Рішення № 133357733, 16.01.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6085/25

Провадження № 2/345/2827/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ОРІАНА», третя особа: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням податків та зборів, -

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його наступним. Позивачем до органів Пенсійного фонду України було подано заяву від 04.07.2025 року про здійснення перерахунку пенсії. В той же час за результатами розгляду йому було повідомлено про те, що у зв`язку з відсутністю ряду внесків йому буде відмолено в здійсненні перерахунку, серед іншого також через малу заробітну плату, в тому числі у серпні 2023 року.

Перед цим, позивачем до його роботодавця АТ «Оріана» було подано заяву про отримання повної інформації про здійснені платежі та розрахунки з пенсійним фондом щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати в період його праці на даному підприємстві. Таку заяву позивачем було подано 17.06.2025 року. Відповіді від Відповідача не отримано.

Більше того, згідно індивідуальної відомості про застраховану особу форми ОК-5 від 30.08.2023 року за липень та серпень 2023 року жодних коштів Відповідачем не було сплачено.

09.08.2025 року позивач отримав індивідуальну відомість про застраховану особу форми ОК-5 року у якій вказано, що у звітному 2023 році страхувальником роботодавцем АТ «Оріана» йому у липні та у серпні 2023 році сплачено 34060,00 грн та 14704,85 грн. Така розбіжність у сумах сплати та звітності позивачу стала підозрілою та не зрозумілою, що і стало причиною його звернення до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з метою детальної перевірки уповноваженим органом усієї доступної інформації від Відповідача. Додатково позивач звертає увагу на те, що жодної відповіді від Роботодавця ним не отримувалось з метою самостійної перевірки таких відомостей.

12.08.2025 року позивачем було подано заяву до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, щодо проведення перевірки на АТ «Оріана» у зв`язку із порушенням чинного трудового законодавства та маніпуляцій із сплатою єдиного соціального внеску, військового збору та податку з доходів фізичних осіб у системі Пенсійного фонду України.

На запит адвоката Михайлюка Н.М., Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надано відповідь від 16.09.2025 року вих. № ПЗ/3/6079-25 отримано відповідь 16.09.2025 з якою позивача в той же день ознайомлено.

Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці проведено перевірку діяльності АТ «Оріана» та складено Акт від 01.09.2025 року №ПЗ/ІФ/10059/024376. В даному акті зокрема вказано наступні порушення: «Крім того, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, а АТ «Оріана» не проведена в день звільнення». « ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки по день фактичного проведення розрахунку також не виплачено». «Так, звільненому з роботи згідно п. 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (наказ від 04.08.2023 року №117-к) ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку не нарахована та, відповідно, не виплачена. У розпорядчому документі на звільнення ОСОБА_1 , а саме, наказі 117-к від 04.08.2023 року, виплата вихідної допомоги не передбачена.»

Згідно припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПЗ/ІФ/10059/024376/П від 01.09.2025 року вказано наступні приписи: «2. Звільненому з роботи згідно п. 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (наказ від 04.08.2023 року №117-к) ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку не нарахована та відповідно, не виплачена. Встановлено строк для усунення недоліків до 01.10.2025 року. Станом на дату звернення до суду виплата зазначених сум не проведено Відповідачем в повному обсязі, чим і порушено його право на отримання усіх сум заробітної плати при звільненні.»

Позивач вважає, що Відповідач порушив п.6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та норми трудового законодавства. Позивача було звільнено з порушення порядку його звільнення, не запропоновано переведення на іншу роботу, з порушенням порядку поновлення звільненого працівника, тобто звільнено незаконно, без належних підстав і в кінцевому результаті не виплачено всіх передбачених нарахувань.

Позивача звільнено за пунктом 6 статті 40 КЗпП України, який передбачає, що Відповідач повинен був виплатити вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку. У день звільнення Позивачу, як працівнику, оплачено Відповідачем всього 9400,00 грн, що не відповідає розміру його середньомісячного заробітку. Це підтверджується випискою з рахунку Позивача, відкритого в АТ «Універсал банк», за період з 01.05.2023 року по 04.08.2023 року (день звільнення).

Також позивач зазначає, що згідно з довідками форми ОК-5, ОК-7 та відомостями про нарахування заробітної плати: за липень 2023 року нараховано заробітну плату 34060,00 грн (21 робочий день відпрацьовано повністю); за червень 2023 року нараховано заробітну плату 27441,43 грн, у тому числі 880,44 грн допомоги з тимчасової непрацездатності, що відповідно до п. 4 Порядку № 100 не враховується при обчисленні середнього заробітку; отже, у розрахунок береться 26560,99 грн (17 робочих днів фактично відпрацьовано). Таким чином, середньомісячний заробіток відповідача становить 34293,74 грн. Тому вихідна допомога, розмір якої відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України встановлено у розмірі середньомісячного заробітку, підлягає виплаті у сумі 34293,74 грн.

Також позивач вважає, що оскільки відповідачем не здійснено фактичного повного розрахунку при звільненні, то роботодавець зобовязаний виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який становить 205762,44 грн. (34293,74 грн *6 місяців = 205762,44).

Щодо строків подання позовної заяви, то позивач зазначає, що письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, як це передбачено законом, позивач не отримував, йому як при звільненні так і при повторному поданні заяви до Відповідача 17.06.2025 року - повідомлення Відповідачем не надавалось. З метою отримання кваліфікованої допомоги позивач звернувся до адвоката Михайлюка Н.М. Адвокатом Михайлюком Н.М. подано запит адвоката від 18.07.2025 року вих. № 1/18-07, у якому запитувалась уся інформація про повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні ОСОБА_1 та про середній заробіток. Такий запит Відповідач отримав 21.07.2025 року, але відповіді жодної не надав навіть на Адвокатський запит. Позивач зазначає, що відповіді від Відповідача станом на дату звернення до суду на адресу позивача, а так само і на адресу представника позивача, не надходили. Момент одержання позивачем такої відповіді фактично ще не настав. А отже і перебіг тримісячного строку ще не розпочався. Позивач наголошує, що таким протиправним діям відповідача надана оцінка Південно-Західним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці при проведенні перевірки виявлено порушення законодавства про працю. Позивач зазначає, що відповідач знав про вимоги ст. 116 КЗпП України та приписи ч. 1 ст. 44 КЗпП України згідно якої при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, однак умисно їх ігнорував і, не виплачуючи вихідну допомогу, не видавав письмового повідомлення про суми нарахувань та виплат при звільненні, щоб приховати факти своєї протиправної поведінки.

У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Оріана» на його користь заборгованість по не виплаченій складовій оплати праці: вихідну допомогу у розмірі середнього заробітку, що становить 34293,74 грн; середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з урахуванням податків та зборів в розмірі 205762,44 грн (а.с.1-10).

Ухвалою суду від 10.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.41-42).

26.11.2025 судом отримано пояснення по справі від представника третьої особи Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в яких зазначено наступне. 15.08.2025 до Міжрегіонального управління надійшла заява ОСОБА_1 про здійснення перевірки АТ «ОРІАНА» у зв`язку із порушенням чинного трудового законодавства, а саме в частині оплати праці та виплати всіх належних йому сум при звільненні. ОСОБА_1 зазначив, що роботодавець не здійснив повну сплату податку з доходу, нарахованого на його дохід та не виплатив вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку при звільненні.

З метою з`ясування обставин, викладених у вищезазначеній заяві, відповідно до листа-погодження Державної служби України з питань праці від 20.08.2025 №ЦА-4714/1/2.4.1-25а, наказу від 26.08.2025 №369/ПЗ-ЗК «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у АТ «ОРІАНА» та направлення від 26.08.2025 №ПЗ/1/5710-25 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), у відповідності до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (Закон №877), головним державним інспектором відділу з питань праці західного напрямку управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області Тимошук Н.С., в період з 26 серпня по 01 вересня 2025 року було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань дотримання законодавства про працю у частині оплати праці у АТ «ОРІАНА» за адресою: вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область.

В ході проведення позапланового заходу контролю встановлено низку порушень з питань оплати праці, зокрема, порушення вимог частини першої статті 10 Закону №2136, частини першої статті 116 К3пП України, частини першої статті 117 К3пП України. 29.08.2025 в.о. генерального директора АТ «ОРІАНА» Гур`єву Миколі Леонідовичу надано вимогу про надання документів №ПЗ/ІФ/10059/024376/НД (вимога) для проведення заходу державного нагляду (контролю) у термін до 01.09.2025.

За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) головним державним інспектором Міжрегіонального управління складено Акт перевірки від 01.09.2025 №ПЗ/ІФ/10059/024376 (Акт), в якому описано наступні порушення вимог законодавства з питань праці: 1. вимоги частини першої статті 10 ЗУ №213; 2. вимоги статті 44 КЗпП України.

Відповідно до вимог частини першої статті 10 ЗУ №2136 заробітна плата повинна виплачуватися працівнику на умовах, визначених трудовим договором. В АТ «ОРІАНА» порядок та строки оплати праці працівників визначені Колективним договором між роботодавцем та Радою трудового колективу АТ «ОРІАНА» на 2021-2025 роки (Договір), прийнятим Зборами трудового колективу від 18.12.2020. Зокрема, пунктом 4.4.1 Договору передбачено здійснювати виплату заробітної плати до 7-го та до 22-го числа за першу половину місяця.

Однак, заробітна плата начальнику відділу сторожової охорони АТ «ОРІАНА» Гуньку Ю.М. виплачувалась несвоєчасно, тобто, пізніше визначеного умовами Договору строку, чим порушено вимоги частини першої статті 10 ЗУ № 2136 та статті 115 КЗпП України. Так, частину заробітної плати за другу половину квітня 2023 року в розмірі 617,88 грн. ОСОБА_1 виплачено 17.05.2023 згідно платіжної інструкції від 17.05.2023 № 4395, хоча виплату зарплати за квітень 2023 року слід було провести не пізніше 07.05.2023; частину заробітної плати за другу половину травня 2023 року в розмірі 6857,79 грн. йому виплачено 22.06.2023 згідно платіжної інструкції №4536 від 22.06.2023, хоча виплату зарплати за травень 2023 слід було провести не пізніше 07.06.2023. Частини зарплати за другу половину червня 2023 року ОСОБА_1 виплачено, відповідно, 10.07.2023 в розмірі 3600,00 грн. (згідно платіжної інструкції № 4648 від 10.07.2023) та 18.07.2023 9981,60 грн. (згідно платіжної інструкції № 4698 від 18.07.2023), хоча виплату слід було провести не пізніше 07.07.2023. Заробітна плата за першу половину місяця також виплачувалась несвоєчасно, пізніше визначеного умовами Договору строку. Зокрема, зарплату за першу половину травня 2023 року в розмірі 7100,00 грн. ОСОБА_1 виплачено 29.05.2023 згідно платіжних інструкцій № 4448 та 4456, хоча виплату зарплати за першу половину травня 2023 року слід було провести не пізніше 22.05.2023; частину зарплати за першу половину червня 2023 року в розмірі 708,75 грн. ОСОБА_1 виплачено 28.06.2023 згідно платіжної інструкції №4589 від 28.06.2023, хоча виплату зарплати за першу половину червня 2023 року слід було провести не пізніше 22.06.2023; заробітна плата за першу половину липня 2023 року ОСОБА_1 не виплачувалась, хоча виплату слід було провести не пізніше 22.07.2023.

Крім того, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, в АТ «ОРІАНА» не провадиться в день звільнення. Зокрема, звільненому ОСОБА_1 з 04.08.2023 згідно наказу від 04.08.2023 №117-к, розрахункові кошти виплачені несвоєчасно, тобто, не в день його звільнення. Виплата коштів, що належать йому від підприємства, згідно платіжних інструкцій від 07.08.2023 №4829, та №4833, проведена 07.08.2023 замість 04.08.2023.

Відповідно до вимог частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки по день фактичного проведення розрахунку не виплачено.

Відповідно до частини другої статті 10 ЗУ №2136 роботодавець повинен вжити всіх заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Відтак, АТ «ОРІАНА» порушено вимоги частини першої статті 10 ЗУ №2136, статті 115 КЗпП України, частини першої статті 116 КЗпП України, частини першої статті 117 КЗпП України.

Відповідно до вимог статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Натомість, в порушення статті 44 КЗпП України, у АТ «ОРІАНА» працівникові не виплачена вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку при припиненні трудового договору на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України.

Так, звільненому з роботи згідно пункту 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (наказ від 04.08.2023 №117-к) ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку не нарахована та, відповідно, не виплачена. У розпорядчому документі на звільнення ОСОБА_1 , а саме, наказі 117-к від 04.08.2023, виплата вихідної допомоги не передбачена. Відтак, АТ «ОРІАНА» порушено вимоги статті 44 КЗпП України

У зв`язку із вищезазначеним, відповідно до пункту 8 статті 7 Закону №877 головним державним інспектором було складено припис від 01.09.2025 №ПЗ/ІФ/10059/024376/П (припис). Даним приписом зобов`язано в.о. генерального директора Гур`єва М.Л. усунути вказані порушення та надати письмове повідомлення про виконання цього припису у визначені в ньому строки (до 01.10.2025). Акт та припис вручено заступнику генерального директора-начальнику юридичного відділу ОСОБА_2 , відповідно до покладених на неї обов`язків, згідно наказу від 01.09.2025 №59-к.

В приписі від 01.09.2025 зазначено виявлені порушення, а саме: частини першої статті 10 ЗУ №2136, статті 115 КЗпП України, частини першої статті 116 КЗпП України, частини першої статті 117 КЗпП України заробітна плата працівникам АТ «ОРІАНА» виплачується несвоєчасно. Розрахункові кошти при звільненні працівника виплачується несвоєчасно. При несвоєчасній виплаті розрахункових коштів при звільненні працівників середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не виплачується; статті 44 КЗпП України - звільненому з роботи згідно пункту 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (наказ від 04.08.2023 № 117-к) ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку не нарахована та, відповідно, не виплачена.

Також, головним державним інспектором відділу з питань праці західного напрямку управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області Тимошук Н.С. складено Протокол про адміністративне правопорушення від 01.09.2025 №ПЗ/ ІФ/10059/024376/П/ПТ та відносно завідувача архіву фахівця з кадрової роботи АТ «ОРІАНА» Кучми В.Є. та Протокол про адміністративне правопорушення від 08.09.2025 №ПЗ/ІФ/10059/024376/П/ПТ-2 відносно ОСОБА_3 , які допустили порушення вимог законодавства про працю, за що встановлено відповідальність згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та направлено справи про адміністративне правопорушення в Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

29.09.2025 від в.о. генерального директора АТ «ОРІАНА» Гур`єва М.Л. надійшов лист «Щодо виконання припису», в якому повідомив, що АТ «ОРІАНА» 17 вересня 2025 року виплатило працівникам підприємства аванс за першу половину вересня відповідно до вимог чинного трудового законодавства та колективного договору. Товариство врахує зауваження і надалі забезпечуватиме своєчасні виплати, у тому числі при звільненні працівників. Щодо виконання пункту 2 Припису - 05 вересня 2025 року АТ «ОРІАНА» направило лист ОСОБА_1 із проханням надати банківські реквізити для проведення розрахунку. Лист працівником не отримано. У зв`язку з цим виконати п. 2 Припису №П3/ІФ/10059/024376/П у встановлений строк неможливо.

23.10.2025 на пошту Міжрегіонального управління надійшла Постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.09.2025 у справі №345/4993/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , якою визнано останнього винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Представник третьої особи зазначає, що на підставі статті 19 Конституції України, Міжрегіональне управління, як орган державної влади, діяло лише у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України (а.с.44-48).

09.12.2025 судом отримано від представника відповідача АТ «Оріана» відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач намагається переконати суд, що до 09.08.2025 він наче не знав про невиплату вихідної допомоги при звільненні 04.08.2023. Такі твердження Позивача не відповідають дійсності і спростовуються доказами, наведеними у відзиві. АТ «Оріана» вважає викладені ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

ОСОБА_1 працював на АТ «Оріана» на посаді начальника відділу сторожової охорони згідно наказу № 63-к від 18.04.2023. У зв`язку з поновленням на роботі попереднього працівника наказом № 117-к від 04.08.2023 Позивача було звільнено з роботи та цього ж дня ознайомлено його з наказом, а також проведено з ним розрахунок. Крім того, в особовій справі ОСОБА_1 наявне повідомлення про нараховані та виплачені суми, належні йому при звільненні 04.08.2023, а також у розділі V Особової карти Позивача міститься запис про компенсацію при звільненні, та його особистий підпис.

Після звільнення ОСОБА_1 31 серпня 2023 року звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до АТ «Оріана» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку при звільненні і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. В даній позовній заяві Позивач вказує, що АТ «Оріана» при його звільненні не виплатило йому вихідну допомогу, передбачену п. 6 ст. 40 КЗпП України (копія позовної заяви та ухвали про відкриття провадження долучена до відзиву). Також текст даної позовної заяви ОСОБА_1 від 31.08.2023 в частині обґрунтування порушення АТ «Оріана» процедури звільнення та виплати йому вихідної допомоги повністю ідентичний тексту позовної заяви, з якою ОСОБА_1 звернувся до суду 24.10.2025.

Більше того, як доказ до даної позовної заяви ОСОБА_1 долучив форму ОК-5, яка була сформована 30.08.2023, та власноручно зазначив «Згідно з оригіналом 31.08.2023 ОСОБА_1 ». Тобто про невиплату йому всіх належних сум ОСОБА_1 дізнався фактично одразу ж після звільнення. Ця ж сама довідка була долучена позивачем до позовної заяви, з якою він звернувся до Суду у листопаді 2025 року. Тобто ОСОБА_1 фактично підтвердив, що він дізнався про порушення свого права ще 30.08.2023, а не 09.08.2025.

Також представник відповідача звертає увагу Суду, що долучена до позовної заяви форма ОК-5, яка містить дані і за 2024 рік, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки в ній відсутні відомості про дату її формування.

Ухвалою суду від 10.10.2023 по справі № 345/4550/23 дану позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Більше того, в тексті даної ухвали зазначено, що дану заяву позивач подав добровільно. В подальшому після залишення позову без розгляду ОСОБА_1 з питання про невиплату йому вихідної допомоги при звільненні, що являється предметом даного спору, ані до роботодавця, ані до суду не звертався.

Таким чином, Позивач умисно вводить Суд в оману, стверджуючи, що остаточно дізнався про факт невиплати йому вихідної допомоги при звільненні із Акту від 01.09.2025 року №ПЗ/ІФ/10059/024376, складеного інспектором Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за наслідками перевірки АТ «Оріана» щодо дотримання вимог трудового законодавства, який був наданий у відповідь на запит адвоката.

Також не відповідають дійсності твердження Позивача про те, що АТ «Оріана» не надало йому відповідь на заяву від 17.06.2025 про надання інформації щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати та на адвокатський запит ОСОБА_4 .

Так, заява ОСОБА_1 була отримана Товариством 25.06.2025 і листом від 18.07.2025 за вих.№ 506 ОСОБА_1 була надана відповідь про нараховані та виплачені суми, які належали від Товариства в день звільнення. Даний лист був направлений ОСОБА_1 через відділення АТ «Укрпошта» за адресою, вказаною ним у заяві та у позовній заяві, однак 01.08.2025 рекомендоване відправлення повернувся відправнику з відміткою «за терміном зберігання». Більше того, згідно трекінгу відстеження рекомендованого відправлення АТ «Укрпошта» 19.07.2025 була невдала спроба його вручення.

Адвокатський запит ОСОБА_4 був отриманий 21.07.2025 та 25.07.2025 АТ «Оріана» надало копію повідомлення на звернення ОСОБА_1 та довідку про його середній заробіток, однак дане відправлення повернулося за терміном зберігання. Тобто ігнорування Позивачем та його адвокатом отримання вказаних листів свідчить про їх недобросовісну поведінку.

Представник відповідача зазначає, що позивач дізнався про порушення свого права на отримання вихідної допомоги у день звільнення при ознайомленні з наказом (04.08.2023). Вже з наступного дня почався перебіг тримісячного строку для звернення до суду за захистом його порушеного права, в тому числі й з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, яке й було реалізовано Позивачем, а саме з метою захисту свого порушеного права при звільненні 04.08.2023 ОСОБА_1 в передбачений ст. 233 КЗпП України строк звернувся до суду з позовом до АТ «Оріана» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку при звільненні і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, який в подальшому з невідомих відповідачу причин просив залишити без розгляду.

Тобто на момент звернення до суду із даним позовом сплинув тримісячний строк, визначений ст. 233 КЗпП України, на підставі якої у працівника є право на звернення до суду для вирішення трудового спору, зокрема, й у питанні про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому жодного обґрунтування причин тривалого незвернення до Суду з таким позовом Позивачем не наведено.

АТ «Оріана» вважає, що Позивач свідомо звернувся до суду з даним позовом із порушенням визначеного ст. 233 КЗпП України строку, тобто після спливу понад 2 роки після звільнення, умисно створивши підстави для компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку за шість місяців, свідчить про його недобросовісну поведінку та зловживання процесуальними та матеріальними правами з корисливих мотивів збагачення. Такий висновок випливає з того, що вперше з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку при звільненні і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 звернувся до Суду 31.08.2023, тоді як наказ про його звільнення був датований 04.08.2023, то сума компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, що є предметом цього позову, в разі підставності позову, була б в понад шість разів меншою, аніж заявлена ним при зверненні до Суду з даним позовом.

Представник відповідача звертає увагу Суду, що норми чинного трудового та цивільного законодавства не містять визначення поважних причин пропуску строку звернення до суду. Вочевидь такими є обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення особою процесуальних дій щодо звернення з позовною заявою у визначений законом строк; є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом; або пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Обставини такого роду, якщо на них посилається особа, повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Представник відповідача зазначає, що про невиплату ОСОБА_1 вихідної допомоги керівник АТ «Оріана» Гур`єв М.Л. не знав, так як наказ про звільнення Позивача підписував попередній керівник Товариства ОСОБА_5 , та він дізнався про даний факт під час проведення Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці перевірки за заявою ОСОБА_1 . Більше того, головний бухгалтер підприємства Тринчук Л.Б., яка здійснювала нарахування ОСОБА_1 сум, що підлягали виплаті при звільненні, також була звільнена з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також після проведення Південно-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці перевірки та винесення 01.09.2025 припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПЗ/ІФ/10059/024346/П АТ «Оріана» намагалося добровільно виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку та направило йому лист, в якому просило надати банківські реквізити для здійснення виплати. Однак вказаний лист також повернувся без вручення із зазначенням причини повернення «За закінченням терміну зберігання».

02.12.2025 на адресу АТ «Оріана» надійшов лист ОСОБА_1 , в якому він зазначив банківські реквізити для здійснення виплати йому вихідної допомоги, та цього ж дня Товариство виплатило йому вихідну допомогу в розмірі 27606,46 гривень, а також сплатило військовий збір в сумі 514,41 грн та податок на доходи фізичних осіб в розмірі 6172,87 грн.

Тому вихідна допомога при звільненні, виплата якої являється предметом даного позову, на даний час виплачена, що не потребує судового врегулювання. Крім того, АТ «Оріана» до подання позову ОСОБА_1 вживало заходів для здійснення даної виплати, однак з об`єктивних причин (ухилення Позивачем від отримання поштових відправлень) не змогло провести таку виплату до відкриття провадження в даній справі.

Наведені обставини суттєво знижують ступінь відповідальності Відповідача в порушенні строків виплати вихідної допомоги.

АТ «Оріана» вважає, що повторне звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою про стягнення на його користь вихідної допомоги та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку в строк, що понад два роки перевищує дату звільнення та подання первісного позову, суперечить принципу добросовісності.

Таким чином, АТ «Оріана» вважає, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього підстав для виплати компенсації за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Щодо дотримання строку надання відзиву на позовну заяву, то представник відповідача зазначає наступне. Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.11.2025 про відкриття провадження в даній справі та надано Відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. АТ «Оріана» має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Копія ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 10.11.2025 надійшла до Електронного кабінету Відповідача 12.11.2025. Проте, оскільки Позивач звернувся до Суду із позовною заявою у паперовому вигляді, а позовна заява та долучені до неї додатки не були оцифровані та долучені до матеріалів справи, то строк подання відзиву слід рахувати з часу отримання Товариством копії ухвали про відкриття провадження у справі та долучених до неї матеріалів у паперовій формі, тобто з 24.11.2025. Враховуючи, що копія позовної заяви отримана АТ «Оріана» 24.11.2025, відзив поданий до суду 08.12.2025, то Відповідачем було дотримано визначений Судом строк для подання відзиву.

У зв`язку з цим, представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову у повному обсязі (а.с.112-117).

12.12.2025 судом отримано клопотання позивача про повернення без розгляду відзиву Відповідача, який поданий з порушенням ст. 178 та 183 ЦПК України. Позивач зазначає, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 345/6085/25, провадження № 2/345/2827/2025 від 10.11.2025 року встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на звернення до суду із Відзивом на позовну заяву з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Дану Ухвалу Відповідачу доставлено в системі «Електронний суд» 11.11.2025 року. Разом з даною ухвалою надіслано і Позовну заяву Позивача з додатками. А тому строк для подання Відзиву завершився після закінчення строку спливу 15-ти днів з наступного дня після його отримання, а саме 27.11.2025 року. 09.12.2025 року на адресу суду, а не з використанням «Електронного кабінету» подано Відзив Відповідача.

Також позивач зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 178 ЦПК України відзив повинен містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Однак, такі відомості в цілому відсутні у відзиві. Позивач вважає, що у зв`язку з відсутністю відомостей про зареєстрований електронний кабінет відповідача, не зазначення про такий у відзиві на час його подання, не дотримання вимог п. 2 ч.3 ст. 178 ЦПК України, необхідно Відзив представника АТ «Оріана» від 08.12.2025 року Вих. № 821, який був поданий 09.12.2025 року, повернути Відповідачу без розгляду (а.с. 138-144).

18.12.2025 судом отримано клопотання позивача про врахування правової позиції Конституційного Суду України від 11.12.2025 року № 1-р/2025 щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права працівника. Позивач зазначає, що 11 грудня 2025 року Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Позивач опирається на дане рішення Конституційного Суду України в даній справі та щодо даних правовідносин з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 у справі щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних виплат сформульовано принципово нові, обов`язкові для судів висновки, зокрема: 1) порушення обов`язку роботодавця щодо виплати заробітної плати та належних сум є триваючим правопорушенням; 2) у разі триваючих трудових правовідносин або відсутності остаточного розрахунку застосування формального тримісячного строку звернення до суду є таким, що обмежує право на судовий захист; 3) обмеження доступу працівника до суду шляхом механічного застосування строків звернення суперечить частині сьомій статті 43 та статті 55 Конституції України; 4) строки звернення до суду, як елемент процесуального регулювання, не можуть застосовуватися так, щоб нівелювати сутність права на оплату праці та ефективний судовий захист; 5) Конституційний Суд України прямо вказав, що право на своєчасне одержання винагороди за працю має конституційний характер, а його судовий захист не може бути поставлений у залежність від формальних та непропорційних строкових обмежень.

Позивач зазначає, що у даній справі: відповідач не здійснив повного та остаточного розрахунку з Позивачем при звільненні, а фактично визнав частину позовних вимог та сплатив 02.12.2025 року вихідну допомогу у розмірі середнього заробітку при звільненні згідно приписів ч. 6 ст. 40 КЗпП України; письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, Позивач не отримував, що прямо підтверджується матеріалами справи; порушення з боку Відповідача встановлені Третьою особою без самостійних вимог на стороні Позивача при здійсненні перевірки, а саме Актом та Приписом Державної служби з питань праці; обов`язок Відповідача щодо виплати вихідної допомоги, середнього заробітку та інших належних сум є таким, що триває до моменту фактичного повного розрахунку, який наступив в частині сплати вихідної допомоги 02 грудня 2025 року, але ще досі триває через не виплату Відповідачем середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Отже, в врахуванням позиції Конституційного Суду України та за таких обставин перебіг будь-якого строку звернення до суду не розпочався взагалі (у зв`язку з невидачею письмового повідомлення) та не може бути застосований з огляду на триваючий характер порушення та пряму дію Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025.

Позивач просить суд врахувати та застосувати правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 при розгляді справи. Також просить визнати доводи Відповідача щодо пропуску строку звернення до суду необґрунтованими та такими, що не підлягають застосуванню (а.с.145-147).

18.12.2025 судом отримано заяву позивача про відмову від частини позовних вимог у зв`язку з фактичним визнанням відповідачем. В заяві зазначено, що 02.12.2025 відповідач добровільно здійснив виплату частини заявлених позовних вимог, а саме вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Виплата була здійснена добровільно після звернення до суду з даним позовом. Це свідчить про фактичне визнання відповідачем предмету позову. Решту позовних вимог відповідач в добровільному порядку не виконує. У зв`язку з цим, позивач просить суд прийняти його відмову щодо позовної вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, що становить 34293,74 грн. Також позивач просить продовжити розгляд справи в іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, які підтримує в повному обсязі (а.с.166-167).

18.12.2025 судом також отримано додаткові письмові пояснення від позивача, в яких зазначено наступне. Як вбачається з наданих до суду письмових пояснень та матеріалів позапланової перевірки третьої особи без самостійних вимог на стороні Позивача: Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, встановленим є факт порушення Відповідачем норм чинного трудового законодавства, що мало місце в невиплаті при звільненні Позивача вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку. Відповідач АТ «Оріана» після звернення Позивача з відповідною скаргою до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та подальшого звернення до суду з даним позовом, 02.12.2025 року добровільно сплатило розмір тіла заборгованості, що становить 34293,74 грн, чим фактично визнало протиправність та незаконність не виплати даних коштів при звільненні позивача з роботи як працівника. Обов`язок сплати коштів за затримку у виплаті їх при звільненні, що передбачено законом, Відповідач проігнорував, та не провів таку сплату в добровільному порядку. Відповідач АТ «Оріана» допустив порушення своїх зобов`язань щодо несвоєчасної виплати матеріальної допомоги при звільненні. Посилання АТ «Оріана» на недобросовісність поведінки Позивача щодо невчинення дій щодо вчасного отримання належних виплат є виключно спробою перекласти відповідальність за свою тривалу вину (щодо вчасної невиплати середнього заробітку при звільненні) на Позивача.

При винесенні рішення по даній справі позивач просить суд врахувати судову практику Калуського міськрайонного суду та Івано-Франківського апеляційного суду в аналогічних справах, а також аргументи у подібних справах з позицій Верховного Суду (зокрема Постанову від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, провадження № 14-47цс21).

Позивач просить суд позовну заяву в межах позовної вимоги про стягнення з Відповідача 205762,44 грн середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні з урахуванням податків та зборів задовольнити в повному обсязі (а.с.168-170).

Ухвалою суду від 16.01.2026 прийнято відмову ОСОБА_1 від позовної вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку, що становить 34293,74 грн; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення вихідної допомоги у розмірі середнього заробітку. Постановлено продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ОРІАНА», третя особа: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про стягнення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням податків та зборів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (позивач) працював на АТ «Оріана» на посаді начальника відділу сторожової охорони згідно наказу № 63-к від 18.04.2023. У зв`язку з поновленням на роботі попереднього працівника наказом № 117-к від 04.08.2023 позивача було звільнено з роботи за пунктом 6 статті 40 КЗпП України. Такі дані зазначено в особовій карті працівника ОСОБА_1 , яка заведена в АТ «Оріана». З наказом про звільнення ОСОБА_1 було ознайомлено 04.08.2023 (а.с.131, 15).

Долученими до відзиву документами (копіями наказів) підтверджується, що наказ про звільнення позивача підписував попередній керівник АТ «Оріана» ОСОБА_5 . Головний бухгалтер підприємства ОСОБА_6 , яка здійснювала нарахування ОСОБА_1 сум, що підлягали виплаті при звільненні, також була звільнена з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.128, 129, 130).

Після звільнення ОСОБА_1 31.08.2023 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до АТ «Оріана» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку при звільненні і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. В даній позовній заяві позивач вказував, що АТ «Оріана» при його звільненні не виплатило йому вихідну допомогу, передбачену п. 6 ст. 40 КЗпП України. Як доказ до даної позовної заяви ОСОБА_1 долучив форму ОК-5, яка була сформована 30.08.2023 (а.с.122-124, 125). Ухвалою суду від 02.10.2023 було відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку при звільненні і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою суду від 10.10.2023 по справі № 345/4550/23 дану позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду (а.с.126, 127).

17.06.2025 позивачем до АТ «Оріана» було подано заяву про отримання повної інформації про здійснені платежі та розрахунки з пенсійним фондом щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати в період його праці на даному підприємстві (а.с.11). Дана заява ОСОБА_1 була отримана АТ «Оріана» і листом від 18.07.2025 ОСОБА_1 було направлено відповідь про нараховані та виплачені суми, які належали від Товариства в день звільнення. В даній відповіді зазначено наступне: станом на серпень 2023 року оклад ОСОБА_1 становив 34060,00 грн; в серпні 2023 року відпрацьовано 4 дні (31,75 год.); нараховано 14704,85 грн (в тому числі 5877,20 грн окладу та 8827,65 грн компенсації за невикористану відпустку); утримано 2867,44 грн; заборгованість із виплат на початок місяця 27418,30 грн; виплачено у серпні 2023 року 39255,71 грн; належить до ви плати 0,00 грн. Даний лист був направлений ОСОБА_1 через відділення АТ «Укрпошта» за адресою, вказаною ним ( АДРЕСА_1 ), однак 01.08.2025 рекомендоване відправлення повернувся відправнику з відміткою «за терміном зберігання». Згідно трекінгу відстеження рекомендованого відправлення АТ «Укрпошта» 19.07.2025 була невдала спроба його вручення (а.с.132, 133, 134).

04.07.2025 позивачем до органів Пенсійного фонду України було подано заяву від 04.07.2025 року про здійснення перерахунку пенсії (а.с.12).

18.07.2025 року адвокатом Михайлюком Н.М. подано до відповідача запит адвоката у якому запитувалась уся інформація про повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні ОСОБА_1 та про середній заробіток. Адвокатський запит ОСОБА_4 був отриманий відповідачем 21.07.2025 (а.с.13-14). 25.07.2025 АТ «Оріана» направило відповідь на адвокатський запит (разом з копією повідомлення на звернення ОСОБА_1 та довідку про його середній заробіток), однак дане відправлення повернулося за терміном зберігання (а.с.135, 136).

15.08.2025 до Міжрегіонального управління надійшла заява ОСОБА_1 від 12.08.2025 про здійснення перевірки АТ «ОРІАНА» у зв`язку із порушенням чинного трудового законодавства, а саме в частині оплати праці та виплати всіх належних йому сум при звільненні. ОСОБА_1 зазначив, що роботодавець не здійснив повну сплату податку з доходу, нарахованого на його дохід та не виплатив вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку при звільненні (а.с.15-17, 52-54).

З метою з`ясування обставин, викладених у вищезазначеній заяві, відповідно до листа-погодження Державної служби України з питань праці від 20.08.2025 №ЦА-4714/1/2.4.1-25а, наказу від 26.08.2025 №369/ПЗ-ЗК «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у АТ «ОРІАНА» та направлення від 26.08.2025 №ПЗ/1/5710-25 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) (а.с.54, 55, 56), у відповідності до абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (Закон №877), головним державним інспектором відділу з питань праці західного напрямку управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області Тимошук Н.С., в період з 26 серпня по 01 вересня 2025 року було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань дотримання законодавства про працю у частині оплати праці у АТ «ОРІАНА» за адресою: вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область.

29.08.2025 в.о. генерального директора АТ «ОРІАНА» Гур`єву Миколі Леонідовичу надано вимогу про надання документів №ПЗ/ІФ/10059/024376/НД (вимога) для проведення заходу державного нагляду (контролю) у термін до 01.09.2025 (а.с.102).

В ході проведення позапланового заходу контролю було встановлено низку порушень з питань оплати праці, зокрема, порушення вимог частини першої статті 10 Закону №2136, частини першої статті 116 К3пП України, частини першої статті 117 К3пП України. За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) головним державним інспектором Міжрегіонального управління складено Акт перевірки від 01.09.2025 №ПЗ/ІФ/10059/024376 (Акт), в якому описано наступні порушення вимог законодавства з питань праці: 1. вимоги частини першої статті 10 ЗУ №213; 2. вимоги статті 44 КЗпП України (а.с.81-86).

В акті перевірки від 01.09.2025 зазначено, що відповідно до вимог частини першої статті 10 ЗУ №2136 заробітна плата повинна виплачуватися працівнику на умовах, визначених трудовим договором. В АТ «ОРІАНА» порядок та строки оплати праці працівників визначені Колективним договором між роботодавцем та Радою трудового колективу АТ «ОРІАНА» на 2021-2025 роки (Договір), прийнятим Зборами трудового колективу від 18.12.2020 (а.с.71-74). Зокрема, пунктом 4.4.1 Договору передбачено здійснювати виплату заробітної плати до 7-го та до 22-го числа за першу половину місяця.

В акті перевірки від 01.09.2025 зазначено, що заробітна плата начальнику відділу сторожової охорони АТ «ОРІАНА» ОСОБА_1 виплачувалась несвоєчасно, тобто, пізніше визначеного умовами Договору строку, чим порушено вимоги частини першої статті 10 ЗУ № 2136 та статті 115 КЗпП України. Так, частину заробітної плати за другу половину квітня 2023 року в розмірі 617,88 грн. ОСОБА_1 виплачено 17.05.2023 згідно платіжної інструкції від 17.05.2023 № 4395, хоча виплату зарплати за квітень 2023 року слід було провести не пізніше 07.05.2023; частину заробітної плати за другу половину травня 2023 року в розмірі 6857,79 грн. йому виплачено 22.06.2023 згідно платіжної інструкції №4536 від 22.06.2023, хоча виплату зарплати за травень 2023 слід було провести не пізніше 07.06.2023. Частини зарплати за другу половину червня 2023 року ОСОБА_1 виплачено, відповідно, 10.07.2023 в розмірі 3600,00 грн. (згідно платіжної інструкції № 4648 від 10.07.2023) та 18.07.2023 9981,60 грн. (згідно платіжної інструкції № 4698 від 18.07.2023), хоча виплату слід було провести не пізніше 07.07.2023. Заробітна плата за першу половину місяця також виплачувалась несвоєчасно, пізніше визначеного умовами Договору строку. Зокрема, зарплату за першу половину травня 2023 року в розмірі 7100,00 грн. ОСОБА_1 виплачено 29.05.2023 згідно платіжних інструкцій № 4448 та 4456, хоча виплату зарплати за першу половину травня 2023 року слід було провести не пізніше 22.05.2023; частину зарплати за першу половину червня 2023 року в розмірі 708,75 грн. ОСОБА_1 виплачено 28.06.2023 згідно платіжної інструкції №4589 від 28.06.2023, хоча виплату зарплати за першу половину червня 2023 року слід було провести не пізніше 22.06.2023; заробітна плата за першу половину липня 2023 року ОСОБА_1 не виплачувалась, хоча виплату слід було провести не пізніше 22.07.2023. Крім того, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, в АТ «ОРІАНА» не провадиться в день звільнення. Зокрема, звільненому ОСОБА_1 з 04.08.2023 згідно наказу від 04.08.2023 №117-к, розрахункові кошти виплачені несвоєчасно, тобто, не в день його звільнення. Виплата коштів, що належать йому від підприємства, згідно платіжних інструкцій від 07.08.2023 №4829, та №4833, проведена 07.08.2023 замість 04.08.2023. Відповідно до частини другої статті 10 ЗУ №2136 роботодавець повинен вжити всіх заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Відтак, АТ «ОРІАНА» порушено вимоги частини першої статті 10 ЗУ №2136, статті 115 КЗпП України, частини першої статті 116 КЗпП України, частини першої статті 117 КЗпП України (а.с.83-84).

Також в акті перевірки від 01.09.2025 зазначено, що відповідно до вимог частини першої статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки по день фактичного проведення розрахунку не виплачено (а.с.84).

Також в акті перевірки від 01.09.2025 зазначено, що відповідно до вимог статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Натомість, в порушення статті 44 КЗпП України, у АТ «ОРІАНА» працівникові не виплачена вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку при припиненні трудового договору на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України. Так, звільненому з роботи згідно пункту 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (наказ від 04.08.2023 №117-к) ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку не нарахована та, відповідно, не виплачена. У розпорядчому документі на звільнення ОСОБА_1 , а саме, наказі 117-к від 04.08.2023, виплата вихідної допомоги не передбачена. Відтак, АТ «ОРІАНА» порушено вимоги статті 44 КЗпП України (а.с.84-85).

У зв`язку із вищезазначеним, відповідно до пункту 8 статті 7 Закону №877 головним державним інспектором було складено припис від 01.09.2025 №ПЗ/ІФ/10059/024376/П (припис). Даним приписом зобов`язано в.о. генерального директора Гур`єва М.Л. усунути вказані порушення та надати письмове повідомлення про виконання цього припису у визначені в ньому строки (до 01.10.2025). Акт та припис вручено заступнику генерального директора-начальнику юридичного відділу ОСОБА_2 , відповідно до покладених на неї обов`язків, згідно наказу від 01.09.2025 №59-к. В приписі від 01.09.2025 зазначено виявлені порушення, а саме: частини першої статті 10 ЗУ №2136, статті 115 КЗпП України, частини першої статті 116 КЗпП України, частини першої статті 117 КЗпП України заробітна плата працівникам АТ «ОРІАНА» виплачується несвоєчасно. Розрахункові кошти при звільненні працівника виплачується несвоєчасно. При несвоєчасній виплаті розрахункових коштів при звільненні працівників середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не виплачується; статті 44 КЗпП України - звільненому з роботи згідно пункту 6 статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (наказ від 04.08.2023 № 117-к) ОСОБА_1 вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку не нарахована та, відповідно, не виплачена (а.с.86-87).

Також, головним державним інспектором відділу з питань праці західного напрямку управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області Тимошук Н.С. складено Протокол про адміністративне правопорушення від 01.09.2025 №ПЗ/ ІФ/10059/024376/П/ПТ та відносно завідувача архіву фахівця з кадрової роботи АТ «ОРІАНА» Кучми В.Є. та Протокол про адміністративне правопорушення від 08.09.2025 №ПЗ/ІФ/10059/024376/П/ПТ-2 відносно ОСОБА_3 , які допустили порушення вимог законодавства про працю, за що встановлено відповідальність згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та направлено справи про адміністративне правопорушення в Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області (а.с.87-89, 102).

Листом від 16.09.2025 Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило сторону позивача (надано відповідь на адвокатський запит) про те, що за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 було виявлено порушення АТ «Оріана» законодавства про працю та складено відповідні документи (а.с.18-26).

29.09.2025 від в.о. генерального директора АТ «ОРІАНА» Гур`єва М.Л. надійшов лист Головному державному інспектору Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці «Щодо виконання припису», в якому повідомив, що АТ «ОРІАНА» 17 вересня 2025 року виплатило працівникам підприємства аванс за першу половину вересня відповідно до вимог чинного трудового законодавства та колективного договору. Товариство врахує зауваження і надалі забезпечуватиме своєчасні виплати, у тому числі при звільненні працівників. Щодо виконання пункту 2 Припису - 05 вересня 2025 року АТ «ОРІАНА» направило лист ОСОБА_1 із проханням надати банківські реквізити для проведення розрахунку. Лист працівником не отримано. У зв`язку з цим виконати п. 2 Припису №П3/ІФ/10059/024376/П у встановлений строк неможливо (а.с.101, 103-104).

23.10.2025 на пошту Міжрегіонального управління надійшла Постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.09.2025 у справі №345/4993/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , якою визнано останнього винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с.108-110).

Також 06.10.2025 на пошту Міжрегіонального управління надійшла Постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.09.2025 у справі №345/4992/25, згідно якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Судом встановлено, що ОСОБА_7 не є суб`єктом правопорушення, оскільки до її посадових обов`язків не відноситься вирішення питання про звільнення працівників, нарахування та виплати зарплати (а.с.105-107).

02.12.2025 АТ «Оріана» виплатило позивачу вихідну допомогу в розмірі 27606,46 гривень, а також сплатило військовий бір в сумі 514,41 грн та податок на доходи фізичних осіб в розмірі 6172,87 грн (а.с.119-121). Представник АТ «Оріана» зазначає, що саме в цей день на адресу АТ «Оріана» надійшов лист ОСОБА_1 , в якому він зазначив банківські реквізити для здійснення виплати йому вихідної допомоги (ця інформація не спростовується позивачем).

Згідно з розрахунковими листками про нарахування заробітної плати: за липень 2023 року ОСОБА_1 відповідачем було нараховано заробітну плату 34060,00 грн (21 робочий день відпрацьовано повністю); за червень 2023 року нараховано заробітну плату 27441,43 грн, у тому числі 880,44 грн допомоги з тимчасової непрацездатності (відпрацьовано 17 днів) (а.с.75).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.2 ст.1 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 3 ЦК України, визначає загальні засади цивільного законодавства, однією з яких є судовий захист цивільного права та інтересу (п.5 ч.1 ст.3 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Щодо клопотання позивача про повернення без розгляду відзиву відповідача, то суд зазначає наступне. АТ «Оріана» має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Копія ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.11.2025 про відкриття провадження у даній справі надійшла до Електронного кабінету відповідача 12.11.2025. Проте, оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою у паперовому вигляді, а позовна заява та долучені до неї додатки не були оцифровані та долучені до матеріалів справи, то строк подання відзиву слід рахувати з часу отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та долучених до неї матеріалів у паперовій формі, тобто з 24.11.2025. Враховуючи, що копія позовної заяви отримана АТ «Оріана» 24.11.2025, відзив поданий до суду 08.12.2025 (отриманий судом 09.12.2025), то відповідачем було дотримано визначений судом строк для подання відзиву. Тому суд бере до уваги відзив відповідача.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст.24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення працівника провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу (при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення).

В ст.117 КЗпП України передбачено відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні працівника, а саме: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022р. у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зроблено наступний висновок: «… стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). …».

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку під час звільнення шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

11 грудня 2025 року Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 (Справа № 1-7/2024(337/24)) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Конституційним Судом України враховано, що частина друга статті 233 Кодексу в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року № 2352-IX (далі - Закон № 2352) не обмежувала строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Також Конституційний Суд України звернув увагу, що введення воєнного стану в Україні об`єктивно створює умови, які не можна вважати звичайними. Законодавець, установлюючи строки звернення працівника до суду, має враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов`язані з ним об`єктивні перешкоди в доступі до правосуддя.

Конституційний Суд України врахував свою юридичну позицію, викладену в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, згідно з якою «невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку» (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Конституційний Суд України вважає цю юридичну позицію застосовною mutatis mutandis у цьому конституційному провадженні.

Отже, порушення зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим: кожен день невиплати або затримки виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат означає не завершене правопорушення, а таке, що триває.

Конституційний Суд України врахував, що визнання законодавцем права працівника на своєчасне отримання винагороди за працю та юридичне регулювання його захисту у спосіб установлення, зокрема, кримінальної відповідальності за умисну невиплату заробітної плати не може компенсувати обмеження доступу працівника до судового захисту, який слід оцінювати з урахуванням потреби в забезпеченні реальної можливості ефективного захисту порушених прав працівника.

Конституційний Суд України зазначив, що законодавством України визначено, що працівник (сторона, яка перебуває у трудових правовідносинах) має право на отримання заробітної плати за виконану роботу, врегульовано періодичність її виплати (гарантовано одержання винагороди за працю навіть у тих випадках, коли затримка виплати заробітної плати пов`язана з об`єктивними труднощами, що виникають у роботодавця), а також передбачено юридичну відповідальність роботодавця за порушення строків виплати працівникові заробітної плати або виплату не в повному обсязі. Водночас законодавство України не передбачає кінцевого строку існування обов`язку роботодавця щодо виплати заробітної плати за виконану працівником роботу та інших належних працівникові виплат (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до чинного законодавства, зокрема в разі звільнення), а також не встановлює граничної часової межі, за якою припиняється суб`єктивне право працівника на отримання невиплачених сум заробітної плати. Право працівника на судовий захист у сфері оплати праці не залежить від факту нарахування йому відповідних грошових виплат, тому в разі порушення законодавства про оплату праці працівник зберігає право звернутися до суду про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат.

Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат без урахування того, що трудові відносини тривають (обов`язку роботодавця щодо своєчасної виплати заробітної плати), обмежує право на своєчасне одержання винагороди за працю, що суперечить частині сьомій статті 43 Конституції України.

Конституційний Суд України звернув увагу, що Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду: «Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення особи «правом на суд» з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право на доступ до суду було дієвим, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити чин [акт], що становить утручання в її права» [рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року (заява № 23805/94), § 36].

Конституційний Суд України констатував, що тримісячний строк у справах щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є надмірно коротким. Установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

При вирішенні даної справи суд враховує, що відповідачем АТ «Оріана» тільки 02.12.2025 було виплачено позивачу вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього заробітку, тому суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності за подання позовної заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, у п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р., встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Проведення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з кількості робочих, а не календарних днів, відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України №6-195цс14 від 21.01.2015р.

Згідно роз`яснень, викладених в п.6 постанови Пленум Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, нарахування податків та інших обов`язкових платежів проводиться підприємством при виплаті присудженої судом та належної працівнику суми.

Згідно абзацу 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 (позивач) працював на АТ «Оріана» на посаді начальника відділу сторожової охорони. 04.08.2023 позивача було звільнено з роботи за пунктом 6 статті 40 КЗпП України. Остаточний розрахунок з ним проведено 02.12.2025.

Останніми двома календарними місяцями роботи, що передують звільненню є відповідно червень 2023 року та липень 2023 року.

Згідно з розрахунковими листками про нарахування заробітної плати:

- за липень 2023 року ОСОБА_1 відповідачем було нараховано заробітну плату 34060,00 грн (21 робочий день відпрацьовано повністю);

- за червень 2023 року нараховано заробітну плату 27441,43 грн, у тому числі 880,44 грн допомоги з тимчасової непрацездатності, що відповідно до п. 4 Порядку № 100 не враховується при обчисленні середнього заробітку; отже, у розрахунок береться 26560,99 грн. (17 робочих днів фактично відпрацьовано).

Загальна сума заробітку становить: 26560,99 + 34060,00 = 60620,99 грн.

Кількість фактично відпрацьованих робочих днів становить: 17 + 21 = 38 днів.

Середньоденний заробіток становить: 60620,99 ? 38 = 1595,29 грн.

Середньомісячне число робочих днів у червні та липні 2023 року становить: (22 + 21) ? 2 = 21,5 дня.

Середньомісячний заробіток позивача за останні два місяці роботи становить: 1595,29 ? 21,5 = 34293,74 грн.

Вказаний розрахунок відповідає вимогам Порядку № 100, зокрема: п. 3 враховано виплати за останні два календарні місяці роботи; п. 4 з розрахунку виключено лікарняні; п. 8 розрахунок середньоденної та середньомісячної заробітної плати здійснено у відповідності до встановленої формули.

Оскільки відповідно до вимог ст.117 КЗпП України з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (остаточний розрахунок проведено більше ніж через 2 роки), суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за 6 місяців після звільнення є підставною.

Суд приходить до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців становить 205762,44 грн. (34293,74 грн *6 місяців = 205762,44).

Дана сума визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 205762,44 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період - 6 місяців після звільнення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ОРІАНА», третя особа: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням податків та зборів задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «ОРІАНА» (код ЄДРПОУ 05743160; вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківської області, 77301) на користь ОСОБА_1 (РНОКПд НОМЕР_1 ; жителя АДРЕСА_2 ) 205762,44 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період - 6 місяців після звільнення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: