Ухвала суду № 133464639, 20.01.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21163/23

Провадження № 6/752/162/26

У Х В А Л А

20 січня 2026 року Голосіївський районний суду міста Києва в складі головуючого судді Хоменко В.С., при секретарі Павлюх П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Державної казначейської служби України - Пальчика Віктора Олеговича про зміну способу виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,-

в с т а н о в и в :

до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява представника Державної казначейської служби України - Пальчика В.О. про зміну виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року в справі № 752/21163/23, обравши належним способом: стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 три проценти річних та інфляційній втрати в загальному розмірі 42 959,89 грн, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання за виконавчими листами в справі № 752/17832/14-ц, виданими Голосіївським районним судом м. Києва, а також 1 073,60 грн сплаченого судового збору.

В обґрунтування заяви зазначено, що стягнення з Казначейства коштів, які перебувають на його рахунках, але призначені для іншої мети є неможливим, оскільки це матиме наслідком нецільове використання бюджетних коштів, а фактично у цій справі відповідачем є Держава, яку представляє Казначейство, при цьому єдиним джерелом виплати компенсації за прострочення виконання рішення суду є бюджетні кошти.

Представник Державної казначейської служби України - Чичкань С.Д. надала заяву про розгляд справи без участі представника заявника.

Стягувач ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його участі, вважав заяву про зміну способу виконання рішення суду безпідставною.

Суд, вивчивши матеріали справи та доводи заяви, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року в справі № 752/21163/23, позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 три проценти річних і інфляційних втрат, у загальному розмірі 42 959,89 грн, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання за виконавчими листами у справі № 752/17832/14-ц, виданими Голосіївським районним судом м. Києва, а також 1 073,60 грн сплаченого судового збору, шляхом списання з Державного бюджету України з єдиного казначейського рахунку.

На виконання вищевказаного рішення суду по справі № 752/21163/23 Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду.

При цьому,в будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

З наведених норм вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках і за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Таким чином, спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав, а зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

Державна казначейська служба України в своїй заяві вказує про наявність обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення, та, з метою забезпечення прав стягувача на одержання коштів за судовим рішенням, порушує клопотання про зміну способу виконання рішення суду від 01.04.2024 року в справі № 752/21163/23.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Кабінет Міністрів України затверджує положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади. Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215.

Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п. 2 вказаного Положення).

Згідно з п. 4 цього ж Положення Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Стаття 129 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За змістом ч. 1 ст. 3 цього ж Закону стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

Відповідно до пп. 2 п. 5 вказаного Порядку під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Поміж іншого, Казначейство вправі повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом (пп. 1 п. 5 цього ж Порядку).

Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади» врегульовані питання фінансового забезпечення діяльності системи органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, міністерств, комітетів, агентств, служб, адміністрацій, департаментів, комісій, управлінь, палат, фондів, інспекцій, бюро та інших центральних органів виконавчої влади і місцевих державних адміністрацій), Верховної Ради України та її апарату, Рахункової палати, Президента України, його адміністрації та інших консультативних і дорадчих органів Президента України, судів України, органів прокуратури України, а також інших органів державної влади.

Частина 1 ст. 2 згаданого Закону визначає, що органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Кошти на фінансування органу державної влади передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком.

Отже, стягнення з Казначейства коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, є неможливим, оскільки це може поставити під загрозу функціонування Казначейства та виконання покладених на нього функцій.

За результатами розгляду справи № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомості про об`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, але не в резолютивній частині рішення.

Відповідні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 07.12.2022 року в справі №461/9982/19, від 15.03.2023 року в справі № 591/7146/20, від 13.09.2023 року в справі №501/85/22, від 04.10.2023 року в справі №757/535/21-ц, від 18.10.2023 року в справі №127/1407/22, згідно з якими помилковими є рішення судів в частині визначення таких способів, як «стягнення шляхом безспірного списання коштів Казначейством з єдиного казначейського рахунку» або «стягнення коштів через Казначейство».

При апеляційному перегляді рішення у цій же справі, суд апеляційної інстанції в постанові від 16.10.2024 року вказав, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 14.12.2022 року в справі № 2-3887/2009, від 18.01.2023 року в справі № 488/2807/17).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Верховного Суду від 05.10.2022 року в справах № 923/199/21 і № 922/1830/19, від 12.07.2023 року в справі № 757/31372/18-ц).

У постанові Верховного Суду від 17.01.2024 року в справі № 757/26216/22-ц зазначено: «Тому те, що позивач вказав відповідачем за вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання рішення суду, яким підтверджене грошове зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди, конкретний орган державної влади - ДКС України - не означає, що у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності за прострочення виконання зазначеного рішення суду є не держава, а саме певні її органи (орган). Інакше кажучи, у спірних правовідносинах органи держави є представниками її інтересів як боржника за судовим рішенням про відшкодування завданої нею ж шкоди, а не суб`єктами владних повноважень, які здійснюють щодо позивача публічно-владні управлінські функції.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення.

Суд також звертає увагу, що зміна способу виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року в справі № 752/21163/23 жодним чином не обмежує права та можливості стягувача на отримання коштів за рішенням суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 260, 435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

заяву представника Державної казначейської служби України - Пальчика Віктора Олеговича про зміну способу виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року в справі № 752/21163/23, визначивши належним способом його виконання: стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 три проценти річних та інфляційній втрати в загальному розмірі 42 959,89 грн (сорок дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 89 копійок), нарахованих у зв`язку з простроченням виконання за виконавчими листами в справі № 752/17832/14-ц, виданими Голосіївським районним судом м. Києва, а також 1 073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) сплаченого судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 353-356 ЦПК України.

Суддя В.С. Хоменко