Постанова № 13340479, 30.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1358/10 (в 5-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Аліменко В.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Костюк Л.О.,

при секретарі Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Донецька № 0002102340/0 від 24.11.2005 року, № 0002102340/1, а також податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0002102340/2 від 03.04.2006 року, № 0002102340/3 від 16/06/2006 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Вінницьким окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька була проведена позапланова документальна перевірка позивача щодо правильності формування податкового кредиту та податкових зобовязань а січень-березень 2004 року, за результатами якої складений акт перевірки № 5468/23-113/30776349 від 11.11.2005 року та зазначено про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість через неможливість проведення зустрічних перевірок до виробника продукції по ланцюгу постачання товарів.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачами були винесені оскаржувані повідомлення-рішення.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, посилаючись зокрема на ті обставини, що відсутні докази поставки товарів.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, судова колегія знаходить за необхідним зазначити, що чинним законодавством не передбачений обовязок платника податків перевіряти своїх контрагентів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Платника податку визначено яка особу, яка згідно із цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України (Закон України «Про податок на додану вартість»).

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д», п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За таких підстав, апеляційна інстанція погоджується з посиланням апелянта на ті обставини, що несплата податку продавцем при здійсненні господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) ьа основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

З платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач сплатив контрагентам грошові кошти за придбаний товар (послугу) в тому числі з ПДВ.

Судова колегія знаходить за необхідним зауважити, що визнання контрагентів банкрутами, ліквідації, неподання звітності та інші обставини не являються підставою для визначення позивачу податкового зобовязання та застосування до нього фінансових санкцій відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З огляду на вищевикладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що невиконання контрагентом зобовязання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

За таких підстав, позивач мав підстави для відображення в податкових деклараціях сум податкового кредиту, зазначених в податкових накладних, що були отримані від постачальників продукції, у звязку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення мають бути визнані нечинними.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строк (ст. 2 ч. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 202 КАС України, у випадку неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи, встановлення невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи апеляційний суд скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове.

За таких обставин апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія»- задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2010 року скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська продовольча компанія»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0002102340/0 від 24.11.2005 року, № 0002102340/1 від 01.02.2006 року, а також податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0002102340/2 від 03.04.2006 року, № 0002102340/3 від 16.06.2006 року

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: