Ухвала суду № 133345534, 12.01.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128

УХВАЛА

12.01.2026 Справа № 914/3038/25

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому попередньому засіданні матеріали

заяви: Акціонерного товариства «Приватбанк», м. Київ,про:грошові вимоги в розмірі 87 107,00 грн,до боржника:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).За участю представників:боржника:Цимбал А. А.,керуючого реструктуризацією:Бігдана О. А.ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/3038/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 10.11.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією Бігдана О. А.; попереднє засідання призначено на 12.01.2026 об 11:00 год.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 11.11.2025.

09 грудня 2025 року до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла заява про грошові вимоги до боржника у розмірі 87 107,00 грн (вх. № 5331/25 від 10.12.2025).

Ухвалою суду від 12.12.2025 подану заяву залишено без руху, встановлено заявнику строк 5 календарних днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

17 грудня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» подано суду заяву про усунення недоліків

Ухвалою суду від 22.12.2025 заяву АТ КБ «Приватбанк» прийнято судом до розгляду в попередньому засіданні.

08 січня 2026 року до суду від боржника та керуючого реструктуризацією надійшли повідомлення про розгляд вимог АТ КБ «Приватбанк».

У попередньому засіданні 12.01.2026 судом заслухано думку присутніх учасників процесу щодо заявлених АТ КБ «Приватбанк» вимог до боржника, досліджено докази, подані на їх підтвердження.

Частиною 1 статті 122 КУзПБ передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до положень частини 1 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство... Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Суд констатує, що заява АТ КБ «Приватбанк» до боржника подано до суду у строк, передбачений ч. 1 ст. 45 КУзПБ.

У частині 6 статті 45 КУзПБ закріплено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Розглянувши у попередньому засіданні заяву АТ КБ «Приватбанк», суд встановив таке.

Між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 12.08.2019 укладено Договір про надання банківських послуг. Такий Договір укладено Позичальником шляхом підписання Анкети-заяву № б/н на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку.

На підставі анкети-заяви ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 90 000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 .

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту ОСОБА_1 отримав кредитну картку тип Універсальна, здійснив дії щодо проведення її активації, користувався нею, а саме - отримував кредитні кошти з власної ініціативи, що підтверджується випискою за договором.

Також, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому є інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам.

Так, сторонами погоджено тип кредиту відновлювальна кредитна лінія шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці, строк договору 240 місяців, мета кредитування споживчі цілі, процентна ставка в межах пільгового періоду 0,00001 %, процентна ставка за межами пільгового періоду 43,2% річних, загальні витрати за кредитом 53185,77 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду 20 000,00 грн, поза межами з погашенням кредиту мінімальними платежами 73185,77 грн, порядок повернення кредиту щомісяця до 25 числа поточного місяця у розмірі 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн.

АТ КБ «Приватбанк» вказує, що боржник допустив прострочення повернення чергових частин кредитних коштів за укладеним договором внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 87 107,00 грн, з яких: 69 890,70 грн заборгованість по тілу кредиту, 17 216,30 грн заборгованість за відсотками.

Боржник та керуючий реструктуризацією відхиляють заявлені вимоги, зазначаючи, що банком надано Анкету-заяву, яка містить лише анкетні дані ОСОБА_1 ; при заповненні Анкети-заяви ОСОБА_1 не підписував кредитний договір та додатки до нього, в т.ч. грофіку погашення тощо; Анкета-заява не відповідає вимогам законодавства до договорів споживчого кредиту, оскільки не містить дати її підписання, умов кредитування та банківського обслуговування.

Також, боржник та керуючий реструктуризацією зазначають, що розрахунок заборгованості не містить суми кредиту та дати його отримання, у розрахунку відсутні такі обов`язкові реквізити як: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, зазначено, що виписка суперечить розрахунку заборгованості; розмір процентів за користування кредитом змінювався банком в односторонньому порядку неодноразово і становив то 3,6%, то 3,5 %, то 1,7 %; розмір кредитного ліміту неодноразово зменшувався та збільшувався, при цьому боржник не надавав згоди на вчинення відповідних змін.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - не домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

У разі якщо договір про надання фінансової послуги укладається шляхом приєднання, він складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, у тому числі у вигляді заяви про приєднання, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.

Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг, включаючи його мобільну версію, і надається клієнту в момент підписання договору у спосіб, обраний ним із запропонованих надавачем фінансових послуг, який дає змогу встановити дату надання такого договору, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на веб-сайті (веб-сторінці) надавача фінансових послуг із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, але не менше трьох років з дати припинення дії останнього з договорів у відповідній редакції. Дія положень цього абзацу не поширюється на процес надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою, функціональні можливості якого дають змогу ознайомити клієнта з публічною частиною договору про надання фінансових послуг на екрані такого платіжного пристрою.

Індивідуальна частина договору повинна містити інформацію, передбачену частиною другою цієї статті, у тому числі шляхом посилання на відповідні умови, викладені у публічній частині договору.

Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовій формі, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надаються клієнту одразу після підписання договору.

Надання клієнту примірника індивідуальної частини договору, укладеної у формі електронного документа, та додатків до неї (за наявності) здійснюється у погоджений клієнтом спосіб, зазначений у договорі про надання фінансової послуги, у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" або Законом України "Про електронну комерцію".

Договори, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, укладаються у порядку, встановленому Законом України "Про електронну комерцію", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 29 Закону України "Про платіжні послуги", надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.

Договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет. Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, що застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, що надається користувачу згідно з пунктом 3 частини першої статті 30 цього Закону, зберігаються на веб-сайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії. Користувачі мають право в будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на веб-сайті надавача платіжних послуг.

Отже, Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», відповідно до ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ч. 2 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги» є публічною частиною договору, до якого приєднався боржник, підписавши описану вище Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка є індивідуальною частиною договору.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 , підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, прийняв пропозицію Банку на укладення договору банківського обслуговування в повному обсязі, що свідчить про дотримання форми договору, визначеної наведеми вище нормами законодавства.

Таким чином, після підписання Анкети - заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти ОСОБА_1 , а у ОСОБА_1 зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, згідно з тарифами, та повернути кредит.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2025 року у справі № 910/8710/24, з урахуванням встановлених судами обставин надання Боржниці згідно із заявою на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001035056101 від 12.05.2018 споживчого кредиту, належним джерелом інформації, а відповідно і належним доказом, що визначає та підтверджує поточний розмір заборгованості споживача, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати, стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, баланс рахунку на початок відповідного періоду, баланс рахунку на кінець відповідного періоду, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яку іншу інформація за споживчим кредитом є виписка з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, з описом проведених операцій.

Із руху по картці ОСОБА_1 вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надано боржнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Судом встановлено, що згідно з наявною у справі випискою за договором щодо ОСОБА_1 , останній у період з 12.08.2019 по 11.06.2025 користувався кредитними коштами, проте своєчасно у повному та визначеному розмірі кошти не повернув, за наслідком чого має заборгованість перед банком у розмірі 87107,00 грн, з яких: 669890,70 грн заборгованість по тілу кредиту та 17216,30 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Враховуючи викладене, суд встановив, що кредитором правомірно та обґрунтовано заявлено до визнання заборгованість у розмірі 87107,00 грн.

Щодо заперечень боржника та керуючого реструктуризацією проти визнання вимог АТ КБ «Приватбанк », суд зазначає таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідний правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, боржником не спростовано власне волевиявлення щодо укладення договору та його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерськй облік та фінансову звітність в Україні», Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд звертає увагу, що усі долучені АТ КБ «Приватбанк» документи подані через ЄСІТС та скріплені електронним цифровим підписом, Довідка про рух коштів по картці містить реквізити обох сторін, інформацію щодо сум встановленого кредитного ліміту, дату та час кожної фінансової операції, її значення, деталі операції та залишок після її проведення.

Розрахунок заборгованості містить відомості про нарахування відсотків за ставкою, яка не перевищує 43,2 % річних, що відповідає узгодженому боржником розміру відсотків (п. 1.3. Заяви).

Виписка про рух коштів по картці містить посилання на записи щодо проведення платежів ОСОБА_1 , погашення процентів, використання кредитного ліміту.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Боржником не надано альтернативного розрахунку суми основного боргу або відсотків за період користування кредитними коштами, не спростовано здійснення визначених у Виписці по рахунку. Тим більше, суд зазначає, що боржником вказано у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність про наявність заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» за договором, визнання вимог за яким є предметом даної заяви.

Таким чином, долучені до заяви про визнання грошових вимог докази перебувають у арифметичному та логічному взаємозв`язку, не спростовані боржником, тому є більш вірогідними порівняно із доказами боржника і керуючого реструктуризацією та змістом заперечень про вимог поданої заяви.

Згідно з частиною 2 статті 133 КУзПБ витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Враховуючи вказане, вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 у розмірі 4 844,80 грн судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, а вимоги у розмірі - 81 107,00 грн підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів.

Керуючись ст. ст. 2, 45, 47, 64 КУзПБ, ст. ст. 3, 12, 129, 234, 235 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) визнати у розмірі 91 951,80 грн, з яких:

- 4 844,80 грн підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

- 81 107,00 грн підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки передбачені КУзПБ та ГПК України.

Повна ухвала складена 16.01.2026.

Суддя Трускавецький В.П.