Рішення № 133454342, 21.01.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 рокусправа № 380/16697/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 09.08.2016 по 28.10.2022;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 09.08.2016 по 28.10.2022, із застосуванням базового місяця листопад 2015 року та з дотриманням вимог п. 5 Порядку № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу суми доплати до грошового забезпечення за період з 19.12.2020 по 28.10.2022, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 № 375;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми доплати до грошового забезпечення за період з 19.12.2020 по 28.10.2022, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 № 375;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2016-2022 роки;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2016-2022 роки;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 09.08.2016 по 28.10.2022;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 09.08.2016 по 28.10.2022;

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період часу з 28.02.2022 по 28.10.2022.

Ухвалою від 07.08.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні зі служби в поліції відповідач не провів з позивачем усіх належних розрахунків, зокрема, не виплатив компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки; індексацію грошового забезпечення; доплату за службу в нічний час; доплату до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину та 30 днів після завершення карантину та не вірно провів нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Позивач стверджує, що оскільки розміри посадових окладів поліцейських згідно з додатками до Постанови № 988 протягом періоду з 07.11.2015 до 31.10.2017 не змінювались, тому базовим місяцем для визначення індексації щодо такого періоду є листопад 2015 року. Також наголошує, що у період дії карантину позивач забезпечував охорону публічної (громадської) безпеки, однак у зв`язку з відсутністю фінансування доплата позивачу не виплачена.

Із наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 07.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 23.08.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо заявлених позивачем вимог у зв`язку з наступним.

Так, у період проходження служби з 05.07.2020 до 28.10.2022 позивачу здійснене нарахування та виплачена індексація грошового забезпечення, виходячи із базового місяця листопад 2015 року, що підтверджується відповідними розрахунковими листами. Крім того, відповідач наголосив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинена дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Відповідно, у 2023 році зупиняється обов`язок індексації доходів населення. Звертає увагу на те, що на додаткову доплату за Постановою № 375 мають право, зокрема, лише поліцейські, які внаслідок забезпечення життєдіяльності населення мають з ним безпосередній контакт. Проте, позивач у позовній заяві окрім посилань на те, що він виконував свої службові обов`язки, жодних пояснень та доказів того, що він був задіяний у виконанні заходів із забезпечення життєдіяльності населення - правопорядку і безпеки громадян, шляхом виконання завдань із поточного контролю за перебуванням осіб в місцях самоізоляції, контролю на вулицях, у парках, інших громадських місцях, забезпечення контролю за виконанням протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень та інших функцій забезпечення безпеки та порядку з метою дотримання правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", тощо не надав.

Відповідач наголошує, що виконання позивачем посадових обов`язків упродовж всього періоду його служби під час карантину за своїм змістом безпосередньо не свідчить про право позивача на отримання додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, оскільки така доплата розраховується пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, а не відпрацьованого часу на відповідній посаді.

Також зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України "Про національну поліцію" № 580-VIII та п. 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Відтак, обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення. Згідно відповіді УКЗ ГУНП у Львівській області № 2576/13/01-2024 від 16,08.2024 при звільненні ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у поточному році тривалістю 22 дні основної відпустки та 01 день додаткової відпустки (наказ ГУНП у Львівській області від 28.10.2022 № 521 o/c).

Стверджує, що ГУНП у Львівській області не позбавляло позивача права на відпустку, оскільки грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки законом не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Зауважило, що ГУНП у Львівській області є бюджетною установою, фінансування якої передбачено лише на поточний календарний рік.

Крім того, Головне управління Національної поліції у Львівській області подало до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Головному управління Національної поліції України у Львівській області на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.10.2022 №521 о/с лейтенант поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі № 380/17300/22 Головне управління Національної поліції поновило ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області з 29.10.2022 (наказ від 16.03.2023 № 113 о/с).

У зв`язку з ухваленням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі № 380/17300/22 Головне управління Національної поліції у Львівській області наказом від 07.11.2023 № 499 о/с скасувало наказ від 16.03.2023 № 113 о/с в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та вирішено вважати оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області. Вважати ОСОБА_1 звільненим зі служби в поліції наказом ГУНП у Львівській області від 28.10.2022 № 521 о/с з 07.11.2023.

Як стверджує позивач, під час звільнення зі служби з ним не був проведений повний розрахунок, зокрема, не було виплачено: індексацію грошового забезпечення за період з 09.08.2016 до 28.10.2022 із застосуванням базового місяця листопада 2015 року та п. 5 Порядку № 1078; доплату за виконання службових обов`язків умовах безпосереднього контакту з населенням, відповідно до Постанови № 375 за період з 19.12.2020 до 28.10.2022; компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2016-2022 роки; доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби у нічний час за період з 09.08.2016 до 28.10.2022; додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 за період з 28.02.2022 до 28.10.2022.

З метою нарахування вказаних виплат представник позивача звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області із адвокатським запитом. Однак, Головне управління у листі від 15.04.2024 № Г-31/Аз/17/01-2024 повідомило адвоката про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення позивача.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому вказаних виплат, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Суд зауважує, що позивач у позовній заяві просить провести перерахунок виплат, які повинні були нараховуватись під час проходження служби у період з 09.08.2016 до 28.10.2022.

Проте, відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив, що ОСОБА_1 був призначений на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 05.07.2020 та звільнений 28.10.2022.

Із матеріалів справи суд встановив, що у численних відповідях на адвокатські запити Головне управління Національної поліції у Львівській області інформувало представника позивача про те, що ОСОБА_1 був призначений на посаду наказом від 06.07.2020 № 201 о/с.

Проте, позивач та його представник до позовної заяви не долучили жодних доказів перебування позивача у трудових відносинах з Головним управлінням Національної поліції у Львівській області до 06.07.2020.

Крім того, представник позивача не надав у своїх заперечень на заявлену відповідачем інформацію у відзиві на позовну заяву, в частині періоду перебування позивача на службі в поліції, зокрема з 05.07.2020 до 28.10.2022.

Відповідно до ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів перебування позивача на службі в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області до 05.07.2020, суд розглядає позовні вимоги у межах періоду з 05.07.2020 до 28.10.2022.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд враховує таке.

Частиною першою ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частина перша і друга статті 233 КЗпП України викладені в такій редакції:

"…Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)…. ".

Як зазначено вище, предметом спору у цій справі є перерахунок та виплата грошового забезпечення за період з 05.07.2020 до 28.10.2022.

Отже, спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (19.07.2022) та після цього.

Період з 05.07.2020 до 19.07.2022 врегульований положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Проте період з 19.07.2022 до 28.10.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Як стверджує позивач, документально підтверджену інформацію щодо обсягу і характеру виплачених суму ним отримано 19.07.2024.

Доказів надсилання/одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні Головне управління Національної поліції у Львівській області суду не надало.

Із матеріалів справи суд встановив, що інформація про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 була надіслана представнику позивача разом із листом від 15.04.2024 № Г-31/Аз/17/01-2024.

Відтак, суд вважає, що перебіг строку звернення до суду розпочався саме з моменту отримання позивачем такої відповіді на адвокатський запит (15.04.2024).

При цьому, до суду позивач звернувся 02.08.2024, тобто в межах тримісячного строку звернення.

Відтак, підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Розглядаючи позовні вимоги по суті спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 № 988 (далі Постанова № 988) грошове забезпечення поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця листопада 2015 року та п. 5 Порядку №1078.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону (ч. 5 ст. 94 Закону № 580-VIII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ), норми якого суд застосовує у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно ст. 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 6 ст. 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено пунктом 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 "Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яка набрала чинності 24.10.2017, внесені зміни до пункту 2 Порядку № 1078, та доповнено абзац п`ятий після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських".

Відповідно до п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (п. 6 Порядку № 1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

За приписами п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

З 07.11.2015 - з дня набрання чинності Законом України від 02.07. 2015 № 580-VIII застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (пункт 8 Постанови), якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських.

Вказана постанова є чинною й станом на день вирішення цієї справи по суті.

Оскільки розміри посадових окладів поліцейських згідно з додатками до вказаної постанови Кабінету Міністрів України протягом періоду з 05.07.2020 до 28.10.2022 не змінювалися, тому базовим місяцем для визначення індексації щодо такого періоду є листопад 2015 року.

Відповідно до архівної відомості ОСОБА_1 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення:

- у липні 2020 року у сумі 931,88 грн;

- у серпні 2020 року у сумі 1069,94 грн;

- у вересні 2020 року у сумі 1069,94 грн;

- у жовтні 2020 року у сумі 1069,94 грн;

- у листопаді 2020 року у сумі 1069,94 грн;

- у грудні 2020 року у сумі 1105,49 грн;

- у січні 2021 року у сумі 1105,49 грн;

- у лютому 2021 року у сумі 1218,99 грн;

- у березні 2021 року у сумі 1218,99 грн;

- у квітні 2021 року у сумі 1218,99 грн;

- у травні 2021 року у сумі 1362,00 грн;

- у червні 2021 року у сумі 1362,00 грн;

- у липні 2021 року у сумі 1427,40 грн;

- у серпні 2021 року у сумі 1427,40 грн;

- у вересні 2021 року у сумі 1427,40 грн;

- у жовтні 2021 року у сумі 1427,40 грн;

- у листопаді 2021 року у сумі 1553,49 грн;

- у грудні 2021 року у сумі 1620,09 грн;

- у січні 2022 року у сумі 1620,09 грн;

- у лютому 2022 року у сумі 1620,09 грн;

- у березні 2022 року у сумі 1766,47 грн;

- у квітні 2022 року у сумі 1766,47 грн;

- у травні 2022 року у сумі 2031,94 грн;

- у червні 2022 року у сумі 2170,88 грн;

- у липні 2022 року у сумі 2275,00 грн;

- у серпні 2022 року у сумі 2563,60 грн;

- у вересні 2022 року у сумі 2563,60 грн;

- у жовтні 2022 року у сумі 2478,15 грн.

Відтак, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачу у період проходження служби в поліції з 05.07.2020 до 28.10.2022 нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяці листопад 2015 року.

З урахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату доплати за виконання службових обов`язків умовах безпосереднього контакту з населенням, відповідно до Постанови № 375 за період з 19.12.2020 до 28.10.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

29.04.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" (далі Постанова № 375).

Так, пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Відповідно до пунктів 2, 3 Постанови № 375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Поряд з цим, пунктом 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я" затверджений Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі Порядок № 485).

У пункті 1 Порядку № 485 вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ виданий наказ від 03.06.2020 № 431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: робота у період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, та протягом 30 днів з дня його відміни; забезпечення життєдіяльності населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян; наявність безпосереднього контакту з населенням внаслідок виконання обов`язків.

Тим самим вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. При цьому, за змістом постанови КМУ № 375, виплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, тобто враховується час роботи, яка виконувалась за наявності усіх трьох наведених вище умов.

Підставою для нарахування та виплати доплати є персональні списки поліцейських, подані до керівника державного органу безпосередніми керівниками поліцейського.

Суд встановив, що Головним управлінням Національної поліції у Львівській області у межах виділених бюджетних асигнувань на вказані цілі, нараховано та виплачено позивачу додаткову доплату на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2, за період липень 2020 року по грудень 2020 року.

Доказів того, що відносно позивача були прийняті накази про здійснення додаткових доплат на період дії карантину в період з 01.01.2021 до 28.10.2022 до суду не надано.

При цьому, суд вказує, що саме керівники органів поліції мають право встановлювати відсотковий розмір доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Також, суд зазначає, що позивачем не доведено його безпосередньої участі у період з 01.01.2021 до 28.10.2022 до забезпечення правопорядку і безпеки громадян, що зумовлює безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також, позивачем не надано суду наказів Головного управління Національної поліції у Львівській області, якими визначено персональний перелік поліцейських, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням, до якого включено, зокрема, і ОСОБА_1 , та встановлено додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах за період з 01.01.2021 до 28.10.2022.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Головне управління Національної поліції у Львівській області здійснює нарахування та виплату додаткової доплати до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу відповідно до положень Постанови №375 за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів та бюджетні асигнування на вказані цілі у спірний період не виділялись, накази про встановлення додаткової доплати не видавались, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2016-2022 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За змістом п. 8 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Згідно із п. 18 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

Проаналізувавши вищевказані правові норми, суд зазначає, що Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби у випадку неподання ним окремого рапорту.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Крім того, розділом XXXI "Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 встановлено наступне:

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня (Пункт 3 розділу XXXI).

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення (п. 5 розділу XXXI).

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (№ 620/4218/18).

Із наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 28.10.2022 № 521 о/с слідує, що на час його прийняття відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки за 2020 -2021 роки.

Доказів виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки за вказаний період відповідач суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач протиправно не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки за 2020 2021 роки.

Відтак, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки за період 2020 2021, тому для ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби у нічний час за період з 09.08.2016 по 28.10.2022.

Статтею 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 постановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ (п. 2 Постанови № 988)

Відповідно до п. 20 Розділу І Порядку № 260 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Відповідно до п.11 Розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Згідно із наданими ГУНП у Львівській області відповідями на адвокатські запити від 15.04.2024 та від 03.05.2024, відповідач повідомив представника позивача що доплата за службу в нічний час ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, тому що довідки щодо несення ним служби у нічний час до УФЗБО не надходили.

Поряд з цим, 27.04.2024 представник позивач звернувся до Львівського районного відділу поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області із адвокатським запитом, у якому просив повідомити чи дійсно ОСОБА_1 залучався до служби в нічний час та чи скеровувались протягом 2020-2023 років документи до ГУНП у Львівській області для нарахування ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час.

17.05.2024 відділ поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області листом від № Г-49/аз/38/01-24 повідомило представника позивача, що за період з 2020 року по 2023 рік ОСОБА_1 відповідно до Книг нарядів виконував завдання та ніс службу в тому числі у нічний час. Зазначило, що інформацію щодо скерування протягом 2020-2023 років документів до Головного управління Національної поліції у Львівській області для нарахування і виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час (за 120 нічних змін) виявлено не було.

Відтак, суд встановив, що надбавка за роботу в нічний час за період з 05.07.2020 до 28.10.2022 (120 нічних змін) позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

При цьому, суд враховує приписи положення п. 20 Розділу І Порядку № 260, згідно якого за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

Обов`язковою ж умовою для виплати доплати за службу в нічний час є відповідний облік (письмові накази керівників, графіки нарядів чергувань) та видана на підставі цього довідка обліку несення поліцейськими служби в нічний час як первинного документу обліку фактичного часу служби в нічний час.

Оскільки позивачем до суду надано докази його залучення до роботи в нічний час, зокрема, копії Книг нарядів, існують підстави для задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 05.07.2020 до 28.10.2022 та зобов`язання провести нарахування такої доплати.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 28.02.2022 до 28.10.2022.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктами 3, 4 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади (зарахованих у розпорядження) в Національній поліції, та здобувачам 3ВО.

За приписами пунктів 6, 7 розділу І Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України.

За приписами п. п. 1, 3 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в первісній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Постановою КМУ від 07.07.2022 № 793 "Про внесення змін до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168" (згідно із пунктом 2 цієї постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022) внесені зміни до постанови № 168, а саме у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно замінити словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (у редакції постанови Кабміну від 07.07.2022 №793) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно із пунктами 2-1, 3 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Отже, на період дії воєнного стану, співробітникам, зокрема, Національної поліції України Постановою № 168 передбачена виплата додаткової винагороди.

Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення поліцейських Національної поліції, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України № 168 розмір додаткової винагороди для поліцейських Національної поліції, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до Постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України № 168 і № 793 передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Із матеріалів справи суд встановив що ОСОБА_1 нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 у наступних розмірах:

- у березні 2022 року у сумі 30000,00 грн;

- у квітні 2022 року у сумі 30000,00 грн;

- у травні 2022 року у сумі 30000,00 грн;

- у червні 2022 року у сумі 25000,00 грн;

- у серпні 2022 року у сумі 25000,00 грн;

- у вересні 2022 року у сумі 65000,00 грн (за липень 5000,00 грн, за серпень 30000,00 грн, за вересень 30000,00 грн);

- у жовтні 2022 року у сумі 28000,00 грн;

- у листопаді 2022 року у сумі 7000,00 грн.

Відтак, у спірний період з 05.07.2020 до 28.10.2022 позивачу здійснена виплата додаткової винагороди, у порядку та розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Беручи до уваги викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України (обов`язок доказування) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 9 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, мотивів адміністративного позову, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки за 2020 2021 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції (код ЄДРПОУ 40108833) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної та додаткової відпустки за 2020 2021 роки.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у розмірі 35 % посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 05.07.2020 до 28.10.2022.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції (код ЄДРПОУ 40108833) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) доплати за службу в нічний час у розмірі 35 % посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 05.07.2020 до 28.10.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна