Ухвала суду № 13340523, 14.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2334/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.

Суддя-доповідач: Бараненко І.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Бараненка І.І.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання Григоренко Т.І.,

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року в адміністративній справі №2а-2334/09/0670 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У квітні 2009 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на норми Господарського Кодексу України, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про прибутковий податок з громадян», інші норми права, просив, з урахуванням зміни позовних вимог, визнати недійсним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0001281740/0 від 20.03.2009 р., яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 6023,54 грн., визнати не чинними та скасувати № 0001291740/0 від 20.03.2009 р., яким донараховано 6720 грн. штрафних/фінансових/ санкцій за порушення законодавства про патентування та рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій № 0003252340 від 20.03.2009 р. про застосування штрафних / фінансових/ санкцій за порушення порядку застосування РРО.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року позов задоволено частково, а саме : визнано частково недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001281740/0 від 20.03.2009 р. в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 6023,54 грн., визнати частково недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001291740/0 від 20.03.2009 р. в частині донарахування штрафних/фінансових/ санкцій в сумі 2240 грн., визнано недійсним та скасовано рішення про застосування штрафних/фінансових/санкцій № 0003252340 від 20.03.2009 року.

В апеляційній скарзі Позивач, вказуючи на неповне зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 20.03.2009р. № 0001281740/0 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності в сумі 2541,86 грн., скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0001291740/0 від 20.03.2009р. в сумі 4480,00 грн. та прийняти нову постанову, якою в позові в цих частинах відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на неповне зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 18.02.2009 по 3.03.2009 року Державною податковою інспекцією у Малинському районі проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатом якої складено акт від 6.03.2009 № 30-222/17/247920950. Також був складений акт № 0018/06/13/23/30764841 про перевірку питання ведення касових операцій та дотримання вимог порядку проведення розрахунків із споживачами за готівку.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України " Про прибутковий податок з громадян";

- п.п 9,11 ст.3 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

-п.1 ст.3 Закону України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"

На підставі актів перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001291740/0 від 20.03.2009 р., яким застосована фінансова санкція 6720 грн.

- № 0001281740/0 від 20.03.2009 р., яким донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 8565,40 грн.

- рішення № 0003252340 від 20.03.2009 року про застосування штрафних/фінансових/ санкцій в сумі 765 грн.

Щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб слід зазначити, що відповідно до ст.13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Зокрема передбачено, що до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва, або підлягають амортизації згідно з Законом України " Про оподаткування прибутку підприємств".

Положення статті 5 вказаного закону застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями за результатами або за участю яких в податковому періоді / звітному кварталі/ безпосередньо отримані доходи.

У відповідності до пп.. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України 2Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції /робіт, послуг/ і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідач при проведенні перевірки не врахував витрати позивача, зроблені ним в зв'язку з придбанням паливу/газу скрапленого/, який використовується позивачем в господарській діяльності як паливо для легкового автомобіля. Ці витрати документально підтверджені в судовому засіданні та оплачені позивачем і вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду.

Згідно ст.13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманими витратами від підприємницької діяльності приватного підприємця, відносять витрати, які включаються до валових або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто приватний підприємець формує витрати за переліком, визначеним статтею 5 вищевказаного Закону "валові витрати" і ст.8 "амортизація".

Підпунктом 5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дозволено включати до валових витрат платника податку витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності / крім тих, що підлягають амортизації/.

Вартість палива для автомобілів, що використовує приватний підприємець у господарській діяльності можна віднести на експлуатацію транспортних засобів.

На підставі пп.5.4.10. п.5.4. ст.5 вищевказаного закону до складу витрат можна включити 50 % витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю. Кількість використаного палива визначається за даними подорожніх листів автомобіля, які є підставою для списання палива і включення його вартості до витрат.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність дій відповідача щодо не включення валових витрат на придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів для легкового автомобіля в сумі 20026,91 грн.

Також відповідачем безпідставно не включено до валових витрати на придбання позивачем газороздільної колонки "Шельф" вартістю 20310 грн., яка була в послідуючому встановлена на автомобіль, який використовується ним в господарській діяльності.

Таким чином, вищевказане податкове повідомлення-рішення слід визнати частково не чинним на суму 6023,54 грн. донарахованого податку з доходів фізичних осіб.

Щодо нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1.,2 ст.3 ЗУ "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідно до ч.6 ст.3 вищевказаного Закону передбачено, що пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гаc освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом квітня 2007р.- грудня 2008р. здійснював реалізацію скрапленого газу вітчизняного виробництва. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що в зв'язку з тим, що він здійснював реалізацію газу скрапленого вітчизняного виробництва, а тому має право на придбання пільгового патенту.

Позивач здійснював продаж газу населенню тільки в квітні-червні 2007 р., в листопаді 2007 р., в березні 2008 р., у вересні 2008 р. та в жовтні 2008 р., тобто тільки протягом 7 місяців і дійсно в цей період позивач мав право на придбання пільгового патенту. Протягом решти 14 місяців позивач здійснював реалізацію гас ТОВ "Брук", а тому повинен був придбавати загальний патент, чого не було зроблено. Таким чином виходячи з вартості повного патенту /160 грн./ за 14 місяців позивач повинен був сплатити 2240 грн./ 160 грн.*14/. Відповідно до п.1 ст.8 вищевказаного Закону передбачено штрафна санкція у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності без патенту, тобто 2240 грн*2=4480 грн., тобто саме ця сума повинна бути нарахована позивачу, однак відповідачем безпідставно нарахована штрафна санкція в сумі 6720 грн. Внаслідок чого вказане податкове повідомлення-рішення слід визнати частково не чинним в сумі 2240 грн.

Щодо нарахування штрафних/фінансвоих/ санкцій за порушення Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" слід зазначити, що порушення позивачем було вчинено 27.06.2007 р., а рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій було прийнято 20.03.2009 року.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно до ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Статтею 241 ГК України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки за порушення п.9 ст.3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача були застосовані саме адміністративно-господарські санкції, відповідач пропустив річний строк їх застосування, внаслідок чого рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій № 003252340 від 20.03.2009 р. слід визнати не чинним і скасувати.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду пе?ршої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

ухвалив:

Апеляційні скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та Державної податкової інспекції у Малинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року в адміністративній справі №2а-2334/09/0670 без змін.

Дане судове рішення може бути оскаржене в порядку і строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 20 грудня 2010 року.

Головуючий ___ І. Бараненко

Судді: ___ О. Беспалов

___ І. Грибан

ДАНЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ СКЛАДЕНЕ У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 20 ГРУДНЯ 2010 РОКУ