Постанова № 13338551, 03.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2010 р. № 2а-7816/10/1370

11 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.,

при секретарі - Романчук Л.В.,

від

позивачаМайхер М.І.

відповідачане прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова

до ТзОВ "Автовантажмаш"

пропро стягнення заборгованості ,

Обставини справи.

Позивач, управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш», заборгованості в сумі 23271 грн. 41 коп.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач має заборгованість в сумі 23721 грн. 41 коп. яка складається з несплачених витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

У подальшому, представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги з урахуванням заперечень позивача шляхом їх зменшення до 21372,36 грн., підтримав їх, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, подав копії документів в обґрунтування заявленої до стягнення суми заборгованості, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не прибув, про день і час розгляду справи в суді повідомлений належним чином, в судових засіданнях, які відбувались раніше, проти позовних вимог заперечив, подав письмові заперечення на позов, відповідно до яких вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш»не відноситься до підприємств, на які поширюється дія ст.24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»(далі Закон №1977), а тому відповідач не зобовязаний відшкодовувати різницю між сумою пенсії осіб, що є науковими працівниками та сумою пенсії на яку мають право ці особи, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів. Крім того, вказав на деяку невідповідність заявлених позивачем сум тим, які йому визначені у надісланих позивачем повідомленнях. Просив відмовити в задоволенні позову.

Справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних в ній доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Статтею 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13.12.1991 року за №1977-XII (далі Закон №1977) визначено, що право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої цієї статті з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

З урахуванням закріпленого у ч.4 та ч.5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу офіційного зясування всіх обставин справи, відповідно до якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає, судом зобовязано позивача надати всі документи стосовно призначення і виплати пенсій працівникам відповідача.

На підставі поданих позивачем копій документів судом встановлено, що пенсія згідно ст. 24 Закону № 1977 призначена наступним колишнім працівникам товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш»: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29,ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_49, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_48, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47

Відповідно до абзацу 2 частини 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 1977 та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону № 1977, різниця між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується наступним чином:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено згаданою ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

Оскільки при розгляді справи судом частково знайшли своє підтвердження заперечення відповідача щодо невідповідності заявлених вимог у вказаному розрахунку (ОСОБА_17 -525,73 грн., ОСОБА_6 1959,47 грн.), позивачем надано суду уточнюючий розрахунок, відповідно до якого (з урахуванням уточнень по виплачених сумах ОСОБА_17 -260,74 грн., ОСОБА_6 253,74 грн., а також ОСОБА_16 142,73 грн.,) позовні вимоги становлять 21372,36грн.

Стосовно виплачених сум ОСОБА_45, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи направлення відповідачу 16.06.2010р. рекомендованими листами з відміткою про вручення повідомлень за січень грудень 2009р, якими уточнено суми витрат на фінансування різниці суми пенсій, а саме, з квітня 2009 року сума плати відповідача з 285,31 грн. збільшилась до 329,67 грн., серпень - вересень 2009р. 332,98 грн., жовтень листопад 2009р. 336,29 грн. грудень 2009р. 333,88 грн. Відтак, матеріалами справи підтверджується сума 801,56 грн., зазначена у рядку 48 уточнюючого розрахунку навпроти ОСОБА_45

Крім того, позивачем в уточнюючому розрахунку уточнено номер особового рахунку ОСОБА_46 у відповідності з довідкою про призначену пенсію (а.с.53) та надано докази направлення повідомлення про суми витрат на виплату пенсій ОСОБА_47 за січень-грудень 2010 р. (копія повідомлення про вручення у матеріалах справи).

На підставі зібраних доказів, судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що за період з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року відповідачем не сплачувались витрати на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом № 1977, і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів на загальну суму 23721 грн. 41 коп. Дана сума заборгованості підтверджується повідомленнями та повідомленнями-уточненнями про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначеної відповідно до Закону № 1977 і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відтак питання правомірності призначення наукових пенсій у даній справі не може бути предметом доказування, оскільки рішення субєкта владних повноважень, яким такі пенсії призначено не є предметом судового розгляду, а отже суд не має права у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Відповідно до ч. 1. ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Щодо заперечень відповідача про те, що він не зобовязаний сплачувати суми виплаченої пенсії, суд зазначає наступне.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст.71 КАС України, суд може збирати докази з власної ініціативи. Так, судом за допомогою єдиного державного реєстру встановлено винесення Львівським господарським апеляційним судом ухвали від 23.01.2007р у справі №2/694-11/123А та винесення 06.10.2009р. ухвали Львівським апеляційним адміністративним судом у справі №22-а-13751/08/9104, якими встановлено преюдиційний факт щодо обовязку відповідача відшкодовувати різницю між сумою призначеної пенсії за Законом №1977 і сумою пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів в розмірі 50%.

В силу ч.1 ст. 71 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, працівникам відповідача була призначена та виплачувалась пенсія в порядку передбаченому вищезгаданим Законом. Призначення та виплата пенсій відповідачем не оскаржувались, а тому суд не може брати до уваги заперечення відповідача, оскільки такі не відносяться до даного предмету спору (стягнення сум витрат на виплату пенсій), а стосуються самого призначення та виплат пенсій.

З врахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач має заборгованість у розмірі 21372 грн. 36 коп., що підтверджується матеріалами справи, на час розгляду справи відповідачем добровільно не сплачена і тому підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш»(юридична адреса: м. Львів, вул. Шевченка, 323, ЄДРПОУ 00310901) на користь управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (м. Львів, вул. Городоцька, 172, р/р 25601301818 в ОПЕР Львівського облуправління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 325796, код ЄДРПОУ 20847425) заборгованість в розмірі 21372 (двадцять одну тисячу триста сімдесят дві) грн. 36 коп.

3.Судові витрати, з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2010 року о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.