Постанова № 13338185, 20.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 р. справа № 2а-26189/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:30 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі судового засідання Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунальної установи «Центральна міська лікарня», м. Харцизьк

до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, м. Донецьк

про визнання нечинною та скасування вимоги № 29-12/1078 від 11.10.2010 року

за участю представників сторін:

від позивача:Климюк В.П. за дов. від. 08.12.2010 р.

від відповідача: Духницької К.Є. за дов. від 31.03.2010 р.

від відповідача: Задорожньої М.О. за дов. від 01.06.2010 р.

від відповідача: Герасимович О.М. за дов. від 04.04.2010 р.

ВСТАНОВИВ

Позивач, комунальна установа «Центральна міська лікарня» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання нечинною та скасування шості пунктів вимоги № 29-12/1078 від 11.10.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним правомірно здійснена надбавка головному лікарю за здійснення керівництва охорони здоровя міста у звязку з тим, що вказана доплата передбачена контрактом та повинна бути виплачена з огляду на вимоги Кодексу Законів про працю України. Також зазначає, що прийняття завідуючого господарством та завідуючого складом на роботу за сумісництвом здійснено з додержанням вимог Закону, оскільки ці посади не є керівними та на них не розповсюджуються вимоги Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43. Одночасно позивач не згоден з висновком акту ревізії в частині необґрунтовано нарахованої та виплаченої премії та відпускних завідуючій відділенням профоглядів ОСОБА_5, оскільки ця особа протягом 2009 року виконувала обовязки тимчасово відсутнього працівника лікаря з функціональної діагностики та повинна була отримувати зазначену премію. У звязку з незгодою з цими висновками перевіряючих, позивач не згоден з висновком щодо проведення перерахунку сум внесків до фонду на підставі оскаржувальних порушень. Також позивач не погоджується з висновком відповідача щодо встановленого порушення нецільового використання бюджетних коштів в частині сплати фінансових санкцій до пенсійного фонду з іншого коду бюджетної класифікації, оскільки порушення коду бюджетної класифікації не може бути порушенням використання бюджетних коштів. З приводу оскарження вимоги в частині пункту 14 «прийняття до відому» зазначає, що встановлене порушення може у подальшому бути предметом перевірок правоохоронних органів, що може негативно вплинути на позивача. Щодо вимоги відповідача зменшити бюджетні асигнування 2010 рік за КФК «Лікарні» КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» у звязку з неврахуванням при затверджені цих асигнувань статті 4 Закону України «Про збір на загальнообовязкове державне соціальне страхування» позивач зазначає, що дане порушення було допущено у звязку з тим, що можливо на протязі 2010 року стануться зміни в працівниках, у тому числі в працюючих інвалідах та у разі наявності таких змін затверджених коштів не вистачить для здійснення відрахувань із заробітної плати. Також представники позивача посилались на Інструкцію стосовно заповнення форм бюджетного запиту до проекту місцевого бюджету на 2010 рік, затвердженої начальником фінансового управління Харцизької міської ради, відповідно до якої встановлено розмір нарахувань на заробітну плату у розмірі 36,4 % без врахування працюючих інвалідів.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення, аналогічно викладеним у позові та просили задовольнити позову повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, надали заперечення та пояснили, що оскаржувальні пункти вимоги є правомірними, просили у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правової основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-12.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах районах у містах.

Частиною 2 статті 5 зазначеного Закону визначено, що контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники, які призначається начальником Головного контрольно-ревізійного управління України за погодженням з Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міською міськими державними адміністраціями.

Головні завдання державної контрольно-ревізійної служби окреслені статтею 2 Закону України №2939, права передбачені статтею 10 зазначеного Закону.

Пункт 7 статті 10 Закону України № 2939 передбачає право контрольно-ревізійного управління предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, зокрема вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Отже, вимоги є способом реалізації владних управлінських функцій відповідачем, як субєктом владних повноважень.

Статтею 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» визначені головні завдання державної контрольно-ревізійної служби. Так, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Позивач комунальна установа «Центральна міська лікарня» м. Харцизьк є юридичною особою, діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Харцизької міської ради 12.01.2006 року № 4/43-1509, включено до ЄДРПОУ за номером 01991323.

Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, відповідно до плану роботи головного Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на ІІІ квартал 2010 року, направлень на ревізію, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 грудня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 29-26/020 від 7 вересня 2010 року.

За результатами ревізії позивачу направлена вимога про усунення порушень від 11 жовтня 2010 року № 29-12/1078, яка частково оскаржується у межах цієї адміністративної справи (п. 2.1; п.5.1;п.7.1;п.8.1;п.13.1; п.14).

Вимога містить, зокрема, вимогу про стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 22073,61 грн. внаслідок безпідставної виплати головному лікарю доплати за розширення обсягу робіт та відпускних (п. 2.1).

Як встановлено судом, між виконавчим комітетом Харцизької міської ради та головним лікарем КУ «Центральна міська лікарня» ОСОБА_7 укладено контракт від 08.11.2001 року, який згідно додаткових угод від 29.12.06, 29.12.07, 30.01.09 було продовжено до 01.02.2011 року. У перевіряємому періоді (з 01.12.08 по 30.06.10) головному лікарю було виплачено доплату у розмірі 50 % окладу за виконання обовязків по керівництву охорони здоровя міста (розширений обсяг).

Відповідачем в акті ревізії встановлено порушення п. 3.1.4 Наказу Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоровя України від 05.10.2005 року № 308/519 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, оскільки вказаним пунктом доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт не встановлюються керівникам закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам.

З урахуванням цього відповідач зробив висновки про те, що за період з 01.12.08 по 30.06.10 необґрунтовано нараховано та виплачено головному лікарю доплати за розширення обсягу робіт у загальній сумі 21 653,68 грн., а також відпускних за червень-вересень 2009 року у сумі 419,93 грн.

Суд не приймає до уваги зазначені посилання відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 97 Кодексу Законів про працю України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про оплату праці», організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 170 про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору, умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту. У контракті можуть також визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємства, установи, організації (якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами) чи громадянина-підприємця.

Шляхом укладення трудового договору з роботодавцями громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

На виконання вищезазначених законодавчих актів 8 листопада 2001 року між Харцизькою міською радою та головним лікарем КУ «Центральна міська лікарня» ОСОБА_7 укладено трудовий контракт від 08.11.2001 року, яким врегульовано, у тому числі оплату праці головному лікарю та його соціальне забезпечення. Як встановлено судом, пунктом 3.1 контракту передбачено, у тому числі виплата 50 % окладу місячна надбавка за виконання обовязків по керівництву охорони здоровя міста. Зобовязання головного лікаря щодо здійснення керівництва установою передбачені пунктом 1 контракту (загальні положення), пунктом 2 контракту (права та обовязки сторін). Таким чином, зазначена доплата повністю відповідає обовязкам головного лікаря по керівництву,передбачена умовами контракту, а отже повинна бути виплачена відповідно до статті 21 КЗпПУ та статті 5 Закону України «Про оплату праці».

Не приймається судом до уваги зазначення в акті ревізії відповідачем відсутність рішення виконавчого комітету на встановлення надбавки головному лікарю за виконання робіт по керівництву охорони здоровя (абз. 6 стор.21 акту ревізії000), оскільки зазначена доплата передбачена умовами трудового контракту.

Вимога містить, зокрема, вимогу про стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 13131,68 грн. внаслідок необґрунтовано нарахованої та виплаченої заробітної плати за роботу за сумісництвом та відпускних (п. 7.1).

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пункту 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76 (далі Положення № 43), оскільки керівникам структурних підрозділів завідуючій складу ОСОБА_6 надано сумісництво 0,5 ставки агента з постачання та завідуючому господарством ОСОБА_8 надано сумісництво 0,5 ставки інженера енергетика за період з 01.12.08 по 30.06.10.

Відповідно до 4 Положення № 43, керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Відповідно до п. 1 наказу національної служби посередництва та примирення від 13.05.2003 № 192 Про затвердження Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників або профспілки структурні підрозділи - цехи, відділи, дільниці, бригади, інші господарюючі підрозділи, що здійснюють діяльність на підставі положення, затвердженого директором підприємства (об'єднання), і очолюються керівником, який призначається (затверджується) на посаду директором підприємства.

Відповідно до п. 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.1999 року № 112 Про затвердження Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій підрозділ структурний - ланка організації (підприємства), яка включає колектив виконавців або/і робочих, яка має відокремлені, чітко визначені функції в процесі керівництва або виробничому процесі, які відрізняються від функцій інших ланок, і в силу цього входить як організаційно відокремлена від інших підрозділів частка організації (підприємства) в його структуру або в структуру підрозділів організації (підприємства).

Відповідно до словника російської мови Ожегова С.М., керівником є особа, що керує ким-небудь, чим-небудь, спрямовує чию-небудь діяльність, стоїть на чолі чого-небудь.

Як встановлено у судовому засіданні, 29 січня 2009 року головним лікарем комунальної установи «Центральна міська лікарня» затверджено положення про адміністративно-господарський підрозділ цієї установи. Відповідно до п. 1.8 зазначеного положення, адміністративно-господарський підрозділ очолює керівник, на посаду якого призначається особа, яка має вищу професійну освіту та досвід роботи по спеціальності не менш двох років або середньо професійну освіту та досвід роботи по спеціальності не менш пяти років.

Наказом позивача від 30.03.2009 № 01/1-20/2 затверджено штатний розпис на 2009 рік, який введено в дію з 01.04.2009 року. Аналогічний штатний розпис затверджено на 2010 рік наказом від 31.03.2010 року № 01/1-30/5. Відповідно до зазначеного штатного розпису, у лікарні працює адміністративного-господарчий персонал, як окремий структурний підрозділ, до складу якого входить, у тому числі завідувач господарства 1 штатна одиниця та завідувач складу 1 штатна одиниця. Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що завідувач господарства та завідувач складу не є керівними посадами, оскільки ці посади входять до адміністративно-господарського підрозділу як окремого структурного підрозділу, що діє на підставі положення, його очолює провідний інженер (код КП 2149.2) та включає колектив виконавців та робочих, мають чисельність 1 штатна одиниця, тобто, в їх підпорядкуванні відсутні колектив виконавців або робітників, керівних функцій ці особи не виконують.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим встановлене відповідачем порушення позивачем пункту 4 Положення.

Вимога містить, зокрема, вимогу про стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 5524,66 грн. внаслідок необґрунтовано нарахованої та виплаченої премії та відпускних (п.8.1).

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.3.7 колективного договору госпрозрахункового відділення поліклініки на 2008-2009 роки від 13.10.2008 року № 07/13-65/976, п. 3.7. колективного договору госпрозрахункового відділення поліклініки на 2009-2010 роки від 14.07.2009 року № 07/13-45/1038, п. 5.11 наказу Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоровя України від 05.10.2005 року № 308/519 в частині необґрунтовано нарахованої та виплаченої премії у розмірі 5326,98 грн. та відпускних у розмірі 197,68 грн. завідуючому відділенням профоглядів ОСОБА_5

Як зазначає позивач, завідуючій відділенням профоглядів ОСОБА_5 щомісячно протягом 2009 року здійснювалось нарахування та виплата премії у розмірі 100 % від посадового окладу у звязку з тим, що нею виконувались обовязки тимчасово відсутнього працівника лікаря спеціаліста з функціональної діагностики.

Матеріалами справи підтверджується, що за період грудень 2008 року грудень 2009 року завідуючій відділенням профоглядів ОСОБА_5 щомісячно здійснювалось нарахування та виплата премії у розмірі 100 % від посадового окладу на підставі наказів «про преміювання працівників» від 22.01.09 № 01/7-2/1, від 13.03.09 № 01/7-10/1, від 16.04.09 № 01/7-16/1, від 18.05.09 № 01/7-20/3, від 18.06.09 № 01/7-27/3, від 15.07.09 № 01/7-33/1, від 19.08.09 № 01/7-47/1, від 11.09.09 № 01/7-55/1, від 19.10.09 № 01/7-62/1, від 13.11.09 № 01/7-69/3, від 21.12.09 № 01/7-75/1. У зазначених наказах визначена однакова підстава для виплати премії працівникам : «за виконання додаткової роботи по відділенню профілактичних оглядів поліклініки ЦМЛ працівниками інших служб та підрозділів лікарні».

Відповідно до частини 2 статті 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про оплату праці», організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Судом встановлено, що відповідно пункту п. 3.7 колективного договору госпрозрахункового відділення поліклініки, за підсумками роботи за квартал, півріччя, рік, додержання графіку профілактичного медогляду, своєчасну здачу звітів, високу якісь профілактичних медоглядів, додержання виробничої дисципліни, відсутність скарг, виплачувати працівникам госпрозрахункового відділення премію у розмірі до 50 % від посадового окладу з коштів, які надходять за платні послуги. .

Згідно з пунктом 1.5 колективного договору госпрозрахункового відділення поліклініки, зазначений колективний договір поширюється на всіх працівників відділення.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистик України від 13.01.04 № 5 (далі Інструкція), фонд оплати праці складається із фонду основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Виплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника відносяться до надбавок та доплат до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством (п. 2.2.1 Інструкції). Окремо до складу фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (п. 2.2.2 Інструкції).

Суд зазначає, що законодавством виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника відноситься до виплат та доплат до окладів. Виплата премії за виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника законодавством не передбачено. Також не передбачено виплата премії за виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника та розмір такої премії умовами колективного договору госпрозрахункового відділення поліклініки, а також умовами положення про преміювання працівників позивача на 2009 рік, підписаного головним лікарем та головою профспілкового комітету.

Окрім цього, в наказах позивача про преміювання працівників, у тому числі ОСОБА_5 не зазначено таку підставу, як виконання обовязків тимчасово відсутнього працівника та не зазначено за який період таку премію нараховано.

Таким чином, суд погоджує висновок контрольно-ревізійного управління щодо безпідставності виплати премії ОСОБА_5 у розмірі 5326,98 грн. та відпускних у розмірі 197,68 грн.

Пунктом 13 вимоги встановлено, позивачем завищена у кошторису потреба у бюджетних асигнуваннях місцевого бюджету, яку не профінансовано, на 2010 рік за КФК «Лікарні» КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 137896,22 грн. На підставі встановленого порушення відповідачем встановлено вимогу щодо зменшення бюджетних асигнувань по коду бюджетної класифікації 080101 «Лікарні» КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на вказану суму.

Пунктом 13.1 вимоги зобовязано позивача зменшити бюджетні асигнування на 2010 рік за КФК «Лікарні» КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 137896,22 грн., у тому числі за загальним фондом у сумі 134111,81 грн., за спеціальним фондом у сумі 3784,41 грн.

Як встановлено актом ревізії, розрахунком кошторису на 2010 рік позивачем затверджено асигнування за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» у розмірі 36,4 % від фонду оплати праці. При цьому, позивачем не врахована норма статті 4 Закону України «Про збір на загальнообовязкове державне соціальне страхування», відповідно до якої сума збору на загальнообовязкове державне соціальне страхування на фонд оплати праці інвалідів розраховується за ставкою 4%. Тобто, позивачем було затверджено асигнування на заробітну плату у розмірі 36,4 %, без врахування працюючих інвалідів, термін інвалідності яких встановлено постійно. Представниками позивача під час судового розгляду справи з приводу цього порушення було зазначено, що вказані асигнування були затверджені в обсязі, який перевищує фактичну потребу в таких коштах у звязку з тим, що можливо на протязі 2010 року стануться зміни в кадровому персоналі, у тому числі в працюючих інвалідах та у разі наявності таких змін затверджених коштів не вистачить для здійснення відрахувань із заробітної плати. Також представники позивача посилались на Інструкцію стосовно заповнення форм бюджетного запиту до проекту місцевого бюджету на 2010 рік, затвердженої начальником фінансового управління Харцизької міської ради, відповідно до якої встановлено розмір нарахувань на заробітну плату у розмірі 36,4 % без врахування працюючих інвалідів.

Суд погоджує висновок контрольно-ревізійного управління щодо затвердження позивачем у кошторисі бюджетних асигнувань у сумі, що перевищує обєктивну потребу в коштах цієї установи, оскільки при розрахунку кошторису на 2010 рік позивачем не було додержано вимоги статті 4 Закону України «Про збір на загальнообовязкове державне соціальне страхування». Не може бути прийнято судом до уваги посилання позивача щодо можливих змін у кадровому персоналі на протязі року, та, як наслідок, відсутність грошових коштів для здійснення відрахувань із заробітної плати, тому що це є припущення позивача, які не мають під собою законодавчої підстави.

Більш того, відповідно до довідки про зміни до помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету на 2010 рік від 03.12.10 № 1/492, у грудні 2010 року позивачем самостійно зменшено бюджетних асигнувань по коду бюджетної класифікації 080101 «Лікарні» КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 383 632,00 грн., до якої входить сума у розмірі 137896,22 грн., тобто вимога відповідача у цій частині виконана позивачем самостійно.

Пунктом 14 вимоги встановлено, що позивачем здійснено нецільове використання коштів загального фонду місцевого бюджету у сумі 10259,65 грн. не у відповідності з КЕКВ, а саме на оплату фінансових санкцій за несплату страхових внесків до пенсійного фонду за рахунок бюджетних асигнувань, затверджених за КФК 080101 «Лікарні» КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» 04.06.09, однак видатки повинні бути здійснені за КЕКВ 1139 «Оплата інших послуг та інші видатки», у звязку з чим відповідач пропонує взяти до відома факт застосування фінансової санкції у вигляді зменшення бюджетних асигнувань.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його права, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Зазначене право визначає міру можливої поведінки будь якої особи, яка на власний розсуд визначає спосіб захисту свого права. Тобто, особа може захистити право, яке на її думку порушено, будь яким способом, встановленим чинним законодавством.

Статтею 104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушене її права, свободи чи інтереси.

За змістом зазначених статей будь яка особа не обмежена в своєму праві на звернення до суду за захистом, але саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом не означає, що суд зобовязаний надати такий захист. За для того, щоб судовий захист був наданий, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно правових відносинах.

Виходячи із мети адміністративного судочинства відновлення порушених прав, свобод та інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень, суд при вирішенні питання про надання судового захисту має встановити чи створює рішення субєкта владних повноважень негативні правові наслідки права та обовязки для особи, яка звернулась за захистом (порушеним правом) до суду та яким чином будуть відновлені порушені права особи рішенням суду.

Судом встановлено, що позивачем обраний спосіб захисту порушеного права шляхом скасування вимоги контрольно-ревізійного управління в Донецькій області в частині прийняття до відома факту застосування фінансової санкції у вигляді зменшення асигнувань (п. 14 вимоги). Відповідно до довідки про зміни до помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету на 2010 рік від 03.12.10 № 1/492, у грудні 2010 року позивачем самостійно зменшено бюджетних асигнувань по коду бюджетної класифікації 080101 «Лікарні» у розмірі 10 259,00 грн. на суму застосованої та сплаченої фінансової санкції до Пенсійного фонду.

Одночасно під час судового розгляду представниками позивача зазначалось, що застосована фінансова санкція у розмірі 10259,00 грн. була дійсно сплачена з іншого коду бюджетної класифікації («Лікарні») у звязку з відсутністю коштів на рахунку «оплата інших послуг та інші видатки» для запобігання утворення заборгованості. При надходженні грошових коштів на відповідний рахунок бюджетної класифікації, позивачем було самостійно зменшено бюджетних асигнувань по коду бюджетної класифікації 080101 «Лікарні» у розмірі 10 259,00 грн., тобто вимога відповідача у цій частині виконана позивачем самостійно.

Суд зазначає, що вимога відповідача з формулюванням «прийняття до відома» не створює для позивача негативних правових наслідків у вигляді обовязків. Визначальною ознакою для захисту права особи є порушення такого права відповідачем, а також можливість відновлення зазначеного права особи за рішенням суду.

Оскільки право позивача з боку відповідача шляхом встановлення у вимозі необхідності прийняття до відому певного факту не є порушеним, суд не має підстав для надання судового захисту у звязку з відсутністю порушеного права позивача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові втрати підлягають відшкодуванню з бюджету у порядку статті 94 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Комунальної установи «Центральна міська лікарня» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання нечинною та скасування вимоги № 29-12/1078 від 11.10.2010 року задовольнити частково.

Визнати нечинною п.2.1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 29-12/1078 від 11.10.2010 року в частині здійснення зайвих витрат на оплату праці внаслідок безпідставної виплати головному лікарю доплати за розширення обсягу робіт у сумі 21653,68 грн., відпускних у сумі 419,93 грн.

Визнати нечинною п.7.1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 29-12/1078 від 11.10.2010 року в частині здійснення необґрунтовано нарахованої та виплаченої заробітної плати за роботу за сумісництвом у сумі 12777,16 грн. та відпускних у сумі 354,52 грн.

Частково визнати нечинною п.5.1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області № 29-12/1078 від 11.10.2010 року у сумі 12 625,79 грн.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунальної установи «Центральна міська лікарня» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 грудня 2010 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде складено 24 грудня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Савченко С. В.