Рішення № 133454340, 21.01.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 рокусправа № 380/19989/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Фінканін М.С.,

представника позивача - Вуйцік О.Б.,

представника відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (далі-відповідач), у якому, з урахуванням заяви від 24.11.2025 про збільшення розміру позовних вимог, просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України" на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, за період з 02.03.2023 по 09.09.2025 протиправною;

- зобов`язати відповідача нарахувати позивачу грошове забезпечення, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України" на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, за період з 18.11.2022 до 26.09.2025 та здійснити виплату за рахунок фонду оплати праці Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області різниці, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо формування грошового атестату з розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області грошовий атестат для перерахунку пенсії позивачу з розрахунку грошового забезпечення, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України" на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 18.11.2022 до 26.09.2025 проходив службу у Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Львівській області на різних посадах. Наказом від 12.09.2025 № 26-к/ДСК ОСОБА_1 звільнений із посади начальника ОТЗ Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області з 26.09.2025.

Позивач наголошує, що під час проходження служби у БЕБ відповідач нараховував йому посадовий оклад у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 31 Закону України "Про бюро економічної безпеки України", тобто, без дотримання приписів статті 31 та постанови Кабінету Міністрів України № 1068, оскільки вказаними нормативними актами передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Оскільки статтями 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 01.01.2022, 01.01.2023 такий прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684,00 грн та на 01.01.2024, 01.01.2025 - 3028,00 грн, на переконання позивача, у період з 18.11.2022 до 26.09.2025 відповідач протиправно здійснював виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн, з урахуванням того, що такого прожиткового мінімуму Законом України "Про прожитковий мінімум" не передбачено.

Із наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою від 09.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

23.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволенні позову, покликаючись на те, що відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про бюро економічної безпеки України" посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, а відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону, фінансове та матеріально-технічне забезпечення БЕБ України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, передбачених проектами міжнародної технічної допомоги. З огляду на те, що служба в БЕБ України є державною службою особливого характеру, яка регульована спеціальним законодавством, до визначення посадових окладів працівників БЕБ застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Посадовий оклад для таких осіб установлений абзацом 6 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2023, 2024, 2025 роки у розмірі 2102,00 грн. Отже, саме цей показник у розмірі 2102,00 грн підлягає застосуванню для визначення посадових окладів працівників БЕБ у 2023-2025 роках. На переконання відповідача, застосування фіксованого прожиткового мінімуму в розмірі 2102,00 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним в умовах воєнного стану та відповідає принципам спеціального регулювання, юридичної визначеності та ефективного використання бюджетних коштів. Також відповідач наголошує на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 щодо правозастосування приписів ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України", якою визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка, на його думку, є подібною до правовідносин у цій справі, тому з урахуванням правової позиції суду касаційної інстанції, відповідач вважає, що дії БЕБ у питанні визначення та виплати позивачеві грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги, вчинені правомірно та в межах чинного законодавства. З огляду на наведене, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою від 24.10.2025 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 25.11.2025 о 11:00 год.

Ухвалою від 25.11.2025 оголошена перерва у підготовчому засіданні до 14.01.2026 о 14:00 год.

14.01.2026 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження за згодою сторін та продовжив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 14.01.2026 представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням збільшення позовних вимог, з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2026 просила відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 14.01.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Проголошення рішення призначене на 21.01.2026.

Розглянувши наявні у справі документи, оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Наказом керівника Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області від 17.11.2022 № 28-к ОСОБА_1 прийнятий на службу до Бюро економічної безпеки України та призначений на посаду детектива, як переможця конкурсу.

Наказом від 30.12.2022 № 31-к/ДСК-УП позивачу з 01.01.2023 присвоєне спеціальне звання середнього начальницького складу - лейтенант Бюро економічної безпеки України по Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Львівській області.

Наказом в.о. Директора Бюро економічної безпеки України від 05.09.1013 № 184-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 призначений на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах БЕБ України з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 44142,00 грн.

Наказом в.о. директора Бюро економічної безпеки України від 01.01.2025 № 5-к/ДСК-ДП позивачу присвоєне спеціальне звання середнього начальницького складу - старший лейтенант БЕБ по Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки у Львівській області.

Наказом керівника Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області від 12.09.2025 № 26-к/ДСК старший лейтенант Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 звільнений із займаної посади з 26.09.2025.

У зв`язку зі звільненням позивача зі служби відповідачем складений грошовий атестат №9 для перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, із визначенням розміру та складових щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на посаді на дату звільнення.

Протягом періоду проходження позивачем служби відповідач обчислював розмір посадового окладу позивача та доплати за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102,00 грн, визначеного у ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", та ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", на відповідні тарифні коефіцієнти. Аналогічно, за таким же принципом була обчислена надбавка за вислугу років, нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні.

Не погоджуючись із таким розрахунком грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку позиціям сторін, суд враховує наступні обставини та застосовує такі правові норми.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України "Про Бюро економічної безпеки України" від 28.01.2021 № 1150-ІХ (далі - Закон № 1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частиною 1 ст. 14 Закону № 1150-ІХ визначено, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

За приписами ст. 19 Закону № 1150-ІХ до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

У свою чергу, згідно зі ст. 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України", Кабінет Міністрів України постановою від 06.10.2021 за № 1068 затвердив Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі - Умови №1068).

Згідно із п. 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, зокрема, частиною третьою статті 31 Закону України № 1150-ІХ та пунктом 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий регулює діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 25.05.2022 у справі № 120/1196/19-а.

У разі якщо положення нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі №807/257/14 та від 25.05.2022 у справі № 120/1196/19-а.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії", заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі "Баранкевич проти Росії", заява №10519/03).

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Статтею 1 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, статтею 1 Закону № 966-XIV визначений вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Відповідно до ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки разом із установленням на 01.01.2022, 01.01.2023 прожиткових мінімумів у розмірі 2684,00 грн та з 01.01.2024, 01.01.2025 ,у тому числі для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ у частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ встановлено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про Бюро економічної безпеки України", а тому для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІХ.

Закони України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки не повинні містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07. 2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22.

Відтак, суд вважає, що грошове забезпечення позивача у період з 18.11.2022 до 26.09.2025 та одноразова грошова допомога при звільненні повинні були обчислюватися відповідачем з урахуванням положень абзацу 4 частини 1 ст. 7 Законів України про Державний бюджет на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, якими визначено величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.12.2022, 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, та з 01.01.2024, 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 2ст. 77 КАС України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним нормам КАС України відповідачем у відзиві на позов не наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано належних і достатніх доказів, які б підтвердили правомірність нарахування позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Суд не бере до уваги покликання відповідача у відзиві на позов на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 з приводу того, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді, з огляду на те, що ці правові висновки стосуються розміру суддівської винагороди, встановленої Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Водночас, предметом цього спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, ст. 31 Закону про БЕБ та постановою КМУ № 1068.

Отже, правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, не є релевантними до правовідносин у цій справі, тому не підлягають застосуванню відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо того, що фіксований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102,00 грн для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним та таким, що відповідає принципам спеціального регулювання, юридичній визначеності та ефективного використання бюджетних коштів, з огляду на таке.

Як зазначено вище, введення законодавцем у Законах України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки нової грошової величини "прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн" без внесення змін до спеціальних законів, якими визначені посадові оклади таких працівників із розрахунку такої величини як "прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року" не відповідає меті Законів України "Про Державний бюджет України", які мають врегульовувати лише витрати та доходи Держави на відповідний календарний рік і не можуть врегульовувати правовідносин, які визначені іншими спеціальними законами (рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), з урахуванням того, що згаданої величини (прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами ( у том числі податкових та митних органів) у розмірі 2102 грн) Законом № 966-ХГУ не передбачено.

Суд відмічає, що принцип правової визначеності це загальний принцип права, який гарантує, що зміст права є чітким, зрозумілим і стабільним, а права та свободи людини можуть бути реалізовані на практиці. Це означає, що правові норми повинні бути сформульовані недвозначно, передбачувано та стабільно, щоб громадяни могли знати свої права і передбачати наслідки своїх дій.

А відтак, застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів працівників БЕБ у згаданому періоді, яка відсутня у спеціальному законі та у Законі № 966-ХІV не може свідчити про відповідність її принципам спеціального регулювання та правовій визначеності.

Інші аргументи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, не заслуговують уваги, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, відповідач у порушення вимог частини третьої статті 31 Закону України №1150-ІХ та пункту 2 Умов № 1068, протиправно у 2022-2025 роках здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення з урахуванням "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні", а також у порушення підпункту 4 пункту 2 Розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених і військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та пункту 4 Розділу III Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженої наказом БЕБ від 19.07.2023 № 220, видав позивачу грошовий атестат для перерахунку пенсії з розрахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд зобов`язаний перевірити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних на відповідність критеріям, визначеним ч. 2 ст. КАС України.

Отже, здійснюючи нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн, відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки діяв всупереч ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд встановив, що позивач проходив службу у БЕБ у Львівській області з 18.11.2022 (наказ від 17.11.2022 № 28-к) та звільнений зі служби з 26.09.2025 (наказ від 12.09.2025 №26-к), тобто 26.09.2025 є останнім днем служби.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 18.11.2022 до 26.09.2025 включно із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням виплачених сум, а також підготувати та надати до пенсійного органу грошовий атестат з розрахунку грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024, 2025 роки.

За наведених обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 139, 241-246, 250, 251 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022- 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, та у 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, за період з 18.11.2022 до 26.09.2025.

Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (79017, м. Львів, вул. Левицького К. буд. 67; код ЄДРПОУ 44741997) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за період з 18.11.2022 до 26.09.2025, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (79017, м. Львів, вул. Левицького К., буд. 67; код ЄДРПОУ 44741997) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області грошовий атестат для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) із зазначенням грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 та 2023 роках у розмірі 2684,00 грн, у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 січня 2026 року.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна