Рішення № 133325002, 14.01.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 рокусправа № 380/11139/25місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІММЕЛТЕК-УА" до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІММЕЛТЕК-УА" код ЄДРПОУ 44752993, місцезнаходження: 81130, Львівська обл., Львівський р-н, с. Сокільники, вул.Об`їздна, буд. 4 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Костюшка, 1, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2025/900103/2 від 07.02.2025;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000222.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію, за наслідками розгляду яких відповідач прийняв оскаржувані рішення. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

25.06.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, порушення при поданні митної декларації, а саме: - згідно п.1.1. контракту 9/01 від 23.01.2023 (з урахуванням додаткової угоди №3 від 02.06.2023), предметом контракту є поставки текстильних матеріалів для виробництва військового та іншого одягу, перевірочна машина для тканини RH-F01, обладнання та устаткування, згідно Специфікації за цінами і в кількості обумовлених в фактурах для кожної окремої поставки. А згідно з п.8.3 контракту, специфікація є невід`ємною частиною контракту. До митного оформлення надано комерційний інвойс 0001/02/2025 від 04.02.2025. Такий документ виставлений продавцем, однак підписаний особою: Specjalist Tomasz Gala. Однак, така уповноважена особа не ідентифікується із компанією продавця, жодним із наданих документів та наявної інформації, що міститься у офіційних державних реєстрах Республіки Польща. - у гр. 16 та гр.23 наданої декларантом до митного оформлення №04022025 від 04.02.2025 року наявні штампи перевізника PE HARAPA BOHDANNA-VIKTORIIA Однак, документи, які визначають договірні відносини з PE HARAPA BOHDANNA VIKTORIIA та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № СФ 38 від 05.02.2025 р. виставлений ОСОБА_1 . Крім того, договір на перевезення вантажів №СХЗ-18122024-001 від 18.12.2024 р. також укладена з ОСОБА_1 та не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення; Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна грунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

02.07.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що всі транспортні витрати, які поніс позивач по договору транспортного експедирування №СХЗ-18122024-001 від 18.12.2024 включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, а зауваження митного органу в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товару носить виключно формальний характер, який немає жодного впливу на визначення складових митної вартості товарів та спростовується доказами наявними в матеріалах справи, що жодним чином не спростовано відповідачем у відзиві.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 09.06.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Між ТзОВ «ХІММЕЛТЕК-УА» (Україна) та INVEST-LINE SP. ZO.O. (Pabianice, Польща) 23.01.2023 укладено зовнішньоекономічний Контракт №9/01, відповідно до якого та додаткової угоди №3 від 02.06.2023 до згаданого Контракту предметом є поставка текстильних матеріалів для виробництва військового та іншого одягу та Обладнання (перевірочна машина для тканин RH-F01) згідно зі Специфікацією за цінами і в кількостях, обумовлених в фактурах для кожної окремої поставки на умовах FCA Пабяніце (ІНКОТЕРМС 2020).

На підставі Контракту №9/01 від 23.01.2023, згідно з рахунком - фактурою (інвойс) №0001/02/2025 від 04.02.2025 Покупець придбав у Продавця Товар, загальною вартістю 69059,48 доларів США. Страхування вантажу не проводилось.

Декларантом, з метою оформлення вказаного товару 07.02.2025 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер: №25UA20910110241U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: Товар №1- текстильний матеріал, покритий поліуретаном , арт. RG2411: Тканина із нетекстурованих комплексних ниток з поліестеру (100%), вибивна (задрукована), з покриттям з термопластичного поліуретану (ТПУ), з поверхневою щільністю 230 г/м2, шириною 150 см. Товар №2- тканина з нетекстурованих комплексних поліефірних ниток (100% поліестер) арт.RG-1408, вибивна (задрукована), покрита поліуретаном (ТПУ), з поверхневою щільністю 175 г/ м2, шириною 160см. Товар №3 поперечнов`язане трикотажне полотно, не ворсове, із синтетичних волокон (100% поліестер) арт. PLP21, пофарбоване, з поверхневою щільністю 210 г/м2, шириною 165 см. Товар №4 - тканина бавовняна з вмістом бавовни 58 мас.%, арт.1323, змішана із синтетичними штапельними волокнами (поліестер 39%, спандекс 3%), пофарбована, тип переплетення - ріпстоп, з поверхневою щільністю 220 г/м2, шириною 150см. Товар№ 5- поперечнов`язане трикотажне полотно, арт. PLV18: шириною 160см, не ворсове, із синтетичних волокон (100% поліестер), пофарбоване, з поверхневою щільністю 175 г/м2. Товар №6 тканина, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток (100%) арт. MM43, пофарбована, з поверхневою щільністю 160 г/м2, шириною 150см. Товар №7 поперечнов`язане трикотажне полотно, арт. PLV13, не ворсове, із синтетичних волокон (100% поліестер), вибілене, з поверхневою щільністю 130г/м2, шириною 160 см. Товар №8 - тканина, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліефірних ниток (100% поліестер), арт.PR238, вибілена, з поверхневою щільністю 55 г/м2, шириною 150см. Товар №9- тканина, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліефірних ниток (100% поліестер), арт. WL155, вибілена, з поверхневою щільністю 55 г/м2, шириною 155см. Товар №10- полотна трикотажні, завширшки більш як 30 см з вмістом 5 мас.% еластомірних ниток, арт. BFS22: Поперечнов`язане трикотажне полотно, не ворсове, із синтетичних волокон (85% поліестер, 15% спандекс), вибілена, з поверхневою щільністю 220 г/м2, шириною 150 см. Товар №11 поперечнов`язане трикотажне полотно, арт. PLV07, не ворсове, із синтетичних волокон (100% поліестер), вибілене, з поверхневою щільністю 135 г/м2, шириною 160 см. Товар №12 - тканина, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліефірних ниток (100% поліестер), арт. A8, вибілена, з поверхневою щільністю 80 г/м2, шириною 160см. Товар №13- тканина, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліефірних ниток (100% поліестер), арт. MW288, вибілена, з поверхневою щільністю 55 г/м2, шириною 150см. Товар №14 поперечнов`язане трикотажне полотно, арт. PLV18, не ворсове, із синтетичних волокон (100% поліестер), вибілене, з поверхневою щільністю 175 г/м2, шириною 160 см. Товар №15 тканина арт. MM44D, виготовлена з комплексних текстурованих ниток - 100% поліестер (поліефір), пофарбована, полотняного переплетення, з поверхневою щільністю 160 г/м2, шириною 160см. Товар №16- тканина, арт. 1032, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліефірних ниток (50% поліестер) змішана виключно з бавовною (50% бавовни), пофарбована, з поверхневою щільністю 215 г/м2, шириною 150 см. Товар № 17 тканина з поліефірних штапельних волокон саржевого переплетення, арт. 1202: пофарбована, що містить 65% поліестеру та 35% бавовни, з поверхневою щільністю 155 г/м2. Товар №18 - тканина з поліефірних штапельних волокон арт. 1204, вибілена, що містить 64% поліестеру, 33% бавовни та 3% спандекс, сажевого переплетення, з поверхневою щільністю 180 г/м2, шириною 142см. Товар №19 тканина з поліефірних штапельних волокон арт. 1204, пофарбована, що містить 64% поліестеру, 33% бавовни та 3% спандекс, саржевого переплетення, з поверхневою щільністю 180 г/м2, шириною 142см. Товар №20 - тканина, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліефірних ниток арт. NG1504, (92% поліестер) та поліуретанових ниток (8% спандекс), пофарбована, з поверхневою щільністю 155 г/ м2, шириною 150см. Товар №21 - тканина з поліефірних штапельних волокон арт. 1305, вибивна (задрукована), що містить 80% поліестеру та 20% бавовни, переплетення - ріпстоп, з поверхневою щільністю 195 г/м2, шириною 150 см. Товар №22- тканина з поліефірних штапельних волокон саржевого переплетення, арт. 1105EU: пофарбована, що містить 65% поліестеру та 35% бавовни, з поверхневою щільністю 240 г/м2, шириною 150см. Товар №23- тканина, виготовлена з комплексних не текстурованих поліефірних ниток (100% поліестер), арт. S42, вибивна (задрукована), з поверхневою щільністю 110 г/м2, шириною 150см. Товар №24 - тканина, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліефірних ниток (100% поліестер), арт. BA23, вибілена, з поверхневою щільністю 200 г/м2, шириною 150см. Товар №25 - тканина, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліефірних ниток (100% поліестер), арт. AXB22, вибілена, з поверхневою щільністю 195 г/м2, шириною 160см. Товар № 26 - тканина, виготовлена з комплексних текстурованих поліефірних ниток (100% поліестер), арт. ММ84, вибілена, з поверхневою щільністю 180 г/м2, шириною 160см. Товар №27 двошаровий текстильний матеріал, арт. SL34 що складається з поперечнов`язаного трикотажного полотна 55%, виготовленого з 100% поліестерових ниток, та тканини 45%, виготовленої з синтетичних (95% поліестер, 5% спандекс) комплексних нетекс турованих ниток; шириною 150см, з начісним ворсом з одногобоку (не ворсовий), по фарбований, з поверхневою щільністю 340 г/м2. Товар № 28 - полотна трикотажні, завширшки більш як 30 см з вмістом 5 мас.% еластомірних ниток, арт. LK818: Поперечнов`язане трикотажне полотно, не ворсове, із синтетичних волокон (95% поліестер, 5% спандекс), вибілене, з поверхневою щільністю 185 г/м2, шириною 160 см. Товар №29 - поперечнов`язане трикотажне полотно арт. F1000, шириною 160см, не ворсове, із синтетичних волокон (100% поліестер), пофарбоване, з поверхневою щільністю 260 г/м2, шириною 160 см. Товар №30 тканина арт.500, виготовлена з комплексних нетекстурованих поліефірних ниток (100% поліестер), пофарбована, з поверхневою щільністю 180 г/м2, шириною 160см.

Декларантом одночасно з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених частиною другою статті 53 Митного Кодексу України, надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний Контракт №9/01 від 23.01.2023; додаткова угода №1 від 03.04.2023; додаткова угода №2 від 01.06.2023;додаткова угода №3 від 02.06.2023; додаткова угода №4 від 12.06.2023; додаткова угода № 5 від 20.06.2023; рахунок-фактура (інвойс)№0001/02/2025 від 04.02.2025; специфікація до інвойсу №0001/02/2025 від 04.02.2025; договір про надання послуг транспортного експедирування №СХЗ-18122024-001 від 18.12.2024; рахунок на оплату №38 від 05.02.2025 від виконавця договору № СХЗ-18122024-001; автотранспортна накладна №04022025 від 04.02.2025; сертифікат про походження товару №PL/MF/AТ 0139901 від 05.02.2025; лист №05/02-2 від 05.02.2025 про те що страхування не проводилось; лист 05/02-1 від 05.02.2025 про те, що імпорт вантажу не підлягає ліцензуванню.

Львівська митниця щодо поданої митної декларації №25UA209170010241U4 скерувала повідомлення позивачу про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Декларантом скеровано листа вимогу №21 від 07.02.2025, яким просив митний орган письмово повідомити до моменту прийняття рішення за результатами проведеного контролю, уточнити, яка саме інформація потребує уточнення та належним чином обґрунтувати причини з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, поданих згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ.

Декларант надав витребувані документи, зокрема: пропозицію (прайс лист) б/н від 22.01.2025; платіжна інструкція №216 від 07.02.2025; специфікація №07 від 04.02.2025 до контракту №9/01 від 23.01.2023; заявку на транспортне перевезення №СХЗ-18122024-001-5 від 31.01.2025 до Договору №СХЗ 18122024-001; довідку про транспортні витрати №23 від 05.02.2025; експортну декларацію країни відправлення 254PL361010000XOV3 від 05.02.2025; висновок судового експерта про вартісні характеристики товару № 25/1/020 від 07.02.2025 з додатками до нього, а також додав підтвердження Польсько-Української Торгової Палати від 06.02.2025 про те, що ТОВ INVEST-LINE продає свою продукцію Позивачу та ціни відповідають рівню цін на цей вид товару на польському ринку; видаткові накладні, №1256 від 15.11.2024. №1292 від 26.11.2024, №1311 від 29.11.2024, №1323 від 04.12.2024, №1376 від 16.12.2024, №1404 від 23.12.2024, №33 від 14.01.2025, №81 від 23.01.2025 та №99 від 24.01.2025 щодо реалізації ідентичного товару за цим Контрактом та просив відповідно до пп.6 частини другої статті 255 МК України визнати заявлену ним митну вартість товару та завершити митне оформлення в найкоротший строк передбачений цією статтею так як ним виконано вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, за умови виконання яких митна вартість може бути визнана митним органом, що викладено в заяві №22 від 07.02.2025.

Львівська митниця відмовила у прийнятті митної декларації у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000222.

Підставою для відмови прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товару від 07.02.2025 №UA209000/2025/900103/2.

У зв`язку з незгодою із прийнятим рішенням про коригування митної вартості, декларантом у порядку статті 55 МК України подана електронна митна декларація №25UA209170010619U2, яка 07.02.2025 оформлена Львівською митницею у митному відношенні. За вказаною митною декларацією було донараховано до сплати 195873,26гривень.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд керується такими мотивами.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/900103/2 від 07.02.2025 відповідач зазначив, що згідно п.1.1. контракту 9/01 від 23.01.2023 (з урахуванням додаткової угоди №3 від 02.06.2023), предметом контракту є поставки текстильних матеріалів для виробництва військового та іншого одягу, перевірочна машина для тканини RH-F01, обладнання та устаткування, згідно Специфікації за цінами і в кількості обумовлених в фактурах для кожної окремої поставки. А згідно п.8.3 контракту, специфікація є невід`ємною частиною контракту. До митного оформлення надано комерційний інвойс 0001/02/2025 від 04.02.2025. Даний документ виставлений продавцем, однак підписаний особою: Specjalist Tomasz Gala. Однак, така уповноважена особа не ідентифікується із компанією продавця, жодним із наданих документів та наявної інформації, що міститься у офіційних державних реєстрах Республіки Польща.

Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин оцінці та дослідженню підлягає не господарська операція щодо поставки товару на митну територію України, а правильність визначення вартості товарів.

Як пояснив позивач, довіреність до митного контролю під час митного оформлення не надавалась, оскільки такий документ не передбачений статтею 53 МК України як обов`язковий документ для визначення складових митної вартості.

У свою чергу відповідач не вказав у вимозі про надання додаткових документів про необхідність надання до митного оформлення документу на підтвердження повноважень представника продавця - Tomasz Gala.

Також відповідач не спростував твердження позивача, що у розпорядженні Львівської митниці була наявна довіреність від 01.07.2023 на право підпису документів Tomasz Gala, яка додавалась при попередніх партіях за цим Контрактом.

Відтак, Львівська митниця помилково дійшла висновку про підписання інвойсу не уповноваженою особою.

Листом Державної митної служби від 01.03.2011 №11/3-10.10/3339-ЕП "Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках", з посиланням на Рекомендації Ради Митного Співробітництва від 16.05.79, рекомендації ЄЕК ООН 1982 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" та 1983 року "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі"), Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі", роз`яснено про те, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.

Вказане свідчить, що наявність чи відсутність підпису продавця чи уповноваженої на особи в такому документі як інвойс не може свідчити про його функціональну не чинність та безпосередньо не впливає на визначення ТзОВ «ХІММЕЛТЕК-УА» митної вартості товару на основі вказаного Інвойсу 0001/02/2025 від 04.02.2025.

Інвойс 0001/02/2025 від 04.02.2025 оформлений продавцем товару із зазначенням у ньому усіх необхідних для ідентифікації товару (та його вартості) реквізитів.

Враховуючи викладене, зазначене зауваження носить формальний характер, не обґрунтовано жодними нормами законодавства у взаємозв`язку з визначенням складових митної вартості товару.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у гр. 16 та гр.23 наданої декларантом до митного оформлення № 04022025 від 04.02.2025 наявні штампи перевізника PE HARAPA BOHDANNA-VIKTORIIA Однак, документи, які визначають договірні відносини з PE HARAPA BOHDANNA VIKTORIIA та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № СФ 38 від 05.02.2025 виставлений ОСОБА_1 . Крім того, договір на перевезення вантажів № СХЗ-18122024-001 від 18.12.2024 також укладена з ОСОБА_1 та не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Стаття 4 згаданого Закону визначає, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно з статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов`язані з перевезенням вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.

Стаття 4 згаданого Закону також визначає, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Отже, залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Залучення до перевезення третіх осіб з якими позивачем (клієнтом) не укладено прямого договору перевезення не суперечить законодавству України.

Здійснення перевезення особою відмінною від тієї, з якою укладено договір, не впливає на митну вартість товару та не може бути підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

У постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №380/1221/20 зазначено: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна та інші складові митної вартості товару. Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару».

Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів частини другої статті 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів.

Отже, інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок не може бути підставою для коригування митної вартості.

В межах спірних правовідносин оцінці та дослідженню підлягає не господарська операція щодо поставки товару на митну територію України, а правильність визначення митної вартості товару.

Як встановив суд, 18.12.2024 між ТОВ «ХІММЕЛТЕК-УА» (Клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування №СХЗ-18122024-001, відповідно до якого Експедитор приймає на себе зобов`язання від імені та за рахунок Клієнта організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом як на території України, так і за її межами. В свою чергу для виконання умов Договору №СХЗ-18122024-001, Експедитором ФОП ОСОБА_1 було залучено третю особу ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору перевезення №СХП-02012024-002 від 02.01.2024. В свою чергу, для здійснення перевезення товару ФОП ОСОБА_2 залучила - перевізника ФОП ОСОБА_3 на підставі Договору перевезення №ПВП-30012025-001 від 30.01.2025, яка і здійснила перевезення вантажу, а тому і відображена в графах 16 та 23 автотранспортної накладної №04022025 від 04.02.2025.

В обґрунтування заявлених транспортних витрат Декларантом до митного контролю було подано договір про транспортне експедирування №СХЗ-18122024-001 від 18.12.2024; рахунок на оплату №38 від 05.02.2025 від виконавця договору № СХЗ-18122024-001; заявку на транспортне перевезення № СХЗ-18122024-001-5 від 31.01.2025 до Договору № СХЗ-18122024-001; довідку про транспортні витрати №23 від 05.02.2025. Зазначені документи не містять розбіжностей і є достатніми доказами відповідно до умов та переліку визначених частиною другою статті 53 МК України, що підтверджують вартість транспортування.

З таких підстав, суд відхиляє аргументи відповідача щодо розбіжностей між перевізником товару та виконавцем за договором транспортного експедирування.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на таке.

Згідно зі статею 53 МК України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці відповідно до частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статті 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №803/916/17 та від 08.10.2019 у справі №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900103/2 від 07.02.2025 відповідач зазначає, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA500020/2024/9965 від 02.12.2024. UA209230/2024/121209 від 08.01.2025. UA500580/2025/788 від 03.02.2025. UA100330/2024/519745 від 22.10.2024. UA500580/2024/4248 від 05.12.2024. UA100340/2025/309913 від 06.02.2025. UA100340/2025/309770 від 03.02.2025. UA403030/2024/14273 від 08.11.2024. UA209170/2024/103231 від 03.12.2024. UA100330/2025/101586 від 30.01.2025. UA100180/2024/13894 від 20.11.2024, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900103/2 від 07.02.2025, у зв`язку з чим таке необхідно скасувати.

Окрім цього, у частині позову щодо визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000222 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІММЕЛТЕК-УА" до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900103/2 від 07.02.2025.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000222.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІММЕЛТЕК-УА" код ЄДРПОУ 44752993, місцезнаходження: 81130, Львівська обл., Львівський р-н, с. Сокільники, вул.Об`їздна, буд. 4 судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович