Постанова № 13337776, 20.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 р. справа № 2а-24932/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивача Давиденко К.Ю., Корицької А.Г.,

представників відповідачаХандогіної О.Ю., Примостки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асі-Еко» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2010 № 0001562310/0, скасування наказу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін», скасування рішення від 26.10.2010 № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», визнання дій такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, -

В С Т А Н О В И В:

01.11.2010 ТОВ «АСІ-ЕКО» звернулось до суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2010 № 0001562310/0 на суму податку на прибутку у розмірі 57321 грн., у т.ч. штрафні санкції в сумі 19107 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.10.2010 на адресу ТОВ «АСІ-ЕКО» надійшли спірне податкове повідомлення-рішення та розрахунок суми фінансових санкцій з податку на прибуток, складені на підставі висновків акта планової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.08.2005 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 25.08.2005 по 31.03.2010 № 425/23-1/33660916 від 15.10.2010, яким встановлено порушення п. 1.23, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що податкові зобовязання були визначені контролюючим органом всупереч вимог п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачені строки визначення податкового зобовязання не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Крім того, в акті перевірки відповідач вказав на порушення п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2010 року на суму 28447 грн.

Перевірка правильності визначення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду здійснено на підставі Наказу Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін», який не являється нормативно-правовим актом.

Також позивач зазначає, що відповідачем не було доведено факту невідповідності здійснюваної підприємством діяльності визначенню господарської діяльності.

Просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 2-7).

До початку розгляду справи по суті позивач доповнював позов вимогами про скасування наказу Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін», визнання дій посадових осіб Ясинуватської ОДПІ такими, що не відповідають вимогам законодавства, скасування рішення від 26.10.2010 № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», винесене на підставі наказу від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін» (т. 1 а.с. 44-45, т. 2 а.с. 117-119).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову, в яких із посиланням на п. 5.1 ст. 5, абз. 3 п. 1.23, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 7, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначили, що ТОВ «АСІ-ЕКО» у перевіряємому періоду надавав комунальні послуги по збору та вивезенню побутових відходів, тарифи на які не узгоджував з Донецькою міською радою. Ясинуватська ОДПІ звернулась до Донецької міської ради з листом від 18.08.2010 з проханням надати дані про тарифи на послуги по придбанню, вивозу та знищенню твердих побутових відходів, на що отримала інформацію про субєктів господарювання, які надавали послуги по збиранню сміття та очищенню території Київського, Калінінського, Ленінського, Ворошиловського та Куйбишевського районів м. Донецька за 2006-2010р.р., по яких затверджено тарифи на вивіз твердих побутових відходів. ТОВ «АСІ-ЕКО» за 2006-2010р.р. тарифи на вивіз твердих побутових відходів не затверджувались.

Згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.1999 № 87, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 № 290, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 № 318, Ясинуватською ОДПІ було складено перелік витрат ТОВ «АСІ-ЕКО» на формування собівартості послуг зі збору та вивезення твердих побутових відходів по періодам. Так, у січні 2009р. загальна собівартість послуг по збиранню та вивезенню відходів склала 100430,95 грн. Собівартість з вивезення 1 куб.м відходів склала 32,63 грн. Фактично позивач реалізував у січні 2009р. послуги за ціною 29,17 грн. без ПДВ за 1 куб.м відходів. Отже, різниця між розрахованою собівартістю та відпускною ціною склала 3,46 грн. за 1 куб.м відходів. Реєстр складу собівартості наданих послуг зі збирання та вивозу твердих побутових відходів та встановлених порушень ТОВ «АСІ-ЕКО» за період, що підлягав перевірці, наведено у додатку 4.1 до акту перевірки. Дане порушення вплинуло на формування податкових зобовязань з податку на додану вартість, в результаті чого Ясинуватською ОДПІ було прийнято рішення № 1 від 26.10.2010 про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін. Підставою для прийняття рішення є наказ керівника Ясинуватської ОДПІ № 202 від 12.10.2010 «Про застосування звичайних цін», п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та акт перевірки. Форма рішення про визначення податкового зобовязання із застосуванням звичайних цін передбачена Наказом ДПА України від 11.09.2008 № 584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення».

Представники відповідача вказують, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що закріплено також у п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», якими п передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Відповідно до приписів Наказу ДПА України від 11.09.2008 № 584 Ясинуватська ОДПІ листом-пропозицією від 27.10.2010 № 15331/10/23-213 запропонувала позивачу добровільно сплатити суму податку на додану вартість з урахуванням штрафної санкції, однак відповідач суму податку не сплатив.

Просили відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 38-40, т. 2 а.с. 46-49).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АСІ-ЕКО» зареєстровано як юридична особа 18.08.2005 Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області, включено до ЄДРПОУ за № 33660916, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 626835 (т. 1 а.с. 21), довідкою Міського відділу статистики у м. Ясинуватій № 91-02-12 від 09.10.2006 (т. 1 а.с. 23). Позивач здійснює господарську діяльність відповідно до Статуту, затвердженого загальними зборами засновників 17.08.2005, протоколом № 1 (т. 1 а.с. 8-20). Основними видами діяльності підприємства є оброблення неметалевих відходів та брухту, збирання та знищення інших відходів, оптова торгівлі відходами та брухтом та ін.

Позивач взятий на облік до Ясинуватської ОДПІ 18.08.2005, що підтверджується довідкою Ясинуватської ОДПІ від 07.09.2006 № 47 (т. 1 а.с. 22).

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07152146 від 08.09.2005, позивач є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 24).

З 20.07.2010 по 12.10.2010 Ясинуватською ОДПІ проводилася планова невиїзна перевірка ТОВ «АСІ-ЕКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.08.2005 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 25.08.2005 по 31.03.2010, за наслідками якої складено акт від 15.10.2010 № 425/23-1/33660916 (т. 2 а.с. 67-113).

Згідно з висновком акту перевірки, позивачем допущено, у тому числі, порушення вимог п.п. 1.20.5 п. 1.20, п. 1.23, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (т. 2 а.с. 90).

За змістом акту перевірки, зазначені вище порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України виразилися у завищенні загальної суми валових витрат на суму некомпенсованої вартості наданих послуг на загальну суму 1300959 грн. у період з 3 кварталу 2006р. по 1 квартал 2010р., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 67539 грн.

Обґрунтовуючи вказане порушення, у акті перевірки відповідач вказує, що ТОВ «АСІ-ЕКО» у періоді, що підлягав перевірці, надавав комунальні послуги, а саме послуги з вивезення побутових відходів, тарифи на які не узгоджував з Донецькою міською радою відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Ясинуватська ОДПІ листом за № 11423/10/23-213 від 18.08.2010 звернулась до Донецької міської ради з проханням надати дані про тарифи на послуги по придбанню, вивозу та знищенню твердих побутових відходів, на який отримала листи від 10.09.2010 № 01-10/957 та від 17.09.2010 № 04/808 із переліком субєктів господарювання, які надавали послуги по збиранню сміття та очищення території Київського, Калінінського, Ленінського, Ворошилівського та Куйбишевського районів м. Донецька за 2006-2010р.р., по яким затверджено тарифи на вивіз твердих побутових відходів. ТОВ «АСІ-ЕКО» за період 2006-2010р.р. тарифи на вивіз твердих побутових відходів рішеннями Донецької міської ради не затверджувались.

У відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», 15 «Дохід», 16 «Витрати» в ході перевірки складено перелік витрат ТОВ «АСІ-ЕКО» на формування собівартості послуг зі збору та вивезення твердих побутових відходів по періодам та розрахована собівартість послуги із вивезення 1 куб.м твердих побутових відходів за період січень 2006р.-березень 2010р., який наведено у додатку 4.1 до акту перевірки.

На підставі цього розрахунку Ясинуватською ОДПІ було зроблено висновок про заниження підприємством відпускної ціни вказаних послуг у порівнянні із розрахованою податковим органом собівартістю цих послуг, внаслідок чого надані послуги повинні вважатися безоплатно наданими відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, позивач не мав права відносити суму некомпенсованої вартості наданих послуг до складу валових витрат підприємства. Необґрунтоване віднесення некомпенсованої вартості наданих послуг вплинуло на формування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість (т. 2 а.с. 72-74, 113).

На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі за текстом Закон № 2181) Ясинуватською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 № 0001562310/0, яким ТОВ «АСІ-ЕКО» у звязку з порушенням вимог п. 1.23, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 3 Господарського кодексу України визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 57321 грн., у т.ч. за основним платежем 38214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 19107 грн. (т. 1 а.с. 25).

Розрахунок податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафних санкцій здійснено за період з 4 кварталу 2007р. по 1 квартал 2010р. (т. 1 а.с. 26).

Крім того, 26.10.2010 Ясинуватською ОДПІ було прийнято рішення № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін» (т. 2 а.с. 50), відповідно до якого ТОВ «АСІ-ЕКО» у звязку із порушеннями п. 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на підставі п. 4.3 ст. 4, ст. 17 Закону № 2181 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 267076,50 грн., у т.ч. за основним платежем 178051,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89025,50 грн.

Розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість здійснено за період з жовтня 2007 року по лютий 2010 року (т. 1 а.с. 47-48).

Суд вважає необґрунтованим здійснення вказаних вище нарахувань позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та податку додану вартість, з огляду на таке.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що ТОВ «АСІ-ЕКО» фактично надавало послуги з вивезення твердих побутових відходів за відпускною ціною, яка нижче собівартості цих послуг, тобто надані послуги є фактично безоплатно наданими послугами у розумінні абз. 3 п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, на думку податкового органу, позивач не мав права включати до складу валових витрат витрати у вигляді вартості послуг, що придбавалися позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, яка фактично була некомпенсована.

За змістом п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Як свідчать матеріали справи, позивач надавав послуги з вивезення твердих побутових відходів за господарськими договорами із ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі Україна», ТОВ «Підприємство енергетичного споживання «ГОРЕНЕРГО», ЗАТ «фірма «Юг» та ін., що підтверджується відповідними договорами на вивіз твердих побутових відходів (т. 1 а.с. 49-181), реєстром субєктів господарювання, з якими ТОВ «АСІ-ЕКО» перебував у господарських відносинах, що є додатком 4 до довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «АСІ-ЕКО» та результати його діяльності (т. 2 а.с. 105-106).

У договорах на вивіз твердих побутових відходів сторонами обумовлювалися, у тому числі, такі умови: предмет договору, умови виконання робіт, оплата за надані роботи. При цьому, вартість робіт протягом усього періоду дії договорів змінювалась, про що укладалися додаткові угоди до договорів. За надані роботи позивач отримував оплату від своїх контрагентів, яку включав до складу валового доходу підприємства у відповідні податкові періоди, про що, зокрема, позивач вказував у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток (т. 2 а.с. 125-172, т. 3 а.с. 24-32).

Таким чином, у даному випадку неможливо стверджувати про безоплатність наданих робіт, оскільки вони надавалися за господарськими договорами на платній основі.

Крім того, пунктом 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат, серед яких відсутня заборона включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання при наданні робіт за господарськими договорами. Відповідно до п. 5.11 ст. 5 цього Закону, додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Стосовно визначення відповідачем податкового зобовязання ТОВ «АСІ-ЕКО» з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін суд зазначає наступне.

Наказом начальника Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін» було вирішено у відповідності до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Наказу ДПА України від 11.09.2008 № 584 при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ «АСІ-ЕКО» визначити суму податкових зобовязань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін (т. 1 а.с. 34).

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п. 1.20.8. п.1.20. ст. 1 цього Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідач обґрунтовує свій довід щодо невідповідності ціни за договорами на вивезення твердих побутових відходів рівню звичайної ціни на такі роботи тим, що визначені у договорах ціни на роботи нижче їх собівартості, розрахованої Ясинуватською ОДПІ в акті перевірки. Суд не приймає зазначену позицію відповідача з наступних підстав.

Підпунктом 1.20.9 п. 1.20. ст. 1 цього Закону передбачено, що додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону.

На теперішній час, методики визначення звичайних цін Кабінетом Міністрів України не затверджено.

У відповідності до п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається відповідач в акті перевірки, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Тобто, при визначенні звичайної ціни у даному випадку слід брати до уваги саме встановлену відповідним органом державну регульовану ціну.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Послуги з вивезення побутових відходів являються за своїм функціональним призначенням комунальними послугами у розумінні ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів послуги з вивезення побутових відходів віднесено до другої групи (п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), тобто ціни/тарифи на ці послуги затверджуються органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Такий порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1010, яка і була застосована Ясинуватською ОДПІ при розрахунку собівартості послуг, що надавалися позивачем.

Разом з тим, відповідач не врахував, що пунктом 3 зазначеної постанови передбачено здійснення формування тарифів на послуги саме підприємством, яке такі послуги надає. Тобто, розрахунки тарифу та економічне обґрунтування витрат на надання послуг мають здійснюватися у даному випадку позивачем ТОВ «АСІ-ЕКО», які у подальшому можуть бути узгоджені відповідним органом місцевого самоврядування.

Жодним з нормативно-правових актів не передбачено право податкового органу здійснювати розрахунок собівартості послуг на вивезення твердих побутових відходів з метою економічного обґрунтування витрат на їх надання.

Крім того, розрахунок собівартості, здійснений відповідачем у акті перевірки, не відповідає вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248.

Так, з приписів п. 17 цього Положення (стандарту) бухгалтерського обліку випливає, що до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) не включаються витрати, пов'язані з операційною діяльністю - адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно з наведеним у акті перевірки розрахунком собівартості послуг з вивезення твердих побутових відходів, відповідач до складу собівартості включив адміністративні витрати, а саме: зарплату та нарахування на зарплату адміністративного персоналу (двох бухгалтерів, прибиральниці, заступника директора, директора, програміста та касира), послуги банку, операційну оренду офісного приміщення, комунальний податок, - що відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» є адміністративними витратами.

Зазначена обставина свідчить про завищення собівартості послуг, розрахованої Ясинуватською ОДПІ у акті перевірки, що обумовлює безпідставність її висновку про надання позивачем послуг за ціною, нижчою за їх собівартість.

Також, відповідач в акті перевірки посилається на те, що ТОВ «АСІ-ЕКО» не узгоджувало тарифи на послуги у Донецькій міській раді.

Однак, відповідач не врахував, що місцезнаходженням ТОВ «АСІ-ЕКО» відповідно до правовстановлюючих документів є с. Веселе Ясинуватського району Донецької області, і тому відповідно до приписів ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” для ТОВ «АСІ-ЕКО» обовязковими є акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування Ясинуватського району.

До того ж, питання економічної обґрунтованості встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів віднесено до компетенції Державної інспекції з контролю за цінами відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, а не до компетенції податкового органу.

Крім того, у порушення п.п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем при визначенні звичайної ціни на послуги з вивезення твердих побутових відходів не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) послугами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших обєктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) послуг та могли вплинути на ціну. Також, відповідачем не було направлено відповідних запитів до Державної інспекції з контролю за цінами, органу статистики або іншого державного органу, який би міг надати інформацію щодо цін, встановлених на даний вид послуги. Суд не приймає надані Ясинуватською ОДПІ рішення Донецької міської ради, якими були узгоджені тарифи на послуги з вивезення побутових відходів (т. 2 а.с. 34-66), оскільки ці рішення стосуються інших підприємств та є обовязковими для виконання особами, що знаходяться на території Донецької міської ради (тобто, м. Донецьк).

П.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Визначення податкових зобовязань за непрямими методами встановлено пунктом 4.3 ст. 4 Закону № 2181, на який Ясинувастька ОДПІ також посилається в своєму рішенні від 26.10.2010 № 1 (т. 2 а.с. 50).

П.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що методика визначення суми податкових зобовязань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Станом на момент проведення Ясинуватською ОДПІ перевірки методика визначення суми податкових зобовязань за непрямими методами, затверджена законом, в Україні відсутня. Отже, у податкового органу були відсутні правові підстави визначати податкові зобовязання за непрямими методами.

Крім того, підпунктом 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 встановлено, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено п.п. 4.3.1 п. 4.3 статті 4 Закону № 2181, серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів як невідповідність ціни договору рівню звичайних цін.

Отже, у відповідача не було правових підстав застосовувати п. 4.3. ст. 4 Закону № 2181.

Також суд не приймає посилання представника відповідача у судовому засіданні на Наказ ДПА України від 11.09.2008 № 584, яким затверджені зразки форм актів перевірок та Методичні рекомендації щодо їх оформлення, оскільки цей Наказ не зареєстрований Міністерством юстиції України (т. 2 а.с. 121-124), тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні ст. 117 Конституції України. З огляду на приписи ст. 9 КАС України, вказаний Наказ не може бути застосований судом при вирішенні даної адміністративної справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих Ясинуватською ОДПІ податкового повідомлення рішення від 26.10.2010 № 0001562310/0 та рішення від 26.10.2010 № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», отже, у цій частині позовні вимоги ТОВ «АСІ-ЕКО» підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ТОВ «АСІ-ЕКО» про скасування наказу Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін» та дій, повязаних із застосуванням цього наказу, то суд вважає їх необґрунтованими з таких підстав.

Як зазначалося судом вище, наказом начальника Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін» було вирішено визначити суму податкових зобовязань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін (т. 1 а.с. 34). Саме на підставі цього Наказу посадовими особами податкового органу були застосовані звичайні ціни на послуги з вивезення твердих побутових відходів, внаслідок чого прийнято рішення від 26.10.2010 № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Правовим актом є акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів.

Зміст наведених приписів свідчить про те, що за обставин, які склались у даній справі, наказ начальника Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін» є підставою для застосування при визначенні позивачу податкового зобовязання звичайних цін на послуги з вивезення твердих побутових відходів, тобто фактично цей наказ породжує права і обов'язки виключно для посадових осіб податкового органу.

Приписи ж контролюючого органу, викладені у такому наказі, та відповідні дії посадових осіб контролюючого органу щодо виконання такого наказу, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть втілені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу. З огляду на це, право позивача підлягає захисту шляхом предявлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким безпосередньо визначено суму податкового зобовязання, що і було зроблено позивачем у даній справі шляхом заявлення вимоги про скасування рішення від 26.10.2010 № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», щодо якої суд вже прийшов до висновку про її задоволення.

Отже, позовні вимоги ТОВ «АСІ-ЕКО» про скасування наказу Ясинуватської ОДПІ від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін» та дій, повязаних із застосуванням цього наказу не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє частково позовні вимоги та скасовує податкове повідомлення рішення Ясинуватської ОДПІ від 26.10.2010 № 0001562310/0 та рішення Ясинуватської ОДПІ від 26.10.2010 № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін».

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 2,25 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асі-Еко» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення- рішення від 26.10.2010 № 0001562310/0, скасування наказу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 12.10.2010 № 202 «Про застосування звичайних цін», скасування рішення від 26.10.2010 № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін», визнання дій такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 № 0001562310/0 яким визначено податкове зобовязання ТОВ «Асі-Еко» на суму 57321 грн. у тому числі за основним платежем 38214 грн. та штрафними санкціями 19107 грн.

Скасувати рішення від 26.10.2010 № 1 «Про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін» яким визначено податкове зобовязання ТОВ «Асі-Еко» на суму 267076,5 грн. у тому числі за основним платежем 178051 грн., штрафними санкціями 89025,5 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асі-Еко» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 (дві) грн. 25 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 20 грудня 2010 року. Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 25 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.