Рішення № 13339488, 30.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа№ 31/159-2010

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Танк Транс”, м. Городок Львівської області

про:стягнення заборгованості по договору фінансового лізингу № L3111-10/08 від 15.10.2008 р. в сумі 140864,33 грн.

                                        Суддя Артимович В.М.

                                                                                          При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:Волинський А.В. - представник;

від відповідача:не з’явився. Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Танк Транс”, м. Городок Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № L3111-10/08 від 15.10.2008 р. в сумі 140864,33 грн.

Ухвалою суду від 29.09.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.10.2010 р.

Супровідним листом від 22.10.2010 р. позивач подав через канцелярію суду документи, що вимагались судом.

У відзиві на позовну заяву, поданому суду 15.11.2010 р., відповідач підтвердив сплату заборгованості за травень 2010 р. та частково за червень 2010 р., додавши копії відповідних платіжних доручень.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду 18.10.2010 р., 16.11.2010 р.

За клопотанням представника відповідача строк розгляду справи продовжувався згідно ст. 69 ГПК України до 30.11.2010 р.

Через канцелярію суду позивач 30.11.2010 р. подав клопотання про припинення провадження у справі про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23623,45 грн. у зв’язку з погашенням цього боргу. Також позивач просить стягнути із відповідача заборгованість в сумі 117240,88 грн. та судові витрати.

Відповідач 30.11.2010 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи та повідомив суд про вжиття сторонами заходів для добровільного врегулювання спору.

В судове засідання 30.11.2010 р. прибув лише представник позивача, який підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та клопотанні. Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів повної оплати боргу не представив. Зважаючи на строк вирішення спору, встановлений нормою ст. 69 ГПК України, в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду спору судом відмовлено.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 30.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 06.12.2010 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 15.10.2008 р. був укладений договір фінансового лізингу № L3111-10/08.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 Цивільного кодексу України і є правомірним правочином в силу статті 204 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.1 договору № L 3111-10/08 позивач, як лізингодавець, на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначається в Специфікації (додаток № 2 до договору), а відповідач (лізингоодержувач) зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач (лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу (сідельний тягач MAN TGX 18.400 4x2 BLS (2008 рік), та передав у тимчасове володіння відповідачу (лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 25.12.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Окремі умови придбання предмета лізингу встановлено сторонами у розділі 2 договору, вартість предмета лізингу –розділ 3 договору.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.6 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця.

До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним. (Розділ 4 договору - лізингові платежі та порядок розрахунків). Відповідальність сторін визначено у розділі 5 договору.

Проте, відповідач в порушення умов договору, зокрема, п. п. 5.1 - 5.5, п. 8.1.4 загальних умов фінансового лізингу - додаток № 4 до договору (надалі - загальні умови), належним чином не виконував свої зобов'язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за наступними рахунками №№ L3111-10/08/17 від 05.05.2010 р., L3111-10/08/18-002 від 01.06.2010 р., L3111-10/08/19-004 від 01.07.2010 р., L3111-10/08/20-005 від 02.08.2010 р., L3111-10/08/21-007 від 01.09.2010 р.

Такі умови договору повністю відповідають вимогам ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка передбачає, що до складу лізингових платежів можуть включатися: сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. п. 5.1, 8.1.3 загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У п. 5.3 загальних умов передбачено, що лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку, при цьому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 3 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Відповідач з заявами або листами про неотримання рахунків до позивача не звертався, пропалу не провів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідач в процесі розгляду справи частково, в сумі 29724,30 грн., погасив борг, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень, відтак станом на 30.11.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 117240,88 грн. за період з травня по вересень 2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов’язання виникло з господарського договору фінансового лізингу № L3111-10/08.

Стаття 175 Господарського кодексу України передбачає, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв’язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача 117240,88 грн. боргу, а з врахуванням того, що сума заявлених позовних вимог становила 140864,33 грн., провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 23623,45 грн. слід припинити за відсутністю предмета спору відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача, оскіль спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ, задоволити частково.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс»(81500, Львівська область, м. Городок, вул. Івасюка, 2г; код ЄДОРПОУ 32115067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101; код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість в сумі 117240,88 грн., сплачене державне мито в сумі 1408,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.          В частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 23623,45 грн. провадження у справі № 31/159-2010 припинити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Артимович В.М.