Постанова № 13338366, 14.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2010 р. № 2а-2067/10/1370

ЗАТ "Комплекс водних видів спорту"

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Новосад В.М.

з участю представників:

від позивача Шимчшин І.С.;

від відповідача Шокало В,С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) «Комплекс водних видів спорту»до Львівської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Комплекс водних видів спорту»звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2009 року за №70 та №71.

Позивач вважає, що після розмитнення товару відповідач не мав права змінювати розмір ввізного мита та податку на додану вартість при проведенні камеральної перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав, просить їх задоволити з вищевикладених мотивів. Усно уточнив, що просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення.

Відповідач у запереченні на позовну заяву вважає, що він має право проводити камеральні перевірки, у відповідності до вимог чинного законодавства, та виявляти методологічні помилки, що і було зроблено Львівською митницею.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

За результатами камеральної перевірки на предмет правильності класифікації товарів, задекларованих за кодом згідно УКТ ЗЕД 3926909990 ЗАТ «Комплекс водних видів спорту»за період з 01.11,2007 року до 01.03.2008 року Львівською митницею складено акт від 10.11.2009 року №к/040/9/209000000/03564269 та прийнято податкові повідомлення від 03.12.2009 року:

за №70, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем ввізне мито в розмірі 219850 грн. 61 коп., в тому числі основний платіж 209381 грн. 53 коп. та штрафна санкція 10469 грн. 08 коп.

за №71, яким товариству визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 43970 грн. 13 коп., в тому числі основний платіж 41876 грн. 31 коп. та штрафна санкція 2093 грн. 82 коп.

В акті перевірки зазначено, що у відповідності до підп. «в»підп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-III, з наступними змінами та доповненнями, позивачу необхідно сплатити ввізне мито в сумі 209381 грн. 53 коп. та податок на додану вартість в сумі 41876 грн. 31 коп., а також штрафні санкції відповідно до підп.17.1.4 п.17.1 ст.17 цього ж Закону.

Згідно договору купівлі-продажу № 09/2007 від 11.07.2007 року, укладеного між ЗАТ «Комплекс водних видів спорту»(покупець) та фірмою «Мазур»(продавець), останній продає товар, півтруби/жолоба з пластмаси, в подальшому іменується як товар, у власність покупця, а покупець оплачує та приймає товар в асортименті, в кількості та по ціні, що визначається у Специфікації, що є невідємною частиною даного договору.

Згаданий товар був розмитнений Львівською митницею, що підтверджується вантажно-митними деклараціями №209030004/8/002567 від 11.02.2008 року, №209030004/8/001736 від 01.02.2008 року, №209030004/8/001737 від 01.02.2008 року, №209030004/7/028750 від 17.12.2007 року, №209030004/7/028751 від 17.12.2007 року, №209030004/7/026783 від 23.11.2007 року, №209030004/7/026784 від 23.11.2007 року, №209030004/7/026510 від 21.11.2007 року, №209030004/7/026511 від 21.11.2007 року, №209030004/7/026188 від 16.11.2007 року, №209030004/7/026080 від 15.11.2007 року, №209030004/7/025979 від 14.11.2007 року, №209030004/7/025633 від 09.11.2007 року, №209030004/7/025632 від 09.11.2007 року, №209030004/7/025102 від 02.11.2007 року.

В згаданих вантажно-митних декларацій та доданих інвойсів визначено товар вироби с пластмаси: напівтруби/жолоба.

При цьому, відповідач при проведенні камеральної перевірки встановив, що позивачем на територію України ввозилось обладнання для розваги дітей, яке складається з похило встановлених ринв для заїжджання сидячи.

У звязку з чим, орган державної митної служби вважає, що товари в період з 01.11.2007 року до 31.12.2007 року мали класифікуватись за кодом 95008000000 згідно з УКТЗЕД, а у 2008 році за кодом 9508900000, а не за кодом 3926909990, як це було зроблено при розмитненні.

У п. 35 ст. 1 МК України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому зазначеним Законом.

Оспорювані податкові повідомлення, прийняті відповідачем з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього ж Закону, суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо цей орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Оспорювані ж податкові повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

Дана позиція узгоджується з позицією викладеною Верховним Судом України у постанові від 2 червня 2009 року.

Більше того, суд звертає увагу і на те, що за своїм змістом орган митної служби проводив не камеральну а документальну перевірку.

Так, в самому акті перевірки зазначено, що копії експортних декларацій РП №MRN 08PL4040E0000324, MRN 08PL4040E0000332 отримані, як відповідь на лист Львівської митниці від 28.07.2009 року №16/40-10082.

Як вбачається з абзацу 3 п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, невиїзна (камеральна) перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Згідно п.1.3 цього ж Порядку, передбачено, що акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За викладених обставин, суд, у відповідності до вимог ч.4 ст.70 КАС України, не може взяти до уваги згаданий акт як допустимий доказ в підтвердження фіксації порушення.

У звязку з проведенням саме камеральної перевірки, а не документальної суд позбавлений можливості надати обєктивну оцінку обставинам викладеним в акті перевірки з приводу визначеної суми ввізного мита та податку на додану вартість, оскільки кількість ввезеного товару не відповідає кількості товару в експортних деклараціях РП №MRN 08PL4040E0000324, MRN 08PL4040E0000332.

Більше того, в судове засідання представлена, ще одна експортна декларація MRN 08PL4040E0000720, про яку не йдеться в акті перевірки.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставні та обґрунтовані а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

При цьому, з врахуванням положень вимог ст.ст.105,106 КАС України, суд задовольняючи позов в резолютивній частині постанови вважає, за необхідне зазначити про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії, а не про їх нечинність, як просить позивач, оскільки даний термін, з врахуванням положень ст.171 КАС України, застосовується до нормативно-правових актів.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати, прийняті Львівською митницею, податкові повідомлення від 03.12.2009 року за №70 та за №71.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Комплекс водних видів спорту», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Княгині Ольги, 114 (код ЄДРПОУ 03564269) 3 грн. 00 коп., сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 червня 2010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк