Рішення № 133304852, 13.01.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1329/25

Провадження 2/681/64/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У жовтні 2025 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1382-5134 від 18.04.2024 (далі - Договір) та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою за допомогою «Вебсайту», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1382-5134. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 14500 грн, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день. Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця.

Станом на 10.09.2025 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідачки, які виникли на підставі кредитного договору, становить 77253 грн 81 коп., а саме: прострочена заборгованість за кредитом 14500 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 61596 грн 00 коп.; прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1157 грн 81 коп.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованою комісією та процентами у загальній сумі 8207 грн 00 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 69046 грн 81 коп.

Враховуючи зазначене вище, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 14500 грн; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 54546 грн 81 коп., що разом становить 69046 грн 81 коп.

Позивач виконав умови Договору, зокрема, передав відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти.

Відповідачка у добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, відповідачці копія ухвали про відкриття провадження від 20.10.2025, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 21.10.2025 за її зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 07.11.2025 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою.

У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення.

За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду.

Судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідачки ОСОБА_1 та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.

У встановлений судом відповідно до ст. 178 ЦПК України строк відповідачка відзив на позов не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.10.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження і постановлено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с. 120).

Копію позовної заяви з додатками відповідачці ОСОБА_1 направлено позивачем цінним листом 10.10.2025 (а.с. 55, зворот).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд дослідив письмові докази та відповідні їм правовідносини.

Судом об`єктивно встановлено, 18.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою «Вебсайту», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1382-5134.

За умовами вказаного кредиту, відповідачці було надано кредит у розмірі 14500 грн., строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день (договір про відкриття кредитної лінії, а.с. 12 - 21).

Згідно з квитанцією про перерахування суми кредиту ID операції 2451403217, ідентифікатор еквайра АТ КБ «ПриватБанк», ідентифікатор платіжного пристрою I0260U0J, видано кошти за кредитним договором №1382-5134 від 18.04.2024 на номер платіжного інструменту 516936*81, найменування платіжної системи MASTERCARD на суму 14500 грн (а.с. 25).

Довідкою про перерахування суми кредиту підтверджено, що 18.04.2024 ОСОБА_1 через платіжну систему LiqPay видано кошти у сумі 14500 грн за кредитним договором №1382-5134 від 18.04.2024, платіж № 2451403217, card_mask НОМЕР_1 (а.с. 36).

Загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідачки ОСОБА_1 , які виникли на підставі кредитного договору становить 77253 грн, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 14500 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 61596 грн 00 коп.; - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1157 грн 81 коп.

Однак кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 8207 грн 00 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 69046 грн 81 коп.

Враховуючи зазначене вище, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 14500 грн 00 коп.; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 54546 грн 81 коп., що разом становить 69046 грн 81 коп.

Відповідачка підписала Договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора № С2931 (а.с. 20, зворот) та Правила відкриття кредитої лінії одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем (номер пароля): С2931), а.с. 29).

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту №1382-5134 від 18.04.2024 ТОВ «Укр Кредит Фінанс», перерахування коштів у розмірі 14500 грн за кредитним договором №1382-5134 від 18.04.2024 було здійснено 18.04.2024 ОСОБА_1 , тип операції видача кредиту, платіж №2451403217, платіжна система LіqPay, card_mask НОМЕР_1 (а.с. 36).

Факт перерахунку вказаних вище грошових коштів у сумі 14500 грн за Договором №1382-5134 від 18.04.2024 на платіжну картку MASTERCARD 516936*81, через платіжну систему LіqPay, де платником вказано Укр Кредит Фінанс, підтверджено квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 35).

Згідно з аналізом заборгованості за додатками до Договору та розрахунком заборгованості станом на 10.09.2025, який поданий ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а.с. 32-34, зворот, а.с. 37-43) встановлено, що нарахування відсотків проводилось з 18.04.2024 по 11.02.2025. У період з 18.04.2024 по 15.05.2024 нарахування процентів здійснювалось за зниженою процентною ставкою 1,20 %, а з 16.05.2024 по 11.02.2025 нарахування продовжено за ставкою 1,50 %. За весь цей період нараховано проценти у сумі - 64032 грн, комісія 2175 грн. Відповідачка за час користування кредитом сплатила суму платежу 3453 грн 19 коп. (30.04.2024 - 1017 грн 19 коп. та 01.05.2024 2436 грн).

У розрахунку не деталізовано, куди позивач спрямовував платіж 3453 грн 19 коп.

Однак шляхом арифметичного розрахунку та дослідження наданого розрахунку заборгованості, судом встановлено, що позивач розподілив вказану суму наступним чином, керуючись такою черговістю: 1015 грн 19 коп. (3453 грн 19 коп. 1157 грн 81 коп.= 1015 грн 19 коп.) зараховано на оплату комісії та 2438 грн на оплату відсотків (64034 грн 61596 грн = 2438 грн).

Таким чином, станом на момент здійснення розрахунку 10.09.2025 сума заборгованості відповідачки перед кредитором становила 77253 грн 81 коп., а саме: 14500 грн - за тілом кредиту, 61596 грн - за відсотками, 1157 грн заборгованість за комісією (а.с. 43).

Надалі згідно з розрахунком заборгованості із застосуванням Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, яка подана позивачем, з відповідачки було списано заборгованість за комісією та процентами у загальній сумі 8207 грн, тому позивач просить стягнути заборгованість у сумі 69046 грн 81 коп., що складається з 14500 грн заборгованості за тілом кредиту, 54546 грн 81 коп. заборгованість за нарахованими процентами.

Отже, позивачем списано 1157 грн заборгованість за комісією та 7050 грн заборгованості за відсотками.

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою цифрового підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд вважає, що Договір та Паспорт споживчого кредиту, підписані відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеними, первісний кредитор виконав умови договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі. Своєю чергою, відповідачка свої обов`язки за договором не виконала, у встановлений договором строк кредит не повернула, відсотків за користування кредитними коштами не сплатив.

Дослідивши надані позивачем докази, суд доходить до висновку, що позивач має право вимагати від відповідачки ОСОБА_1 повернення боргу.

Разом з тим, суд, перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо вимоги про стягнення основного боргу, суд зазначає про таке.

Вимога позивача про стягнення основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 14500 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки згідно з розрахунком заборгованості, відповідачка не здійснювала платежів в рахунок погашення основної суми боргу.

Крім того, суд звертає особливу увагу на те, що відповідачкою було здійснено часткове погашення заборгованості за Договором на загальну суму 3453 грн 19 коп.

Вчинення особою дій, спрямованих на виконання зобов`язання (в цьому випадку - сплата частини боргу), свідчить про визнання нею цього зобов`язання та схвалення умов договору. Такі дії відповідачки підтверджують, що вона була обізнана про наявність кредитного зобов`язання, його суму та реквізити для сплати, а отже, усвідомлювала та визнавала факт укладення договору на узгоджених умовах.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту, яка була нарахована у розмірі 2175 грн суд вказує на таке.

Суд зазначає, що у пунктах Договору містяться умови про сплату комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від суми виданого кредиту. У п. 4.3. Договору (а.с. 13, зворот) вказано, що тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту).

Відповідачка ОСОБА_1 під час користування кредитом здійснила два платежі у загальному розмірі 3453 грн 19 коп.

З платежу у загальному розмірі 3453 грн 19 коп. частину коштів у розмірі 1015 грн 19 коп. було зараховано на оплату комісії. Тому позивачем у розрахунку вказаний розмір нарахованої заборгованості по комісії (15 % - 2175 грн) лише 1157 грн 81 коп., яка не заявлена у позовних вимогах у зв`язку з тим, що позивачем була застосована до відповідачки ОСОБА_1 програма лояльності для споживачів.

При цьому, надаючи правову оцінку включенню комісії до розрахунку та її першочерговому погашенню, суд зазначає таке.

Згідно з абзацом 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», надання інформації про заборгованість, а також інші супутні послуги, пов`язані з обслуговуванням кредиту, мають надаватися споживачу безоплатно. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що встановлення комісії за послуги, які супроводжують кредит, але не є самостійними послугами у розумінні закону (зокрема, за надання кредиту, його обслуговування), є незаконним, а відповідні умови договорів - нікчемними.

Також відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22, положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до ст.11 та ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу, що позивачем у договорі встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми виданого кредиту, проте не зазначено жодного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надаються за цю плату, окрім власне виконання зобов`язання з передачі коштів, що є предметом кредитного договору.

Враховуючи викладене, суд визнає умову пункту 4.7 Договору щодо встановлення комісії нікчемною в силу закону.

Оскільки нарахування комісії ґрунтується на нікчемному пункті договору, дії позивача щодо спрямування частини платежу відповідачки (1015 грн 19 коп.) на погашення цієї комісії є неправомірними.

У зв`язку з цим суд здійснює власний перерахунок заборгованості, виключивши з нього незаконну комісію та зарахувавши її в рахунок погашення відсотків.

Таким чином, з огляду на нікчемність цієї умови договору, суд вважає, що сума 1015 грн 19 коп., яка була зарахована позивачем на погашення заборгованості по комісії, підлягає зарахуванню на заборгованість за відсотками.

Щодо вимоги про стягнення відсотків у сумі 54546 грн 81 коп., суд враховує, що договір укладено 18.04.2024.

Суд зазначає, що правовідносини сторін регулюються, окрім умов Договору, нормами Закону України «Про споживче кредитування», які є спеціальними та мають вищу юридичну силу.

Так, Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023, внесено зміни до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яку доповнено частиною п`ятою. Відповідно до вказаної норми, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої згідно з частиною четвертою цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Крім того, Законом України № 3498-ІХ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка застосовується в таких межах: з 24.12.2023 до 21.04.2024 (включно) 2,5 %; з 22.04.2024 до 19.08.2024 (включно) - 1,5 %; а з 20 серпня 2024 року - 1 %.

Відповідно до частини 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на викладене та враховуючи, що правовідносини сторін регулюються спеціальними нормами Закону України «Про споживче кредитування», які мають вищу юридичну силу над умовами договору, суд здійснює детальний перерахунок заборгованості за нарахованими відсотками за період з 18.04.2024 по 11.02.2025, (після цієї дати їх нарахування припинено) для перевірки нарахованих сум.

Отже, за період з 18.04.2024 по 21.04.2024 (включно) договірна ставка 1,2% не перевищувала розмір максимально дозволеної ставки, встановленої законом на цей час (2,5 %). Оскільки позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за процентами за ставкою - 1,2 %, нарахування є правомірним та становить: 174 (відсоток 1,2%) х 4 (кількість днів) = 696 грн.

Надалі за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 (включно), договірна ставка 1,5% не перевищувала встановлений законом ліміт у 1,5%, тому нарахування за другий період (120 днів) є правомірний та становить: 217,5 (відсоток 1,5%) х 120 (кількість днів) = 26100 грн.

А за період з 20.08.2024 по 11.02.2025 договірна ставка 1,5% перевищувала новий законний ліміт у 1%. Отже, застосуванню підлягає максимальна ставка 1% та сума нарахованих за цей період (176 днів) становить: 145 (відсоток 1%) х 176 (кількість днів) = 25520 грн.

Таким чином, загальна сума відсотків, яка могла бути законно нарахована за цей період, становить 52316 грн (розрахунок: 696 грн+26100 грн+25520 грн).

При цьому, з розрахованої суми законно нарахованих відсотків необхідно вирахувати здійснену відповідачкою сплату у розмірі 1015 грн 19 коп., яка була зарахована позивачем на погашення заборгованості по комісії, та зарахувати цю суму на погашення заборгованості за відсотками.

Отже, залишок заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 , становить 51300 грн 81 коп. (52316 1015 грн 19 коп.).

Враховуючи викладене вище, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 1382-5134 від 18.04.2024, що підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача, складається з 14500 грн основного боргу та 51300 грн 81 коп. заборгованості за відсотками, що разом становить 65800 грн 81 коп.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (платіжна інструкція № 2734 від 06.10.2025, а.с. 1).

Загальна ціна позову складала 69046 грн 81 коп. Судом задоволено вимоги на суму 65800 грн 81 коп. Таким чином, відсоткове відношення задоволених вимог до заявлених становить 95,3% (65800,81 / 69046,81 х 100). Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2308 грн 55 коп. (2422,40 грн х 95,3%).

Керуючись наведеним, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 509, 512, 514, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1382-5134 від 18.04.2024 у загальній сумі 65800 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот) грн 81 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 14500 та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 51300 грн 81 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2308 (дві тисячі триста вісім) грн 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, поштовий індекс 01133;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 13.01.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК