Рішення № 13339468, 30.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа№ 7/203

за позовом закритого акціонерного товариства «Ліктрави»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна аптечна база «ДАНФАРМ»»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 174973,20грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Лісовський О.С., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «Ліктрави»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна аптечна база «ДАНФАРМ»»про стягнення заборгованості; ціна позову: 174973,20грн., в тому числі 148523,42грн. основного боргу, 14205,73грн. пені, 12244,05грн. 15% річних. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунком заборгованості, довіреністю на право здійснення представництва, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, договором №7 від 02.02.2010р., товарно-транспортними накладними №204 від 18.02.2010р. на суму 45968,95грн., №204-б від 18.02.2010р. на суму 1967,33грн., №461 від 17.03.2010р. на суму 39089,25грн., №461-б від 17.03.2010р. на суму 2807,86грн., №330 від 26.02.2010р. на суму 47047,12грн., №330-б від 26.02.2010р. на суму 1471,22грн., №797 від 29.04.2010р. на суму 46157,50грн., №797-б від 29.04.2010р. на суму 452,39грн., №797-1 від 29.04.2010р. на суму 2132,24грн., свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Відповідача, довідкою про включення відповідача в ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, актом звіряння розрахунків станом на 01.11.2010р., доказами одержання копії позовної заяви з додатками Відповідачем.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/203(10) від 08.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10год. 50хв. 23.11.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі гсоподарського суду Львівської області №7/203(10) від 23.11.2010р.

Представнику Позивача оголошено права і обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію акту звірки розрахунків станом на 01.11.2010р.; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; витяг про включення відповідача в ЄДРПОУ станом на 29.11.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 148523,42грн. основного боргу.

02.02.2010р. між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір №17 (далі –Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, Продавець зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у товарно-транспортних накладних, що видаються Продавцем.

Відповідно до п.3.2 Договору, Покупець оплачує кожну партію Товару шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця на протязі 45 календарних днів з дня відвантаження.

Згідно п.8.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та діє до 31.12.2010р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до товарно-транспортних накладних №204 від 18.02.2010р. на суму 45968,95грн., №204-б від 18.02.2010р. на суму 1967,33грн., №461 від 17.03.2010р. на суму 39089,25грн., №461-б від 17.03.2010р. на суму 2807,86грн., №330 від 26.02.2010р. на суму 47047,12грн., №330-б від 26.02.2010р. на суму 1471,22грн., №797 від 29.04.2010р. на суму 46157,50грн., №797-б від 29.04.2010р. на суму 452,39грн., №797-1 від 29.04.2010р. на суму 2132,24грн., протягом лютого-квітня 2010р. Позивачем поставлено Відповідачу згідно Договору Товару на загальну суму 187093,87грн.

Відповідно до доводів Позивача, станом на час розгляду справи Відповідачем здійснено неповний розрахунок за отриманий Товар, внаслідок чого утворився борг в розмірі 148523,42грн.

Наведене підтверджується, в тому числі, актом звіряння розрахунків між Сторонами станом на 01.11.2010р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 148523,42грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 148523,42грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 14205,73грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, вихідними даними для якого є дата боргу за відповідні періоди, дані облікових становок НБУ, періоди проведення розрахунків.

Відповідно до п.п.5.4, 5.5 Договору, у випадку порушення строку оплати за Договором, Покупець сплачує Продавцю пеню.

Крім того, п.5.5 Договору встановлено, що строк, визначений ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, до Сторін не застосовуються.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням вищенаведеного, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд приходить до висновку, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 14205,73грн.

Щодо стягнення 12244,05грн. 15% річних за невиконання зобов’язання.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 15% річних за невиконання зобов’язання, вихідними даними для якого є сума боргу за відповідний період, періоди прострочення та розмір відсотків річних –15%.

Відповідно до п.5.2 Договору, у випадку порушення строку оплати Товару, Покупець сплачує Продавцю 15% річних від простроченої суми.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 12244,05грн. 15% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

30.11.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.12.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором поставки №1 від 16.07.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна аптечна база «ДАНФАРМ»»(79052, м.Львів, вул.Рудненська, 12, ідентифікаційний код 32053158) на користь закритого акціонерного товариства «Ліктрави»(10001, м.Житомир, Київське шосе, 21, ідентифікаційний код 00481181) 148523,42грн. боргу, 14205,73грн. пені, 12244,05грн. 15% річних, 1749,73грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                       Фартушок Тарас Богданович