Рішення № 133297320, 13.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року Справа№200/8836/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. З урахуванням уточненої позовної заяви позивач просить суд: 1) негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом: скасування всіх змін, внесених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень; скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема протоколів/розрахунків № 914420183080 від 05.01.2024 року та від 04.08.2025 року 2) застосувати до ОСОБА_1 загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу; 3) включити ОСОБА_1 до кола осіб, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати; 4) здійснити перерахунок поточної пенсії ОСОБА_1 та недоотриманої пенсії позивача починаючи з 07.10.2009 року з урахуванням даних заробітної плати , відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 та від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», саме - в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплаченої суми компенсації за майнову шкоду та виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він дізнався, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до вказівок Пенсійного фонду, запровадив стосовно нього «Окремий порядок відновлення виплати пенсії»: пенсія в 2024 році за період починаючи з 09.10.2009 року була протиправно поновлена в розмірі мінімальної пенсії на відповідний рік, без врахування масових перерахунків, індексації, без нарахування надбавок та підвищень, без врахування показника заробітної плати та не в розмірі на день поновлення виплати.

У пенсійній справі протиправно зроблена позначка: «Вид перерахунку» - «Макетна обробка», «Особливості» - «Не підлягають МП, признач. за ріш. Суду в тверд. розм. - з 09.09.2014 по 09.09.2014»

В результаті, пенсія була нарахована в мінімальному розмірі на відповідний рік, встановленому на момент припинення виплати, замість розміру, що мав би бути нарахований на момент прийняття рішення про поновлення та фактичну виплату.

Позивач зазначає, що таке ставлення до нього є дискримінаційним, оскільки суперечить ст. 24 Конституції України, не має правового обґрунтування у пенсійному законодавстві, порушує принцип рівності та заборони дискримінації, закріплений у статті 14 Європейської конвенції з прав людини та статті 1 Протоколу № 1 та Протоколу № 12 до Конвенції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав суду відзив, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що після виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 встановлена особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. Суду в тверд. розм. - з 09.09.2014 по 09.09.2014», оскільки зобов`язання щодо здійснення подальших перерахунків за результатами яких буде збільшено розмір пенсії з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058 у вищезазначеному судовому рішенні відсутні.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (з дислокацією у м. Лиман) як отримувач пенсії за віком, призначеної з 10.09.2014 року відповідно до Закону № 1058-IV на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року по справі № 200/13647/18-а, яке набрало законної сили 26.03.2019 року.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року по справі № 200/11758/20-а, яке набрало законної сили 08.11.2023 року ОСОБА_1 нараховано пенсію за віком з 09.10.2009 року по 09.09.2014 року. Станом на момент виїзду за кордон розмір пенсії ОСОБА_1 становив 41,78 грн. Пенсію за період з 09.10.2009 року по 09.09.2014 року нараховано в розмірі станом на день її припинення 41,78 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 року по справі № 200/4867/22, яке набрало законної сили 27.06.2023 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 10 вересня 2014 року з урахуванням довідки про заробіток від 20.09.2013 року № 2.3.4-1100, виданої Публічним акціонерним товариства «Харцизький трубний завод» та з урахуванням автоматичних масових перерахунків пенсії відповідно до статей 27 та 28, частин 2, 3 статті 42, статті 43 Закону № 1058-IV, з урахуванням раніше виплаченої пенсії.

Розмір пенсії за віком визначено відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV. При обчисленні пенсії ОСОБА_1 з 10.09.2014 року враховано заробітну плату за період з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року зазначеної в довідці про заробітну плату № 2.3.4-1100, виданої Публічним акціонерним товариством «Харцизький трубний завод». Середній заробіток за 2007 рік склав 1197,91 грн, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 3753,29 грн (1197,91 х 3,13320 індивідуальний коефіцієнт для обчислення), коефіцієнт стажу становить 0,47138.

У липні 2023 року відповідачем виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 року по справі № 200/4867/22 та з 10.09.2014 року проведено перерахунок пенсії з урахуванням автоматичних масових перерахунків пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.

Розмір пенсії ОСОБА_1 з 10.09.2014 року становить 1921,07 грн, що є більшим ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 10.09.2014 року 949,00 грн.

Починаючи з серпня 2023 року виплата пенсії позивачу проводиться в оновленому розмірі шляхом включення нарахованого місячного розміру пенсії до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Виплата доплати, нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 року по справі № 200/4867/22, за період з 10.09.2014 року по 31.07.2023 року у сумі 377456,70 грн, проведена у серпні 2023 року через АТ КБ «Приватбанк».

У вересні 2023 року проведено індексацію пенсії ОСОБА_1 за періоди з 01.11.2014 року по 31.08.2015 року та з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року. Доплату виплачено у жовтні 2023 року в сумі 487,78 грн.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 200/5077/24, яке набрало законної сили 17.03.2025 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09.10.2009 року по 09.09.2014 року.

По пенсійній справі ОСОБА_1 з 01.10.2017 року проведено перерахунок пенсії (осучаснення) шляхом встановлення показника середньої заробітної плати в Україні в розмірі 3764,40 (за три попередні роки 2014-2016) та застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. В результаті проведеного перерахунку пенсії коефіцієнт стажу ОСОБА_1 з 01.10.2017 року становить 0,34917.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 200/5077/24 перерахунок пенсії позивача проведено відповідно до статей 27, 28, частин 2, 3 статті 42 та пунктів 4-1, 4-3 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» та від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», зокрема, з 01.10.2017 року здійснено перерахунок «У зв`язку з осучасненням», «У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму», з 01.03.2019 року «Індексація заробітку», з 01.07.2019 року та 01.12.2019 року «У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму», з 01.05.2020 «Індексація заробітку», з 01.07.2020 року та з 01.12.2020 року «У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму», з 01.03.2021 року «Індексація заробітку», з 01.07.2021 року та з 01.12.2021 року «У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму», з 01.03.2022 року «Індексація заробітку», з 01.07.2022 року та з 01.12.2022 року «У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму», з 01.03.2023 року «Індексація заробітку», з 01.03.2024 року «Індексація заробітку», з 01.03.2024 року «У зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму», з 01.03.2025 року «Індексація заробітку».

Індексація заробітку проведена з урахуванням збільшених показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (з 01.05.2020 року було збільшено на 1,11, тобто 4404,35 грн х 1,11 = 4888,83 грн, з 01.03.2021 року було збільшено на 1,11, тобто 4888,83 грн х 1,11 = 5426,60 грн, з 01.03.2022 року було збільшено на 1,14, тобто 5426,60 року х 1,14 = 6186,32 року, з 01.03.2023 року збільшено на 1,197, тобто 6186,32 грн х 1,197 = 7405,03 грн, з 01.03.2024 року збільшено на 1,0796, тобто 7405,03 грн х 1,0796 = 7994,47 грн, з 01.03.2025 року збільшено на 1,115, тобто 7994,47 грн х 1,115 = 8913,83 грн).

Головним управлінням на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 200/5077/24 виконано розрахунок суми доплати за період з 09.10.2009 року по 09.09.2014 року в розмірі 45732,94 грн, яка виплачена позивачу у вересні 2025 року на визначеним ним банківський рахунок.

В межах встановленого судового контролю за виконанням рішення суду від 27 квітня 2023 року по справі № 200/11758/20-а Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало до суду звіт від 14.01.2025 року разом з протоколом/рішенням № 914420183080 від 05.01.2024 року. З наданих документів вбачається, що Пенсійний фонд здійснив розрахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 09.10.2009 року у фіксованому розмірі 41,78 грн.

Пенсійний фонд, при поновленні виплати пенсії позивача вказав в графі «Вид перерахунку» - «Макетна обробка», «Особливості» - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 09.10.2009 по 09.09.2014;.».

Листом від 05.05.2025 року № 0500-0202-8/43706 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 , що виконання рішення суду від 15.10.2024 року по справі № 200/5077/24 «потребує додаткового часу у зв`язку з особливостями технологічної процедури опрацювання електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , а отже здійснене з використанням ручного втручання в програмне забезпечення відповідача.

Враховуючи викладене, позивач 10.07.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою-забороною щодо проведення макетної обробки його пенсійної справи. У встановлені Законом України «Про звернення громадян» строки відповідач відповіді не надав.

В межах судового контролю з виконанням рішення суду від 15.10.2024 року по справі № 200/5077/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в запереченні від 06.08.2025 року вказав, що «З метою коригування нарахованих сум пенсії до Пенсійного фонду України направлено лист № 0500-0305-5/34747 щодо надання дозволу на опрацювання пенсійної справи в макетному режимі в частині коригування нарахованих сум пенсії.» та надав рішення № 914420183080 від 04.08.2025 року.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснило розрахунок пенсії позивача в мінімальному розмірі на відповідні роки без застосування показника заробітної плати, без індексації, перерахунків, без встановлення надбавок та доплат.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до частин першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Як встановлено статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач, як громадянин України незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі й правом на належне пенсійне забезпечення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як зазначено у ст. 1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно із абз. 8 ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

За приписами ст. 28 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року:

1. мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

2. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якій призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.

Законами України про «Державний бюджет України» на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків.

Таким чином, з системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що перерахунок пенсій здійснюватиметься автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем допущені протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Як встановлено судом, пенсія позивачу в 2024 році за період починаючи з 09.10.2009 року була протиправно поновлена в розмірі мінімальної пенсії на відповідний рік, без врахування масових перерахунків, індексації, без нарахування надбавок та підвищень, без врахування показника заробітної плати та не в розмірі на день поновлення виплати.

У пенсійній справі протиправно зроблена позначка: «Вид перерахунку» - «Макетна обробка», «Особливості» - «Не підлягають МП, признач. за ріш. Суду в тверд. розм. - з 09.09.2014 по 09.09.2014».

Отже, пенсія позивачу була нарахована в мінімальному розмірі на відповідний рік, встановленому на момент припинення виплати, замість розміру, що мав би бути нарахований на момент прийняття рішення про поновлення та фактичну виплату.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б надавали право встановлювати особливості виконання рішення суду в наведений спосіб, а саме встановлення відмітки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.;».

Суд наголошує, що пенсійний орган, як державний орган зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.

Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції від 11.10.2017 року) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Вказаним Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України від 15.02.2022 року № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Одночасно Законом України від 15.02.2022 року № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, починаючи з 05.11.2015 року, норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій» у 2019 році від 20.02.2019 року № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.

Хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проте, враховуючи пункт 1 Порядку № 124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.

01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно пп. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» № 127 від 22.02.2021 року, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 року № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 року № 168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.

Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.

При цьому, застосовуючи до пенсійних виплат позивача в графі «Особливості» позначку «не підлягає масовому перерахунку, призначені за рішенням суду в твердому розмірі», відповідачем на підтвердження своїх дій не надано рішення суду, згідно якого відповідача зобов`язано призначити пенсію позивачу саме в твердому розмірі.

Отже, суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач безпідставно провів перерахунок пенсії позивача у фіксованому розмірі.

З дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.

Твердження відповідача про те, що будь-які зобов`язання щодо проведення перерахунків пенсійної виплати на органи Пенсійного фонду судом не покладалося є безпідставними, так як відповідач в силу закону зобов`язаний проводити автоматичні перерахунки пенсії без будь-якого спеціального припису.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про те, що при виплаті пенсії позивачу відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на перерахунок пенсії, оскільки Закон № 1058 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.

Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов`язком відповідача.

Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».

В той же час, суд зазначає, що розроблення та впровадження заходів щодо недопущення дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, не входить до функціональних повноважень та компетенції саме відповідача, у зв`язку з чим, ця частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи частину 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства. Суд вважає це достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо заявленої вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Більш того, суд зазначає, що дана вимога є передчасною, оскільки у суду відсутні докази того, що відповідачем не буде виконане рішення суд.

З огляду на викладене, суд не вважає за необхідне зобов`язувати відповідача подавати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1972,88 грн (квитанція № 0400-4054-9668-0859 від 01.12.2025 року).

Отже, враховуючи викладене, застосувавши співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 986,44 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок поточної пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та недоотриманої пенсії позивача починаючи з 07.10.2009 року з урахуванням даних заробітної плати, відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 та від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», саме - в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплаченої суми компенсації за майнову шкоду та виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 986 (дев`ятсот вісімдесят шість) грн 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко