Рішення № 133344891, 07.01.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/174/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2026 Справа № 908/3309/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738)

про стягнення 6 760 800 грн 00 коп.

за участю представника

позивача: Моруженко Д.О., довіреність № 47-Д від 05.01.2026, в режимі відеоконференції

відповідача: Кузнецов І.С., адвокат, ордер серія АР № 1238052 від 11.06.2025, в режимі відеоконференції

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення 5 929 200 грн 00 коп. пені, 831 600 грн 00 коп. штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3309/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3309/25, присвоєно справі номер провадження 27/174/25. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.12.2025.

Ухвалою суду від 18.11.2025 задоволена заява представника позивача про проведення судового засідання 01.12.2025 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/3309/25 поза межами приміщення суду.

24.11.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» в підсистемі «Електронний суд» сформований відзив на позовну заяву.

28.11.2025 Державним підприємством Міністерства оборони України «ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ» в підсистемі «Електронний суд» сформована відповідь на відзив.

В судовому засідання 01.12.2025 судом в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України оголошена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 18.12.2025 о 10 год. 30 хв.

04.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» в підсистемі «Електронний суд» сформовані заперечення (на відповідь на відзив).

14.12.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» в підсистемі «Електронний суд» адвокатом Кузнецовим І.С. сформована заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.12.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 07.01.2026.

Підготовче судове засідання 07.01.2026 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Суд з`ясовує наявність заяв чи клопотань, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

07.01.2026 представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» оголосив заяву про заміну сторони її правонаступником, а саме: просить суд замінити сторону у справі № 908/3309/25, позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи 44830311) його правонаступником - Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи 44725823).

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що відповідно до наказу Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи 44830311) його правонаступнику державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи 44725823). Зазначає, що після затвердження наказу 06.01.2026 усі права та обов`язки державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», у тому числі всі права та обов`язки за договорами, укладеними державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Також, до заяви доданий наказ Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026, згідно із змістом якого, відповідно до статей 104-107 Цивільного кодексу України, Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2025 № 1606 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв`язку з реорганізацією державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», підпункту 156 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 № 905), на виконання наказу Міністерства оборони України від 02.05.2025 № 281 «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (зі змінами), наказано:

1. Затвердити передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи 44725823), що додається.

2. Голові Комісії з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (Арсену Жумаділову) у тримісячний строк з дати видання цього наказу забезпечити:

- оформлення та державну реєстрацію речових прав щодо об`єктів передачі, права на які підлягають такій реєстрації, в установленому законодавством порядку;

- спрямування в дохід бюджету невикористаних сум попередньої оплати за державними контрактами (договорами) за операціями, проведеними у минулих бюджетних періодах з використанням коштів загального фонду та спеціального фонду державного бюджету (крім власних надходжень бюджетних установ);

- закриття рахунків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» в банківських установах та в органах Державної казначейської служби України;

- здійснення інших заходів, пов`язаних з припиненням державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» у встановленому законодавством порядку.

07.01.2026 представник відповідача не заперечує проти задоволення заяви позивача про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичної особи всі її майно, права та обов`язки переходять до правонаступника.

Згідно зі ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни, в порядку ст. 52 ГПК України, позивача Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (вул. Дегтярівська, буд. 13/24, м. Київ, 04119, ідентифікаційний номер юридичної особи 44830311) його правонаступником Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823).

07.01.2026 суд розпочав розгляд справи по суті на підставі статті 201 ГПК України.

Відповідно до ст. 208 ГПК України, суд заслуховує вступне слово позивача та відповідача. У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них. Учасники справи можуть ставити питання один одному у черговості, яка визначається головуючим, та з його дозволу. Головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процес.

07.01.2026 суд в порядку ст. 208 ГПК України суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

07.01.2026 представник позивача підтримує позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Зазначає, що між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024. Вказує, що згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару. Стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, та порушив строки виконання поставки. Враховуючи те, що товар був поставлений з порушенням строку, то у відповідності до п. 8.2 Договору позивачем були нараховані пеня в сумі 5 929 200 грн 00 коп. та штраф в сумі 831 600 грн 00 коп. та заявлені до стягнення з відповідача в судовому порядку.

07.01.2026 представник відповідача зазначає, що поставка за державним контрактом (договором) про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024 виконана на 100%, проте дійсно було допущене певне прострочення поставки. Разом з тим, вказує, що у відповідача є наявними обставини і підстави заявити перед судом клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки. На думку відповідача є наявними усі складові обставини, які дають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, зменшивши її розмір на 90%, адже розмір заявленої до стягнення неустойки не є співмірним зі збитками від порушення зобов`язання, наявність яких позивачем навіть не доведена, і мова йде не про повне звільнення відповідача від відповідальності за Контрактом, а про сукупність обставин для зменшення неустойки до адекватного розміру згідно ст.551 Цивільного кодексу України. Обґрунтовує заявлене клопотання про зменшення неустойки тим, що поставка виконана на 100% договірного об`єму поставки з незначним простроченням без порушень і претензій по якості поставленого товару. Звертає увагу на те, що незначне прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі, вони не є документально підтвердженими і не виражені у майновому значені для можливості оцінки їх розміру чи вартості. Вважає, що порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та ніяким чином не порушили його майнові інтереси. Також вважає, що покладення на відповідача неустойки в заявленому позивачем розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для відповідача, і такий розмір неустойки можна розцінювати як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

07.01.2026 представник позивача на клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення неустойки зазначає, що доводи відповідача в частині зменшення розміру неустойки на 90%, не підтверджуються наявними доказами. Вважає, що підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 90% відсутні. Спірні правовідносини не є винятковими та надзвичайними, а фактично виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань. Зазначає, що згідно даних загальнодоступного ресурсу в мережі Інтернет «Опендатабот» (https://opendatabot.ua) чистий прибуток ТОВ «МІК» за 2021 рік складав 546 000,00 грн, а вже за 2024 рік складає 24 891 000,00 грн, що спростовує його твердження про збитковість діяльності підприємства та свідоме надання суду у відзиві зменшених фінансових результатів. Вказує, що з урахуванням того, що порушення ТОВ «МІК» строків виконання договору про закупівлю товарів за Державні кошти №82/03-24-РМ за умовами якого останній зобов`язався у 2024 році поставити військовим частинам товар оборонного призначення впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому, оскільки відповідачем добровільно на власний розсуд було взято на себе відповідальність передбачену умовами Державного контракту, в тому числі за прострочення зобов`язання, беручи до уваги наведені обставини справи та норми чинного законодавства, вважаємо, що відсутні підстави для зменшення розміру неустойки на 90%.

07.01.2026 представник відповідача на доводи позивача зазначив, що процедури закупівлі по спірним Державним контрактом не передбачали в межах законодавства можливості внесення змін у договори, крім випадків ч.ч.4-5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», і тому ТОВ «МІК» не мало можливості внести зміни у розроблений позивачем проект договору та укласти його на більш сприятливих для себе умовах, а тому будь-які зауваження щодо підписання договору в такому вигляді є неспроможними, оскільки це була вимушена умова для участі у закупівлі. Вказує, що ТОВ «МІК» вимушене було або укласти договір у запропонованій формі, або взагалі не брати участь у закупівлі. Зазначає, що є недоречним порівняння позивачем фінансової звітності на рівні 2021 року із наведеними відомостями звітності 2024 року. Вказує, що вірнішим було б порівнювати стан доходу підприємства за звітні періоди поточного року та попередній звітний період, тобто на момент укладання договору, тобто 2024 рік та поточний 2025 рік, в якому заявляється клопотання про зменшення неустойки, а не узагальнювати дохід підприємства з часів заснування, виокремлювати 2021 рік та порівнювати із поточним роком. Наголошує на тому, що ТОВ «МІК» ніхто не компенсував частину втрачених або пошкоджених виробничих об`єктів у м.Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак, м. Мелітополь (Запорізька область) або зруйновані, або пошкоджені внаслідок ракетних обстрілів, або взагалі перебувають в окупації російських військ, що негативним чином вплинуло на фінансовий стан відповідача. Вважає недоречними зауваження позивача про те, що відповідач не має права посилатися на обставини військового стану та негативний вплив наслідків масованих ракетних обстрілів країни на господарську діяльність через ненадання доказів настання форс-мажорних обставин, адже мова йде не про повне звільнення відповідача від відповідальності за договором, а про сукупність обставин для зменшення неустойки до адекватного розміру.

У судовому засіданні 07.01.2026, суд в порядку ст. 210 ГПК України дослідив докази у справі, на підставі ст. 217 ГПК України закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників позивача та відповідача дослідивши докази, суд згідно ст. 240 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

15.03.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК», далі Постачальник, укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Панама літня польова з тканини тип 4, клас 7 (18440000-5: Капелюхи та головний убор) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-02-14-012897-а), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Приписами пункту 13.1 Договору встановлено що цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє протягом строку, вказаного в специфікації (додаток №1).

Згідно із пунктами 4.1. та 4.1.1 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару). Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника, але у будь-якому випадку - за погодженням Сторін.

Умовами п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) визначено, що Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у кількості 100 000 штук за ціною за одиницю 180,00 грн без ПДВ в строк до 30.03.2024.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 29.03.2024, до пункту 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) внесено зміни, та подовжено строки поставки Товару у загальній кількості 100 000 штук до 30.04.2024.

Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, 18.03.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000132, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Після укладення Сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору, 29.03.2024 Замовником було направлено оновлену заявку на поставку № R000132 із зазначенням Отримувачів Товару і відповідної кількості Товару, яку погоджено поставити до 30.04.2024 включно, а саме:

- панама літня польова з тканини тип 4, клас 7, до Отримувача військової частини НОМЕР_1 , у кількості 50 000 штук;

- панама літня польова з тканини тип 4, клас 7, до Отримувача військової частини НОМЕР_2 , у кількості 10 000 штук;

- панама літня польова з тканини тип 4, клас 7, до Отримувача військової частини НОМЕР_3 , у кількості 30 000 штук;

- панама літня польова з тканини тип 4, клас 7, до Отримувача військової частини НОМЕР_4 , у кількості 10 000 штук.

Згідно із п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає підписаний Акт приймання Товару на підпис Замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу.

Постачальник не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, та порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару, а саме:

- товар у кількості 25 000 штук до військової частини НОМЕР_3 поставлено 01.08.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 425;

- товар у кількості 20 000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 08.08.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 776;

- товар у кількості 10 000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 30.08.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 836.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес-можливостей тощо.

Згідно з п 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

У зв`язку з неналежним виконанням Постачальником покладених на нього зобов`язань, Замовником нараховано пеню та штраф відповідно до умов пункту 8.2 Договору та 15.10.2024 направлено претензію про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6 820 200 грн за вих. № 2165/06/895-2024 від 10.10.2024.

Відповідно до п. 8.4 Договору у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Оскільки, претензію направлено 15.10.2024, то у відповідності до п. 8.4 Договору Постачальник мав строк на добровільну сплату штрафних санкцій в строк до 14.11.2024, однак претензію відповідач не виконав добровільно.

Замовником було виявлено технічну помилку в нарахуванні штрафних санкцій та направлено на адресу Постачальника уточнення інформації до претензії № 2165/06/895-2024 від 10.10.2024, за вих. № 2165/6804/06-2025 від 17.09.2025 з коригувальним розрахунком на суму 6 760 800,00 грн.

Відповідачем в добровільному порядку штрафні санкції не сплачено.

Оскільки, відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК» не виконано своїх зобов`язань по сплаті штрафних санкцій у встановлений строк, Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» звернулось до суду з даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки. Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно із ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Додатковою угодою №1 до Договору від 29.03.2024 до пункту 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) внесено зміни та подовжено строки поставки Товару у загальній кількості 100 000 штук до 30.04.2024.

Поставка виконана на 100%, але з простроченням поставки Товару за такими документами:

- акт № 425 від 01.08.2024 (строк поставки 30.04.2024 включно) з поставки 30 000 штук прострочено поставку 25 000 штук до військової частини НОМЕР_3 (загальною вартістю 5 400 000,00 грн.) за період 01.05.2024 - 31.07.2024 (92 дня), по якому нарахована пеня в сумі 2 484 000,00 грн. та штраф у розмірі 7 % від ціни Товару в розмірі 378 000,00 грн.;

- акт № 776 від 08.08.2024 (строк поставки 30.04.2024 включно) з поставки 50 000 штук прострочено поставку 20 000 штук до військової частини НОМЕР_1 (загальною вартістю 4 320 000,00 грн.), за період 01.05.2024 - 07.08.2024 (99 днів), по якому нарахована пеня в сумі 2 138 400,00 грн. та штраф у розмірі 7 % від ціни Товару в розмірі 302 400,00 грн.;

- акт № 836 від 30.08.2024 (строк поставки 30.04.2024 включно) з поставки 50 000 штук прострочено поставку 10 000 штук до військової частини НОМЕР_1 (загальною вартістю 2 160 000,00 грн.) за період 01.05.2024 - 29.08.2024 (121 день) по якому нарахована пеня в сумі 1 306 800,00 грн. та штраф у розмірі 7 % від ціни Товару в розмірі 151 200,00 грн.;

Згідно з п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає підписаний Акт приймання Товару на підпис Замовнику разом з оригіналом товарно- транспортної накладної, після чого Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу.

Постачальник не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, та порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару № 425, № 776 та № 836.

Відповідач не заперечив, що мав поставити товар у строк до 30.04.2024 включно.

Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом та визнано сторонами, відповідачем у визначений договором строк зобов`язання з поставки всієї кількості товарів виконано не було, частина товарів була поставлена після 30.04.2024, тобто з порушенням строку, встановленого договором.

Відповідно ст.ст. 610-611 ЦК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Приписами ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, далі ГК України, (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При порушенні виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується з свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у cправі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинний на момент виникнення між сторонами правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Враховуючи те, що Товар був поставлений з порушенням строку, то у відповідності до п. 8.2 Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 5 929 200,00 грн., а саме:

1) За Актом приймання-передачі № 425 від 01.08.2024 прийнято Товар на суму 5 400 000,00 грн. Пеня розраховується з 01.05.2024 по 31.07.2024. Термін прострочення за даним Актом складає 92 календарних днів. 5 400 000,00* 0,5% * 92 днів = 2 484 000,00 грн.

2) За Актом приймання-передачі № 776 від 08.08.2024 прийнято Товар на суму 4 320 000,00 грн. Пеня розраховується з 01.05.2024 по 07.08.2024. Термін прострочення за даним Актом складає 99 календарних днів. 4 320 000,00* 0,5% * 99 днів = 2 138 400,00 грн.

3) За Актом приймання-передачі № 836 від 30.08.2024 прийнято Товар на суму 2 160 000,00 грн. Пеня розраховується з 01.05.2024 по 29.08.2024. Термін прострочення за даним Актом складає 121 календарних днів. 2 160 000,00* 0,5% * 121 днів = 1 306 800,00 грн.

Також, позивачем нарахований та заявлений до стягнення з відповідача штраф в сумі 831 600 грн., а саме:

1) За Актом приймання-передачі № 425 від 01.08.2024 прийнято Товар на суму 5 400 000,00 грн. Штраф розраховується з 01.05.2024 по 31.07.2024. Термін прострочення за даним Актом складає 92 календарних днів. 5 400 000,00* 7% = 378 000,00 грн.

2) За Актом приймання-передачі № 776 від 08.08.2024 прийнято Товар на суму 4 320 000,00 грн. Штраф розраховується з 01.05.2024 по 07.08.2024. Термін прострочення за даним Актом складає 99 календарних днів. 4 320 000,00* 7% = 302 400,00 грн.

3) За Актом приймання-передачі № 836 від 30.08.2024 прийнято Товар на суму 2 160 000,00 грн. Пеня розраховується з 01.05.2024 по 29.08.2024. Термін прострочення за даним Актом складає 121 календарних днів. 2 160 000,00* 7% = 151 200,00 грн.

Відповідач погодився з розрахунком пені та штрафу, однак просить зменшити неустойку на 90%.

В обґрунтування клопотання відповідач посилався на те, що поставка виконана на 100% договірного об`єму поставки без порушень і претензій по якості поставленого товару, проте з простроченням термінів поставки. Вказує на те, що незначне прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі, вони не є документально підтвердженими і не виражені у майновому значені для можливості оцінки їх розміру чи вартості. Зазначає, що порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та ніяким чином не порушили його майнові інтереси. Просить суд врахувати, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивачем не доведено. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20. У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 зазначено, що зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої.

Відповідач вважає, що покладення на товариство відповідача неустойки в заявленому позивачем розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для відповідача.

На думку заявника клопотання є наявними усі складові обставини, які дають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, зменшивши її розмір на 90%, адже розмір заявленої до стягнення неустойки не є співмірним зі збитками від порушення зобов`язання, наявність яких позивачем навіть не доведена, і мова йде не про повне звільнення відповідача від відповідальності за Договором, а про сукупність обставин для зменшення неустойки до адекватного розміру згідно ст.551 ЦК України. Причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання полягає у неможливості працівникам Відповідача виконувати на підприємстві роботи у м. Запоріжжі під час повітряних тривог, які постійно оголошують через небезпеку ракетних обстрілів; поставка виконана на 100% з простроченням.

Позивач проти зменшення неустойки заперечував. Вважає, що підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 90% відсутні. Спірні правовідносини не є винятковими та надзвичайними, а фактично виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань. Вказує, що з урахуванням того, що порушення ТОВ «МІК» строків виконання договору про закупівлю товарів за Державні кошти № 82/03-24-РМ за умовами якого останній зобов`язався у 2024 році поставити військовим частинам товар оборонного призначення впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому, оскільки відповідачем добровільно на власний розсуд було взято на себе відповідальність передбачену умовами Державного контракту, в тому числі за прострочення зобов`язання, беручи до уваги наведені обставини справи та норми чинного законодавства, вважаємо, що відсутні підстави для зменшення розміру неустойки на 90%.

Розглянувши клопотання відповідача у справі про зменшення розміру неустойки, суд задовольняє його частково, виходячи з такого.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання з поставки товару до 31.04.2024 за укладеним Договором. Тобто, укладаючи Договір у період діючого з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, відповідач, як господарюючий суб`єкт, місцем розташування якого є місто Запоріжжя Запорізької області (територія, наближена до місця ведення активних бойових дій), мав розуміти та оцінити всі ризики.

Разом з тим, поставка товару була здійснена відповідачем у повному обсязі, з пропуском строку, без будь-яких претензій по якості від позивача.

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

Підприємство відповідача в умовах воєнного стану продовжує працювати, зокрема й на оборонний сектор держави, сплачувати податки та забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим у теперішній час.

В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет, з якого фінансуються Збройні Сили України.

Позивач не заявив щодо наслідків допущеного відповідачем прострочення з поставки товару, зокрема настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.

Так, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Враховуючи наведені вище обставини, виконання повного обсягу поставки товару, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає, що у цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК України та для зменшення пені на 85% від заявленого розміру, а саме: до суми 889 380 грн 00 коп. та штрафу до суми 124 470 грн 00 коп. Суд вважає таке зменшення розміру пені та штрафу оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

За вказаних обставин, позов задовольняється частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» стягуються пеня в сумі 889 380 грн 00 коп. та штраф до суми 124 470 грн 00 коп.

Часткове задоволення позову зумовлене зменшенням судом розмірів пені та штрафу.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення.

За результатами вирішення спору, судовий збір у справі покладається на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у розмірі 81 129, 60 грн.

Керуючись ст. ст. 42, 52, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Замінити позивача у справі № 908/3309/25 Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (вул. Дегтярівська, буд. 13/24, м. Київ, 04119, ідентифікаційний номер юридичної особи 44830311) на його правонаступника - Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823).

Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (вул. Північне шосе, 69а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074, ідентифікаційний номер юридичної особи 44725823) загальна сума штрафних санкцій 1 014 120 грн, з яких: пеня в сумі 889 380 (вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч триста вісімдесят) грн 00 коп., штраф у сумі 124 740 (сто двадцять чотири тисячі сімсот сорок) грн 00 коп., судовий збір в сумі 81 129 (вісімдесят одна тисяча сто двадцять дев`ять) грн 60 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В інший частині позову відмовити.

Повний текст рішення оформлено та підписано 16.01.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.