Постанова № 13337883, 21.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2010 р. справа № 2а-7721/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у

Донецькій області

2.Донецького міського управління ГУ МВС України в Донецькій

області

про визнання протиправними та скасування висновків службових розслідувань від 12.02.2010р., 15.03.2010р., 20.04.2010р., визнання протиправними та скасування наказів №466 від 23.04.2010р., №174о/с від 18.05.2010р., поновлення на роботі, зобовязання виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, зобовязання вчинити певні дії

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача 1 Пластун О.М.

представника відповідача 2 не зявився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому просив визнати незаконним висновок про звільнення з посади через неналежне виконання службових обовязків, скасувати результати перевірки висновку про звільнення його з посади через неналежне виконання службових обовязків.

Заявами від 03.06.2010р., 08.12.2010р. та від 21.12.2010 р. позивач змінював та уточнював позовні вимоги та остаточно просив визнати протиправними та скасувати: висновок службового розслідування Головного управління МВС України в Донецькій області від 12.02.2010р. за заявою громадянки ОСОБА_4, висновок службового розслідування Головного управління МВС України в Донецькій області від 15.03.2010р. за заявою ОСОБА_1, висновок службового розслідування Головного управління МВС України в Донецькій області від 20.04.2010р. за фактом порушення службової дисципліни старшим слідчим СВ Ворошиловського РВ Донецького МУ ГУ МВС України в Донецькій області майором міліції ОСОБА_1, наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 23.04.2010 року за №466 про порушення службової дисципліни старшим слідчим СВ Ворошиловського РВ Донецького МУ ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1 та його покарання, наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 18.05.2010р. за №174 о/с по особовому складу в частині звільнення в запас старшого слідчого відділення розслідування економічних злочинів слідчого відділу Ворошиловського райвідділу Донецького міськуправління ОСОБА_1 з 20 травня 2010 року за п.63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; зобовязати спростувати обставини та висновки, що викладені у наказі №466 від 23.04.2010р. шляхом видання протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду відповідного наказу та оголошення його змісту особовому складу всіх органів та підрозділів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; зобовязати виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобовязання виписати на імя ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без запису про звільнення; поновити на роботі на посаді, яку ОСОБА_1 займав до звільнення.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що викладені в висновках про службове розслідування та наказах про звільнення обставини не відповідають дійсності. Цивільно-правові відносини, які склалися між ним та гр. ОСОБА_5, не мають відношення до його професійної діяльності, і тому не можуть виступати підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Також позивач зазначає, що систематичних порушень службової дисципліни він не вчиняв, йому не було відомо про прийняття стосовно нього наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки його з ними не ознайомлювали. Він має добрі показники у роботі, має низку заохочень.

Посилається також на необєктивність службового розслідування, за наслідками якого його звільнено (висновок від 12.02.2010р.). За такими самими фактами, що і це розслідування, проводилися ще два розслідування іншими підрозділами ГУ МВС, які не встановили підстав для його звільнення. Вказує на численні невідповідності та порушення під час проведення цього службового розслідування.

Інше службове розслідування, висновки якого також виступили підставою для звільнення позивача (висновок від 20.04.2010р.), не відповідають дійсності, оскільки позивач не приховував знаходження на лікарняному. Про це, а також про його вихід з лікарняного було відомо його керівництву, що підтверджується підписом та печаткою у графі „до роботи” на листку непрацездатності. Перевірити його вихід на роботу відповідач мав можливість за допомогою табелів. Що стосується рапорту, на який посилається відповідач як на доказ нещирості, позивач стверджує про те, що він був написаний під диктовку інспектора ІОС УКЗ та містив відповіді на питання, які були поставлені цим інспектором.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ГУ МВС України в Донецькій області у судовому засіданні позов не визнала, надала письмові заперечення в яких зазначила, що позивач, будучи робітником міліції, підтримував дружні стосунки з особою, яка займалась злочинним бізнесом. Будучи юридично досвідченою людиною, позивач незаконно придбав у гр. У. автомобіль, який не підлягав відчуженню через знаходження у заставі. Неможливість нотаріального посвідчення такого договору призвела до написання гр. У. у присутності свідків розписки, яка на теперішній час оскаржується у Ворошиловському районному суді м.Донецька. При цьому позивач використовував службовий кабінет в особистих цілях, систематично порушував службову дисципліну, пропускний режим, вирішував особисті питання під час несення служби.

Крім того вказує, що під час службового розслідування була проаналізована діяльність позивача за останні 12 місяців, під час якої було встановлено, що 27.02.2009р. йому була оголошена догана, яка була знята наказом від 30.06.2009р. Наказом від 07.07.2009р. йому було оголошено сувору догану. Протягом 2009 року позивач 12 разів порушував службову дисципліну, однак окрім зазначених вище догани та суворої догани керівництво кожного разу обмежувалося раніш накладеними стягненнями. Однак позивач висновків з наведеного не зробив.

Більш того, при проведенні останнього службового розслідування проявив особисту недисциплінованість, нещирість, приховав факт знаходження на лікарняному, не здав листок непрацездатності. При опитуванні старшим інспектором з особливих доручень ІОС УКЗ УМВС України в Донецькій області Шупило В.А. пояснив, що знаходився на лікуванні в санчастині ГУ МВСУ в Донецькій області, був виписаний 24.03.2010р. та з 25.03.2010р. приступив до виконання службових обовязків, в теперішній час знаходиться на службі. У той самий час згідно з довідками Докучаєвської МЛ та ДОКТМО позивач перебував на лікуванні з 24.02.2010р. по 06.04.2010р. Таким чином, на думку відповідача ОСОБА_1 намагався приховати факт знаходження на лікарняному задля уникнення відповідальності через перебіг строків реалізації дисциплінарного наказу. За наведених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 08.12.2010р. до участі у справі у якості другого відповідача було залучене Донецьке міське управління ГУ МВС України в Донецькій області. Представник відповідача-2 через канцелярію суду надав заяву від 16.12.2010р., у якій доводи заперечень відповідача-1 підтримав повністю, просив розгляд справи проводити без участі представників відповідача-2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача-1 суд встановив наступне:

Позивач, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 12.01.1999р., з 20.12.2006р. - на посаді старшого слідчого відділення розслідування економічних злочинів СВ Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області.

18.05.2010р. начальником ГУ МВС України в Донецькій області був прийнятий наказ № 174 о/с (т.2 а.с. 138), згідно з яким позивача звільнено в запас за п. 64 „є” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 20.05.2010р. Підставою для прийняття даного наказу визначений наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 23.04.2010р.за № 466 та рішення кадрової комісії від 11.05.2010р.

Згідно з наказом ГУМВС України в Донецькій області від 23.04.2010р. за № 466 (т.1 а.с. 238) на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України. Підставою для цього визначено систематичне порушення службової дисципліни, що виразилося у неналежному виконанні службових обовязків при розслідуванні кримінальних справ і призвело до надходження численних актів прокурорського реагування, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Кодексу честі, Етичного кодексу працівника ОВС України, Присяги працівника ОВС України, проявлену нещирість, що виразилося у приховуванні фактів знаходження на лікуванні, несвоєчасної здачі листів непрацездатності до СКЗ Ворошиловського РВ Донецького МУ, використанні службового приміщення і часу для вирішення питань особистого характеру неділових стосунків з цивільними особами під час виконання службових обовязків.

У мотивувальній частині зазначеного наказу додатково зазначено, що проведеним ІОС УКЗ ГУ МВС України в Донецькій області службовим розслідуванням було встановлено, що позивач тривалий час підтримував дружні стосунки з гр. У., який показав, що у 2007 році позивач запропонував спільно займатися виготовленням та збутом DVD дисків у тому числу порнографічного характеру. Для цього позивач надав власні кошти у сумі 25000 доларів США. У 2008 році працівниками міліції гр. У був затриманий, після чого була порушена кримінальна справа №02-39316 за ч. 3 ст. 301, ч.2 ст. 203-1 КК України. У травні 2008 року У. було звільнено з-під варти та обраний запобіжний захід підписка про невиїзд. Позивач після цього запропонував надати У. підтримку у суді та продовжити початий спільний бізнес, але той відмовився та згодом повернув позивачеві раніш одержані 25000 доларів США.

За таких обставин відповідач-1 дійшов висновків про те, що позивач, являючись працівником міліції, підтримував дружні стосунки з особою, яка займалася злочинним бізнесом і не припинив їх навіть під час притягнення У. до кримінальної відповідальності.

Також у наказі №466 від 23.04.2010 року відповідачем-1 зазначено, що згідно пояснень гр. У. позивач переконував його у можливості контролювати розгляд його кримінальної справи у суді, за що вимагав придбати для нього автомобіль у кредит. У липні 2008 року У. оформив в Укрсоцбанку кредит та придбав автомобіль Фольксваген Пасат. У жовтні 2008 року за вказівкою позивача У. оформив на нього довіреність на право керування та передав автомобіль. При цьому у службовому кабінеті Ворошиловського РВ під тиском позивача У. написав розписку про отримання у нього 23000 доларів США, хоча ніяких грошей не отримував. У подальшому через несплату кредиту автомобіль був вилучений у позивача банком. 23.10.2009р. позивач звернувся до Ворошиловського районного суду м.Донецька з цивільним позовом до У. про стягнення боргу у сумі 193200 грн. та моральної шкоди.

Виходячи з наведеного відповідач-2 зробив висновок про те, що позивач, будучи юридично досвідченою людиною, незаконно придбав у гр. У. автомобіль, який не підлягав відчуженню, бо був у заставі банку. Неможливість нотаріального посвідчення такого договору призвела до написання гр. У. розписки, при чому у службовому кабінеті позивача та із залученням свідків, присутність яких на теперішній час оскаржується у суді.

Крім того, у ході службового розслідування була досліджена службова діяльність позивача за 2009 рік. Встановлено, що у цей період відносно позивача надійшло 8 актів прокурорського реагування про неналежне розслідування кримінальних справ, за двома з яких обмежилися раніш накладеним стягненням доганою, за 1 накладено стягнення сувору догану, за 4 обмежилися суворою доганою. Також протягом 2009 року відносно позивача надійшли 3 скарги, викладені у одній з яких факти частково підтвердились, однак також до дисциплінарної відповідальності позивача не притягували та обмежилися суворою доганою.

Також відповідачем-1 у наказі від 23.04.2010р. №466 зазначено, що позивач, дізнавшись про висновки службового розслідування за заявою У. захворів, у звязку з чим прийняття наказу про його звільнення було відкладене до його виходу на роботу. Керівництво Ворошиловського РВ було попереджено про обовязкове інформування про вихід позивача на роботу. 14.04.2010р. під час судового засідання у Донецькому окружному адміністративному суді, де розглядалася справа про його незгоду з висновками попереднього службового розслідування, позивач повідомив про те, що вже приступив до виконання службових обовязків, але коли саме назвати відмовився. Того ж дня він був опитаний у приміщенні Ворошиловського РВ, де пояснив, що знаходився на лікуванні в санчастині ГУ МВСУ в Донецькій області, був виписаний 24.03.2010р. та з 25.03.2010р. приступив до виконання службових обовязків, в теперішній час знаходиться на службі, ніде більш не лікувався, а лист непрацездатності не здав до СКЗ РВ, оскільки не знав, куди його необхідно здавати. Однак під час перевірки було встановлено, що згідно з довідками Докучаєвської МЛ та ДОКТМО позивач перебував на лікуванні з 26.03.2010р. по 06.04.2010р.

З наведеного відповідач-1 зробив висновок, що позивач проявив нещирість та особисту недисциплінованість, що виразилося у приховуванні фактів знаходження на лікуванні та несвоєчасній здачі листків непрацездатності до СКЗ Ворошиловського РВ.

Аналогічні обставини відображені у висновках службових розслідувань від 12.02.2010р. та від 20.04.2010р., що були проведені ІОС УКЗ ГУ МВС України в Донецькій області.

З аналізу цих висновків службових розслідувань, та наведеного наказу вбачається, що відповідач-1 у якості підстав для звільнення позивача визначив пять обставин:

1. Підтримування дружних стосунків з особою, яка займалася злочинним бізнесом і їх не припинення навіть після притягнення У. до кримінальної відповідальності;

2. Незаконне придбання у гр. У. автомобілю, який не підлягав відчуженню та одержання у звязку з цим від у гр. У. розписки, що призвело до цивільно-правового конфлікту;

3. Систематичне порушення службової дисципліни;

4. Прояв нещирості та особистої недисциплінованості, що виразилося у приховуванні фактів знаходження на лікуванні та несвоєчасній здачі листків непрацездатності до СКЗ Ворошиловського РВ;

5. Використання службового приміщення і часу для вирішення питань особистого характеру, неділових стосунків з цивільними особами.

Що стосується перших двох підстав судом встановлено, що висновок службового розслідування від 12.02.2010 року ґрунтується на доводах, викладених у скарзі ОСОБА_4 від 01.02.2010 року, раніш отриманих 4-м ВВБ (в Донецькій області) СВБ ГУБОЗ МВС України пояснень ОСОБА_5, пояснень позивача, телефонної розмови зі свідком написання розписки ОСОБА_3 та документах щодо службової діяльності позивача.

З аналогічною скаргою ОСОБА_4 04.12.2009р. зверталася до відповідача-1 27.11.2009 року (т.1 а.с. 64), за наслідками чого СВ Донецького МУ ГУМВС України було проведене службове розслідування (висновок від 25.12.2009р. т.1 а.с. 79). Під час цього службового розслідування встановлено, що в провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди.

Також встановлено, що кримінальна справа № 02-39316, яка порушена та розслідувана слідчим СВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області у т.ч. стосовно ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 301, ч. 2 ст. 203-1 Кримінального кодексу України слідчим відділом Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області не розслідувалась.

За результатами висновку службового розслідування встановлено, що факти, викладені у скарзі ОСОБА_4, не повязані з процесуальною діяльністю позивача. Заявниці надана відповідь від 25.12.2009р.

Також скарга ОСОБА_4 аналогічного змісту була підставою для проведення 4-м ВВБ (в Донецькій області) СВБ ГУБОЗ МВС України службового розслідування, за наслідками якого складений висновок від 22.01.2010 року (т.1 а.с. 85). Під час цього службового розслідування був опитаний ОСОБА_5, його батьки, позивач.

В результаті цього службового розслідування встановлені суттєві протиріччя у свідченнях сторін, усунення яких без проведення слідчих дій визнано неможливим.

Таким чином, проведені службові розслідування не виявили підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, прокуратурою Ворошиловського району м. Донецька в період 17.12.2009р. 25.06.2010р. проведено три перевірки в порядку ст. 97 КПК України, під час яких було встановлено, що обєктивних даних, які вказують на вчинення позивачем протиправних дій встановлено не було, а між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склались цивільно-правові відносини і скарги ОСОБА_4 спрямовані на невиконання цивільно-правових зобовязань. Тому, в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 тричі було відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України у звязку із відсутністю в його діях ознак складу злочину (т. 2 а.с. 218-241).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суд перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Ці критерії вимагають від субєкта владних повноважень враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Також вони встановлюють вимогу щодо наявності достатніх підстав для прийняття певних рішень.

Звідси слідує, що субєкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не належними доказами.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (надалі Дисциплінарний статут) визначено, що службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. З метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування (ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до п. 10.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України від 06.12.1991р. №552 при проведенні службового розслідування повному, обєктивному і всебічному дослідженню підлягає подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини).

З наведених норм слідує, що обовязковою умовою притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності є наявність встановленого конкретного факту невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни.

Зясування події порушення (часу, місця, способу, інших обставин) також є необхідним для застосування строків накладення дисциплінарного стягнення, що передбачені ст. 16 Дисциплінарного статуту.

З висновку службового розслідування від 12.02.2010р. вбачається, що подія порушення, яким визначене підтримування дружних стосунків з ОСОБА_5, не була повно, обєктивно і всебічно досліджена. Не встановлені конкретні докази, які б вказували на час та спосіб такого порушення, не перевірені протиріччя, які випливають з пояснень У. та позивача, не зазначено, яким чином це порушує службову дисципліну.

Крім того, висновки про те, що ОСОБА_5 займався злочинним бізнесом є передчасними, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідного вироку щодо гр. ОСОБА_5 на час проведення службового розслідування не існувало.

Зібраними у справі доказами (у тому числі постановами про відмову у порушенні кримінальної справи, листом Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18.05.2010р. № 1-160/10, листом прокуратури м. Донецька від 20.09.2010р. за № 1352-р-10) не підтверджується висновок відповідача-1 про те, що позивач підтримував дружні звязки та спільно з ОСОБА_5 займався злочинним бізнесом вчиняв дії, які містять ознаки злочинів, передбачених ч. 3 ст. 301, ч. 2 ст. 203-1 Кримінального кодексу України.

Що стосується висновків про придбання у гр. ОСОБА_5 автомобілю, який не підлягав відчуженню та одержання у звязку з цим від нього розписки, суд звертає увагу, що вказана розписка складена 03.10.2008 року (т.1 а.с. 73), довіреність на керування автомобілем Фольксваген Пассат видана 02.10.2008 року (т. 1 а.с. 69).

Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Службове розслідування, за наслідками якого позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності, проводилося з 02.02.2010р. по 12.02.2010 року. Тому події, які мали місце у 2008 році не можуть бути підставою для притягнення позивача у 2010 році до дісциплінарної відповідальності.

Що стосується звернення позивача 23.10.2009 року до Ворошиловського суду м.Донецька для вирішення цивільно-правового спору між позивачем та гр. ОСОБА_5 та його процесуальні дії у цій справі - вони не можуть вважатися дисциплінарним порушенням.

Відповідно до п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обовязки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами. Статтею 55 Конституції України визначено, що права громадянина захищаються судом.

Звернення позивача до суду не повязане з проходженням служби та невиконанням службової дисципліни, а тому не може вважатися дисциплінарним проступком.

Стосовно проведеного відповідачем-1 аналізу службової діяльності судом встановлено, що згідно до наданих відповідачем висновків службових розслідувань від 19.10.2009р., від 12.06.2009р., від 24.07.2009р., від 07.12.2009р., від 24.11.2009р., від 28.01.2009р., від 16.03.2009р., від 17.09.2009р. позивач протягом 2009 року неодноразово порушав службову дисципліну.

За два з перелічених порушення він притягувався до дисциплінарної відповідальності: - була оголошена догана згідно з наказом № 227 від 27.02.2009р., та сувора догана згідно з наказом № 746 від 07.07.2009р.

Наказом від 30.06.2009р. за № 708 дисциплінарне стягнення у вигляді догани знято (т.1 а.с. 243).

У інших випадках керівництво позивача обмежувалося раніш накладеними стягненнями. Таке передбачено статтею 14 Дисциплінарного статуту, згідно з якою у разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Також вказаною статтею передбачено, що за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

З наведеного випливає, що керівництво позивача за кожним порушенням дисципліни з урахуванням ступеню тяжкості визначало дисциплінарне стягнення або приймало рішення про обмеження раніш накладеним.

Стосовно висновку про прояв нещирості та особистої недисциплінованості, що виразилося у приховуванні фактів знаходження на лікуванні та несвоєчасній здачі листків непрацездатності до СКЗ Ворошиловського РВ судом встановлено наступне.

Як зазначено у висновку службового розслідування від 20.04.2010 року позивач, дізнавшись про висновки службового розслідування за заявою У. захворів, у звязку з чим прийняття наказу про його звільнення було відкладене до його виходу на роботу.

Таке викликане тим, що відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Як зазначено у висновку, керівництво Ворошиловського РВ було попереджено про обовязкове інформування про вихід позивача на роботу.

14.04.2010р. під час судового засідання у Донецькому окружному адміністративному суді, де розглядалася справа про його незгоду з висновками попереднього службового розслідування, позивач повідомив про те, що вже приступив до виконання службових обовязків.

Того ж дня він був опитаний у приміщенні Ворошиловського РВ, де пояснив, що знаходився на лікуванні в санчастині ГУ МВС України в Донецькій області, був виписаний 24.03.2010р. та з 25.03.2010р. приступив до виконання службових обовязків, в теперішній час знаходиться на службі, ніде більш не лікувався, а лист непрацездатності не здав до СКЗ РВ, оскільки не знав, куди його необхідно здавати.

Однак під час перевірки було встановлено, що згідно з довідками Докучаєвської МЛ № 590 від 19.04.2010р. та ДОКТМО № 01/1146 від 19.04.2010р. позивач перебував на лікуванні з 24.02.2010р. по 06.04.2010р.

Такими чином відповідач-1 дійшов висновку про те, що позивач приховував факт знаходження на лікуванні з метою уникнути дисциплінарної відповідальності, що характеризує його як нещиру людину.

У судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2010р. по 24.03.2010р. перебував на лікуванні в лікарні ВМЗ ГУМВС України, про що виданий листок звільнення від службових обовязків через тимчасову непрацездатність № Д61-1010, в якому зазначено, що ОСОБА_1 повинний стати до роботи 25.03.2010р. (т.1 а.с. 69). На зворотному боці листка мається напис «до роботи приступив», підпис керівника із зазначенням дати - 25.03.2010р. Підпис скріплений гербовою печаткою Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області.

З 26.03.2010р. по 29.03.2010р. позивач перебував на лікуванні в Центральній міській лікарні м. Докучаєвськ, про що виданий листок непрацездатності АБУ № 769021, а з 30.03.2010р. по 06.04.2010р. у Донецькому обласному клінічному територіально-медичному обєднанні, про що виданий листок непрацездатності АБУ № 886802. У останньому зазначено, що ОСОБА_1 повинний стати до роботи 07.04.2010р.

На зворотному боці цього листка непрацездатності мається підпис керівника, скріплений гербовою печаткою Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області. У графі «До роботи став» зазначена дата 07.04.2010 року.

Згідно з рапортом ОСОБА_1, складеним 15.04.2010р. на імя заступника начальника ГУМВС України в Донецькій області Жидкова Д.Б. (т.1 а.с. 123), він перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні санчастини ГУ МВС України в Донецькій області. 24.03.2010р. був виписаний та з 25.03.2010р. приступив до виконання службових обовязків. Станом на дату складання рапорту він знаходився на службі, лікарняний лист до відділу кадрів Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України не здав.

У висновку службового розслідування від 20.04.2010р. встановлено, що ОСОБА_1 у приміщенні Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області був опитаний і пояснив, що з 25.03.2010р. знаходиться на службі і ніде більше не лікувався, про що склав рапорт.

Таке не узгоджується зі змістом рапорту, оскільки вказаного твердження рапорт не містить.

Відповідачем-1 наданий рапорт старшого інспектора з ОД ІОС УКЗ ГУ МВС України в Донецькій області Шупило В.А. від 14.06.2010 року (т.2 а.с.242-245), у якому зазначено, що з дозволу когось з керівництва нею 15.04.2010 року був опитаний позивач.

Перед опитуванням вона дізналася у начальника слідчого відділу Ворошиловського РВ, чи відомо йому коли позивач вийшов з лікарняного, на що була одержана відповідь, що ні. Начальник відділу пояснив це тим, що був у відпустці.

У службовому кабінеті позивача відбулася бесіда, під час якої інспектор спитала у нього, коли він вийшов на службу, на що він відповів, що з 25.03.2010 року знаходився на службі. Під час написання рапорту позивачем інспектор спитала, чи не лікувався він ще десь, на що отримала відповідь, що з 25.03.2010р. він на службі.

У судовому засіданні та у доповненнях до позовної заяви (т. 1 а.с. 143) позивач наполягав на тому, що рапорт містить відповіді на конкретні запитання, що були поставлені інспектором. Останній не питав про те, чи знаходився він ще десь на лікуванні, окрім ВМЗ ГУМВС України в Донецькій області. Таким чином, вказані докази є суперечливими.

Частиною 1, 2 ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Згідно з ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до п. 3.7.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 31.12.2007 N 499 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 205/14896) облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

Ведення табелю обліку використання робочого часу передбачене також п. 1.5 наказу Держкомстату України „Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці” від 05.12.2008 №489.

З метою зясування обставин приховування позивачем свого знаходження на лікарняному суд листом від 03.06.2010 року витребував від відповідача-1 копію табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 з лютого по квітень 2010 року.

На цю вимогу суду відповідач-1 надав письмові пояснення начальника СФЗБО ДМУ ГУМУС України в Донецькій області Раєвської О.В. від 09.06.2010 року, згідно з якими надати табелі обліку робочого часу з лютого 2010р. по квітень 2010 року не є можливим у звязку з тим, що до СФЗБО ДМУ ГУМУС України в Донецькій області вони не надавались. Ведення табелю обліку робочого часу для нарахування грошового забезпечення не передбачено, крім оплати надурочної служби в нічний час, у вихідні та святкові дні.

Частиною 3 статті 86 КАС України встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов до висновку про відсутність у матеріалах службового розслідування беззаперечних доказів приховування ОСОБА_1 факту перебування на лікуванні у медичних закладах. При цьому суд враховує наявність у листку непрацездатності АБУ №886802 підпису керівника, скріпленого гербовою печаткою Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області із зазначенням дати „07.04.2010 року” у графі «До роботи став». Відповідачем-1 для зясування дати виходу позивача на роботу не були відібрані пояснення від особи, яка поставила вказаний підпис, або особи, що його заміщувала, а також особи, що є відповідальною за облік робочого часу у Ворошиловському РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області.

Що стосується викладених у наказі про звільнення позивача висновків про використання ним службового приміщення і часу для вирішення питань особистого характеру, неділових стосунків з цивільними особами суд виходить з того, що відповідні факти не зясовувалися під час службових розслідувань.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 10.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України від 06.12.1991р. №552 при проведенні службового розслідування повному, обєктивному і всебічному дослідженню підлягає подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини).

У висновках службових розслідувань відповідачем-1 не відображений час, коли та як службовий кабінет використовувався позивачем у особистих цілях. Що стосується написання гр. ОСОБА_5 розписки у службовому кабінеті, суд виходить з того, вона датована 03.10.2008 року (т.1 а.с. 73), у той час як відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку.

Наведені обставини не були враховані відповідачем-1 при прийняття спірних наказів, тому останні є такими, що не відповідають критеріям обґрунтованості. З огляду на це позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Судом встановлено, що на момент звільнення (станом на 20.05.2010 року) позивач проходив службу на посаді старшого слідчого відділення розслідування економічних злочинів СВ Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, де і отримував грошове утримання.

Відповідно до п. 24 Положення у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За таких обставин суд вважає, що вимоги стосовно зобовязання Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області виплатити суму середнього заробітку (грошового утримання) за час вимушеного прогулу з 20.05.2010 року по день поновлення на роботі є такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про визнання протиправними та скасування висновків службового розслідування Головного управління МВС України в Донецькій області від 12.02.2010р., від 15.03.2010р. та від 20.04.2010р. задоволенню не підлягають, оскільки висновок службового розслідування службовий документ, який фіксує результати проведеного службового розслідування. Він може бути підставою для накладення на особу дисциплінарного стягнення шляхом видання наказу відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, але сам по собі не створює юридичних наслідків для позивача та не зачіпає його прав, свобод чи інтересів.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобовязання відповідача-1 спростувати обставини та висновки, що викладені у наказі №466 від 23.04.2010р. шляхом видання протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду відповідного наказу та оголошення його змісту особовому складу всіх органів та підрозділів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; зобовязання виписати на імя ОСОБА_1 дубліката трудової книжки без запису про звільнення.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З цього принципу слідує, що суд не вправі зобовязувати державний орган вчиняти дії, які не передбачені Конституцією та Законами України. Тобто суд може зобовязати особу вчинити певні дії, якщо обовязок з їх вчинення у відповідача виник, але не виконується у спосіб, передбачений законодавством. Закони України та інші нормативно-правові акти не містить норм, які б передбачали обовязок відповідача-1 діяти у спосіб, про який просить позивач - видавати наказ про спростування обставин та висновків, виданих у наказі про звільнення, а також видавати дублікат трудової книжки (окрім випадку, коли остання втрачена) без певних записів.

Відповідно до ч.1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Донецького міського управління ГУ МВС України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування: висновку службового розслідування Головного управління МВС України в Донецькій області від 12.02.2010р. за заявою громадянки ОСОБА_4, висновку службового розслідування Головного управління МВС України в Донецькій області від 15.03.2010р. за заявою ОСОБА_1, висновку службового розслідування Головного управління МВС України в Донецькій області від 20.04.2010р. за фактом порушення службової дисципліни старшим слідчим СВ Ворошиловського РВ Донецького МУ ГУ МВС України в Донецькій області майором міліції ОСОБА_1, наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 23.04.2010 року за №466 про порушення службової дисципліни старшим слідчим СВ Ворошиловського РВ Донецького МУ ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1 та його покарання, наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 18.05.2010р. за №174 о/с по особовому складу в частині звільнення в запас старшого слідчого відділення розслідування економічних злочинів слідчого відділу Ворошиловського райвідділу Донецького міськуправління ОСОБА_1 з 20 травня 2010 року за п.63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; зобовязання спростувати обставини та висновки, що викладені у наказі №466 від 23.04.2010р. шляхом видання протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду відповідного наказу та оголошення його змісту особовому складу всіх органів та підрозділів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; зобовязання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобовязання виписати на імя ОСОБА_1 дубліката трудової книжки без запису про звільнення; поновлення на роботі на посаді, яку ОСОБА_1 займав до звільнення, задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 23.04.2010 року за №466 про порушення службової дисципліни старшим слідчим СВ Ворошиловського РВ Донецького МУ ГУМВС в області ОСОБА_1 та його покарання; наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 18.05.2010р. за №174 о/с по особовому складу в частині звільнення в запас старшого слідчого відділення розслідування економічних злочинів слідчого відділу Ворошиловського райвідділу Донецького міськуправління ОСОБА_1 з 20 травня 2010 року за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого слідчого відділення розслідування економічних злочинів слідчого відділу Ворошиловського райвідділу Донецького міськуправління Головного управління МВС України в Донецькій області.

Зобовязати Донецьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (83086, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 53, ЄДРПОУ 08671426) здійснити виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу за термін з 20 травня 2010 року по день поновлення на роботі.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати (грошового утримання) у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 21 грудня 2010р. Постанова складена у повному обсязі 24 грудня 2010р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.