Ухвала суду № 133356273, 15.01.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 428/4439/20

№ 1-в/183/294/25

15 січня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області подання виконуючого обов`язки начальника відділу №20 філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 16.06.2020 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.08.2021 скасовано випробувальний строк на 1 рік обмеження волі,

в с т а н о в и в:

До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання виконуючого обов`язки начальника відділу №20 філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_6 про звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Подання мотивоване тим, що вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.06.2020 ОСОБА_5 був засуджений за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.08.2021 ОСОБА_5 скасовано іспитовий строк, призначений вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.06.2020 за ч. 2 ст. 389 КК України та вирішено направити його для відбування покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

Ухвала суду не оскаржувалась і набрала законної сили 27.08.2021, а 18.11.2021 прийнята до виконання відділом № 20 та заведена особова справа.

29.11.2021 ОСОБА_5 вручено припис про виїзд до місця відбуття покарання до Хролівського виправного центру № 140, згідно з яким повинен прибути до виправного центру 02.12.2021.

28.12.2021 відділом пробації до Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області спрямоване подання про передачу матеріалів для проведення подальших розшукових заходів відносно ОСОБА_5

14.01.2022 відділом пробації з Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області отримано повідомлення про встановлення місцезнаходження розшукуваного ОСОБА_5

14.01.2022 встановлено, що ОСОБА_5 до місця відбування покарання не прибув на підставі чого 14.01.2022 до Сєвєродонецького міського суду Луганської області спрямована особова справа засудженого та подання про направлення до місця відбування покарання на підставі ст. 57 КВК України стосовно ОСОБА_5 . Рішення по справі відсутнє.

24.02.2022 на території України Російською Федерацією розпочато бойові дії. В подальшому територія м. Сєвєродонецьк Луганської області окупована, всі паперові справи втрачені. Діяльність уповноважених органів з питань пробації на території Луганської області припинена.

23.01.2024, 25.06.2024 відділом пробації до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області направлялися подання про направлення до місця відбування покарання на підставі ст. 57 КВК України відносно ОСОБА_5 , проте 27.05.2024, 16.06.2025 ухвалами Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у задоволені подань було відмовлено.

Положення кримінального процесуального законодавства свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже, цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми.

Зокрема, редакція частини третьої статті 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Отже, єдиною та безумовною підставою для визнання особою такою, що ухиляється від виконання покарання, призначеного їй за вироком суду, є лише наявність обвинувального вироку суду, яким особа буде визнана винною саме в ухиленні від відбування покарання.

Така правова позиція викладена в постанові судової палати у кримінальній справі Верховного Суду України від 24.12.2015 р.№ 5-324кс15.

З огляду па наведене, неприбуття засудженого до місця відбування покарання не свідчить про ухилення його від відбування покарання, призначеного вироком суду.

Під ухиленням від відбування покарання розуміють умисні дії або бездіяльність засудженого, спрямовані на невиконання покарання.

Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку встановлюється за чітко регламентованою законодавством процедурою, та вирішується виключно судом, оскільки ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі, відповідно до ст. 390 КК України, є злочином.

Водночас, ст. 390 КК України передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі у наступних випадках: самовільне залишення місця обмеження волі або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених правил проживання, вчинені особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі; неповернення до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді обмеження волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду; неповернення до місця відбування покарання особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі та якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду.

Наявність лише факту неприбуття засудженим до обмеження волі до місця відбування покарання сам по собі не свідчить про ухилення від відбування цього покарання та не тягне за собою кримінальної відповідальності.?

Жодних дій, передбачених диспозицією ст. 390 КК України, ОСОБА_5 не вчинив. Таким чином, немає підстав вважати, що ОСОБА_5 скоїв ухилення від відбуття призначеного судом покарання, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 390 КК України.

Ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.08.2021 стосовно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 389 КК України (є кримінальним проступком) набула чинності 27.08.2021. Строк виконання обвинувального рішення суду сплинув 27.08.2024, оскільки з моменту набрання чинності ухвалою минуло більше трьох років. Перебіг давності строку виконання через ухилення засудженого від відбування покарання не зупинявся. Стосовно ОСОБА_5 не було винесено жодного обвинувального вироку за скоєння нового злочину, який би набрав законної сили. Також ОСОБА_5 не ухилявся від відбування призначеного судом покарання та до кримінальної відповідальності за ст. 390 КК України не притягувався. Таким чином, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 80 КК України є достатньо підстав звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання за ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.08.2021 у зв`язку із закінченням строку давності виконання цієї ухвали.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 80 КК України представник органу пробації вважає доцільним надіслати матеріали стосовно засудженого ОСОБА_5 для вирішення питання про звільнення його від відбування покарання за ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.08.2021 у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального рішення суду.

Представник відділу №20 філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд подання у свою відсутність, одночасно зазначивши, що подання підтримує та просить його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду подання, причини неявки суду не повідомив.

Таким чином, неявка в судове засідання представника органу пробації та засудженого за вищевказаних обставин у відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні подання підтримала, просила його задовольнити, зазначивши, що є всі підстави для звільнення засудженого від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши подання та характеризуючи матеріали, дійшов такого висновку.

Відповідно до Розпорядження Верховного суду від 06.03.2022 № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Сєвєродонецького міського суду Луганської області за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.06.2020 ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.08.2021 ОСОБА_5 скасовано іспитовий строк, призначений вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.06.2020 за ч. 2 ст. 389 КК України та вирішено направити його для відбування покарання у виді 1 року обмеження волі.

Ухвала набрала законної сили 27.08.2021.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України передбачено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки - два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №5-324кс15 (постанова від 24.12.2015) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України.

Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового кримінального правопорушення.

Під ухиленням від відбування покарання розуміють умисні дії або бездіяльність засудженого, спрямовані на невиконання покарання.

Таким чином, єдиною та безумовною підставою для визнання особи такою, що ухиляється від виконання покарання, призначеного їй за вироком суду, є лише наявність обвинувального вироку суду, яким особа буде визнана винною саме в ухиленні від відбування покарання.

Таке правозастосування узгоджується з ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні дані про ухилення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 390 КК України, та про вчинення ним нового кримінального правопорушення до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов`язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що на цей час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.06.2020, факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що подання виконуючого обов`язки начальника відділу №20 філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_6 про звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.06.2020 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 80 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. 152 КВК України, суд

п о с т а н о в и в:

Подання виконуючого обов`язки начальника відділу №20 філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_4 про звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного йому вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 червня 2020 року з урахуванням ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 серпня 2021 року у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1