Постанова № 13337607, 07.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2010 р. справа № 2а-24405/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:00 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі судового засідання Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Лексусс - 1»

до Державної податкової інспекції у м. Сніжне

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення

за участю представників сторін

від позивача: Савка С.В. за дов.

від відповідача: Могила Д.В. за дов.

ВСТАНОВИВ

Позивач, приватне підприємство «Лексусс 1» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 05.10.10 № 0000452342/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168 001 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 43 488 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним правомірно включено до складу валових витрат суми за отримані консультаційні послуги у розмірі 152 948 гривень. Наполягає на тому, що використовував у повному обсязі консультаційні послуги у власній господарській діяльності. Акти виконаних робіт за договорами про надання консультаційних послуг містять у собі детальну інформацію про отримані послуги та складені зазначені акти у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення та вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат суму у розмірі 168 001 грн., оскільки акти виконаних робіт від 29.12.08 та 30.03.10 складені з порушенням п. 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» у звязку з тим, що вони не містять даних щодо обсягів наданих послуг та відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення консультаційних послуг.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Лексусс - 1» (позивач) є юридичною особою, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34686228.

Державною податковою інспекцією у м. Сніжне (відповідач) була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 24.09.10 № 690/23-34686228, в якому було встановлене порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 статті 4, п. 5.9 статті 5, п. 5.1 статті 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, пп. 5.2.5 п. 5.2 статті 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке оскаржується у межах цієї адміністративній справі.

5 жовтня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000452342/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168 001 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 43 488 грн.

Спірне податкове повідомлення рішення прийнято згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі зазначеного акту перевірки і стосується визначення податкових зобовязань з податку на прибуток.

Пунктом 4 висновків акту перевірки передбачено, що позивач в порушення вищенаведених норм занизив податок на прибуток на суму 168001 гривень, у тому числі за 2008 рік на суму 10027 грн., за 2009 рік на суму 3 грн., за І півріччя 2010 року на суму 157971 грн. На думку податкового органу, включені до складу валових витрат понесених витрат за отримані консультаційні послуги та витрати, понесені за договором від 1 червня 2010 року, укладений між ПП «ВКФ «Лугсервіс» та ПП «Лексусс 1» про постачання товару позивачем порушені приписи пп. 4.2.1 п. 4.2 статті 4, п. 5.9 статті 5, п. 5.1 статті 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, пп. 5.2.5 п. 5.2 статті 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат суму у розмірі 168 001 грн., оскільки, по перше, акти виконаних робіт від 29.12.08 та 30.03.10 складені з порушенням п. 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» у звяжу з тим, що вони не містять даних щодо обсягів наданих послуг та відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення консультаційних послуг, а по друге, позивачем було неправомірно включено до складу валових витрат суми за договором від 1 червня 2010 року, укладений між ПП «ВКФ «Лугсервіс» та ПП «Лексусс 1», які не підтверджені товарно-транспортними накладними.

За наслідками зазначеного порушення донарахований податок на прибуток у сумі 168 001 гривень.

З таким висновком податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Аналіз вищезазначеної норми посвідчує, що обовязковою умовою віднесення певних сум до валових витрат є їх використання у господарський діяльності.

Господарська діяльність у розумінні пункту 1.32 статті 1 вищенаведеного Закону будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податок на прибуток податковим органом донарахований у звязку з виключенням зі складу валових витрат сум, визначених за консультаційні послуги та сум, сплачених за договором поставки товару, які не підтверджені товарно-транспортними накладними.

З приводу виключення зі складу валових витрат сум, визначених за консультаційні послуги, суд зазначає наступне.

Судом досліджено договір з фізичною особою ОСОБА_3 від 1 лютого 2008 року № 01/02 про надання консультаційних послуг. Зазначений договір підписаний як з боку позивача, так і з боку фізичної особи ОСОБА_3. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, обєм та вартість послуг відображаються в актах прийому передачі послуг. За результатами отримання консультаційних послуг за договором від 01.02.08 позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 було складено акт прийому передачі робіт від 29 грудня 2008 року, згідно якого ОСОБА_3 було надано консультаційні послуги у розмірі 40108 гривень, які повністю по складу та по суті співпадають з пунктом 1.1 договору від 01.02.08 «Предмет договору».

Судом досліджено договір з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 від 1 січня 2009 року № 01/01-09 про надання консультаційних послуг. Зазначений договір підписаний як з боку позивача, так і з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, обєм та вартість послуг відображаються в актах прийому передачі послуг. За результатами отримання консультаційних послуг за договором від 01.01.09 позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було складено акт прийому передачі робіт від 30 березня 2010 року у розмірі 152948 гривень, згідно якого ОСОБА_4 було надано консультаційні послуги, які повністю по складу та по суті співпадають з пунктом 1.1 договору від 01.01.09 «Предмет договору».

Судом встановлено, що в актах прийому передачі послуг за договорами від 01.02.08 та від 01.01.09 детально та конкретно викладені надані фізичними особами послуги позивачу. Заперечення відповідача щодо фактичного отримання зазначених послуг позивачем стосуються особи, яка була присутня у судовому засіданні 2 липня 2009 року при розгляді справи № 20/134 у господарському суді Донецької області за позовом позивача. З приводу цього суд зазначає, що позивачем було погоджено обєм наданих послуг ОСОБА_4 в частини, зокрема, підготовки претензійно-позовного матеріалу про стягнення з ТОВ «Тандем-2006» заборгованості, а не прийняття участі у судовому розгляді справи.

Суд зазначає, що всі первинні документи, які досліджені у даній справі складені у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV. Порушень ведення бухгалтерського обліку податковий орган не встановив під час здійснення перевірки та під час розгляду справи. Відповідно до пункту 2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач довів помилковість висновків податкового органу щодо виключення зі складу валових витрат сум у розмірі 48264 гривень.

З приводу виключення зі складу валових витрат сум, сплачених за договором поставки товару, які не підтверджені товарно-транспортними накладними, суд зазначає, що вказане порушення встановлено при перевірці податку на додану вартість та вплинуло на завищення валових витрат по податку на прибуток.

Судом досліджено договір від 1 червня 2010 року, укладений між ПП «ВКФ «Лугсервіс» та ПП «Лексусс 1» про постачання товару, найменування та кількість якого сторони погоджують відповідно до накладних. За наслідками здійснення господарських операцій постачальник приватне підприємство«ВКФ «Лугсервіс» склало і видало, а позивач як покупець прийняв податкові накладні:

-від 04.06.10 № 4060000024. Загальна сума за зазначеною податковою накладною складає 133421,17 грн., у тому числі вартість товару 111184,31 грн., податок на додану вартість 22236,86 грн.;

-від 10.06.10 № 10060000028. Загальна сума за зазначеною податковою накладною складає 166656 грн., у тому числі вартість товару 138880 грн., податок на додану вартість 27776 грн.;

-від 15.06.10 № 150600000024. Загальна сума за зазначеною податковою накладною складає 274640 грн., у тому числі вартість товару 228866,67 грн., податок на додану вартість 45773,33 грн.

Вартість отриманого товару (дизельного пального) була повністю сплачена позивачем згідно з платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.

Отримання товару за зазначеними податковими накладними підтверджується видатковими накладними від 04.06.10 № рн-0406024, від 10.06.10 № рн-1006028, від 15.06.10 № рн-1506024.

Судом встановлено, що спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках (картка рахунку 631 долучена до матеріалів справи).

Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення.

Позивачем суми податку на прибуток у розмірі 119737 гривень включені до складу валових витрат за перше півріччя 2010 року згідно декларації з податку на прибуток (копія долучена до матеріалів справи).

Відповідачем з посиланням на наказ Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, яким затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, та у звязку з відсутність у позивача товарно-транспортних накладних зроблено висновок про відсутність доказів транспортування та отримання товару позивачем за договором від 01.06.10. Як наслідок відсутності товарно-транспортних накладних, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на формування валових витрат з податку на прибуток за вказаним договором з ПП «ВКФ «Лугсервіс» у звязку з тим, що ці витрати не підтверджені товарно-транспортними накладними. Під час судового розгляду справи відповідач в підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення надав акт про неможливість проведення перевірки ПП «ВКФ «Лугсервіс» у звязку з незнаходженням за юридичною адресою та висновком про нікчемність правочинів, укладених цим підприємством з усіма його контрагентами за квітень червень 2010 року.

З приводу цього суд зазначає, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають такої підстави для виключення сум зі складу валових витрат як відсутність товарно-транспортних накладних та у звязку з наявністю висновку іншого податкового органу про нікчемність правочинів.

Суд зазначає, що відповідно до умов договору від 01.06.10 про постачання товару продавець ПП «ВКФ «Лугсервіс» поставляє товар на адресу покупця позивача на умовах СРТ «до складу покупця» (п. 3.3 договору). Таким чином, позивач не здійснював доставку товару та витрати по такій доставці.

Не приймається судом до уваги як доказ правомірності дій відповідача по виключенню суми зі складу валових витрат акт про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «ВКФ «Лугсервіс» з питань підтвердження отриманих від платників податків ПП «Лексусс 1» за червень 2010 року від 07.09.10 № 1723/23-709/36901576, складений Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області з огляду на те, що цей документ фактично не є перевіркою господарської діяльності ПП «ВКФ «Лугсервіс» по взаємовідносинам з позивачем. Зазначений акт складений на підставі даних, зазначених в інформаційних базах податкової інспекції вибірковим методом, документи господарської діяльності ПП «ВКФ «Лугсервіс» по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі надання останньої податкової звітності ПП «ВКФ «Лугсервіс», наявності (відсутності) основних фондів та відсутності за юридичною адресою ПП «ВКФ «Лугсервіс». Дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат позивача.

Доводів, які б спростовували надані первинні документи податковий орган під час розгляду справи не надав.

Враховуючи наведене, донарахування податку на прибуток у сумі 168001 гривень є безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 163, 165 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного підприємства «Лексусс - 1» до Державної податкової інспекції у м. Сніжне про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 05.10.10 № 0000452342/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168 001 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 43 488 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення від 05.10.10 № 0000452342/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 168 001 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 43 488 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Лексусс - 1» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 7 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 13 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Савченко С. В.