Рішення № 13339463, 09.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.10                                                                                           Справа№ 12/140(10)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдорцентр»

до відповідача приватного підприємства «Комплекс-ПЛЮС»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 267967,12грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Печевал А.П.., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдорцентр»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Комплекс-ПЛЮС»про стягнення заборгованості; ціна позову: : 267967,12грн., в тому числі 211309,70грн. основного боргу, 38247,06грн. пені, 13683,01грн. інфляційних нарахувань, 4727,36грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунками заборгованості, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, описами вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальними поштовими чеками №8889 та №8892 від 29.09.2010р., договором №29-09/УДЦ поставки нафтопродуктів від 08.08.2009р., та додатками №№1-7 до договору, видатковими накладними №Д25203 від 09.09.2009р. на суму 112927,20грн., №Д25206 від 09.09.2009р. на суму 114961,50грн., №Д25406 від 11.09.2009р. на суму 118637,20грн., №Д25703 від 14.09.2009р. на суму 117083,40грн., №Д32501 від 21.11.2009р. на суму 118843,20грн., №Д33406 від 30.11.2009р. на суму 235944,10грн., №Д33802 від 04.12.2009р. на суму 233193,10грн., №Д34502 від 11.12.2009р. на суму 143220грн., статутом Позивача, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, довіреністю на право здійснення представництва, актом звірки взаєморозрахунків станом на 18.08.2010р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №12/140(10) від 15.10.2010р. (судя Запотічняк О.Д.) порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 00хв. 26.10.2010р. розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 26.10.2010р. справу №12/140(10) передано для подальшого розгляду судді Березяк Н.Є. Ухвалою господарського суду Львівської області №12/140(10) від 26.10.2010р. (судя Березяк Н.Є.) розгляд справи відкладено на 12год. 15хв. 09.11.2010р. Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 01.11.2010р. справу №12/140(10) передано для подальшого розгляду судді Фартушку Т.Б.

Представнику Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 18.08.2010р.; копію свідоцтва про державну реєстрацію та довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ; копії статутів Позивача редакцій 2009-2010р.р.; довідку про наявність заборгованості; довідку про наявнійсть рахунку в банківських установах; довідку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.10.2010р.; довіреність на право здійснення представництва; довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 09.11.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов’язковою. Відповідач вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

26.10.2010р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду Львівської області №12/140(10) від 26.10.2010р. розщгляд справи відкладено.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 211309,70грн. основного боргу.

08.08.2009р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір №29-09/УДЦ поставки нафтопродуктів (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити нафтопродукти (далі –Продукція) в порядку і на умовах, передбачених цим Договором і Додатками до нього.

Відповідно до п.1.2 Договору, кількість, номенклатура, ціна, умови, терміни оплати і постачання Продукції визначаються в додатках, що є невід’ємною частиною цього Договору.

Згідно п.9.6 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх обов’язків за даним Договором.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до додатків №1 до Договору від 09.09.2009р., №2 від 09.09.2009р., №3 від 11.09.2009р., умови оплати визначено протягом 5 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Відповідно до додатку №4 до Договору від 14.09.2009р. строк поставки визначено як 3 календарних дні з моменту поставки кожної партії товару. Згідно додатків №5 до Договору від 20.11.2009р., №6 від 27.11.2009р., №7 від 04.12.2009р., строк оплати визначено 1 календарний день з моменту поставки кожної партії товару.

Відповідно до видаткових накладних №Д25203 від 09.09.2009р. на суму 112927,20грн., №Д25206 від 09.09.2009р. на суму 114961,50грн., №Д25406 від 11.09.2009р. на суму 118637,20грн., №Д25703 від 14.09.2009р. на суму 117083,40грн., №Д32501 від 21.11.2009р. на суму 118843,20грн., №Д33406 від 30.11.2009р. на суму 235944,10грн., №Д33802 від 04.12.2009р. на суму 233193,10грн., №Д34502 від 11.12.2009р. на суму 143220грн., протягом вересня-грудня 2009р. Позивачем поставлено Відповідачу згідно Договору товар на загальну суму 1194809,70грн.

Відповідно до доводів позовної заяви, Відповідачем проведено неповний розрахунок за поставлений товар, внаслідок чого виник борг Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 211309,70грн.

Наведене підтверджується, в тому числі, актом звірки взаємних розрахунків станом на 18.08.2010р., підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 211309,70грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 211309,70грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 38247,06грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, розрахований за період з 06.12.2009р. по 13.09.2010р., вихідними даними для якого є сума боргу за відповідний період, кількість днів прострочення (181день).

Відповідно до п.5.2 Договору, у разі порушення Покупцем термінів оплати поставленої Продукції і транспортних витрат, передбачених відповідним додатком до Договору, Постачальник має право зажадати від Покупця сплати пені у розмірі 0,1% від суми простроченного платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468, розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009р. становив 10,2500%.згідно Постанови НБУ від 07.06.2010р. N259, розмір облікової ставки з 08.06.2010р. становив 9,5%

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені підлягають до задоволення в розмірі 21535,16грн., в частині стягнення 16711,90грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 4727,36грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 13683,01грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання та інфляційних нарахувань, проведені заперіод з 06.12.2009р. по 13.09.2010р., вихідними даними для яких є борг за відповідний період, термін прострочення, розмір річних (3% річних) та середні індекси інфляції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 4727,36грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 13683,01грн. інфляційних нарахувань за вказані періоди підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

09.11.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.11.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», договором поставки №1 від 16.07.2009р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Комплекс-Плюс»(80333, Львівська обл., Жовківський р.-н, с.Бишків, вул.Центральна, 17, кв.28, ідентифікаційний код 33729595) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорцентр»(04060, м.Київ, вул.Котовського, 21, кв.32, ідентифікаційний код 35745011) 211309,70грн. боргу, 13683,01грн. інфляційних нарахувань, 21535,16грн. пені, 4727,36грн. 3% річних, 2512,55грн. державного мита, 221,84грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                       Фартушок Тарас Богданович