Рішення № 13339147, 17.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2010Справа №2-26/5212-2010 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65; 95000, м. Сімферополь, вул. Октябрська, 12, офіс 202)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) в особі Кримської Республіканської дирекції ВАТ національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (95000, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 17)

про стягнення 4935,40 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача Константинова В.І. директор регіональної дирекції, довіреність №08-09/1354 від 03.12.2009р.,

від відповідача Дюкар Є.С., представник, довіреність від 28.12.2009р.

Суть спору: позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» грошових коштів у сумі 4935,40 грн., а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги обґрунтовано посиланням на те, що позивачем було сплачено страхове відшкодування потерпілій стороні в наслідок скоєного ДТП застрахованою відповідачем особою, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України надає позивачу право вимагати від відповідача відшкодування здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування.

Розгляд справи відкладався.

Відповідачем вимоги не визнавались з підстав наведених у наданих запереченнях, зокрема вказувалось на те, що виходячи положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України у позивача є право вимагати сплачені кошти з винної особи, а саме громадянина ОСОБА_1. який є винним у скоєнні ДТП. Також позивачем пропущено строк позовної давності.

У судовому засіданні у порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 17.12.2010р. до 11 год. 00 хв.

17.12.2010р. у судовому засіданні представниками сторін заявлені вимоги та заперечення на них підтримано.

Також представником відповідача подано заяву якою відповідач підтверджує, що станом на 25.10.2007р. між ним та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір обовязкового страхування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

14.08.2007р. між ЗАТ «Страхова група «ТАС» (попередня назва позивача, п. 1.1 Статуту) та громадянином України ОСОБА_2. (страхувальник за договором) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-21 0134272601.

Об'єктом страхування за даним договором є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, використанням і розпорядженням автомобіля «Mitsubishi Lanser», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Серед страхових випадків за даним договором є пошкодження або знищення транспортного засобу унаслідок дорожньо-транспортної події (п. 5.1.1. договору).

19.09.2007 р. на автодорозі Красноперекопськ - Сімферополь 112км+900м відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia» державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_1. та автомобіля «Mitsubishi Lanser», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 25.10.2007р. у адміністративній справі № 3-13573/07, ОСОБА_1. за скоєння правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17,00 грн.

В наслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mitsubishi Lanser», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження на суму 5571,36 грн., згідно звіту про оцінку матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу за № 1365 від 01.10.2007р. проведеного представництвом ЗАТ Український центр після аварійного захисту «Експерт-Сервіс».

Згідно висновків комісії позивача зазначених в страховому акті від 18.10.2007р. дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Octavia» державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_1. та автомобіля «Mitsubishi Lanser», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2., є страховим випадком та страхове відшкодування складає 4935,00 грн. з урахуванням вирахуваної франшизи у сумі 635,96 грн.

За платіжним дорученням № 804 від 23.10.2007р. позивачем було відшкодовано громадянину України ОСОБА_2. страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Lanser», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у сумі 4935,40 грн. (а.с. 12).

Дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у звязку з наступним.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до с. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. який є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди в наслідок якої було пошкоджено автомобіль «Mitsubishi Lanser», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була забезпечена договором обовязкового страхування від 25.04.2007р. укладеного із Відкритим акціонерним товариством національної акціонерної страхової компанії «Оранта».

Ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Таким чином відповідач уклавши із громадянином ОСОБА_1 договір обовязково страхування, взяв на себе зобовязання з виплати за ОСОБА_1. за рахунок внесених ним страхових внесків страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Як вже зазначалося громадянин ОСОБА_1 судовим рішенням був притягнутий до адміністративного стягнення за скоєння правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в наслідок якого автомобіль «Mitsubishi Lanser», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 який у свою чергу є обєктом страхування за договором добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-21 0134272601 від 14.08.2007р.

Отже відповідальність за відшкодування збитків, завданих скоєним ОСОБА_1 правопорушенням, відповідно до договору обовязкового страхування від 25.04.2007р. укладеного між ним та Відкритим акціонерним товариством національної акціонерної страхової компанії «Оранта», покладена саме на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки позивачем здійснено страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Lanser», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у сумі 4935,40 грн., відповідач як особа яка несе відповідальність за настання страхових випадків з вини громадянина ОСОБА_1., має в порядку регресу відшкодувати позивачу здійснене останнім страхове відшкодування на ремонт транспортного засобу «Mitsubishi Lanser», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у сумі 4935,40 грн., в насідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд зазначає, що відповідач не позбавлений права у порядку ст. 1191 ЦК України звернутись до суду із відповідним позовом про стягнення з громадянина ОСОБА_1. суми сплаченого позивачу грошового відшкодування.

Доводи відповідача про пропущення позивачем загального строку позовної давності не приймаються судом у звязку з наступним.

Ст. 261 Цивільного кодексу України визначено порядок початку перебігу позовної давності, так відповідно ч. 5 вказаної статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Право вимоги на відшкодування сплаченого страхового відшкодування, у позивача виникло з моменту притягнення ОСОБА_1. до адміністративного стягнення за скоєння правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто з моменту винесення Залізничним районним судом м. Сімферополя постанови від 25.10.2007р.

ПАТ «Страхова група «ТАС» позовна заява направлена до господарського суду АР Крим 21.10.2010р. згідно поштового штампу на конверті (а.с. 58), тобто позивач звернувся до суду в межах загального строку позовної давності встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, який мав закінчитись 25.10.2010р.

Відносно доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів страхування цивільно-правової відповідальності винної у скоєнні ДТП особи саме відповідачем, суд зауважує на те, що відповідач у своїй заяві від 17.12.2010р. підтвердив факт укладення договору обовязкогового страхування із ОСОБА_1, який є винним у скоєнні ДТП,

Також не приймаються судом доводи про те, що даний спір має вирішуватись господарським судом м. Києва, адже виходячи з положень частини 4 статті 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин 1 - 3 ст. 15 ГПК залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу. Юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу. Але це не означає, що відповідачем буде відокремлений підрозділ; відповідачем у справі має бути юридична особа, яку цей відокремлений підрозділ представляє.

Отже територіальна підсудність з розгляду даної справи визначена позивачем з урахуванням положень наведеної норми процесуального законодавства за правилами якого здійснюється судочинство у господарських судах, що у свою чергу обумовлює вирішення даного спору саме господарським судом АР Крим.

Не приймаються судом й доводи відповідача про відсутність у договорі добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-21 0134272601 підпису вигодонабувача ЗАТ «ОТП Банк», адже наявність чи відсутність у даному договорі підпису вказаної особи не тягне його недійсність чи інші правові наслідки, оскільки відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» сторонами за договором добровільного страхування є страховик та страхувальник, між якими вказаний договір й укладено, а вигодонабувач який вказано у даному договорі лише посвідчує даний договір.

Доводи відповідача про понесення позивачем фактично менших витрат аніж на суму заявлену у позові у звязку із реалізацією запчастин з СТО, є безпідставними оскільки не підтверджені ніякими доказами. До того ж в наказі позивача № 31-10/07 від 18.10.2007р. на який посилається відповідач, йдеться про забезпечення вилучення замінених запасних частин з СТО лише у разі проведення заміни деталей. Навіть якщо проведення заміни деталей відбулося і позивач їх вилучив, здійснення реалізації таких деталей є субєктивним припущенням відповідача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідент. код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243; поштова адреса: м. Сімферополь, вул. Октябрська, 12, офіс 202) грошові кошти за виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 4935,40 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 22.12.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.