Ухвала суду № 13340649, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2345/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Ізмайлової Т.Л., Костюк Л.О.,

при секретарі Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтек ЛТД»про стягнення заборгованості по сплаті податкових зобовязань, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ «Скайтек»ЛТД про стягнення заборгованості по сплаті податкових зобовязань в розмірі 72658,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції ряду норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була проведена позапланова виїзна перевірка відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за рахунок платника у банку за період з 01.08.2009 року по 01.01.2010 року, що виникла за рахунок відємного з ПДВ, що декларувалася в період з 01.07.2009 року по 01.12.2009 року, за результатами якої складений акт № 745/2330/20094747 від 19.04.2010 року.

На підставі акту перевірки позивачем було прийнято рішення № 2688 від 19.04.2010 року, відповідно до якого визначена сума податкового зобовязання із застосуванням звичайних цін в загальній сумі 72658,00 грн., з яких 48439,00 грн. основний платіж, а 24219,00 грн. штрафні санкції.

При визначенні бази оподаткування податком на додану вартість з поставки вживаних автотранспортних засобів відповідачем було використано вартість автотранспортних засобів, визначену на основі усної домовленості з покупцем , без врахування змін до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у разі, якщо звичайна ціна за товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За таких підстав, наказом ДПІ у м. Вінниці № 379/23 від 09.04.2010 року було застосовано звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначені й у ВМД.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, а судова колегія погоджується з такими висновками Вінницького окружного адміністративного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.. 254 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, автомобілі, у звязку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу вживаних автомобілів, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною, якщо не встановлено цим пунктом інше, вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з Постановами КМ України «Про затвердження переліку обєктів державного цінового регулювання на 2008/09 маркетинговий рік» та «Про затвердження переліку обєктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2009-2010 роках»встановлено перелік обєктів державного цінового регулювання на 2008/09 та 2010 маркетингові роки, до яких вживані автомобілі не включені.

Суд першої інстанції правомірно зазначено, що жодним законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на вживані автомобілі.

Відповідно до п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз. 1 пп. 1.20.1 цього пункту, проте зазначена вимога податковим органом виконана не була.

За таких підстав, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, оскільки податковим органом не доведено, що ціна на реалізовані відповідачем транспортні засоби більш ніж на 20% відрізняється від звичайних цін на них.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтек ЛТД»про стягнення заборгованості по сплаті податкових зобовязань - слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Скайтек ЛТД»про стягнення заборгованості по сплаті податкових зобовязань без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 03.12.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: