Рішення № 133441525, 19.01.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2921/25

Провадження № 2/348/277/26

19 січня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Процесуальні дії у справі.

17.11.2025 АТ «Сенс Банк» пред`явив позов, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 119434,28 гривень. В обґрунтування позовних вимог наведено таке. 02.03.2020 між АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 перейменовано на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії - 200000,00 гривень; процентна ставка у розмірі 35,99%, річних; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше, ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50,00 гривень. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 119434,28 гривень, з яких: 69458,52 гривень - прострочене тіло кредиту; 49975,76 гривень - відсотки за користування кредитом.

19.11.2025 суд відкрив провадження у справі, постановив проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

04.12.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

19.01.2026 представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові зазначив, що просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

19.01.2026 відповідач в судовому засіданні не заперечила факт укладення нею кредитного договору та отримання грошових коштів, якими користувалась. З умовами кредитування була ознайомлена. Зазначила, що погасити заборгованість не має змоги, оскікльки сама виховує та утримує неповнолітню дитину, офіційно не працює, коштів не вистачає. Просила відстрочити виконання рішення терміном на один рік. Має намір поїхати на заробітки і погасити заборгованість. Витрати щодо надання правничої допомоги вважає завищеними.

Суд встановив:

02.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг. Сторони уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідач підписала договір. Первинний розмір кредитного ліміту - 5 000,00 гривень. Кредит надано у виді відновлювальної кредитної лінії під 35,99 % річних, строком на 5 років. Максимальна сума кредиту складала 200000,00 гривень.

Відповідно до п.1.2. Статуту АТ "Сенс Банк" він є правонаступником всіх прав і зобов`язань АТ "Альфа-Банк".

Відповідно до виписки за рахунком відповідача за період з 02.03.2020 до 02.10.2025 встановлено, що з 02.03.2020 до 17.02.2022 відповідач користувалася кредитними коштами в межах кредитного ліміту; заборгованість відповідача складає: 69458,52 гривень - прострочене тіло кредиту; 49975,76 гривень - відсотки за користування кредитом; нарахування процентів позивач припинив 02.10.2025.

22.09.2025 АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості.

Відповідно до копії свідоцтва про народження від 15.10.2014 серії НОМЕР_1 , відповідач є мамою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини згідно з витягом від 21.10.2014 №00014613960 записані на підставі ст.135 СК України. Згідно з актом від 15.01.2026 відповідач самостійно утримує дитину.

Оцінка суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору. Відповідач підписала договір, була ознайомлена з його умовами. Позивач виконав свої зобов`язання за договором, відповідач свої зобов`язання виконувала неналежно. Внаслідок цього у неї виникла заборгованість у розмірі 119434,28 гривень: 69458,52 гривень - прострочене тіло кредиту; 49975,76 гривень - відсотки за користування кредитом.

Враховуючи наведене, позов щодо стягнення з відповідача зазначеної заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Лойферу А.Е.

Згідно з п. 3.1. договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн; за отримання рішення суду 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %. Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 9975,59 гривень.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, майновий стан відповідача, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат. З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 422,40 грн.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обгрунтовуючи своє клопотання про відстрочення виконання судового рішення, ОСОБА_1 вказала, що вона в даний час не працює, коштів їй не вистачає, сама утримує дитину. Наведені обставини, повністю підтверджуються доказами, які долучені відповідачем (арк. спр. 57-60) та є такими, що істотно ускладнюють виконання зазначеного судового рішення.

Суд, враховуючи наведені обставини, приходить до висновку щодо необхідності відстрочити виконання судового рішення на 1 рік з метою надання відповідачу змоги працевлаштуватися та погасити заборгованість.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість у розмірі 119434 (сто дев`ятнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Відстрочити ОСОБА_1 виконання судового рішення на строк 1 (один) рік з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк» ідентифікаційний код 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська 100, м.Київ,

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19.01.2026.

Суддя Матолич В.В.