Рішення № 133393507, 16.01.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 рокусправа № 380/23128/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.09.2025 № 104050003950 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу: період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984, згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 01.08.1984; період навчання з 01.09.1987 по 25.12.1990, згідно диплому НОМЕР_2 від 25.12.1990; період виплати допомоги по безробіттю з 22.03.1993 по 21.12.1993, згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 01.08.1984; період роботи з 02.08.1999 по 23.09.2003, згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 01.08.1984 та призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) пенсію за віком з 29.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні пенсії за віком з огляду на не зарахування спірного стажу. Вважає, що надання уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу вимагається виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Стверджує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. З огляду на те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, позивач вважає, що трудова книжка останньої оформлена належним чином, тому зазначені вище періоди, які не врахував відповідач, підлягають врахуванню для призначення пенсії, тому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 05.09.2025 підлягає скасування. Тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 01.12.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 19.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону 1058 становить 32 роки. ОСОБА_1 29.08.2025 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії відповідно до Закону 1058. Вік заявника на момент звернення становив 60 років 01 місяць 10 днів. Страховий стаж склав 17 років 06 місяців 29 днів. За результатом розгляду, поданих документів, до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1984, оскільки в записі про навчання відсутня дата документу, на підставі якого внесено запис, а також відсутній сам диплом; період навчання з 01.09.1987 по 25.12.1990, згідно диплому НОМЕР_2 від 25.12.1990, оскільки перетинається з роботою та перевищує загальновстановлену норму; період виплати допомоги по безробіттю з 22.03.1993 по 21.12.1993, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1984, оскільки в записах про періоди виплати допомоги не вказано номери і дати наказів; період роботи з 02.08.1999 по 23.09.2003, згідно трудової НОМЕР_1 від 01.08.1984, оскільки на печатці, якою завірений запис про звільнення відсутній ідентифікаційний номер юридичної особи та відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Для зарахування вищезазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1984 слідує, що ОСОБА_1 зокрема:

- з 01.09.1981 по 16.07.1984 навчалася в професійно-технічному училищі міста Сєвєродонецьк;

- з 22.03.1993 по 21.12.1993 отримувала допомогу по безробіттю у Сєвєродонецькому центрі зайнятості;

- з 02.08.1999 по 23.09.2003 працювала продавцем згідно штатного розпису.

29 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії, що не заперечується сторонами.

5 вересня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішенням № 104050003950 яким позивачу у призначенні пенсії відмовлено.

Вказаним рішенням відповідач не зарахував до страхового стажу роботи позивача:

період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984, згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 01.08.1984, оскільки в записі про навчання відсутня дата документу, на підставі якого внесено запис, а також відсутній сам диплом;

період навчання з 01.09.1987 по 25.12.1990, згідно диплому НОМЕР_2 від 25.12.1990, оскільки такий перетинається з роботою та перевищує загальновстановлену норму;

період виплати допомоги по безробіттю з 22.03.1993 по 21.12.1993, згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 01.08.1984, оскільки в записах про періоди виплатити допомоги не вказано номери і дати наказів;

період роботи з 02.08.1999 по 23.09.2003, згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 01.08.1984, оскільки на печатці, якою завірено запис про звільнення відсутній ідентифікаційний код юридичної особи та відсутня інформація про даний період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Також цим рішенням встановлено, необхідний вік для призначення пенсії становить 60 років; необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. При цьому встановлено, що вік заявника 60 років, страховий стаж заявника 17 років 06 місяців 29 днів.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі-Закон України № 1058-ІV) регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 113 Закону України № 1058-ІV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що вік позивача на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, становив 60 років.

При цьому судом встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1984 слідує, що ОСОБА_1 зокрема з 01.09.1981 по 16.07.1984 навчалася в професійно-технічному училищі міста Сєвєродонецьк; з 22.03.1993 по 21.12.1993 отримувала допомогу по безробіттю у Сєвєродонецькому центрі зайнятості; з 02.08.1999 по 23.09.2003 працювала продавцем згідно штатного розпису.

Таким чином, трудова книжка позивача містить відомості про спірні періоди з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 22.03.1993 по 21.12.1993, з 02.08.1999 по 23.09.2003.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та рішення на підставі яких позивача прийнято та звільнено з такої роботи.

Таким чином, відповідачем вчинена протиправна бездіяльність щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду навчання, періоду перебування на обліку як отримувача допомоги по безробіттю, а також роботи позивача з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 22.03.1993 по 21.12.1993, з 02.08.1999 по 23.09.2003.

Як встановлено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, у спірному випадку має місце не врахування періодів з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 22.03.1993 по 21.12.1993, з 02.08.1999 по 23.09.2003 до загального страхового стажу. Таким чином, наявність будь-яких розбіжностей між трудовою книжкою та архівною довідкою не може впливати на позбавлення права особи на пенсійне забезпечення.

За вказаних умов суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 104050003950 від 05.09.2025 в частині не зарахування до страхового стажу роботи позивача з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 22.03.1993 по 21.12.1993, з 02.08.1999 по 23.09.2003.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідачі не надали.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці (у спірному випадку в архівній довідці).

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Щодо зарахування навчання позивача з 01.09.1987 по 25.12.1990 суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 2.15 Інструкції № 162 в редакції станом на час навчання позивача визначено, що студентам, учням, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у партійних школах та школах просування. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З копії диплом серії НОМЕР_2 від 25.12.1990 судом встановлено, що ОСОБА_1 в 1987 вступила до Сєвєродонецького хіміко-механічного технікуму і 1990 році закінчила повний курс названого технікуму по спеціальності "Електронні обчислювальні машини, прилади і пристрої". Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 25 грудня 1990 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію "техніка-електрика".

Суд зазначає, що з наданого диплому неможливо встановити факт навчання позивача на денній формі навчання. Крім того, такий період перетинається з роботою, вказаною у записах №3 та №4 трудової книжки позивача.

Таким чином, вказані позовні вимоги про зарахування цього періоду до страхового стажу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За вказаних обставин, зважаючи на дискреційність повноважень пенсійних органів в частині визначення права на пенсію, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування спірного рішення відповідача в частині не зарахування до страхового стажу роботи позивача з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 22.03.1993 по 21.12.1993, з 02.08.1999 по 23.09.2003 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 22.03.1993 по 21.12.1993, з 02.08.1999 по 23.09.2003.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням задоволення судом вимоги немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.09.2025 № 104050003950 про відмову у призначенні пенсії за віком в частині не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 22.03.1993 по 21.12.1993, з 02.08.1999 по 23.09.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 29.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 22.03.1993 по 21.12.1993, з 02.08.1999 по 23.09.2003.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.