Ухвала суду № 13340440, 09.12.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-12821/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" грудня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бистрик Л.В., Кучми А.Ю.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва до Фізичної особипідприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва звернулась до суду з позовом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», просила стягнути з суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) податкову заборгованість в розмірі 29937,20 грн. на користь Держави: заборгованість у розмірі 29937,20 грн. на р/р № 31110029700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник позивача, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суб'єкт господарювання - фізична особа ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) зареєстрований як платник податків в ДПІ у Солом'янськом?у районі м. Києва.

Станом на 17.08.2010 року до державного бюджету не сплачено податковий борг в розмірі 29937,20 грн..

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990 р. зі змінами та доповненнями та інших законодавчих актів ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 16.02.2005 р. по 30.06.2007 р. за результатами якої було складено акт № 9534/17-4-2607404758 від 21.08.2007 р.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001931704/0 від 04.09.2007 року на суму 29951,50 грн.

Встановлено порушення пп.7.3.1. п.7.3 ст.7, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.2. ст.1, п.2.2 ст.2 ,п.4.1 ст.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість від 30.05.1997 р. №166.

Згідно пп. 7.3.1 п.7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно до пп.7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Суб'єкт господарювання - фізична особа ОСОБА_2 звернувся із скаргою до Державної податкової адміністрації України про перегляд рішення ДПА у м. Києві.

За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією України винесено податкове повідомлення - рішення №0001931704/3 від 02.04.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 29937,20 грн. (основний платіж -19061,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 10876,20 грн.).

ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва з метою погашення податкової заборгованості, керуючись нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були виставлені податкові вимоги № 1/497 від 24.04.2009 р. та № 2/802 від 19.06.2009 р. винесено рішення № 290 від 28.07.2009 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 податкову заборгованість в розмірі 29937,20 грн. на користь Держави, за таких підстав.

Згідно статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Підстави для примусового стягнення активів платника податків передбачені пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990 р. зазначено, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Презумпція винуватості значно посилює позиції Фізичної особи підп?риємця ОСОБА_2, якому бракує правових знань, щоб самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень.

Суд апеляційної інстанції вважає доведеним потенційний обовязок Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про правомірність сво?го рішення, спростовує твердж?ення позивача про порушення й?ого прав та інтересів.

Застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання закріплено частиною 2 статті 238 Господарського кодексу України, види адміністративно господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адм?іністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Повний текст виготовлено 14 грудня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: