Рішення № 133361520, 12.01.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/16/2026 Справа № 490/1607/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

секретаря судового засідання Романової К.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову MYK 004053 від 27.12.2024 року, якою мене, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн за ч.3 ст.122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що постановою інспектора з паркування головного спеціалісту сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв`язку та комунікацій Миколаївської міської ради - Куриченко Ю.Д., MYK 004053 від 27.12.2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП за те, що 26.12.2024 року року о 14:39:17 годині в м. Миколаєві по вул. Марка Кропивницького, 38, керуючи транспортним засобом Opel Insignia номерний знак НОМЕР_1 порушив правила зупинки, а саме: здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу ,чим порушив вимоги п.п 15.9 «г» ПДР України

При цьому, позивач вказує, що не зрозуміло чого його взагалі притягнули до адміністративної відповідальності, так як він не є власником авто Opel Insignia номерний знак НОМЕР_1 , вказаний транспортний засіб належить його сестрі, а він тільки вказаний у Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу як особа, що має право їм керувати, однак він більше ніж пів року не сідав за кермо цього автомобіля і у вказаний у постанові день також не керував їм взагалі. Позивач вказує, що має власний автомобіль, яким користується постійно.

ОСОБА_1 також зазначає, що матеріали фотофіксації щодо порушення нібито ним правил паркування транспортного засобу не містять інформації про обставини події та не підтверджують скоєння саме позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки з матеріалів фото фіксації вбачається, що на місці здійснення паркування автомобіля марки Opel Insignia номерний знак НОМЕР_1 відсутні докази саме того, що позивач здійснив зупинку за адресою: м. Миколаїв, вул. вул. Марка Кропивницького, 38, чим порушив п. 15.9 «г» ПДР України, та що позивач керував та має відношення до даного транспортного засобу, що фактично спростовує факт зупинки автомобіля марки Opel Insignia номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача, та спростовує твердження інспектора з паркування про вчинене саме позивачем, як водієм вищезгаданого автомобіля, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, а постанову MYK 004053 від 27.12.2024 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, в зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.03.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

24.03.2025 року від представниці виконавчого комітету Миколаївської міської ради Козій А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважала вимоги позивача безпідставними, виходячи з наступного.

На фото знімках, що додаються до відзиву видно, що автомобіль Opel Insignia з номерним знаком НОМЕР_1 здійснив паркування поблизу пішохідного переходу. Вимір відстані здійснено ручним лазерним світловіддалеміром Bosh GLM 50-22 Professional. Твердження позивача стосовно того, що його безпідставно притягнули до адміністративної відповідальності, оскільки він не є власником автомобіля Opel Insignia, номерний знак НОМЕР_1 , не відповідає дійсності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів власником транспортного засобу Opel Insignia, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , а належним користувачем - ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_2 (належний користувач - заява власника фізичної особи від 25.08.2024, дійсний до 25.08.2025). Тому саме позивача і було притягнуто до адміністративної відповідальності за вищевказане адміністративне правопорушення.

Тому твердження позивача, що «оглянувши матеріали фотофіксації щодо порушення нібито позивачем правил паркування транспортних засобів, встановлено, що такі матеріали не містять інформації про обставини події та не підтверджують скоєння саме позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП» не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

Таким чином, сторона відповідача вважає, що постанова серії MYK 004053 від 27.12.2024 року у справі про адміністративне правопорушення винесена інспектором є обгрунтованою та законною. За такого, на підставі вищевказаного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.04.2025 року постановлено: здійснити перехід із спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки;призначити підготовче судове засідання на 30.06.2025 року на 09:00 год.; клопотання позивача про виклик свідка задовольнити; викликати в судове засідання та допитати в якості свідка ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 03.09.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 05.11.2025 року.

05.09.2025 року від представниці відповідача Коган А.О. надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 05.11.2025 року відкладено розгляд справи, витребувано у Виконавчого комітету Миколаївської міської ради відеозапис з нагрудної камери інспектора з паркування головного спеціаліста сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного комплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради Куриченко Юлії Дмитрівни, яким зафіксовано порушення правил зупинки Мельником Максимом Олександровичем, який є належним користувачем автомобіля Opel Insignia, державний номерний знак НОМЕР_1 .

06.01.2026 року від представниці відповідача Коган А.О., на виконання вимог ухвали від 05.11.2025 року, надійшли додаткові пояснення щодо неможливості надати витребуваний судом відеозапис, в зв`язку зі спливом 180-денного строку зберігання відповідного відеозапису.

Сторони до судового засідання не з`явилися.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Від представника відповідача заяви чи клопотання про відкладення слухання сприви чи інші заяви по суті спору не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2024 року відносно ОСОБА_1 інспектором з паркування - головним спеціалістом сектору контролю за стоянкою і зупинкою відділу безпеки дорожнього руху та паркування управління транспортного коплексу, зв`язку та телекомунікацій Миколаївської міської ради - Куриченко Ю.Д. винесено постанову про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та із визначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 680,00 грн.

При цьому, змістом даної постанови визначено, що 26.12.2024 р. о 14:39:17 за адресою: вулиця Марка Кропивницького, 38, Миколаїв, Миколаївська область, Україна особа, яка керувала автомобілем (водій) Opel Insignia, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушила правила зупинки, а саме: здійснила зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу (а саме 2.246 м) та створила загрозу безпеці руху, чим порушила п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху України та ч. 3 ст. 122, ч. 3 ст. 265-4 КУПАП за що передбачено штраф.

Вимір відстані здійснено ручним лазерним світловіддалеміром Bosh GLM 50-22 Professional.

Вказаний світловіддалемір сертифікований, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 513-ГМ від 15.11.2025 виданим ДП «Одесастандартметрологія».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993р. № 3353, встановлюють ПДР, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306.

Ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до п.п. (г) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП: «Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:

г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі».

Тобто, вказане розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху (у тому числі руху пішоходів) або створює загрозу безпеці руху.

У Розділі 15 ПДР, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001, передбачено правила зупинки та стоянки транспортних засобів.

У пункті 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2.

Згідно з п.15.9 «г» ПДР, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Згідно п.1.10 ПДР, пішохідний перехід ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Згідно з п.1.10 ПДР, перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу

Здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме в місці пішохідного переходу, є наслідком створення позивачем перешкод для пішоходів також полягає в тому, що зупинений з порушенням Правил дорожнього руху автомобіль загороджував видимість руху транспортних засобів, які рухаються у зазначеному напрямку для пішоходів при переході дороги в позначеному місці, тим самим створивши перешкоду для огляду проїзної частини.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2020 у справі №336/4224/16-а.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.

На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КпАП України, відповідачем надано фотознімки, які здійснені за допомогою ручним лазерним світловіддалеміром Bosh GLM 50-22 Professional (про що також зазначено у постанові), на яких чітко зображено, що автомобіль зупинений біля пішохідного переходу ближче 10 м від нього, а саме 2,246 м.

Отже, матеріали справи містять дані фотофіксації обставин порушення правил зупинки, які обумовили винесення постанови від 27.12.2024 року серії MYK №004053, які містять фотокопії зображення транспортного засобу у кількості більше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних/протилежних ракурсів. Зазначені фотокопії містять дату та час здійснення фотозйомки, дані щодо місця розташування транспортного засобу щодо нерухомих об`єктів; містять вичерпний обсяг інформації для встановлення марки транспортного засобу, серії та номеру його державної реєстрації

Вказані фотознімки підтверджують, що інспектором з паркування у постанові від 27.12.2024 року серії MYK №004053 вірно зазначені обставини справи, та є достатнім доказом підтвердження скоєння адміністративного правопорушення, конкретизовано об`єктивну сторону правопорушення, а саме: встановлено, за яке саме порушення Правил дорожнього руху позивача притягнуто до відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП.

Здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме на відстані ближче 10 метрів від пішохідного переходу також має наслідком створення позивачем перешкод для пішоходів, оскільки зупинений з порушенням Правил дорожнього руху автомобіль загороджував видимість руху транспортних засобів, які рухаються у зазначеному напрямку для пішоходів при переході дороги в позначеному місці, тим самим створивши перешкоду для огляду проїзної частини.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 у справі №336/4224/16-а.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням Закону України «Про дорожній рух» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів» Правил дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про місцеве самоврядування», суд вважає, що Постанова серії MYK №004053 від 27.12.2024 року містить усі відомості, передбачені ст.283 КУпАП для даного виду адміністративного правопорушення, а відтак відповідає вимогам вказаної норми.

Отже, інспектор з паркування діяв у спосіб, на підставах та в межах наданих йому повноважень, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП, передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

При цьому, у примітці у статті 122 КУпАП роз`яснено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-1 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Порядок та особливості розгляду справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлений у статтях 279-1 - 279-4 КУпАП.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першого, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч.2 ст. 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

При цьому, стаття 279-1 КУпАП передбачає, що у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Згідно зі ст.14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1145 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, який визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач) для автоматизованого обліку.

Належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п. 3 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 р. № 1145, підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Отже, чинне законодавство визначає чіткий алгоритм дій власника автомобіля чи належного користувача у випадку, якщо автомобілем користується інша особа, яка безпосередньо керувала транспортним засобом в момент порушення.

Особливістю адміністративного провадження в справах про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), є те, що незалежно від того, хто безпосередньо керував транспортним засобом в момент його вчинення юридичну відповідальність за загальним правилом несе відповідальна особа, визначена в статті 14-2 КУпАП, якою є власник, і лише в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач.

Внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно з правилами встановленими статтею 14-3 КУпАП, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 зазначила, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17, від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

При зверненні до суду з позовом позивач не заперечував факт порушення правил зупинки, які обумовили винесення постанови від 27.12.2024 року серії MYK №004053, однак зазначив, що він не може нести відповідальність за порушення ПДР, так як не є власником автомобіля марки «Opel Insignia», д.н.з. НОМЕР_1 та не керував вказаним транспортним засобом 26.12.2024 року.

Отже, в даному випадку обов`язок доказування неналежності позивача до осіб, які несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), зазначені у статті 14-2 КУпАП, покладається саме на позивача, який на таку обставини посилається як на підставу своїх вимог.

Так, позивачем надано до позову скріншот із застосунку «ДІЯ», з якого вбачається що ОСОБА_1 є належним користувачем транспортного засобу «Opel Insignia», д.н.з. НОМЕР_1 .

За таких обставин адміністративну відповідальність повиннен нести позивач, який є належним користувачем транспортного засобу.

Враховуючи вищенаведене, інспектор, виявивши факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, п.п. (г) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП, та встановивши відповідальну особу, а саме ОСОБА_1 , який є належним користувачем автомобіля марки «Opel Insignia», д.н.з. НОМЕР_1 , діяв у межах наданих йому повноважень щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та у спосіб, що передбачений законодавством та правомірно виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії MYK №004053 від 27.12.2024 року.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Крім того, суд зазначає, що законом передбачена можливість звільнення такої особи від відповідальності у встановленому статтею 279-3 КУпАП порядку, якщо автомобілем користується інша особа, яка безпосередньо керувала транспортним засобом в момент порушення.

Частиною першою статті 279-3 КУпАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу (абз. 3 ч. 1 ст. 279-3 КУпАП).

Частиною другою статті 279-3 КУпАП передбачено, що у випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі абзацу 3 частини 1 статті 279-3 КУпАП - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суду не надано докази звернення власника транспортного засобу «Opel Insignia», д.н.з. НОМЕР_1 , чи іншою особою, яка ним керувала в момент вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, п.п. (г) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП до уповноваженого органу із заявою про визнання факту керування транспортним засобом в момент вчинення правопорушення та надання згоди на її притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з абзацом третім частини першої статті 279-3 КУпАП.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії MYK № 004053 від 27.12.2024 року інспектор з паркування Куриченко Ю.Д. діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, та правомірно притягнула правопорушника ОСОБА_1 до передбаченої законом адміністративної відповідальності. В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, а також звільнення від адміністративної відповідальності.

Враховуючи встановлені факти на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що доводи позовної заяви є недоведеними та спростовуються доказами наданими відповідачем.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає доцільним зазначити, що уникнення особи відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з формальних підстав є невиправданим лібералізмом щодо таких осіб, оскільки це може закріпити в них відчуття безкарності за свої вчинки і сприятиме зростанню кількості правопорушень.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд зазначає, що взяття судом до уваги лиш формальні підстави для скасування постанови не забезпечить дотримання принципу справедливості та не спростує вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

З урахуванням вказаних норм законодавства, суд дійшов висновку, що постанову серії MYK № 004053 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від27.12.2024 року, слід залишити без змін, а позов залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 12 січня 2026 року.

Суддя Н.П. Черенкова