Рішення № 133452300, 21.01.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 р. Справа № 120/13348/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо призначення позивачці пенсії у разі втрати годувальника виходячи з розрахунку розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії в сумі 14 910,00 грн;

- зобов`язання відповідача здійснити з 25.07.2025 перерахунок пенсії позивачки у разі втрати годувальника виходячи із розміру 30% грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію померлого годувальника ОСОБА_2 , а саме в сумі 25 271,58 грн, а також виплачувати перераховану пенсію з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Відповідно до ухвали суду від 29.09.2025 про відкриття провадження в адміністративній справі розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

06.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки пенсія позивачці призначена та виплачується відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ та постанов Кабінету Міністрів України, а припинення виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відбулося у зв`язку з перерахунком пенсії після 01.03.2018, що, на думку відповідача, відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи, суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує з 01.04.2024 пенсію в разі втрати годувальника (як дружина померлого чоловіка ОСОБА_2 ) призначену на підставі Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Згідно з розрахунком пенсії в разі втрати годувальника на 01.04.2024 по пенсійній справі 0205022221, пенсія призначена ОСОБА_1 в розмірі 30% грошового забезпечення померлого чоловіка, з урахуванням таких складових сум грошового забезпечення: посадовий оклад: 8460,00 грн, оклад за військове звання: 1480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50%: 4970,00 грн, всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії: 14910,00 грн. Основний розмір пенсії: 30% грошового забезпечення у розмірі 4473,00 грн, з урахуванням доплати: 6473,00 грн та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021. Всього призначено з 01.04.2024 згідно з Законом № 2262-ХІІ пенсію в сумі 6473,00 грн щомісячно.

В той же час, відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/A 2892, ОСОБА_2 пенсія станом на 01.03.2024 була призначена та виплачувалась з таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад: 8460,00 грн, оклад за військове звання: 1480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50%: 4970,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці: 6514,20 грн. Підсумок пенсії, визначений виходячи з основного розміру пенсії 83%, враховуючи проведені індексації та доплати склав 25 271,58 грн.

Позивачка вважає, що розмір її пенсії не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 01.01.1992 (далі Закон № 2262-XII).

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені статтею 29 Закону № 2262-XII, згідно якої пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Так, непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю (пункт "б" частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII).

Згідно із статтею 36 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Статтею 37 Закону встановлено, що пенсії в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім`ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім`ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 45 Закону № 2262-XII передбачено, що сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові. Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.

Вказані норми Закону № 2262-ХІІ структурно розміщені в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначають складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.

Отже, з огляду на положення наведених правових норм, розмір пенсії у разі втрати годувальника обчислюється виходячи із грошового забезпечення (заробітку) годувальника.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/A 2892, пенсія ОСОБА_2 станом на 01.03.2024 призначена та виплачувалась з таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад: 8460,00 грн, оклад за військове звання: 1480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50%: 4970,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці: 6514,20 грн.

Підсумок пенсії, визначений виходячи з основного розміру пенсії 83%, враховуючи проведені індексації та доплати склав 25 271,58 грн.

В той же час, відповідно до розрахунку пенсії в разі втрати годувальника на 01.04.2024 по пенсійній справі 0205022221, пенсія ОСОБА_1 призначена в розмірі 30% грошового забезпечення померлого чоловіка, з урахуванням таких складових сум грошового забезпечення: посадовий оклад: 8460,00 грн, оклад за військове звання: 1480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50%: 4970,00 грн, всього сума грошового забезпечення для обчислення пенсії: 14 910,00 грн. Основний розмір пенсії: 30% грошового забезпечення у розмірі 4473,00 грн, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 6473,00 грн.

Таким чином, суд констатує, що відповідач під час призначення та обчислення розміру пенсії позивачки, всупереч вимог частини першої статті 45 Закону № 2262-XII здійснив розрахунок пенсії у разі втрати годувальника з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії 14 910,00 грн, тобто не із розміру заробітку, а саме пенсії, яку отримував померлий годувальник.

За таких обставин суд вважає, що позивачка має право на перерахунок призначеної їй пенсії у разі втрати годувальника виходячи із розміру 30% грошового забезпечення (заробітку) годувальника, яка має бути обчислена виходячи із розміру пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 в сумі 25 271,58 грн.

Разом з тим, на думку суду, передчасними є позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснювати позивачці виплату пенсії після її перерахунку з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, адже спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, відповідачем ще не проведений.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що за результатами вирішення цієї адміністративної справи є підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо призначення позивачці пенсії у разі втрати годувальника виходячи з розрахунку розміру грошового забезпечення (заробітку) годувальника для обчислення пенсії в сумі 14 910,00 грн та зобов`язання відповідача здійснити з 25.07.2025 перерахунок пенсії позивачки у разі втрати годувальника виходячи із розміру 30% грошового забезпечення (пенсії) померлого годувальника ОСОБА_2 в сумі 25 271,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, обравши при цьому правильний спосіб захисту прав позивачки, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При цьому позивачці відшкодовується вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог суд визнав порушення законних прав позивачки внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень. Крім того, спір по суті вирішено в користь позивачки, а прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується зі способом захисту порушених прав позивачки.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника виходячи з розрахунку розміру грошового забезпечення (заробітку) годувальника для обчислення пенсії в сумі 14 910,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 25.07.2025 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії у разі втрати годувальника виходячи з розміру 30% грошового забезпечення (пенсії) померлого годувальника ОСОБА_2 в сумі 25 271,58 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).

Повне рішення суду складено 21.01.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович