Постанова № 13338754, 17.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2010 р. № 2а-7414/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчака П.О.,

з участю представників: позивача Романіва С.І., відповідача Хрящевського Р.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»звернулось до суду з позовом з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області від 29 червня 2010 року № 00002301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 555185,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що реалізаційна вартість товару при продажі на території України повинна визначатись з її договірної (фактурної), а не з митної вартості товару, тому податковий орган неправомірно прийшов до висновку про порушення товариством п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування у розмірі 158147,00 грн. по декларації за лютий 2010 року та у розмірі 397038,00 грн. по декларації за березень 2010 року.

Представник позивача Романів С.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у м. Червонограді Хрящевський Р.Й. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що проведеною податковим органом перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий-березень 2010 року встановлено порушення позивачем п. 4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»03.04.1997р. №168/97-ВР, внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування в сумі 158147,00 грн. по декларації за лютий 2010 року та в сумі 397038,00 грн. по декларації за березень 2010 року, а також занижено податкове зобовязання по декларації за березень 2010 року на 523649,00 грн. Порушення полягає в тому, що ТзОВ «Агро-Інвест»в січні-лютому 2010 року при розмитненні мясопродуктів сплатив податок на додану вартість, виходячи з митної вартості вказаних товарів, зазначеної в гр.12 ВМД. При цьому вказана у ВМД митна вартість є вищою від фактурної вартості, вказаної в гр.42 ВМД. В подальшому при поставці товарів на митній території України позивач розраховував базу оподаткування, виходячи з контрактної (фактурної) вартості, яка була менше митної вартості товарів, що призвело до заниження ним бази оподаткування ПДВ за лютий-березень 2010 року. За рахунок того, що договірна ціна поставки товарів була нижче їх звичайної ціни, були занижені суми податкових зобовязань у березні, внаслідок чого і відбулось завищення суми бюджетного відшкодування. Зазначив, що податковим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування, тому оскаржене податкове повідомлення рішення є законним. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

За результатами проведеної ДПІ у м. Червонограді Львівської області позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агро-Інвест»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за лютий-березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, складено акт № 1326/2301/22405648, яким встановлено:

- в порушення п. 4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»03.04.1997р. №168/97-ВР завищено бюджетне відшкодування в сумі 158147,00 грн. по декларації за лютий 2010 року та в сумі 397038,00 грн. по декларації за березень 2010 року;

- в порушення п. 4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»03.04.1997р. №168/97-ВР занижено податкове зобовязання по декларації за березень 2010 року на 523649,00 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Червонограді Львівської області прийнято податкове повідомлення рішення від 29.06.2010 року за №00002301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 555185,00 грн., в тому числі по декларації за лютий 2010 року у розмірі 158147,00 грн. та по декларації за березень 2010 року у розмірі 397038,00 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування по деклараціях за лютий-березень 2010 року та занижено податкове зобовязання по декларації за березень 2010 року ґрунтується на тому, що товариством при реалізації товарів у розрахунку собівартості використано фактурну вартість сировини, але у даному випадку звичайною ціною мясопродуктів для визначення ціни реалізації є митна вартість, так як саме на неї був нарахований податок на додану вартість і держмито при проведенні процедури розмитнення. Дана ціна визначена відповідальними особами митниці і зафіксована у вантажно-митних декларація.

В матеріалах справи наявні інвойси, фактури та вантажно-митні декларації відповідно до яких ТзОВ «Агро-інвест»імпортувало на територію України мясопродукти.

Дана продукція була реалізована товариством на митній території України, підтвердженням чого є відповідні видаткові накладні.

Визначення платників податку на додану вартість, обєкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлено Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону №168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Як передбачено пунктом 1.18 статті 1 згаданого Закону, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 334/94-ВР), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпункт 1.20.8 пункту 1.20. статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачає, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, в межах якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін мясної продукції, яка реалізовувалась ТзОВ «Агро-Інвест»на території України, податковий орган не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що свідчить про те, що дії відповідача не відповідали вимогам вищезгаданої норми Закону № 334/94-ВР.

Доводи податкового органу про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною не відповідає чинному законодавству, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

Виходячи із положень п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд вважає, що ціна, за якою позивачем були реалізовані на митній території України імпортовані мясопродукти, відповідає рівню справедливих ринкових цін.

ТзОВ «Агро-Інвест»самостійно зазначив у рядку 42 вантажно-митних декларацій, які оформлені у відповідності до вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року (з наступними змінами та доповненнями), договірну ціну товару, а його митна вартість визначалась органом державної митної служби та розрахована у відповідності до резервного методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, передбаченого ст.273 МК України, зазначена у рядку 12 (46) вантажно-митних декларацій.

Суд вважає помилковими висновки податкового органу про порушення ТзОВ «Агро-Інвест»п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з наступного.

Пунктом 4.3 статті 4 Закону №168/97-ВР встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Таким чином, наведеною нормою визначено, що оподаткування здійснюється при розмитненні імпортованих товарів, правильність якого податковим органом не оспорюється. Оскільки в даному випадку спірним питанням є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару мясопродукції на митній території України, то суд не вбачає в діях позивача порушень вимог даної норми Закону.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач правильно визначав базу оподаткування операції з реалізації мясопродуктів виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення рішення від 29 червня 2010 року № 00002301/0.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення від 29 червня 2010 року № 00002301/0, суд прийшов до висновку, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР і з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів, тому підлягає визнанню протиправним.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт, яким є податкове повідомлення рішення, він є таким, що не діє з моменту його прийняття, відтак скасування не потребує.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області від 29 червня 2010 року № 00002301/0.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 22 грудня 2010 року.

Суддя Хома О.П.