Ухвала суду № 13331916, 22.12.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 року                               м. Київ                                        К-23332/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги

Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва та Заступника прокурора м.Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010

у справі №6/102

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прістіс Інвестментс»

до 1) Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, 2) Головного управління Державного казначейства України у м.Києві

про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5000000, 00 грн., -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.03.2009 ТОВ «Прістіс Інвестментс»відмовлено в задоволені позову про стягнення з держбюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5000000 грн. та зобов'зання ДПІ у Печерському районі м.Києва надати до Головного управління Державного казначейства України у м.Києві висновок із зазначенням залишкової суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 5000000 грн.

Висновки суду обґрунтовані пропуском позивачем передбаченого ч. 2 ст.99 КАС України строку звернення до адміністративного суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Прістіс Інвестментс»задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Прістіс Інвестментс» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5000000 грн. за податковою декларацією листопада 2004 року.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1 та заступника прокурора м.Києва, у яких ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, які обґрунтовуються недотримання позивачем строків звернення з позовом до суду, що в силу ст.100 КАС України є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем у податковій декларації за листопад 2004 року заявлена сума експортного відшкодування у розмірі 18185506,00 грн.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена додаткова невиїзна позапланова перевірка правильності обчислення та достовірності заявленого позивачем до відшкодування з бюджету податку на додану вартість підприємства за період з 01.11.2004 по 31.11.2004, за результатами якої складено акт від 14.11.2005 №117/23-11/32382687.

На підставі акта перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2005 №0000000193/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5000000,00грн., визначено суму податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 13185506,00 грн. та відповідно до ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовані штрафі санкції у розмірі 6592753,00 грн., у зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки позивача була відшкодована йому в розмірі 13185506,00грн.

Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку.

Постановою господарського суду м. Києва від 08.06.2006 у справі №11/82-А, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.11.2005 №0000000793/0, від 30.01.2006 №0000000793/1; скасовано рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.01.2006 №1605/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2006, постанова Господарського суду м. Києва від 08.06.2006 залишена без змін. Зазначені судові рішення залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.05.2008.

Згідно із пп.7.7.8 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом 5 робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В установлений термін відповідні висновки до органу державного казначейства на суму невідшкодованого податку на додану вартість в розмірі 5000000 грн. податковим органом не надані.

Відповідач-1 та прокурор не спростовуючи наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 5000000 грн., заперечують проти задоволення позову з підстав пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Однак, загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення з позовом) і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Строки давності визначені статтею 15 цього Закону, а саме підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Виходячи з аналізу зазначених норм, для повернення надміру сплаченого податку на додану вартість (бюджетного відшкодування) встановлений термін 1095 днів.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції щодо помилковості висновків суду першої інстанції про недотримання позивачем строків звернення з позовом, є правильним.

Вірними є і висновки суду апеляційної інстанції, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва та Заступника прокурора м.Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Т.М.Шипуліна

Суддя Л.В. Ланченко