Рішення № 133414631, 20.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15404/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу,

УСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до позовних вимог просило суд: стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 17 877,50 грн, відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати які пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422,40 грн та надання професійної правничої допомоги в сумі 7 300,00 грн.

Обгрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду позивач посилається на те, що відповідач є винним у ДТП, яка відбулась 16 серпня 2022 року в м. Києві за участю транспортних засобів «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та «Фіат» д.н.з. НОМЕР_2 .

На момент вчинення ДТП між власником транспортного засобу «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_1 та ТзДВ СК «Оберіг» було укладено Договір обов`язково страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого як Поліс №ЕР/210208404.

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, ДТП сталося з вини водія транспортного засобу «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 19 лютого 2022 року між потерпілою особою та ТзДВ «СГ «Оберіг» узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 35 755,00 грн, яку виплачено страховиком на користь потерпілої особої.

Позивач вказує, що транспортний засіб «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри під час укладання договорів обов`якового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відноситься до типу «Спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний - В» та має повну масу 2 800 кг, а масу навантаження 1 930 кг та вантажопідйомність 870 кг, та відповідно до пп. 1 п. 4 розділу 1 Таблиці вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 2 тон мають коригуючий коефіцієнт - К1=2.

Таким чином позивач зазначає, що у полісі ЕР/210208404 невірно застосовано коефіцієнт коригування замість К1=2 зазначено К1=1,18

Посилаючись на статтю 1191 ЦК України та статтю 38-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просив стягнути 50% сплаченого страхового відшкодування у розмірі відшкодованого 35 755,00 грн.

19 серпня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст.274 ЦПК України.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Повідомлення відповідача здійснювалось шляхом викладення оголошення на офіційному веб - сайті суду.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст.. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмовідокази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на підставі постанови Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави. (а. с. 15-16)

Як зазначено у мотивувальній частині постанови: «Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26 серпня 2022 року серії ААД № 364321, водій ОСОБА_2 26 серпня 2022 року, о 13 год. 00 хв., за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, керуючи транспортним засобом «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_3 , не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з транспортним засобом «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_4 , що рухався попереду. Внаслідок ДТП відбулось механічне пошкодження транспортних засобів, з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 13.1 ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.».

Відповідно до частини третьої ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

08 вересня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до ТзДВ «СГ «Оберіг» з заявою про виплату страхового відшкодування, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу автомобіля «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_4 , яка заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 26 серпня 2022 року з вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом - «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_3 (а. с. 16).

12 жовтня 2022 року ТзДВ «СГ «Оберіг» складено страховий акт № 38913/1, відповідно до якого сума страхової виплати становить 34 200,00 грн, яка сплачена на користь потерпілої особи в повному об`ємі (а. с. 18).

05 жовтня 2022 року ТзДВ «СГ «Оберіг» направило на адресу ОСОБА_2 вимогу про відшкодування 17 100,00 грн, що складає 50% сплаченого страхового відшкодування, вимога мотивована тим, що при укладенні договору обов`язкового страхування допущена помилку при визначенні коригуючого коефіцієнта.

З матеріалів справи відомо, що 11 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та ТзДТ «СГ «Оберіг» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого як Поліс № ЕР-206762822, об`єкт страхування - транспортний засіб «Сітроєн» д.н.з. НОМЕР_3 , тип транспортного засобу В3, також сторони договору визначили коефіцієнт коригування, який дорівнює К1=1,18 (а. с. 15).

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Статтею 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перераховано виключний перелік за яким у страховика після виплати страхового відшкодування виникає право на регресний позов:

до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);

38.1.2. до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

38.1.3. до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Статтею 38-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Положенням про перелік, значення та порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів затвердженого постановою Правління Національного банку України № 108 30 травня 2022 року визначено порядок та особливості застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 5 Положення страховик зобов`язаний застосовувати: 1) базовий страховий платіж, затверджений у підпункті 3 пункту 1 постанови Правління Національного банку України "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";

2) коригуючі коефіцієнти та їх розміри в значеннях, визначених у додатку 1 до цього Положення, з урахуванням вимог пунктів 7 і 10 цього Положення.

Додатком 1 до Положення визначено Коригуючі коефіцієнти та їх розміри, які визначається відповідно до відомостей про тип транспортного засобу, зазначений у документі про його реєстрацію. Якщо такого документа немає або в наявному документі зазначено іншу класифікацію типу транспортного засобу, ніж передбачена законодавством України про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначаються типи транспортних засобів, визначені заводом-виробником або уповноваженою установою.

Відповідно до підпункту 1 пунтку 4 Розділу 1 Додатку 1 до Положення, тип транспортного засобу (К1) вантажний вантажопідйомністю до 2 тон має коефіцієнт К1=2.

При ухваленні рішенні суд враховує таке.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

При укладенні договору у страховика була наявна вся інформація щодо об`єкту страхування, тип транспортного засобу (В), зазначений у документі про його реєстрацію, доказів про те, що вказаний транспорний засіб відносить до іншого типу, та до нього має застосовуватись коригуючий коефіцієнт К1=2 матеріали справи не містять, при цьому якщо в свідоцтві про реєстрацію транпортного засобу зазначено іншу класифікацію типу транспортного засобу, ніж передбачена законодавством України про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, такий тип транспортного засобу, визначаєть заводом-виробником або уповноваженою установою.

Позивачем не надано доказів звернення до заводу-виробника або уповноваженої установи для визначення типу транпортного засобу, яким керував відповідач в момент ДТП.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу є необгрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 514, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, п. 38.2.1 ст. 38, п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, 274, Цивільного процесуального кодексу України, суд

У х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 січня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14 код ЄДРПОУ 39433769);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Суддя -