Рішення № 133393479, 19.01.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 січня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2290/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2025 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , яким просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не повернені компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, а саме грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі №360/1533/24, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити повернення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, а саме грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі №360/1533/24, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що позивачка колишня військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), звільнений у відставку Збройних Сил України та виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21.10.2024 відповідно до наказу начальника загону від 21.10.2024 № 1014-ОС. Луганський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 07 травня 2025 року, справа №360/1533/24, яким позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив. Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до постанови апеефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. ання вчинити певні дії задовольнив. Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року

23 листопада 2025 року через свого представника позивачка звернулась із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з проханням здійснити компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, яку було утримано із ОСОБА_1 при виконанні рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі №360/1533/24, за винятком сум податку на військовий збір у розмірі 1,5%. Листом від 27.11.2025 відповідач повідомив про те, що за результатами розгляду звернення, що надійшло на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 24.11.2025 за № С-4245, інформую, що для здійснення компенсації суми податку з доходів з фізичних осіб при виконанні постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №360/1533/24 відсутні правові підстави.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що відповідач допустив протиправні дії, які полягають у порушенні вимог визначених у пункті 2 Постанови КМУ №44 від 15 січня 2004 року Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач проходила службу в лавах Державної прикордонної служби України, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - начальника загону) від 21.10.2024 №1014-ОС «Про особовий склад» виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 позивачу було здійснено перерахунок грошового забезпечення у розмірі 176284,53 грн згідно платіжної інструкції від 21.11.2025 №30122 з відрахування військового збору у розмірі 11447,05 грн. та ПДФО у розмірі 41209,37 грн., про що свідчить розрахунковий лист від 30.12.2025 №1506.

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Вказані виплати були проведені позивачу на виконання рішення суду, яким не зобов`язано відповідача здійснити відповідна нарахування, та в той період коли позивач не виконувала обов`язки військової служби, тому вказані суми пдфо не можуть бути компенсовані. Також, відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України, згідно якого після індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 19.03.2025 №1497/ІПК/99-00-24-03-03 зазначено, що здійснювати оподаткування нарахованих за діючими на момент оподаткування ставками, тобто станом на день виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що ОСОБА_1 , під час спірних правовідносин мала статус військовослужбовця і таким чином виконувала обов`язки військової служби, звернулась до суду з позовом в якому просить зобов`язати Відповідача повернути суму компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб, на яку набула право, ще під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Твердження відповідача про те, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №360/1533/24 не зобов`язано його здійснити таку компенсацію, суперечать приписам Постанови КМУ №44. В той же час, приписами Постанови №44 зобов`язано суб`єктів владних повноважень здійснювати виплату грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 69 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, адміністративна справа № 380/813/22, зазначено - аналіз наведених вище норм Порядку №°44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Стосовно посилання відповідача на лист Адміністрації Державної прикордонної служби України, згідно якого після індивідуальної податкової конс

Ухвалою суду від 05 грудня 2025 року позов Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Ухвалою судді від 15.12.2025 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , проходила службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), звільнена у відставку Збройних Сил України та виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21.10.2024 відповідно до наказу начальника загону від 21.10.2024 № 1014-ОС.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року по справі №360/1533/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 позивачу було здійснено перерахунок грошового забезпечення у розмірі 176284,53 грн. згідно платіжної інструкції від 21.11.2025 №30122 з відрахування військового збору у розмірі 11447,05 грн. та ПДФО у розмірі 41209,37 грн., про що свідчить розрахунковий лист від 30.12.2025 №1506.

23 листопада 2025 року через свого представника позивачка звернулась із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з проханням здійснити компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, яку було утримано із ОСОБА_1 при виконанні рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі №360/1533/24, за винятком сум податку на військовий збір у розмірі 1,5%.

Листом від 27.11.2025 відповідач повідомив про те, що за результатами розгляду звернення, що надійшло на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 24.11.2025 за № С-4245, інформую, що для здійснення компенсації суми податку з доходів з фізичних осіб при виконанні постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №360/1533/24 відсутні правові підстави.

На думку позивачки, відповідач допустив протиправні дії, які полягають у порушенні вимог визначених у пункті 2 Постанови КМУ №44 від 15 січня 2004 року Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII).

Згідно зі статтею 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Так, 15 січня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 44 було затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі -Порядок № 44).

31 травня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 375, якою було внесено зміни до пункту 2 Порядку № 44. У новій редакції цього пункту зазначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби. Компенсація призначена для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Також зазначено, що ця грошова компенсація виплачується іноземцям та особам без громадянства, які мають статус військовослужбовця.

Згідно з пунктами 3 5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують військовослужбовців та інших зазначених осіб, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом їхніх доходів. Компенсація має бути рівноцінною та повною і покривати втрати частини грошового забезпечення, пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115 (далі Положення), особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби має отримати повний розрахунок за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Пунктом 292 Положення визначено процедуру звільнення. Після надходження відповідного наказу або повідомлення про звільнення, військовослужбовець здає посаду, з ним проводиться розрахунок, він виключається зі списків особового складу та направляється на військовий облік.

Таким чином, аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Таким чином, враховуючи, що рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/1533/24, встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення, позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17, від 29.07.2020 у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд зазначає, що підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України).

Таким чином, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів у тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, суд зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був разом з виплатою позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності відповідача, що виразилася в невиплаті позивачу грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/1533/24 та наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію.

Отже, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/1533/24, та зобов`язавши відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/1533/24.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн відповідно до квитанції від 09.12.2025 № 2.438175517.1.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 14, 22, 139, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправної бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/1533/24, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі №360/1533/24, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова