Постанова № 13339929, 02.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

02.12.10                                                                                           Справа № 22/70

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ватра»(надалі ТзОВ «Ватра») б/н від 25.08.2010р.

на рішення                     господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2010р.

у справі                     № 22/70

за позовом:                    ТзОВ «Ватра», с. Доброгостів, Дрогобицький р-н, Львівська область

до відповідача:          державного підприємства «Коломийський державний ветеринарний санітарний завод «Ветсанзавод»(надалі ДП «Коломийський державний ветеринарний санітарний завод «Ветсанзавод»), с.Годи-Добровідка, Коломийський р-н, Івано-Франківська область

про                     стягнення заборгованості в сумі 124 000, 00грн.

за участі представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Халус А.Г. –представник (довіреність у матеріалах справи)

Представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно з ст.22, ст.28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2010р. у справі №22/70 (суддя Малєєва О.В.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Ватра»до ДП «Коломийський державний ветеринарний санітарний завод «Ветсанзавод»про стягнення заборгованості в сумі 124 000, 00грн.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів того, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу та, що на виконання цього договору відповідачу передано майно, оскільки накладна на поставку товару не підписана зі сторони відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги останнього задоволити у повному обсязі. Зокрема скаржник не згідний з висновком суду про те, що накладна № 6460, податкова накладна № 1895 та Акт ДПІ у Дрогобицькому районі не є належними та допустимими доказом поставки товару. Також, на думку скаржника, місцевий господарський суд безпідставно покликається на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки цей Закон є спеціальним для ведення обліку та звітності у галузі бухгалтерії, а тому не може застосовуватись при вирішенні питання наявності чи відсутності поставки.

Розгляд даної справи відкладався з підстав, викладених в попередніх ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

Позивач в судове засідання 02.12.2010р. не з`явився. Клопотання ТзОВ «Агрофірми «Ватра»про відкладення розгляду справи надійшло після закінчення розгляду справи, а тому до уваги Львівським апеляційним господарським судом не береться.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, наведених скаржником заперечив та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу та, заслухавши пояснення представника відповідача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ агрофірма «Ватра»у заявлених вимогах стверджує, що останнім передано у власність ДП «Коломийський державний ветеринарно-санітарний завод «Ветсанзавод»Котел паровий ДКВР 4/13 вартістю 124000,00грн., факт передачі позивачем відповідачу вказаного майна підтверджується накладною № 6460 від 15.06.2007р., податковою накладною № 1895 та Актом складеним 14.06.2010р. ДПІ у Дрогобицькому районі № 86/23-315/30484438 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ Агрофірми «Ватра» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ДП «Коломийський ветсанзавод», яке мало правові відносини з платником податків за період –червень 2007р.»(а.с. , 25, 26, 30-34).

У відповідності до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (п.7 ст.179 ГК України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (п.2 ст.180 ГК України).

Згідно п.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого

печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинним документом. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід також зазначити, що відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей».

Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає безпідставним та необгрунтованим покликання позивача у позовній заяві та скаржника у апеляційній скарзі на вищезазначену накладну № 6460 від 15.06.2007р., як на доказ поставки відповідачу котла, вартістю 124000,00грн., оскільки як видно з вказаної накладної, остання не містить даних про довіреність уповноваженої особи і підстави поставки, окрім того дана накладна уповноваженим представником відповідача не підписана та не скріплена його печаткою.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня заявка відповідача, чи дозвіл або інший документ на поставку товару в узгоджений сторонами строк поставки.

Оформлення вищевказаної податкової накладної № 1895 від 15.06.2007р. не передбачає погодження з покупцем.

Окрім того, безпідставним є покликання позивача, як на факт отримання відповідачем товару, на висновки, викладені у Акті ДПІ у Дрогобицькому районі, оскільки в Акті міститься посилання на накладну № 6460 від 15.06.2007р., як на доказ поставки товару, проте, вказана накладна, як зазначалось вище, підтверджує лише її оформлення позивачем, однак не підтверджує факту отримання спірного котла відповідачем. Також слід зазначити, що вказаний Акт податкової інспекції не є Актом зустрічної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача та відповідача, а лише діяльності позивача (є одностороннім).

Як вбачається з Довідки ДП Коломийський «Ветсанзавод»від 17.11.2010р. за № 107 на підприємство останнього на протязі 2007-2010р.р. від ТзОВ Агрофірми «Ватра»котла ДКВР не поступало (долучено до матеріалів апеляційного провадження).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не було подано належних та допустимих доказів того, що між ТзОВ Агрофірмою «Ватра»та ДП «Коломийський державний ветеринарний санітарний завод «Ветсанзавод»укладено договір купівлі-продажу і що на виконання цього договору відповідачу передано вищевказане майно, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 124000,00грн.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, всупереч зазначеним вимогам ГПК України позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували доводи викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2010р. у справі №22/70 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.          Справу передати в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя                                                  Кравчук Н.М.

судді                                                                       Гнатюк Г.М.                                                                                                                        Мирутенко О.Л.