Ухвала суду № 133388300, 13.01.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/4786/25

Номер провадження 1-в/585/12/26

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

13 січня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

представника ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» - ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ромни подання т.в.о. начальника державної установи «Роменська виправна колонія (№56) ОСОБА_9 та голови спостережної комісії при Роменській районній державній адміністрації Сумської області ОСОБА_10 про заміну засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років, -

встановив:

11 грудня 2026 року з державної установи «Роменська виправна колонія (№56) до суду надійшло подання підписане т.в.о. начальником державної установи «Роменська виправна колонія (№56) ОСОБА_9 та головою спостережної комісії при Роменській районній державній адміністрації Сумської області ОСОБА_10 про заміну засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Сумської області від 04.08.2003 року, на покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років.

Зазначене подання мотивоване тим, що засуджений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вироком Апеляційного суду Сумської області від 04.08.2003 року за ст.ст. 142 ч.2, 142 ч.3, 93 п.п. «ж,г,і», 187 ч.4, 115 ч.2 п.п. 6, 12, 13, 289 ч.3, 70 КК Українидо довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, крім житла, станом на 10.12.2025 року відбув 24 роки 6 місяців 7 днів.

Засуджений ОСОБА_7 відбуваючи міру покарання в місцях позбавлення волі, зарекомендував себе виключно з позитивного боку. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок для установи. За сумлінну поведінку та ставлення до праці неодноразово заохочувався, за що має 13 заохочень та 1 стягнення, яке погашене у встановленому законом порядку. Працевлаштований в установі в`язальником прутів та дроту 1 розряду майстерні установи на дільниці по виготовленню малопомітної перешкоди типу МПП. Раціонально витрачає зароблені кошти, планує бюджет, встановлює фінансові цілі.

Приймає активну участь у роботах по благоустрою колонії та поліпшення житлово-побутових умов засуджених, до роботи ставиться позитивно.

Згідно вироку має позов на суму 136230 грн. 34 коп., який частково погашений.

Приймає активну участь у житті відділення, проведенні культурно-масових та фізично-оздоровчих заходах.

Задіяний до програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», «Фізкультура та спорт», «Професія». Приймає участь у корекційній програмі «Шлях до нації».

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засуджений ОСОБА_7 у підсумку отримав 82 бали, що свідчить про те, що ОСОБА_7 став на шлях виправлення.

Повністю визнає свою вину, міру призначену судом покарання вважає справедливою, щоро розкаюється.

Адміністрація державної установи «Роменська виправна колонія (№56) на сумісному засіданні із спостережною комісією при Роменській районній державній адміністрації Сумської області, розглянувши матеріали особової справи та характеристику, представлену начальником відділення, вирішили, що засуджений ОСОБА_7 заслуговує на заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покараня у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, так як, він фактично відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання та став на шлях виправлення.

В судовому засіданні представник ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» ОСОБА_11 подання підтримав, та просив задовольнити. Додатково представник просив долучити до матеріалів справи довідку про відбуту частину покарання відносно ОСОБА_7 та довідку ДУ«Роменська виправна колонія (№56)» про нарахування ОСОБА_7 заробітної плати від 16.12.2025 року №73.

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 клопотання підтримали та просили задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив задовольнити частково та замінити ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Сумської області від 04.08.2003 року, на покарання у виді позбавлення волі строком на двадцять років.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права і застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено (ч. 1, 4 ст. 3 КК).

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 1-2 ст. 50 КК), а згідно п. 11 і 12 ч. 1 ст. 51 КК до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі види покарання як позбавлення волі на певний строк і довічне позбавлення волі.

Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінене судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання. До осіб, яким покарання замінене більш м`яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими ст. 81 КПК (ч. 1, 3, 5-6 ст. 82 КК).

Отже, можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким обумовлена наявністю двох складових: 1) засуджений став на шлях виправлення; 2) відбув певну частину строку покарання.

Відповідно роз`яснень Верховного Суду України, викладених у постанові Пленуму № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення, а згідно ст. 6 КВК виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. При цьому сам по собі факт правослухняної поведінки під час відбування покарання не є безумовною передумовою заміни покарання на підставі ст. 82 КК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Апеляційного суду Сумської області від 04.08.2003 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був засуджений за ст.ст. 142 ч.2, 142 ч.3, 93 п.п. ж, г, і КК України 1960 року, ст.ст. 187 ч.4, 115 ч.2 п.п.6, 12, 13, 289 ч.3, 70 КК України 2001 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.12.2003 вказаний вирок Апеляційного суду Сумської області від 04.08.2003 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишений без змін.

Вирок апеляційного суду набрав законної сили 16.12.2003 та звернутий до виконання у передбачений КПК спосіб, а засудженому ОСОБА_7 компетентним органом було визначено відбувати призначене покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ «Роменська виправна колонія (№ 56)».

Згідно довідки підписаної начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» ОСОБА_12 , засуджений ОСОБА_7 станом на 13.01.2026 року відбув 24 роки 7 місяців 10 днів.

Згідно наявної в матеріалах справи характеристики на засудженого від 10.12.2025 року ОСОБА_7 за виконання покладених обов`язків та ставлення до праці 13 разів заохочувався, допускав порушення режиму тримання за що 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності. Стягнення погашене у встановленому законом порядку (16.05.2024 року попередження). ОСОБА_7 бере участь у програмах диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», «Фізкультура та спорт», «Професія», корекційні програми «Шляхи до нації» приймає активну участь у проведенні культурно-масових, фізкультурно-оздоровчих заходах серед засуджених, суспільному житті відділення. В жовтні 2024 року завершив курс «Шлях ув`язненого» який проводила ОСОБА_13 та благодійна опіка в місцях позбавлення волі», має позитивні плани на майбутнє, активно їх впроваджує в своєму житті. ОСОБА_7 займається самоосвітою шляхом читання художньої та наукової літератури. Дотримується правил санітарії та гігієни, утримує в чистоті та порядку спальне місце та при ліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд. На профілактичних обліках в установі не перебуває (а.с.22-27).

Згідно Форми індивідуального плану виправлення та ресоціалізації засуджений ОСОБА_7 на період з 2025 року по 2037 рік планує:

-продовжити сумлінно виконувати режим утримання,

-не має боргів перед державою та перед фізичними особами,

-вивчає англійську мову,

-подати заяву на вступ до ПТУ колонії,

-працювати по надбаній професії,

-продовжити участь у програмах ДВВ (а.с.40-41).

Згідно психологічної характеристики засуджений ОСОБА_7 головну лінію поведінки формують риси темпераменту сангвініка, екстраверт, психологічні реакції спрямовані на зовнішній, від реагування світ, підконтрольні. Має сильний, врівноважений тип нервової системи, організований, рішучий характер. Відношення до соціальних норм задовільне. Нестійкий тип акцентуації характеру. Рівень агресії середній, носить прихований характер. Адаптаційні можливості добрі. Злочин скоював, за його словами, внаслідок корисливих мотиві. Ступінь свого покарання до «ДВП», на його думку, не відповідає тяжкості скоєних ним злочинів. Постійно тренується, багато читає, розвиває свій фізичний та інтелектуальний потенціал (а.с. 42-43).

Згідно відомості про наявність майнового позову від 10.12.2025 року сформованої ДУ «Роменська випрана колонія (№56)» засуджений ОСОБА_7 згідно вироку Апеляційного суду Сумської області від 04.08.2003 року має позов на суму 136 230 грн. 34 коп. В державній станові «Роменська випрана колонія (№56)» погашено позов з особистого рахунку на суму: 250 грн. Згідно довідки за вх. № 44459 від 01.06.2023 року від Роменського ВДВС, Роменського р/н, Сумської області повідомлено, що по даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 01.06.2023 року боргових зобов`язань за гр. ОСОБА_7 не зареєстровано (а.с.44).

Також, як встановлено судом, згідно матеріалів особової справи на засудженого, ОСОБА_7 тривалий час визнавав свою вину частково, чи не визнавав взагалі, міру покарання вважав занадто суворою, про що свідчать характеристики на засудженого, зокрема річна характеристика від 15.08.2005 року (а.с.44, т.ІІ ос.с.), довідка-характеристика від 06.09.2005 року (а.с.48, т.ІІ ос.с.), річна характеристика від 15.08.2006 року (а.с.74, т.ІІ ос.с.), річна характеристика від 20.08.2007 року (а.с.79, т.ІІ ос.с.), річна характеристика від 15.08.2009 року (а.с.83, т.ІІ ос.с.), річна характеристика від 28.08.2010 року (а.с.84, т.ІІ ос.с.), річна характеристика від 28.08.2013 року (а.с.157, т.ІІ ос.с.), річна характеристика від 01.09.2014 року (а.с.162, т.ІІ ос.с.), річна характеристика від 28.08.2014 року (а.с.169, т.ІІ ос.с.), річна характеристика від 28.08.2015 року (а.с.171, т.ІІ ос.с.), характеристика від 24.09.2019 року (а.с.204, т.ІІ ос.с.), характеристика від 23.07.2021 року (а.с.231, т.ІІ ос.с.).

Працевлаштований засуджений ОСОБА_7 був лише після 2024 року в`язальником прутів та дроту 1 розряду майстерні установи на дільниці по виготовленню малопомітної перешкоди типу МПП, про що свідчать річні характеристики щодо нього та заява останнього про бажання працевлаштуватися на підприємстві установи від 02.01.2024 року (а.с.58, т.ІІІ ос.с.).

Таким чином, ОСОБА_7 відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного йому апеляційним судом покарання, але заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива лише за певних обставин, зокрема після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення є доведеність того, що він став на шлях виправлення. Становлення особи на шлях виправлення це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м`якого покарання. Висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен бути зроблений на підставі всебічного врахування даних про поведінку засудженого за весь період перебування в установі виконання покарання (роз`яснення Верховного Суду України в постанові Пленуму № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким»).

Крім того, аналогічної позиції притримується і Комітет Організації Об`єднаних Націй з прав людини, який у своєму рішенні від 22.10.2014 в справі «Bronson Blessington and Matthew Elliot v. Australia» дійшов висновку, що незважаючи про те, що положення ст. 7, п. 3, 7.7 ст. 10 Пакту про громадянські і політичні права (згідно з якими пенітенціарну систему має бути націлено на реабілітацію ув`язненого) вимагають можливість перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі і перспективу звільнення від нього незалежно від тяжкості злочину й обставин його вчинення, «це не означає, що звільнення має бути надано неодмінно; скоріше це означає, що звільнення не має бути просто теоретичною можливістю, і що процедура перегляду має бути детальною та такою, що дозволить національній владі оцінити конкретний прогрес, що його досяг засуджений у питанні реабілітації, та обґрунтувати подальше ув`язнення».

У свою чергу, Комітет Міністрів Ради Європи в Резолюції «Про поводження з особами, засудженими до тривалих строків ув`язнення» від 17.02.1976 № (76)2 рекомендував державам-членам Ради Європи, зокрема, «надавати ув`язненим умовне звільнення з дотриманням передбачених законом вимог щодо тривалості відбутого строку покарання, як тільки з`являється можливість прогнозу позитивної поведінки ув`язненого» (п. 9); «поширювати на осіб, яких засуджено до довічного ув`язнення, дію тих самих принципів, що застосовуються до засуджених на тривалі строки позбавлення волі» (п. 11), а в Додатку до Рекомендації «Про умовне звільнення (умовно-дострокове звільнення)» від 24.09.2003 № Rec(2003)22 аби зменшити несприятливі наслідки позбавлення волі й сприяти поверненню ув`язненого до суспільства на умовах, які гарантували б безпеку суспільства, Комітет Міністрів Ради Європи наголосив, що «мета умовного звільнення допомогти ув`язненим здійснити перехід від життя у в`язниці до законослухняного життя в суспільстві за допомогою нагляду та умов після звільнення, що сприяють цій меті, а також сприяють громадській безпеці та зменшенню злочинності в суспільстві» (п. 3); «умовне звільнення має бути доступним за законом кожному ув`язненому, зокрема особам, засудженим до довічного позбавлення волі» (п. 4а). При цьому у Пояснювальному меморандумі до цієї Рекомендації стосовно п. 4 зазначено, що «ув`язнених, яких засуджено до довічного позбавлення волі, також не слід позбавляти надії на звільнення; по-перше, ніхто не може обґрунтовано стверджувати, що всі особи, кого позбавлено волі довічно, назавжди залишаться небезпечними для суспільства; по-друге, тримання осіб, які не мають надії на звільнення, створює серйозні адміністративні проблеми щодо винайдення заохочень в площині співпраці та уникнення згубної поведінки, виконання програм особистого розвитку, організації планів виконання вироків та безпечності. Отже, країни, законодавство яких містить приписи щодо фактично пожиттєвого ув`язнення, повинні створити можливості для перегляду такого ув`язнення через певну кількість років і через рівні проміжки часу, щоб з`ясувати, чи може ув`язнений, якого засуджено до довічного позбавлення волі, відбути решту покарання в суспільстві та за яких умов і заходів нагляду».

Європейський комітет із питань запобігання катуванню чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню за результатами візитів до України у 2016 та 2017 роках також рекомендував Україні створити реалістичну перспективу звільнення від довічного позбавлення волі, а саме «…Комітет змушений нагадати про основний принцип, що для того, щоб зменшити шкідливі наслідки ув`язнення та сприяти реінтеграції в`язнів із гарантуванням безпеки громади на волі, закон має передбачати реалістичну перспективу умовного звільнення для всіх засуджених, включно із засудженими до довічного позбавлення волі» (Доповідь 2016 року, [CPT/Inf (2017) 15], п. 40); «…Комітет знову закликає українську владу внести зміни до законодавства з тим, щоб забезпечити можливість умовного (дострокового) звільнення для всіх засуджених до довічного позбавлення волі, за умови оцінки загрози, яку вони становлять для суспільства, на підставі індивідуальної оцінки ризиків» (Доповідь 2017 року, [CPT/Inf (2018) 41], п. 81).

З огляду на викладене, умовою прийняття рішення про заміну засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким є доведеність того, що останній став на шлях виправлення, про що свідчать прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, сумлінне здійснення процесу виправлення, наявність індивідуального плану виправлення та ресоціалізації тощо.

Як встановлено судом ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення умисних особливо тяжких кримінальних правопорушень, свою вину в вчиненому тривалий час не визнавав, що свідчить про не усвідомлення останнім вчиненого та негативно характеризує його як особистість, та свідчить про наявність ризику продовження вчинення останнім злочинної діяльності.

Також, судом враховано, те, що ОСОБА_7 працевлаштований у станові відбування покарання був лише з 2025 року, що свідчить про його антисоціальну спрямованість.

За таких обставин, на думку суду ОСОБА_7 не досяг того ступеня виправлення, коли покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі на певний строк як того вимагає міжнародне та національне законодавство України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 82 КК України, статтями 371, 372, 537-539 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні подання т.в.о. начальника державної установи «Роменська виправна колонія (№56) ОСОБА_9 та голови спостережної комісії при Роменській районній державній адміністрації Сумської області ОСОБА_10 про заміну засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років - відмовити.

На ухвалу можуть бути подані апеляції до Сумського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст даної ухвали складено 16 січня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3