133465371, 21.01.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40847/25

Провадження № 2-а/761/818/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить:

-скасувати постанову серії 2КІ №00023864876 про накладення адміністративного стягнення про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу, зафіксованого в режимі фото/відеозйомки;

-закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 10.09.2025 року головним інспектором з паркування управління інспекції з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вітранюком Ю.В. була винесена постанова серії 1КІ №0000799424.

Як зазначає позивач, 10.09.2025 року біля 10:30 він зупинив свій автомобіль NISSAN PRIMERA, номерний знак НОМЕР_1 на вул.Володимирській у м.Києві на спеціально відведеному майданчику для паркування автомобілів. Автомобіль обладнаний спеціальним знаком «Водій з інвалідністю», який розміщено на задньому склі автомобіля.

Повернувшись до автомобіля позивач побачив повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Оскаржувану постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що його дії не були протиправними, а тому не містять ознак адміністративного правопорушення.

Позивач вказує на порушення відповідачем п.17.11.1 Правил благоустрою м.Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 за яким правом безкоштовного паркування користуються особи з інвалідністю.

Ухвалою суду від 29.09.2025 року вирішено проводити розгляд справи без виклику сторін.

24 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА) просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Як зазначено у відзиві, відповідно до рішення Київської міської ради від 26 червня 2007 року № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в місті Києві» єдиним оператором з паркування транспортних засобів у місті Києві визначено КП «Київтранспарксервіс» (далі - Підприємство). Підприємство здійснює господарську діяльність на паркувальних майданчиках, визначених і закріплених за підприємством таблицею № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві» (зі змінами) та наказом Департаменту транспортної інфраструктури від 25 березня 2021 року № Н-67 «Про затвердження переліку відведених майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Києва» (зі змінами). Відповідно до пункту 17.11.3. Оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в частині 3 пункту 17.11.1 цих Правил. Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Враховуючи вищевикладене, власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування зобов`язані забезпечити виділення та належне облаштування не менше 10 відсотків місць (але не менше одного) для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, що перевозять осіб з інвалідністю. Такі місця мають бути позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, що надає їм спеціальний правовий статус у межах відповідного майданчика. Зазначена норма передбачає, що лише у випадку невиконання власником паркувального майданчика свого обов`язку, стосовно виділення та облаштування таких місць, транспортні засоби вважаються розміщеними на відповідному пільговому місці незалежно від фактичного розташування на майданчику. В іншому ж випадку, тобто за умови належного виконання вимоги щодо кількості та облаштування пільгових паркувальних місць, право безоплатного користування паркувальним простором виникає виключно стосовно спеціально визначених і позначених місць, що узгоджується із положеннями пункту 17.11.3. Правил Благоустрою міста Києва. Актуальний перелік відведених майданчиків для паркування транспортних засобів отримано Департаментом разом з листом № 053-8910 від 21 жовтня 2024 року від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Відповідно до пункту 50 Переліку, майданчик для паркування № А1000 розрахований на розміщення «11» автомобілів, «01» з яких виділено для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують або перевозять осіб з інвалідністю. Вищезазначене свідчить про те, що майданчик для паркування належним чином облаштований спеціальними місцями для паркування для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, а отже вбачається дотримання оператором з паркування транспортних засобів вимоги, що випливає з п.17.11.3 Правил №1051/1051. Таким чином, у Позивача була можливість скористатися спеціально відведеним пільговим місцем для безоплатного паркування транспортних засобів. Натомість, матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб позивача знаходився поза спеціально відведеними місцями для пільгового безоплатного паркування.

З урахуванням того, що Фотозйомка здійснена технічним засобом, який має функцію фото та відеофіксації, що відповідає вимогам статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ці матеріали є належними, допустимими та достатніми доказами, що підтверджують факт правопорушення. Враховуючи вищезазначене, оскільки у даному випадку фотознімки дозволяють чітко та достовірно визначити як просторове положення транспортного засобу, так і прив`язку до території, а зазначені речові докази відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та містять інформацію про обставини, які мають значення для справи, а отже докази є достатніми для встановлення факту правопорушення. Представник зазначає, що розміщення транспортного засобу на майданчику для платного паркування транспортних засобів поза межами спеціально відведених пільгових місць, без документа, що посвідчує оплату або право на пільгу не спростовується Позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, встановивши відповідальну особу, якій належить на праві приватної власності транспортний засіб, а також те, що транспортний засіб знаходиться на майданчику для платного паркування транспортних засобів, поза межами спеціально відведених пільгових місць, Інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у зв`язку з недотриманням вимог знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Так як справа розглядалась в порядку спрощеного провадження сторони в судове засідання не викликались.

Сторони не звертались до суду з клопотанням про слухання справи з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено судом, транспортний засіб NISSAN PRIMERA, номерний знак НОМЕР_1 з 09.11.2021 року належить на праві власності ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 07.12.2022 року та довідкою МСЕК від 26.07.2001 року.

Сторони не надали суду оскаржувану постанову. Однак жодна із сторін не заперечувала її винесення.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2025 року Головний спеціаліст-інспектор з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА) склав постанову про накладення адміністративного стягнення, по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) Серія 2КІ №00023864876 за якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Згідно з постановою, транспортний засіб NISSAN PRIMERA, номерний знак НОМЕР_1 10.09.2025 року о 10 год 41 хв на вул.Володимирській в м.Києві залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов`язків водія, є також Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Згідно з п. 1.1 Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.

Разом з тим, п. 1.9 ПДР зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Дорожній знак 5.43 ПДР України "Зона стоянки" - позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Табличка 7.14 - "Платні послуги" - застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки за платній основі.

З фотоматеріалів, які стали підставою для винесення постанови не вбачається, що автомобіль NISSAN PRIMERA, номерний знак НОМЕР_1 зупинено в зоні дії дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України. В той же час сам позивач не заперечує зупинку власного автомобіля в зоні дії зазначеного дорожнього знаку.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягнуть за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Згідно з приміткою до статті, положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Стаття 14-2 КУпАП визначає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Згідно п.1 статті 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з приписами ч.1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 затверджені Правила паркування транспортних засобів, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.

Як визначено Правилами, оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.

Згідно з п.6 Правил, контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою, інспектори з паркування у частині контролю за дотриманням правил паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).

В той же час пункт 22 Правил передбачає, що на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Відстань від в`їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів.

На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.

У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як визначає п. 24 Правил, Оператор зобов`язаний:

використовувати майданчик для паркування за призначенням;

обладнати майданчик для паркування відповідно до вимог цих Правил, Правил дорожнього руху, норм, нормативів, стандартів з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху;

утримувати територію та під`їзні шляхи до майданчика для паркування у належному технічному та санітарному стані;

повідомляти уповноважені підрозділи Національної поліції та інспекторів з паркування про виявлені порушення цих Правил;

надавати роз`яснення користувачам щодо застосування цих Правил;

організовувати навчання персоналу, який обслуговує майданчик для паркування;

забезпечувати безоплатно персонал, який обслуговує майданчик для паркування, спеціальним одягом з метою забезпечення його безпеки під час виконання службових обов`язків, а також безпеки дорожнього руху. Зразки спеціального одягу затверджує Мінрегіон;

забезпечувати належне функціонування технічних приладів (пристроїв) для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з вимогами цих Правил;

інформувати користувачів про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування відповідно до пункту 29 цих Правил.

В той же час у відповідності до п.26 Правил Користувач зобов`язаний:

поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;

сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;

розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;

після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Порушення цих Правил тягне за собою відповідальність згідно із законом (п.32 Правил).

Правила благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 у розділі 17 регулюють правила паркування транспортних засобів у м.Києві.

Згідно з п.17.3.1 Правил, платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Пункт 17.11 Правил передбачені пільги при користуванні місцями для платного паркування.

Правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання (підпункт 2 пункту 17.11.1 Правил).

Згідно з п.17.11.3 Правил благоустрою міста Києва, Оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих Правил.

За таких обставин, з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи копії фотофіксації автомобіля NISSAN PRIMERA, номерний знак НОМЕР_1 не є належним доказом порушення позивачем дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України, оскільки не містить інформацію щодо предмету доказування, матеріали фотофіксації не містять інформацію про обставини події та не підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення зокрема, з даних копій фотофіксації не вбачається, що позивач припаркував автомобіль в зоні дії дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України.

Суд не може прийняти до уваги пояснення представника відповідача щодо паркування позивача поза спеціально відведеними місцями для осіб з інвалідністю, оскільки, по-перше з фотокартки щодо встановлених дорожніх знаків в місці зупинки автомобіля NISSAN PRIMERA, номерний знак НОМЕР_1 не вбачається щодо наявності місць відведених для осіб з інвалідністю, по друге - відповідач не надав доказів, що спеціально відведене місце на той час було вільне/зарезервоване та позивач міг ним скористатися.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення ПДР відповідними доказами.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів, що на момент паркування транспортного засобу позивачем були зарезервовані місця для безкоштовного паркування, оскільки в такому випадку він мав скористатись можливістю припаркуватись на зарезервованих Оператором місцях, тому суд вважає що в діях позивача відсутня вина та відповідно склад адміністративного правопорушення.

Тому, суд, приходить до висновку, що вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, окрім постанови про адміністративне правопорушення, складеної відповідачем.

Згідно положень ст.286 КАС України враховуючи, що в судовому засіданні відповідачем не доведено правомірності винесення постанови, суд вважає за можливе скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ 34926981, адреса: м.Київ, вул..Дегтярівська, буд.31, корпус 2) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову від 10.09.2025 року серії 2КІ №00023864876 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.152-1 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Стягнути з Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г.Притула