Постанова № 13338817, 20.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 р. № 2а-11296/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

при секретарі Івашків В.І.

за участю представників сторін

від позивача: Наконечна О.М.

від відповідача: Жук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень рішень від 24.11.2010 року № 0000531600/1, № 0000541600/1, № 0000551600/1,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено Золочівським міським виробничим житлово-комунальним підприємством до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 24.11.2010 року № 0000531600/1, № 0000541600/1, № 0000551600/1.

В судовому засіданні представник позивача уточнив формулювання позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення рішення від 24.11.2010 року № 0000531600/1, № 0000541600/1, № 0000551600/1.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві, позивач просить скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської області від від 24.11.2010 року № 0000531600/1, № 0000541600/1, № 0000551600/1, якими Золочівському міському виробничому житлово-комунальному підприємству за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання в застосовано штраф за платежем податок на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях від 17.12.2010 року, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Золочівському міському виробничому житлово-комунальному підприємству.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками ДПІ у Золочівському районі Львівської області було проведено перевірку дотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Комунальним підприємством «Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство». За результатами перевірки складено Акт від 15.09.2010 року № 17/15-213/03348703 (далі-Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: підприємство сплатило узгоджену суму податкового зобовязання, визначеного у деклараціях за березень 2010 року та квітень 2010 року із затримкою, що є від 30 до 90 календарних днів в сумі 27768, 90 грн., понад 90 календарних днів в сумі 1197,10 грн.

За результатами перевірки, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»проведено розрахунок штрафних санкцій та прийнято податкові повідомлення рішення від 24.11.2010 року № 0000531600/1, № 0000541600/1, № 0000551600/1, якими Золочівському міському виробничому житлово-комунальному підприємству за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання застосовано штраф у розмірі за платежем податок на додану вартість.

В ході апеляційного оскарження податкових повідомлень - рішенья ДПІ у Золочівському районі Львівській області своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.11.2010 року за №13189/10/25-006/58 залишає без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської області від 24.11.2010 року № 0000531600/1, № 0000541600/1, № 0000551600/1.

Позивач із висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Відповідно до п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, із змінами та доповненнями, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до п. «а»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»подається за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У відповідності до п 5. 1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Судом встановлено, податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 р. подана позивачем 20.04.2010 року, декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 р. подана позивачем 20.05.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. позивачем задекларовано ПДВ в сумі 14240,00 грн., сплачено 11500,00 грн., відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р. позивачем задекларовано ПДВ в сумі 14726,00 грн., сплачено 11500,00 грн.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно вимог п.п.7.1.1 п.7.7 зазначеної вище статті, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 N 679-XIV, із змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Також таких повноважень не передбачено і Законом України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, із змінами та доповненнями.

Відтак, недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних доручень №340 від 15.04.2010 року на суму 600,00 грн., №341 від 16.04.2010 року на суму 500,00 грн., № 354 від 19.04.2010 року на суму 1000,00 грн., № 360 від 20.04.2010 року на суму 1000,00 грн., № 386 від 26.04.2010 року на суму 1000,00 грн., №395 від 28.04.2010 року на суму 1000,00 грн., №373 від 21.04.2010 року на суму 400,00 грн., №374 від 22.04.2010 року на суму 1300,00 грн., № 336 від 14.04.2010 року на суму 2000,00 грн., № 370 від 20.04.2010 року на суму 500,00 грн., № 403 від 28.04.2010 року на суму 500,00 грн., №414 від 05.05.2010 року на суму 800,00 грн., №434 від 13.05.2010 року на суму 900,00 грн., №458 від 19.05.2010 року на суму 800,00 грн., №462 від 20.05.2010 року на суму 500,00 грн., №503 від 28.05.2010 року на суму 700,00 грн., №475 від 25.05.2010 року на суму 800,00 грн., №482 від 26.05.2010 року на суму 800,00 грн., №41 від 27.05.2010 року на суму 1100,00 грн., №506 від 31.05.2010 року на суму 1000,00 грн., №517 від 01.06.2010 року на суму 1500,00 грн., №541 від 15.06.2010 року на суму 1000,00 грн., №547 від 16.06.2010 року на суму 450,00 грн., №550 від 16.06.2010 року на суму 1000,00 грн., №559 від 21.06.2010 року на суму 1000,00 грн., №572 22.06.2010 року на суму 1000,00 грн., №579 від 23.06.2010 року на суму 1000,00 грн., №594 від 24.06.2010 року на суму700,00 грн., №604 від 29.06.2010 року на суму 1000,00 грн., №613 від 30.06.2010 року на суму 200,00 грн. в зазначених платіжних дорученнях платником податків (Золочівським міським виробничим житлово-комунальним підприємством) вказано призначення платежу 101 «ПДВ за березень місяць 2010 року»та 101 «ПДВ за квітень місяць 2010 року»відповідно.

Відтак, відповідач не мав правових підстав самостійно зараховувати сплачені платником податків суми у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень від 24.11.2010 року № 0000531600/1, № 0000541600/1, № 0000551600/1, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді 3 грн. 40 коп. судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області від 24.11.2010 року № 0000531600/1, № 0000541600/1, № 0000551600/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства (80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Лермонтова, 2, ідентифікаційний код 03348703) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 20.12.2010 року.

Суддя Лунь З.І.