Рішення № 133393413, 19.01.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6413/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.07.2025 №110750002711 в призначенні пенсії за вислугу років.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити Позивачу пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 03.06.2025, з урахуванням до стажу за вислугу років періодів роботи з 09.07.1996 по 28.02.2001 та з 11.10.2017 по 31.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 03.06.2025 звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за згідно пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII). Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.06.2025 №110750002711 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017.

Вказує, що відповідачем не були зараховані до спеціального стажу періоди її роботи з 09.07.1996 по 28.02.2001 згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №4 від 19.05.2017, оскільки заклад ВАТ «Промінь» відсутній в переліку постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки нею до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують страховий та спеціальний стаж та право на призначення пенсії за вислугу років.

Крім цього, відповідачем при прийнятті спірного рішення та обрахунку стажу за вислугу років не було враховано рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-p/2019, у зв`язку з чим не враховано періоди роботи з 11.10.2017 по 31.05.2025.

З цих підстав просить позов задовольнити.

25.09.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №340/6413/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористалося. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.

Ухвала суду від 25.09.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області засобами поштового зв`язку та отримана 29.09.2025 представником за довіреністю.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у цій справі.

За таких обставин, суд у відповідності до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

29.09.2025 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, надало суду пояснення щодо позову у яких заперечило проти задоволення позовних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права на пенсію за вислугу років згідно пунктом "е" статті 55 Закону№1788-XII. Зокрема, стаж за вислугу років позивача станом на 11.10.2017 становить лише 22 роки 5 місяців 6 днів. До стажу за вислугу років не враховано період трудової діяльності з 09.07.1996 по 28.02.2001 згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №4 від 19.05.2017, оскільки заклад ВАТ Промінь відсутній в переліку постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Вказує, що Головне управління не вчиняло жодних дій спрямованих на розгляд документів чи прийняття рішення щодо поданих документів позивача, оскільки заява про призначення пенсії на пільгових умовах була розглянута з принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.12.2025 №328 на підставі пунктів 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пунктів 2.3, 6.2, 11.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Кіровоградському окружному адміністративному суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №340/6413/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 головуючим суддею по розгляду справи №340/6413/25 визначено суддю Савонюка М.Я.

22.12.2025 ухвалою суду адміністративну справу прийнято суддею до свого провадження. Постановлено розгляд справи розпочати спочатку зі стадії розгляду справи по суті.

Будь-яких заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

03.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII (а.с. 11).

Указану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням від 11.06.2025 №110750002711 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило у призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності достатнього стажу за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Визначено, що вік заявниці 55 цілих років, станом на 11.10.2017 страховий стаж становить 36 років 4 місяці 21 день, стаж за вислугу років - 22 роки 5 місяців 6 днів.

За поданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 09.07.1996 по 28.02.2001 згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №4 від 19.05.2017, оскільки заклад ВАТ «Промінь» відсутній в переліку постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (а.с. 12).

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 12.08.1989, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач з 10.08.1989 по 16.05.1994 працювала на посаді вихователя Хащуватського дошкільного закладу №2 (записи №1-2);

- з 16.05.1994 по 02.07.1995 - вихователем Могиленського ясла-садка за переведенням (запис №3);

- з 03.07.1995 у зв`язку з реорганізацією зарахована на 0,25 керівника та 0,15 вихователя садової групи Могиленського ясла-садка (запис №4). Наказом №33 від 27.06.1996 звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (запис №5);

- з 09.07.1996 по 28.02.2001 позивач працювала на посаді вихователя дитячого садка у ВАТ "Промінь" (записи №6-7);

- з 01.03.2001 по 28.02.2003 - на посаді вихователя садової групи дитячого садка "Барвінок" с. Могиляни (записи №8-9);

- з 01.03.2003 по 06.10.2006 - на посаді завідуючої ДДЗ "Барвінок" с. Могиляни (записи №9-10);

- 13.03.2007 наказом №5а від 12.03.2007 прийнята на посаду завідуючої дошкільним навчальним закладом с. Могиляни (запис №11);

- 07.07.2010 зроблено запис про перейменування навчального закладу с. Могиляни на Могилянський навчальний заклад «Барвінок» (запис №12);

- 09.02.2021 зроблено запис про перейменування Могилянського навчального закладу «Барвінок» на комунальний заклад «Могилянський заклад дошкільної освіти «Барвінок» Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (запис №13);

- 11.02.2025 назву посади позивача змінено на директор комунального закладу «Могилянський заклад дошкільної освіти «Барвінок» (запис №14);

- 02.06.2025 звільнена з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (записи №14-15) (а.с. 17-20).

Відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Славутич», яке є правонаступником ВАТ «Промінь», від 19.05.2017 №4 ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Відкритому акціонерному товаристві «Промінь» і за період з 03.07.1996 по 28.02.2001 виконувала навчання та виховання дітей у дитячому садку за посадою вихователь (а.с. 22).

Згідно довідки Відділу освіти Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній 02-13/25 від 03.06.2025 ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Комунальному закладі «Могильненський заклад дошкільної освіти «Барвінок»» Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області і за період 13.03.2007 по 02.06.2025 виконувала роботу, пов`язану з управлінням закладом дошкільної освіти, навчанням та вихованням дітей за посадою директор (а.с. 25).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788-XII та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно зі статтею 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Проте, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 (далі Закон №213-VIII) пункт "е" статті 55 Закону №1788-XII було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII (далі Закон №911-VIII) до статті 55 Закону №1788-XII з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до яких пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, Законом №213-VIII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII, та Закон №911-VIII додатково встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-XII - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, тобто при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років незалежно від віку необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років на посадах, зазначених у переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №440/1286/20.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, виходило із того, що позивач станом на 11.10.2017 не має достатнього спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії.

Так, 03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також, Законом №2148-VIII були внесені зміни до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

"До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту "е" статті 55 Закону України №1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 з одного боку та Законом №1058-IV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11.10.2017.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

У Рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України зазначає, що до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018).

Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "легітимні очікування") (Доповідь "Верховенство права", схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017).

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що обмеження пунктом 2.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017, для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №240/24/21.

У цьому ж рішенні суд касаційної інстанції звернувся до позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 за подібних правовідносин:

"Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII, мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-XII відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788-XII всі інші положення, чого зроблено не було.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-XII з урахуванням Рішення №2-р/2019, а не Закону №1058-IV".

За такого правового регулювання та встановлених обставин, доводи відповідача, що спеціальний стаж роботи позивача підлягає обрахунку саме по 11.10.2017, є помилковими.

Згідно спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.06.2025 №110750002711, відповідач визначив, що стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 складає 22 роки 5 місяців 6 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 09.07.1996 по 28.02.2001 згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №4 від 19.05.2017, оскільки заклад ВАТ «Промінь» відсутній в переліку постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідно до записів у наявній у матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 від 12.08.1989 та довідки про підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Славутич» від 19.05.2017 №4 позивач в період з 03.07.1996 по 28.02.2001 працювала на посаді вихователя дитячого садка у ВАТ "Промінь".

При цьому згідно довідки ПОСП «Славутич» (а.с. 23), останнє правонаступником ВАТ «Промінь» згідно рішення Загальних зборів акціонерів від 12.02.2001 (наказ №7-л від 17.02.2001).

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 №909, право на пенсію за вислугу років мають вихователі, які працюють у дошкільних навчальних закладах усіх типів.

У пункті 2 примітки до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю у закладах, установах та на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності чи відомчої належності закладів та установ.

Таким чином, період роботи позивача на посаді вихователя дитячого садка у ВАТ "Промінь" з 03.07.1996 по 28.02.2001 пенсійний орган мав зарахувати до спеціального страхового стаж позивача.

Згідно зі здійсненим відповідачем обчисленням, станом на 11.10.2017 позивач має спеціальний стаж 22 роки 5 місяців 6 днів.

Отже, з урахуванням періоду роботи у дитячому садку ВАТ «Промінь», навіть з позиції відповідача, позивач станом на 11.10.2017 мала достатній спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Разом з тим, як вбачається зі змісту спірного рішення відповідача, останнім заперечується спеціальний стаж позивача після 11.10.2017.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 12.08.1989 позивач у період з 13.03.2007 11.02.2021 працювала на посаді завідуючої дошкільним навчальним закладом, а з 11.02.2021 по 02.06.2025 - на посаді директора комунального закладу "Могильненський заклад дошкільної освіти "Барвінок" Заваллівської селищної ради.

Додатково на підтвердження спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 надала довідку Відділу освіти Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області №02-13/25 від 03.06.2025, згідно якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Комунальному закладі «Могильненський заклад дошкільної освіти «Барвінок»» Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області і за період 13.03.2007 по 02.06.2025 виконувала роботу, пов`язану з управлінням закладом дошкільної освіти, навчанням та вихованням дітей за посадою директор.

Суд зауважує, що зауваження до трудової книжки позивача та записів у ній, як і до наведеної довідки №02-13/25 від 03.06.2025 відсутні, а спеціальний стаж з 11.10.2017 не зараховано виключно через позицію пенсійного органу про те, що він не підлягає врахуванню.

Відповідач керувався редакцію пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, які визнані неконституційними, оскільки з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та Законом №911-VIII.

Отже, належною для застосування є редакція пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, яка передбачає наявність спеціального стажу від 25 до 30 років.

Таким чином, період роботи після 11.10.2017 також підлягає врахуванню - як стаж за вислугу років (спеціальний).

З огляду на викладене, враховуючи наявність у позивача на дату звернення про призначення пенсії спеціального стажу більше ніж 25 років, застосування відповідачем неконституційних норм призвело до порушенням прав позивача, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення від 11.06.2025 №110750002711 про відмову у призначенні пенсії.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, то суд зазначає таке.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунку) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. При цьому, виплату пенсії проводить орган за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії за віком, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Відтак, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення/перерахунку пенсії вчиняє саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу за вислугу років періодів роботи з 09.07.1996 по 28.02.2001 та з 11.10.2017 по 31.05.2025, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2025 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, приймаючи спірне рішення від 11.06.2025 №110750002711, діяв не на підставі Конституції та законів України.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.06.2025 №110750002711 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу за вислугу років періоди роботи з 09.07.1996 по 28.02.2001 та з 11.10.2017 по 31.05.2025, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2025 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 19 січня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028).

Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК