Постанова № 13337670, 13.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 р. справа № 2а-25694/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» (ВП «Шахта «Піонер»)

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0001311540/3 від 28.09.2010р., № 0001321540/3 від 28.09.2010р., №0001331540/3 від 28.09.2010р.

за участі представника позивача Жолоб Л.С.

представника відповідача Килимник С.А.

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Добропіллявугілля» (ВП «Шахта «Піонер») звернулося до суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0001311540/3 від 28.09.2010р., № 0001321540/3 від 28.09.2010р., №0001331540/3 від 28.09.2010р.

В обґрунтування позову зазначає, що рішеннями Добропільської обєднаної державної податкової інспекції неправомірно застосовані штрафні санкції до підприємства за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2009- 2010 році в рахунок сплати поточних зобовязань зі збору за спеціальне водокористування та по платі за користування надрами для видобування корисних копалин в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Цивільний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001311540/3 від 28.09.2010р., № 0001321540/3 від 28.09.2010р., №0001331540/3 від 28.09.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 223,36 грн., 4575,52 грн., 15483,59 грн. відповідно.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, які наведені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав. Вважає, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобовязань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань до 30 календарних днів, від 31 до 90 календарних днів включно. У звязку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 20282,47 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Просив суд в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради 11.03.2003р. як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №291209, код ЄДРПОУ 32186934 та знаходиться на податковому обліку у Добропільській ОДПІ.

ДП «Добропіллявугілля» має своїх відокремлені підрозділи, одним з яких є Шахта «Піонер».

Відповідач Добропілська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена перевірка відокремленого підрозділу шахта «Піонер» державного підприємства «Добропіллявугілля» з питань порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених податкових зобовязань зі збору за спеціальне водокористування, платі за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 29.12.2009р. по 19.03.2010 року, про що складений акт № 286/15-1/26319454 від 02.04.2010 року.

На підставі цього акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001311540/0 від 14.04.2010р., № 0001321540/0 від 14.04.2010р., №0001331540/0 від 14.04.2010р.

Позивачем зазначені рішення були оскаржені в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг позивача відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення рішення № 0001311540/1 від 07.05.2010р., № 0001321540/1 від 07.05.2010р., №0001331540/1 від 07.05.2010р., № 0001311540/2 від 13.07.2010р., № 0001321540/2 від 13.07.2010р., №0001331540/2 від 13.07.2010р., № 0001311540/3 від 28.09.2010р., № 0001321540/3 від 28.09.2010р., №0001331540/2 від 28.09.2010р.

Податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2010 року № 0001311540/3 на підставі цього акту, відповідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання визначений штраф у сумі 223,36 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2010 року № 0001321540/3 на підставі цього акту, відповідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання визначений штраф у сумі 4575,52 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2010 року № 0001331540/3 на підставі цього акту, відповідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання визначений штраф у сумі 15483,59 грн.

Позивач оскаржує зазначені податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом про оподаткування.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

·при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з п. «б» пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові розрахунки подаються платниками в органи державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу за місцем податкової реєстрації платника.

Також, підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року № 231/539/1181/219 (далі Інструкція)водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики щоквартально наростаючим підсумком з початку року.

Крім того, відповідно до п. 7.1 Інструкції платники збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики складають розрахунок накопичувальним підсумком з початку року за встановленою формою.

Відповідно до п. 7.6 Інструкції збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту сплачуються платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби), тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Згідно до ст. 28 Кодексу про надра користування надрами є платними. Плата справляється за користування надрами у вигляді, зокрема, платежів за користування надрами.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30.12.1997 № 207/472/51/157 базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу.

Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр та їх філіями, щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом встановлено, що позивач самостійно не проводив погашення податкового боргу зі збору за спеціальне водокористування та по платі за користування надрами для видобування корисних копалин за період, що зазначений у акті перевірки № 286/15-1/26319454 від 02.04.2010 року платіжними дорученнями №888 від 29.12.2009р., №864 від 18.12.2009р., №26 від 29.01.2010р., №38 від 19.03.2010р. Цими платіжними дорученнями позивач здійснив оплату податкових зобовязань по платі за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2009р., 1 квартал 2010 року та зі збору за спеціальне водокористування платіжним дорученням №888 від 29.12.2009р. за 4 квартал 2009 року з зазначенням у платіжних дорученнях призначення платежу за відповідний поточний квартал.

На вимогу суду позивачем проведено зіставлення відомостей про податкові зобовязання (податковий борг), у погашення яких спрямував сплачені кошти позивач та зарахував відповідач (а.с. 49). Результати зіставлення відображені у таблиці, з якої вбачається, що відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону «Про порядок погашення…». Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає до 30 календарних днів, від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти, двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу відповідно.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обовязковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «збір за спеціальне водокористування» та «плата за користування надрами для видобування корисних копалин» та періоди, за які сплачуються суми.

Судом встановлено та відповідачем не спростований той факт, що затримки в оплаті не було, оскільки позивач здійснював оплату саме до спливу строків такої оплати.

Після встановлених законом строків оплати позивач не сплачував перелічені у акті податкові зобовязання.

У платіжних дорученнях, на які посилається відповідач у акті перевірки, позивачем не визначено, що він оплачує саме податковий борг.

Зважаючи на право позивача вільно розпоряджатися власними коштами відповідач мав зарахувати їх у погашення податкового боргу виключно у випадку, коли у графі «призначення платежу» зазначено про погашення податкового боргу. У всіх інших випадках не заважаючи на коректність змісту вказаної графи відповідач такого права не має.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» (ВП «Шахта «Піонер») до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0001311540/3 від 28.09.2010р., № 0001321540/3 від 28.09.2010р., №0001331540/3 від 28.09.2010р. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001311540/3 від 28.09.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 223,36 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001321540/3 від 28.09.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4575,52 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0001331540/3 від 28.09.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15483,59 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» (85000, Донецька область, проспект Шевченка, 2, ЄДРПОУ 32186934) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 13 грудня 2010р. Постанова складена у повному обсязі 20 грудня 2010р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.