Рішення № 133334960, 14.01.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/5974/25

провадження № 2/362/1020/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14.01.26 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в м. Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі - ТОВ «Діджи фінанс», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №200146526 від 14 листопада 2014 року у загальному розмірі 47 967,20 грн., яка складається з: суми заборгованості 37 808,86 грн., суми інфляційних втрат 7 408,13 грн., суми 3% річних 2 750,21 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованим місцем проживання та у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади» не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, та клопотань до суду не направляв, тому в силу частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами та дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» (Банк) та відповідачем підписано заяву (оферту) №200146526, за змістом якої останній запропонував Банку на умовах, викладених в заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку, зазначених в ОП заяви та Тарифах по картках Банку укласти Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого, зокрема, для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок коштів на рахунку картки, встановити кредитний ліміт, в межах якого відповідач має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого Банком кредиту під операції з Карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки.

На підтвердження факту укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем позивачем надано копії письмових доказів, зокрема: заяву (оферту) № 200146526 від 14 листопада 2014 року, анкету № 910261, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 14 листопада 2014 року, договір добровільного страхування життя від 14 листопада 2014 року.

У відповідності до довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту сторонами визначено суму кредиту у розмірі 50 000 грн., строк кредиту 12 місяців, тип процентної ставки фіксована. Розділом ІІІ Довідки передбачена орієнтовна сукупна вартість кредиту у розмірі 24 568,53 грн.

20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджи фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників.

З копії реєстру договорів, права вимоги за якими відступляться, та боржників за такими договорами вбачається, що до нового кредитора ТОВ «Діджи фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №200146526, укладеним з відповідачем на суму 37 808,86 грн.

Наявність у позивача прав вимоги до боржників ПАТ «Банк Михайлівський» підтверджується також постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року по справі № 910/11298/16, якою позивача визнано належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором, укладеним із відповідачем по даній справі.

Вважаючи, що позивач порушив умови щодо повернення кредитних коштів позивач, як новий кредитор, звернувся із даним позовом до суду.

При цьому позивач зазначив, що станом на 30 липня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 37 808,86 грн., з яких: 12 227,94 грн. заборгованість за кредитом; 25 580,92 грн. заборгованість за відсотками.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків з урахуванням 3% річних у розмірі 2 750,21 грн., суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 7 408,13 грн.

Отже, по справі існує спір щодо виконання договірних зобов`язань сторонами за кредитним договором, у якому відбулась заміна кредитора шляхом відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника у розмірі невиконаного позичальником зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів.

Так, згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно із частиною першої та другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статей 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

За приписами частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

В силу статті 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У силу частини другої статті 1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 ЦПК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов`язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 22 квітня 2021 року у справі № 712/4821/16-ц).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77 - 80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючи з позовом до суду позивач у позовній заяві вказав, що заборгованість відповідача за кредитним договором розрахована станом на дату укладення договору факторингу та її загальний розмір становить 37 808,86 грн.

При цьому відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу заборгованість відповідача складається з 12 227,94 грн. заборгованості за основним зобов`язанням; 25 580,92 грн. заборгованості по нарахованим доходам.

Водночас, позивачем не було надано суду розрахунку заборгованості за договором з відображенням щомісячних нарахувань за договором, їх складових, суми, періодів, можливого внесенням відповідачем коштів на погашення заборгованості тощо.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року в справі №911/19/19, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Разом із тим, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу не підтверджує правильність обрахунку заборгованості відповідача, з огляду на відсутність інших доказів її наявності.

Надана позивачем виписка по особовим рахункам з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року фіксує рух коштів на рахунку, утім сам по собі рух коштів по рахунку не доводить факту надання кредитних коштів, оскільки операції могли здійснюватися як за рахунок власних, так і кредитних коштів.

Це прямо узгоджується з позицією Верховного Суду по справах №194/329/15-ц та №200/5647/18.

Окрім того, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, водночас, вона повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами, зокрема первинними документами, що підтверджують видачу кредиту.

Суд також звертає увагу на той факт, що позивач не надав детальний алгоритм розрахунку заборгованості із зазначенням: дати виникнення кожної складової заборгованості, початкового тіла кредиту, відсотків за періоди, пені/штрафів (за кожним періодом окремо), дат зарахування платежів та їх розподілу між основною сумою та відсотками.

З вищевикладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року по справі №369/6892/15-ц).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат.

Відповідно частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у зв`язку з відмовою у позові необхідно залишити за позивачем.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку останній має право подати протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення. Інші учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ідентифікаційний код 42649746)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дата складення повного судового рішення: 14 січня 2026 року.

Суддя О.В.Попович